Ухвала

від 23.03.2023 по справі 215/1050/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 березня 2023 року

м. Київ

справа №215/1050/20

адміністративне провадження №К/990/9389/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Криворізького медико-діагностичного центру КЗ "Криворізька міська поліклініка №5" ДОР Клітного Олександра Григоровича про визнання бездіяльності протиправною,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто позивачеві.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу. Одночасно позивач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року по справі №215/1050/20.

11 березня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору. Позивачем не додано вказаний документ до касаційної скарги. Водночас зі скаргою заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

На підставі положень частини другої цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Скаржник до касаційної скарги документ про сплату судового збору не додав, проте до касаційної скарги додано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що скаржник є членом малозабезпеченої сім`ї, а спірні правовідносини у цій справі пов`язані із захистом його соціальних прав. На підтвердження указаної обставини долучено довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 08 серпня 2022 року № 5383 та від 28 лютого 2023 року №1403 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2021 року по грудень 2022 року.

Вирішуючи питання щодо звільнення скаржника від сплати судового збору суд виходить із наступного.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Це допускається, оскільки право доступу до суду за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Однією з гарантій реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81): "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своїй практиці неодноразово зауважував, що вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частинами першою, другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отож звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду. Суд, вирішуючи це питання, ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

При цьому, питання про звільнення від сплати судового збору вирішується судом на підставі заявленого стороною клопотання та поданих доказів на підтвердження наявності підстав для такого звільнення, визначених приписами Закону України «Про судовий збір».

Суд зазначає, що скаржник заявляючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, не просив звільнити його від сплати судового збору з тих підстав, що він є членом малозабезпеченої сім`ї а надає довідку Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг від 08 серпня 2022 року № 5383 та від 28 лютого 2023 року №1403 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2021 року по грудень 2021 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" від 01 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III) малозабезпечена сім`я - це сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

Статус малозабезпеченої набуває лише та сім`я, якій призначено відповідну державну допомогу, а право сім`ї на цю допомогу залежить не лише від доходів, але і від її майнового стану, зайнятості працездатних членів сім`ї та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців. Протягом цього часу сім`я має статус малозабезпеченої.

Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї.

Підтвердженням статусу малозабезпеченої сім`ї є довідка відповідного управліннями праці та соціального захисту населення про отримання (неотримання) соціальної допомоги, форма якої визначена в додатку № 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справи отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Мінпраці від 19 вересня 2006 року № 345.

Водночас скаржником на підтвердження того, що відповідним управлінням праці та соціального захисту населення сім`я позивача була визнана малозабезпеченою у зв`язку із чим їй була призначена протягом 2020-2022 років відповідна державна соціальна допомога, жодних доказів не надано.

У контексті наведеного необхідно зауважити, що надані скаржником довідки Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг, не є доказом, що він є членом саме малозабезпеченої сім`ї.

Отже, ураховуючи, що подане заявником клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить довідки відповідного управліннями праці та соціального захисту населення про отримання (неотримання) соціальної допомоги, відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за підпунктом г пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Таким чином, у цьому випадку, відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за пунктом 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Суд уважає за необхідне зазначити, що вирішення питання про звільнення від сплати судового збору здійснюється судом на підставі тих доказів, якими заявник обґрунтовує рівень його майнового стану та обов`язок щодо подання до суду яких в силу приписів статті 77 КАС України покладено саме на заявника.

Посилання заявника на приписи частини четвертої статті 9 КАС України і частини п`ятої статті 77 КАС України щодо збирання доказів з власної ініціативи суду з метою з`ясування всіх обставин справи є безпідставними, оскільки на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі та клопотань скаржника, зокрема, про звільнення від сплати судового збору, суд не вирішує справу по суті заявлених позовних вимог та не з`ясовує обставини справи.

При цьому, надана скаржником довідка Тернівського УПСЗН м. Кривий Ріг не є належним підтвердженням обставин того, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті судового збору за подану ним касаційну скаргу у встановлений законом порядку, а саме, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи є єдиним джерелом доходу скаржника.

Оскільки обставини, які зазначив скаржник, відповідно до вказаних статей Закону України "Про судовий збір", не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а сам скаржник не надає доказів наявності інших підстав для його звільнення від сплати судового збору суд не вбачає правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору, виходячи з наданих ним доказів.

При цьому, суд роз`яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов`язковим наданням необхідних доказів.

Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI").

Відповідно до п.п. 5 п. 3 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду судовий збір сплачується - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2023 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2684 грн 00 коп.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскарження справи) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 09 січня 2023 року, останнім днем строку звернення з даною касаційною скаргою є 08 лютого 2023 року, а касаційну скаргу подано лише 11 березня 2023 року.

Одночасно з касаційною скаргою скаржник порушує питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції отримано ним 27 лютого 2023 року, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором на конверті за номером 4900098886252. Вказує, що зворотнє поштове повідомлення з відміткою про отримання ним оскаржуваного рішення суду знаходиться в матеріалах справи. Окрім того, скаржник посилається на Указ Президента України від24 лютого 2022 року №64.

Скаржник зазначає про обов`язок суду відповідно до статті 251 КАС України з`ясовувати день вручення учасникам справи судових рішень під розписку та вказує, що доказом вручення судового рішення є саме проставлення у рекомендованому поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового відправлення.

Водночас суд звертає увагу скаржника, що матеріали справи на час подання касаційної скарги у суді касаційної інстанції відсутні.

Належними доказами на підтвердження отримання копії оскаржуваного судового рішення можуть бути конверт з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв`язку (його копія), копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф.119), довідка відділення поштового зв`язку тощо.

Окрім того, за інформацією офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4900098886252 містяться лише відомості щодо дати та місця прийняття відправлення, шлях відправлення та дату, місце і статус вручення поштового відправлення.

Водночас вказані відомості не містять інформацію щодо найменування/П.І.П. відправника та одержувача та інформації щодо змісту вкладення.

Таким чином, із вказаних відомостей не можливо ідентифікувати відправника та одержувача (суд та учасника справи), а також з`ясувати, зміст вкладення поштового відправлення (судове рішення та номер справи).

Отже, саме лише зазначення штрихкодового ідентифікатора установи поштового зв`язку без надання поштового конверту (копії), яким направлялося скаржнику оскаржуване судове рішення та який містить відомості щодо відправника та одержувача, а також відбиток календарного штемпеля установи поштового зв`язку, не є належним доказом на підтвердження дати вручення поштового відправлення одержувачу.

У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як неналежне обґрунтування об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інших підстав для поновлення строку касаційного оскарження скаржником не наведено.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Статтею 329 КАС України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Частина третя статті 329 КАС України зазначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Слід зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Разом з тим обґрунтування скаржника щодо пропуску строку на касаційне оскарження в зв`язку з карантинними обмеженнями не містять доводів щодо неможливості вчинення скаржником відповідних процесуальних дій щодо своєчасного оскарження судових рішень з дотриманням встановленого строку на касаційне оскарження та не підтверджені відповідними доказами, а містять лише загальне посилання на пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень КАС України.

Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв`язку, довідки відділення поштового зв`язку тощо) та документу про сплату судового збору, або інших доказів для звільнення від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 329-332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Криворізького медико-діагностичного центру КЗ "Криворізька міська поліклініка №5" ДОР Клітного Олександра Григоровича про визнання бездіяльності протиправною залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів (конверта з відбитками та штрихкодовими ідентифікаторами установи поштового зв`язку, довідки відділення поштового зв`язку тощо) та документу про сплату судового збору, або інших доказів для звільнення від сплати судового збору.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання документу про сплату судового збору в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді: Л.О. Єресько

В.М. Соколов