Ухвала

від 12.01.2022 по справі 215/1050/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 січня 2022 року м. Дніпросправа № 215/1050/20

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Панченко О.М., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 215/1050/20

за позовом ОСОБА_1

до головного лікаря Криворізького медико-діагностичного центру комунального закладу "Криворізька міська поліклініка №5" ДОР Клітного Олександра Григоровича

про визнання бездіяльності протиправною,-

встановив:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, скаржник оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційна скарга була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання документу про сплату судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з неналежним виконанням скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У грудні 2021 року скаржником повторно була подана апеляційна скарга на ухвалу суду від 13 серпня 2020 року. З апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що копію оскарженої ухвали одержав 21.09.2020 року та 23.09.2020 року оскаржив її в апеляційному порядку. Вказує, що 16.10.2021 року одержав копію ухвали апеляційного суду від 31.03.2021 року про повернення апеляційної скарги, також зазначає про свою хворобу на COVID-19.

Розглянувши заявлене клопотання, суд дійшов наступних висновків

Відповідно до ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржену ухвалу постановлено 13 серпня 2020 року без виклику учасників справи.

Копію ухвали від 13 серпня 2020 року скаржник одержав 21 вересня 2020 року (а.с. 19).

Отже, встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України строк апеляційного оскарження сплив 28 серпня 2020 року, а встановлений ч. 2 ст. 295 КАС України - 06 жовтня 2020 року

Апеляційну скаргу повторно надіслано поштою до суду апеляційної інстанції 02 грудня 2021 року, тобто після спливу строків, встановлених ст. 295 КАС України.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

В рішенні по справі "Устименко проти України" (Заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини, зокрема вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.

Отже, наведені скаржником доводи не можуть свідчити про наявність поважних підстав, які об`єктивно перешкоджали скаржнику у встановлений ч. 2 ст. 295 КАС України строк оскаржити ухвалу суду першої інстанції, а тому клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням наведеного апеляційну скаргу слід залишити без руху та запропонувати скаржнику подати заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Відповідно до пп. 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не сплатив судовий збір в сумі 2270,00 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, з апеляційної скаргою подав заяву про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування заяви про звільнення від сплати судового збору позивач посилається на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. На підтвердження зазначених доводів позивач долучив до заяви копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020 рік від 17.05.2021 №515 та копію довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 26.07.2021 № 6252.

Розглянувши доводи, наведені позивачем у заяві про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Надані позивачем копія довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 26.07.2021 №6252 та копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020 рік від 17.05.2021 №515 підтверджують отримання ним компенсації за надання соціальних послуг особам з інвалідністю першої групи та компенсаційної виплати особі, що здійснює догляд за інвалідом першої групи, в сумі 24324,00 грн.

З огляду на зазначене, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, які викладені ним в рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", та полягають в тому, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).

Крім того, у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.

В рішеннях у справах "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Однією із основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Отже, ураховуючи, що сума судового збору, яка підлягає сплаті позивачем за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, складає 2270,00 грн., а розмір річного доходу позивача - 24324,00 грн., суд вважає за необхідне заяву позивача задовольнити частково та зменшити йому розмір судового збору до 1216,20 грн., що становить 5% від його річного доходу.

Зазначений розмір судового збору дозволить як виконати вимогу Закону України "Про судовий збір" щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, так і забезпечити право позивача на доступ до правосуддя, оскільки такий розмір судового збору не є значним по відношенню до розміру річного доходу позивача.

Частиною 2 ст. 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року слід залишити без руху та надати скаржнику строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити частково.

Зменшити ОСОБА_1 розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 215/1050/20 до 1216,20 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 215/1050/20 залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:

- вказати інші підстави поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 р.;

- надати докази сплати судового збору в сумі 1216,20 грн. (реквізити для сплати судового збору - отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/ 22030101; рахунок отримувача: UA668999980313161206081004628; код класифікації доходів бюджету: 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Панченко