Ухвала

від 11.01.2022 по справі 902/304/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" січня 2022 р. Cправа № 902/304/15

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Яремчук Ю.О. при секретарі судового засідання Гнатик Є.Б., розглянувши скаргу б/н від 08.12.2021р. об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих 36" на бездіяльність державного виконавця органу ДВС у справі

за позовом : Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих 36", вул. Зодчих, 36, м. Вінниця, 21037, код - 37695607

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінторгбуд", вул. Тарнагродського, 21, м. Вінниця, 21022, код - 01549372

про усунення перешкод

за участю представників сторін:

позивача (скаржника): Кротна С.М.

відповідача: Коваленко В.В.

державного виконавця: Кучма О.В.

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих 36" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінторгбуд" про усунення перешкод в користуванні водомірного вузла будинку № 36 по вул. Зодчих м. Вінниця.

30.05.2016 року по справі № 902/304/15 прийнято рішення (Суддя Білоус В.В.), відповідно до якого позов задоволено частково, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінторгбуд" усунути перешкоди в користуванні Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих 36" водомірного вузла будинку № 36 по вул. Зодчих м. Вінниці, а саме: повністю демонтувати повітряно - продувальну систему електричного щита з напругою 380 В. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінторгбуд" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих 36" 609,00 грн для відшкодування судових витрат та 1 920, 00 грн витрат на судову експертизу.

Вказане рішення оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінторгбуд" залишено без задоволення, а Рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2016 року у справі № 902/304/15 залишено без змін. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінторгбуд" на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих 36" 7707,00 грн витрат на оплату судової експертизи.

01.06.2017 року на виконання Рішення Господарського суду Вінницької області від 30.05.2016 року та на виконання Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 року видано відповідні накази які надіслано на адресу стягувача.

Постановою Вищого господарського суду України 09.10.2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінторгбуд" залишено без задоволення, а Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 року та Рішення Господарського суду Вінницької області залишено без змін.

09.12.2021 р. на адресу суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зодчих 36" надійшла скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗОДЧИХ 36" на бездіяльність державного виконавця Жовмір Юлії Петрівни Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 09.12.2021 р. вказану заяву розподілено судді Яремчуку Ю.О.

10.12.2012р. ухвалою суду прийнято до свого провадження справу в частині розгляду скарги.

11.01.2022р. в судове засідання з`явились представник позивача, представник відповідача та представник виконавчої служби.

Представник заявника повністю підтримав подану скаргу.

Преставник відповідача та представник виконавчої служби проти задоволення сарги заперечили.

Суд зазначає, що скаржник в скарзі Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЗОДЧИХ 36" на бездіяльність державного виконавця Жовмір Юлії Петрівни Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в прохальній частині просить суд поновити строки звернення зі скаргою до суду, щодо бездіяльності державного виконавця.

Щодо строків подання скарги суд зазначає наступне.

Суд відзначає, що судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС передбачено частинами першою та п`ятою статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження . Згідно із цими нормами рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Положення ГПК України, який набрав чинності з 15.12.2017, щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення передбачають вчинення таких дій у строки, що обчислюються не в робочих, а календарних днях.

Так, згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Одночасно підпунктом а частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.1998 № 11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: Термін дні , якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.

З огляду на встановлений статтею 115 ГПК України порядок обчислення процесуальних строків зазначений десятиденний строк підлягає обчисленню в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм ГПК України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.

Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України Про міжнародне приватне право , Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження .

ГПК України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій та бездіяльності державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі VI цього Кодексу Судовий контроль за виконанням судових рішень . Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження регулює оскарження дій та бездіяльності державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини ).

Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі Салов проти України зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову передбачений законом , є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись законом , якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

Як вбачається з матеріалів справи, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗОДЧИХ 36 звернуло до суду зі скаргою на діяльність державного виконавця 09.12.2021 року, при цьому оскаржувана Постанова було отримана останнім 11.08.2021 р. про що ним зазначено, тобто майже через чотири місяців після винесення оскаржуваних постанови та дій органу ДВС.

Водночас, Скаржником не наведено причин причину поважності пропуску строку.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗОДЧИХ 36 звернулося до суду зі скаргою із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом а частини першої статті 341 ГПК України, про зміст якої скаржник не міг не бути обізнаним, адже ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом, оскільки скаржник був обізнаним з оскаржуваними діями органу ДВС з 11.08.2021 р. Тобто з 11.08.2021 р. скаржник вже знав про можливе порушення його права, як боржника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.03.2019 у справі №920/149/18 дійшла наступного висновку щодо застосування норм права у вищезгаданих правовідносинах, а саме: Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі Судовий контроль за виконанням судових рішень , зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом а частини першої статті 341 цього Кодексу.

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

За правилами статей 113, 115, 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини другої статті 341 ГПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги на дії та бездіяльність органів ДВС може бути поновлено судом.

Проте, причини пропущення строку на подання скарги, наведені Скаржником не є поважними.

За змістом ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 119 ГПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Відтак скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗОДЧИХ 36 на бездіяльність державного виконавця Жовмір Юлії Петрівни Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) підлягає залишенню без розгляду.

На підставі статей 119, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗОДЧИХ 36 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги на дії органу ДВС відмовити.

2. Скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ЗОДЧИХ 36 на бездіяльність державного виконавця органу ДВС залишити без розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

4. Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив, або безпосередньо до апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси krotna.sm@gmail.com., info_tsr@vnm.vn.dvs.gov.ua., vitvitvin@gmail.com.

Дата складання повного тексту ухвали 13.01.2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - ОСББ "Зодчих, 36 " - вул. Зодчих, 36, м. Вінниця, 21037

3, 4 - ТОВ "Вінторгбуд" - вул. Тарногродського, 21, м. Вінниця, 21022; вул. Ак. Ющенка, 16/166/, м. Вінниця, 21037

5 - Органу ДВС - вулиця Соборна, 15-а, Вінниця, Вінницька область, 21000