Ухвала

від 13.01.2022 по справі 910/19585/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.01.2022Справа № 910/19585/21

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Теплобуд-230

до Приватного підприємства Кава Тревел

про стягнення 107484,30 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

30.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Теплобуд-230 з вимогами до Приватного підприємства Кава Тревел про стягнення 107484,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 відкрито провадження у справі №910/19585/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

20.12.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.12.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про передачу матеріалів справи №910/19585/21 за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

05.01.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення щодо розгляду справи №910/19585/21 в порядку спрощеного позовного провадження.

05.01.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/19585/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16937/21.

Розглянувши подані відповідачем клопотання, суд дійшов наступних висновків.

15.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірмою Теплобуд-230 (орендодавець) та Приватним підприємством Кава Тревел (орендар) укладено Договір №1 оперативної оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення - склад за адресою: 03067, м. Київ, вул. Олекси Тихого, буд. 96, загальною площею 282,0 кв.м., що знаходиться на балансі орендодавця.

Відповідно до п. 2.1 Договору №1 оперативної оренди нежитлового приміщення від 15.12.2020 орендар вступає у строкове платне користування приміщенням з 01.01.2021 після підписання сторонами договору та акту приймання-передачі приміщення.

Згідно з п. 2.3 Договору №1 оперативної оренди нежитлового приміщення від 15.12.2020 у разі припинення цього договору приміщення повертається орендарем орендодавцю з дня припинення договору. Орендар повертає приміщення орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі приміщенням орендарю цим договором. Приміщення вважається поверненням орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Орендна плата за користування приміщенням становить з 01.01.2021 по 28.02.2021 27918,00 грн без ПДВ за кожний місяць, а з 01.03.2021 по 31.12.2021 орендна плата становить 31020,00 грн без ПДВ за кожний місяць і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця до 25 числа поточного місяця за поточний місяць (п. 3.1 Договору №1 оперативної оренди нежитлового приміщення від 15.12.2020).

Відповідно до п. 9.1 Договору №1 оперативної оренди нежитлового приміщення від 15.12.2020 цей договір діє з 01.01.2021 по 31.12.2021 включно.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору №1 оперативної оренди нежитлового приміщення від 15.12.2020 не сплатив позивачу орендну плату за вересень, жовтень та листопад 2021 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 93060,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 14424,30 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві на позовну вказує, що він звільнив орендоване приміщення 31.08.2021 (після пожежі, яка виникла у приміщенні) та орендні відносини між сторонами припинились з 01.09.2021, у зв`язку з чим у відповідача відсутній обов`язок сплачувати позивачу орендну плату з 01.09.2021.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Суд зазначає, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 дійшла висновку, що у частині третій статті 16 Господарського процесуального кодексу України в попередній редакції йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.

Натомість у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто, перелік спорів цієї категорії розширено.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 зазначила, що за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука з приводу означає у зв`язку з чим-небудь , тому словосполучення з приводу нерухомого майна треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Таким чином, оскільки спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач не сплачує позивачу орендну плату за користування нерухомим майном, яке розташоване у місті Києві, тобто, спір виник з приводу нерухомого майна , суд дійшов висновку, що такий спір повинен розглядатися за місцезнаходженням нерухомого майна (відповідно до ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України), тобто справа №910/19585/21 належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва.

За таких обставин суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про передачу матеріалів справи №910/19585/21 до Господарського суду Харківської області.

Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України).

У ч. 2 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 було постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання).

При цьому, судом було прийнято до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, а також враховано характер спірних правовідносин та предмет доказування.

Тобто, суд дійшов висновку про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, тоді як подання відповідачем заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження передбачено в тих випадках, коли суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Що стосується клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/19585/21, суд дійшов висновку про його задоволення, зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/16937/21 за позовом Приватного підприємства Кава Тревел до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Теплобуд-230 про визнання розірваним з 01.09.2021 Договору №1 оперативної оренди нежитлового приміщення від 15.12.2020.

Таким чином, оскільки предметом позову у даній справі є стягнення орендної плати, яка нарахована за період з 01.09.2021, тоді як в межах справи №910/16937/21 встановлюються обставини щодо розірвання Договору №1 оперативної оренди нежитлового приміщення від 15.12.2020 з 01.09.2021, неможливості використання орендованого приміщення після виникнення в ньому пожежі та обставини звільнення відповідачем займаного приміщення 31.08.2021, суд дійшов висновку зупинити провадження у даній справі №910/19585/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16937/21 за позовом Приватного підприємства Кава Тревел до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Теплобуд-230 про визнання розірваним з 01.09.2021 Договору №1 оперативної оренди нежитлового приміщення від 15.12.2020.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, встановлених, пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Керуючись статтями 12, 227, 229, 232-235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства Кава Тревел про передачу матеріалів справи №910/19585/21 за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Приватного підприємства Кава Тревел про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

3. Задовольнити клопотання Приватного підприємства Кава Тревел про зупинення провадження у справі.

4. Зупинити провадження у справі №910/19585/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/16937/21.

5. Зобов`язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №910/19585/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя О.М. Спичак