Рішення

від 13.01.2022 по справі 910/16883/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2022Справа № 910/16883/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ФІНАНС

до Акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ

про стягнення 247 500, 00 грн

Без виклику (повідомлення) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СТАР ФІНАНС звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ про стягнення 247 500, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було поставлено відповідачеві товар згідно видаткової накладної № 15 від 28.08.2019, проте реєстрацію податкової накладної, складеної за фактом цієї поставки було зупинено контролюючим органом, що мало наслідком недоотримання відповідачем податкового кредиту за наслідком проведеної господарської операції. З огляду на викладене, як стверджує позивач, відповідач відмовився оплачувати отриманий згідно видаткової накладної № 15 від 28.08.2019 товар, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 247 500, 00 грн, яку й просить стягнути позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

01.11.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2021 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

03.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позову заяву, у якому він заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що оскільки позивачем не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, то строк виконання зобов`язань за договором, а саме строк оплати за товар є таким, що не настав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Комарової О.С. з 28.12.2021 по 12.01.2022 у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу - 13.01.2022.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2019 між Акціонерним товариством УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАР ФІНАНС (постачальник) укладено договір поставки № ПЗ/НХ-19462/НЮ (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (товар), відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити цей товар (п. 1.1 Договору).

Загальна сума договору становить 297 000, 00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 49 500, 00 грн (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата за кожну партію поставленого товару по даному Договору здійснюється покупцем у безготівковій формі не пізніше 30 банківських днів після дати поставки партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовлену згідно з п. 6.1 Договору та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства.

За умовами пунктів 5.1, 5.2, 5.5 Договору, постачальник здійснює поставку товару на склад покупця на умовах DDP (Київський головний матеріальний склад: Київська обл., Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Польова, 5 (ст. Бобрик) або інший підрозділ покупця у відповідності до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів - Інкотермс у редакції 2010 року. Поставка товару здійснюється протягом 20 робочих днів на підставі відповідної письмової заявки покупця підписаної уповноваженими представниками покупця. Датою поставки товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної або акта приймання-передачі.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 р. включно (п. 13.1 Договору).

У специфікації № 1 сторонами узгодження постачання товару Набір інструментів слюсара у кількості 50 комплектів на загальну суму 247 500, 00 грн без ПДВ (297 000, 00 грн з ПДВ).

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив на користь відповідача товар, обумовлений Договором, який відповідач отримав, проте власні зобов`язання щодо оплати за поставлений товар не виконав пославшись на відсутність реєстрації постачальником податкової накладної за фактом спірної поставки.

Так, позивач оформим і направив для реєстрації до ЄРПН податкову накладну від 28.08.2019 № 1 за фактом поставки товару, обумовленого Договором.

Проте, як вбачається з квитанції № 1 реєстрацію податкової накладної від 28.08.2019 № 1 зупинено через те, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Контролюючим органом запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

28.10.2019 позивач направив до податкового органу повідомлення від № 7 з поясненнями щодо обставин господарської операції.

30.10.2019 Комісія Головного управління ДФС України у м. Києві прийняла рішення № 1317998/41511112 про відмову ТОВ СТАР ФІНАНС у реєстрації податкової накладної № 1 від 28.08.2019.

25.08.2020 позивач подав до комісії з питань розгляду скарг ДФС України скаргу на рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної.

Проте зазначену скаргу не було прийнято через пропуск строку на її подання, про що свідчить квитанція № 2.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з листом № 16/10-2020 від 16.10.2020, в якому просив розрахуватись з ним за поставлений товар без нарахування податку на додану вартість, а саме провести оплату у сумі 247 500, 00 грн.

Враховуючи, що відповідач не сплатив заборгованість добровільно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За встановленими обставинами, позивачем поставлено товар, обумовлений у специфікації № 1 до Договору. Відвантаження товару підтверджується видатковою накладною № 15 від 28.08.2019 на суму 297 000, 00 грн, підписаною уповноваженими особами сторін та скріпленою печатками. Відповідальною особою за одержання товару був Сидоренко В.Ф. , на підставі довіреності № НХГ-15 від 28.08.2019.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надана позивачем видаткова накладна містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 4.1 Договору визначено, що оплата за кожну партію поставленого товару по даному Договору здійснюється покупцем у безготівковій формі не пізніше 30 банківських днів після дати поставки партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовлену згідно з п. 6.1 Договору та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Доводи відповідача про те, що у зв`язку з не проведенням реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних строк виконання зобов`язання з оплати товару є таким, що не настав, суд відхиляє з огляду на наступне.

Так, платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За встановленими обставинами справи, позивачем було складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 1 від 28.08.2019 по факту відвантаження товару.

Таким чином, дії платника податків зі складення податкової накладної за фактом відвантаження товарів, підтвердженого виписаною видатковою накладною, відповідають вимогам статей 185, 187 ПК України щодо визначення першої з подій, з настанням якої у постачальника виникає обов`язок скласти податкову накладну.

За приписами абзаців 2, 5, 6 та 10 пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

З огляду на викладене, враховуючи те, що податкова накладна були подана позивачем на реєстрацію в обумовлені Податковим кодексом України строки, а також те, що дата реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не залежить від волі позивача, та була зупинена податковим органом, то позивачем вчинено вичерпний перелік дій з метою реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас відповідно до абзаців 23, 25, 26 пункту 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Отже, дізнавшись про відмову постачальнику у реєстрації податкової накладної, відповідач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту ПДВ.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність реєстрації позивачем податкової накладної у реєстрі жодним чином не нівелює обов`язок відповідача зі сплати вартості поставленого товару саме у строк, обумовлений договором, оскільки відсутність у позивача квитанції про реєстрацію податкової накладної та будь-яких інших документів не може вважатись відкладальною умовою та не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар у визначений Договором строк.

Вказане також узгоджується і з пунктом 8.6 Договору, у якому сторонами було погоджено, що у разі нездійснення постачальником реєстрації податкових накладних у строки, передбачені Податковим кодексом України та/або порушення постачальником строків порядку заповнення і реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник зобов`язується відшкодовувати покупцю суму недоотриманого покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість, а також збитки, понесені у зв`язку з застосуванням до останнього фінансових санкцій.

Таким чином, з огляду на погоджений сторонами у п. 4.1 Договору порядок розрахунків, граничним днем для оплати за поставлений згідно видаткової накладної № 15 від 28.08.2019 товар, було 09.10.2019.

Разом з цим, докази оплати за поставлений товар в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 297 000, 00 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

Поряд із цим, згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 247 500, 00 грн, тобто без урахування податку на додану вартість, є цілком обґрунтованими.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000, 00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2021 між адвокатом Глущенко Ангеліною Миколаївною (адвокат) та ТОВ СТАР ФІНАНС (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 31/21, за умовами якого адвокат зобов`язався надати правничу допомогу щодо стягнення з АТ Українська залізниця заборгованості за договором поставки № ПЗ/НХ-19462/НЮ від 09.04.2019.

У пункті 2 цього Договору сторони визначили гонорар адвоката у вигляді фіксованої суми у розмірі 10 000, 00 грн, який сплачується клієнтом у порядку попередньої оплати в безготівковій формі протягом трьох робочих днів з дати, вказаної в рахунку на оплату.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв`язку із наданням такої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 10 000, 00 грн позивачем долучено до матеріалів справи:

- копію договору № 31/21 про надання правової допомоги від 06.10.2021;

- копію рахунку на оплату № 1 від 06.10.2021 на суму 10 000, 00 грн;

- платіжне доручення № 75 від 11.10.2021 про сплату 10 000, 00 грн;

- копію акту здачі-приймання наданих послуг № 1 від 11.10.2021 на суму 10 000, 00 грн.

Так, згідно зазначеного акту здачі-прийняття наданих послуг, адвокатом було надано клієнтові наступні послуги:

- первинна консультація щодо порядку стягнення заборгованості, ознайомлення з первинною документацією, формування доказів - 1 год. 30 хв.;

- підготовка позовної заяви про стягнення боргу з АТ Українська залізниця - 4 год.

За приписами частин 5, 6 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідачем відповідне клопотання не заявлялось. У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог, разом з цим конкретних заперечень щодо розподілу судових витрат (їх необґрунтованості чи недоведеності) не зазначив.

Зі змісту наданих документів вбачається, що сторонами не було узгоджено погодинну ставку робота адвоката, натомість вартість наданих послуг визначена у фіксованому розмірі, який становить 10 000, 00 грн.

Враховуючи, повне задоволення позову та, з огляду на характер спірних правовідносин, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000, 00 грн є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а відтак заявлена до стягнення сума витрат є цілком обґрунтованою.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТАР ФІНАНС (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 256; ідентифікаційний код 41511112) 247 500, 00 грн (двісті сорок сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп) заборгованості, 3 712, 50 грн (три тисячі сімсот дванадцять гривень 50 коп) судового збору та 10 000, 00 грн (десять тисяч гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Рішення в повному обсязі складено 13.01.2022.

Суддя О.С. Комарова