Постанова

від 24.12.2021 по справі 643/11250/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 643/11250/17

провадження № 61-2534св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ОХОРОНА-3 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Погасій О. Ф., та постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ОХОРОНА-3 про стягнення неустойки та відшкодування майнової шкоди .

В обґрунтування позову вказував, що 18 червня 2014 року ним та

ТОВ ОХОРОНА-3 укладено договір № 41409/1 про охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи до квартири АДРЕСА_1 .

Зазначав, що відповідач, порушивши договірні зобов`язання, не здійснив належних заходів реагування на протиправні дії, пов`язані з посяганням на об`єкт охорони.

2 липня 2017 року о 1 год44 хв пультом централізованого спостереження виконавця зафіксовано спрацювання сигналізації на об`єкті охорони, а саме датчика (зона 147). 2 липня 2017 року о 1 год47 хв на об`єкт охорони прибула мобільна група, яка, у порушення умов договору, не з`ясувала причин надходження сигналу тривоги та не протидіяла злочинним посяганням на власність. При цьому під час тривалого знаходження мобільної групи на об`єкті неодноразово спрацьовувала сигналізація, що свідчило про незаконне проникнення та знаходження на об`єкті сторонніх осіб.

На думку позивача, внаслідок порушення ТОВ ОХОРОНА-3 умов договору відбулося викрадення належних йому валютних цінностей у розмірі 42 000 доларів США.

На адресу ТОВ ОХОРОНА-3 направлено вимогу про виплату неустойки, передбаченої договором, у розмірі 10 000 грн та завданої шкоди у розмірі 42 000 доларів США, яка відповідачем залишена без задоволення.

За таких обставин просив стягнути з ТОВ ОХОРОНА-3 10 000 грн за порушення договірних зобов`язань та 1 068 971,57 грн, що еквівалентно 42 000 доларів США, у відшкодування майнової шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнено з ТОВ ОХОРОНА-3 на користь ОСОБА_1 10 000 грн за порушення договірних зобов`язань.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з ТОВ ОХОРОНА-3 на користь ОСОБА_1 74,40 грн у відшкодування судового збору.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із недоведеності ОСОБА_1 своєї вимоги.

Московський районний суд міста Харкова дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 умов укладеного договору, а саме про несвоєчасну сплату послуг охорони за червень і липень 2017 року, а також зберігання викрадених грошових цінностей не у сейфі, що відповідно до умов договору звільняє ТОВ ОХОРОНА-3 від відповідальності відшкодовувати завдану шкоду.

Задовольняючи позов у іншій частині, суд першої інстанції виходив із визнання позову у цій частині ТОВ ОХОРОНА-3 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 квітня 2018 року - без змін.

З висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильне застосування норм матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Московського районного суду міста Харкова

від 11 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 20 грудня 2018 року в частині відмови у відшкодуванні майнової шкоди і ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок неналежного виконання ТОВ ОХОРОНА-3 зобов`язань за договором йому завдано майнову шкоду у розмірі 1 068 971,57 грн, що еквівалентно 42 000 доларів США.

Вважає, що суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили докази у справі та не застосували до спірних правовідносин положення Закону України Про захист прав споживачів , що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 червня 2014 року ТОВ ОХОРОНА-3 та ОСОБА_1 укладено договір № 41409/1 про охорону пультом централізованого спостереження (далі - ПЦС) і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ ОХОРОНА-3 , відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону на ПЦС Об`єкт - квартиру

АДРЕСА_1 , де знаходяться матеріальні цінності, які належать замовнику.

Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо централізованої технічної охорони Об`єкта , де виконавець забезпечує збереження майна в період його перебування під охороною. Періодом охорони, при своєчасній оплаті, вважається проміжок часу з моменту прийому Об`єкта під охорону ПЦС до його зняття з охорони замовником. Виконавець бере на себе обов`язок реагувати при отриманні сигналу тривоги з Об`єкта , що охороняється, шляхом виїзду мобільної групи з метою з`ясування причини надходження сигналу тривоги і, при необхідності, протидіяти злочинним посяганням на власність замовника.

Пунктом 4.3 укладеного договору передбачено, що у разі несплати за охорону до 5-го числа поточного місяця, виконавець надає послуги з охорони Об`єкта без майнової відповідальності, розмір якої за згодою сторін встановлений пунктом 6.1 договору у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до пункту 7.2 договору виконавець не несе майнової відповідальності за розкрадання, пошкодження або знищення, зокрема, грошових знаків, які не знаходились у сейфі.

Пунктом 8 договору за згодою сторін передбачено щомісячну сплату замовником за послуги охорони у розмірі 150 грн. Сплата за надані послуги здійснюється замовником щомісяця протягом п`яти банківських днів, з початку місяця за поточний місяць за безготівковим розрахунком шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

На підставі договору 18 червня 2014 року ТОВ ОХОРОНА-3 та ОСОБА_1 складено акт прийому-передачі Об`єкта під охорону.

На виконання умов договору ТОВ ОХОРОНА-3 обладнав Об`єкт засобами сигналізації - охоронними датчиками №№ 145, 146, 147.

2 липня 2017 року о 1 год44 хв на пульт охорони надійшло повідомлення щодо проникнення на об`єкт 41409.

О 1 год44 хв направлено групу реагування, яка о 1 год47 хв прибула на місце.

2 липня 2017 року складено акт проникнення на об`єкт.

З листа ТОВ ОХОРОНА-3 від 1 серпня 2017 року судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що апаратурою спостереження та охорони зафіксовано спрацювання датчика (зона 147), та за вікном кімнати, де він був встановлений, встановлено зовнішнє спостереження, інші датчики не спрацювали.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 самовільно демонтовано датчик, який встановлений у дитячий кімнаті (зона 146), та саме через цю кімнату здійснено проникнення до квартири.

ОСОБА_1 несвоєчасно сплатив за послуги охорони за червень та липень 2017 року, що судами встановлено з акта звіряння, наданого ТОВ ОХОРОНА-3 .

Крім того, суди встановили, що викрадені грошові кошти позивач зберігав у шафі, а не у сейфі.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України у редакції Закону

від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволеної позовної вимоги ОСОБА_1 не оскаржуються, тому не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до

статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату (стаття 978 ЦК України).

Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що ОСОБА_1 не виконав умови договору в частині здійснення своєчасної оплати за договором та вимог щодо зберігання грошових цінностей, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди, сума якої еквівалентна 42 000 доларам США.

Такі встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом обставини дали підстави для відмови у задоволенні позову у відповідній частині, оскільки несплата грошових коштів та неналежне зберігання грошових цінностей є істотними порушеннями ОСОБА_1 умов укладеного договору.

Суди першої та апеляційної інстанцій, надавши належну оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, поданих сторонами, встановили, що позивачем порушено умови договору і дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, сума якої еквівалентна 42 000 доларам США.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статей 77, 78 ЦПК України на підтвердження незаконності дій чи бездіяльності ТОВ ОХОРОНА-3 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано вказав про відсутність правових підстав для задоволення позову у відповідній частині.

Касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Твердження заявника про незастосування до спірних правовідносин положень Закону України Про захист прав споживачів на правильність і законність оскаржуваних судових рішень у відповідній частині не впливають.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень в оскаржуваних частинах, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовущодо відшкодування майнової шкоди, сума якої еквівалентна 42 000 доларам США.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 11 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову щодо відшкодування майнової шкоди, сума якої еквівалентна 42 000 доларам США, та постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у цій частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук