Постанова

від 12.01.2022 по справі 120/4558/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4558/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

12 січня 2022 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Семенчук О.А.,

представника відповідача: Кухрівського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна перспектива і К" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна перспектива і К" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкове повідомлення - рішення від 26.04.2021 № 0038640712;

- стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна перспектива і К" із Головного управління ДПС у Вінницькій області, за рахунок бюджетних асигнувань, сплачений при зверненні до суду судовий збір у сумі 12076 грн. 99 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам Правил перевезень вантажів. Окрім того, зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрна перспектива і К" не надано первинних документів щодо наявності власних чи орендованих складських приміщень за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський р-н, смт. Приютівка, вул. Межева, 2/1, а також первинних документів щодо процесу навантаження (розвантаження) продукції у місці навантаження: Кіровоградська область, Олександрівський р-н, смт. Приютівка, вул. Межева, 2/1.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що на підставі п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п.п. 191.1.6 п. 191.1 ст. 191, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, та наказу від 09.03.2021 № 697к, у період з 12.03.2021 по 22.03.2021 ГУ ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Аграрна перспектива і К".

Предметом податкової перевірки позивача стало питання про дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з 01.07.2020 по 31.01.2021.

За результатом податкової перевірки відповідачем складено Акт від 29.03.2021 № 3142/02-32-07-12/39618351, яким задокументовано такі порушення:

- п. 189.1 ст. 189, п. 198.5, 198.3, 198.1 Податкового кодексу України, п. 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21. Порушення полягало у завищенні суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму всього 805133 грн. в т.ч. за період січень 2021 року в сумі 805133 грн (а.с.23-39).

Фактичною підставою для висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, стало відсутність у ТОВ "Тілафон" (контрагент позивача) умов та ознак, необхідних для здійснення господарських операцій, внаслідок чого контролюючий орган дійшов висновку, що позивач неправомірно відобразив операцію із цим контрагентом у числі об`єктів оподаткування податком на додану вартість.

На підставі Акту перевірки, відповідачем, прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.04.2021 № 0038640712, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 805133 грн (а.с.21).

Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені судом докази підтверджують зміну майнового стану позивача та його контрагента (розрахунки за товар відбулися, що не заперечується відповідачем), переміщення товару із місця навантаження до складу покупця, оприбуткування товару та подальше його використання у господарській діяльності позивача (відповідачем не заперечувалося), дійсну господарську мету операцій та їх зв`язок із господарською діяльністю позивача. Натомість свої висновки контролюючий орган обґрунтовував виключно твердженнями про ймовірні порушення контрагентом позивача, а не безпосередньо позивачем вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності, що не може вважатися достатньою підставою для покладення на позивача негативних наслідків згідно оскарженого податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI) (в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. "а" п. 185 ст. 185 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми п. 187.1 ст. 187 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п. "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення.

Положеннями п. 198.2. ст. 198 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів із банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6, cт. 198 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10. cт. 201 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено обов`язкову підставу для формування податкового кредиту та податкового зобов`язання, а саме наявність складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Судом встановлено, що як наслідок господарської операції, що виникла на підставі договору поставки № 185 від 08.10.2020, ТОВ "Аграрна перспектива і К" (покупець) отримало від свого контрагента ТОВ "Тілафон" податкові накладні № 50 від 16.02.2020, № 51 від 19.02.2020, № 58 від 02.11.2020, № 59 від 05.11.2020, № 60, № 61 від 10.11.2020, № 115 від 17.11.2020, № 116 від 18.11.2020, № 117 від 19.11.2020, які ТОВ "Тілафон" зареєстровано 10.11.2020, 20.11.2020 та 26.11.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно витягів № 31683 від 11.11.2020, № 31883 від 23.11.2020 та № 31953 від 30.11.2020 (а.с.47-58).

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно витягів № 31683 від 11.11.2020, № 31883 від 23.11.2020 та № 31953 від 30.11.2020 судом встановлено, що податкова накладна № 50 від 16.10.2020 зареєстрована 10.11.2020 за № 9294484748, податкова накладна № 51 від 19.10.2020 зареєстрована 10.11.2020 за № 9294069752, податкова накладна № 58 від 02.11.2020 зареєстрована 20.11.2020 за № 9306657869, податкова накладна № 58 від 02.11.2020 зареєстрована 20.11.2020 за № 9306657869, податкова накладна № 59 від 05.11.2020 зареєстрована 20.11.2020 за № 9307168645, податкова накладна № 60 від 10.11.2020 зареєстрована 20.11.2020 за № 9306657513, податкова накладна № 61 від 10.11.2020 зареєстрована 20.11.2020 за № 9307168431, податкова накладна № 115 від 17.11.2020 зареєстрована 26.11.2020 за № 9313189385, податкова накладна № 116 від 18.11.2020 зареєстрована 26.11.2020 за № 9313537472, податкова накладна № 117 від 19.11.2020 зареєстрована 26.11.2020 за № 9314080119.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивач дотримався вимог Податкового кодексу України щодо відображення у податковій звітності сум податкового кредиту на підставі складених та зареєстрованих у реєстрі податкових накладних, адже такі податкові накладні є обов`язковою підставою для формування податкового кредиту.

Водночас, колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження у цій справі є встановлення фактів "реальності" поставки позивачу його контрагентом (ТОВ "Тілафон") товару із з`ясуванням обставин щодо наявності у постачальника товару, фінансових, фізичних та технічних можливостей здійснювати спірні поставки саме цих товарів, їх навантаження/розвантаження, порядку передачі та отримання, оприбуткування та умов транспортування.

Надаючи оцінку обставинам, які характеризують господарську операцію позивача із ТОВ "Тілафон" з точки зору її фактичного здійснення (реальності), судом встановлено, що 08.10.2020 між ТОВ "Тілафон" (постачальник) та ТОВ "Аграрна перспектива і К" (покупець) було укладено договір поставки № 185 (далі - Договір № 185).

Пунктом 1 Договору № 185 передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, вказаний в Специфікації (додатку), що є невід`ємною частиною до цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Найменування (асортимент, номенклатура) товару, його кількість, ціна, строки та умови поставки, строки оплати товару, а також інші умови, визначаються в Специфікації (додатку), що є невід`ємним частинами до цього Договору. Місце отримання товару Покупцем - склад Постачальника, який визначається в додатках до даного договору. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі останньому Товару, що оформляється видатковими накладними.

Відповідно до п.п. 2.1 Договору № 185 сторони встановлюють ціну договору в гривнях. Ціну договору в гривнях становить вартість фактично поставленого товару в період дії договору, яка визначається згідно додатках до договору.

Покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі (п.п. 2.2 Договору № 185).

Згідно п. 3 Договору № 185 постачальник зобов`язується передати Покупцеві товар відповідно до умов даного договору. Покупець зобов`язується своєчасно і в повному об`ємі приймає товар і оплачує його. Покупець зобов`язується передати Постачальнику належним чином оформлену видаткову накладну у строк не більше п`яти календарних днів з моменту отримання відповідної накладної від Постачальника (а.с.40-43).

Специфікаціями від 08.10.2020, 16.10.2020 та 05.11.2020 до Договору № 185 зазначено найменування, одиниці виміру, кількість, термін поставки та ціна товару (а.с.44-46).

На підтвердження реального характеру господарської операції з ТОВ "Тілафон", позивачем окрім вказаних вище документів (Договору № 185, специфікацій) надано видаткові накладні, товарно - транспортні накладні та платіжні доручення.

Зокрема на виконання умов укладеного договору оформлені:

- видаткові накладні № 50 від 16.10.2020 на загальну суму 430488,02 грн., у т.ч. ПДВ на суму 71748,00 грн.; № 51 від 19.10.2020 на суму 693627,23 грн., у т.ч. ПДВ на суму 115604,54 грн.; № 58 від 02.11.2020 на суму 437084,22 грн., у т.ч. ПДВ на суму 72847,37 грн.; № 59 від 05.11.2020 на суму 683664,00 грн. у т.ч. ПДВ на суму 113944,00 грн.; № 60 від 10.11.2020 на суму 434280,00, у т.ч. ПДВ на суму 72380,00 грн.; № 61 від 10.11.2020 на суму 505512,00 грн., у т.ч. ПДВ на суму 84252,00 грн.; № 115 від 17.11.2020 на суму 357503,22 грн., у т.ч. ПДВ на суму 59583,87 грн.; № 116 від 18.11.2020 на суму 460028,88 грн., у т.ч. ПДВ на суму 76671,48 грн.; № 117 від 19.11.2020 на суму 629281,20 грн., у т.ч. ПДВ на суму 104880,20 грн. (а.с.59-67);

- товарно - транспортні накладні від 16.10.2020 № 50, від 19.10.2020 № 51, від 02.11.2020 № 58, від 05.11.2020 № 59, від 10.11.2020 № 60, № 61, від 17.11.2020 № 115, від 18.11.2020 № 116, від 19.11.2020 № 117 (а.с.58-75);

- платіжні доручення № 1081 від 13.11.2020 на суму 430488,02 грн.; № 1082 від 13.11.2020 на суму 693627,23 грн.; № 1115 від 23.11.2020 на суму 437804,22 грн.; № 1116 від 23.11.2020 на суму 505512,00 грн.; № 1192 від 10.12.2020 на суму 300000,00 грн.; № 1198 від 11.12.2020 а суму 300000,00 грн.; № 1207 від 14.12.2020 на суму 300000,00 грн.; № 1219 від 15.12.2020 на суму 500000,00 грн.; № 1222 від 16.12.2020 на суму 500000,00 грн.; № 1231 від 17.12.2020 на суму 664757,30 грн. (а.с.77-86).

Також з матеріалів справи встановлено, що засоби захисту рослин, які були придбані у ТОВ "Тілафон", позивачем були реалізовані іншим підприємствам з метою отримання прибутку, на підтвердження чого надано видаткові накладні та податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так в матеріалах справи наявні:

- видаткові накладні № 576 від 20.10.2020 на загальну суму 67384,62 грн.; № 654 від 20.11.2020 на загальну суму 291348,47 грн.; № 674 від 27.11.2020 на загальну суму 839887,03 грн.; № 689 від 02.12.2020 на загальну суму 57575,00 грн.; № 582 від 21.10.2020 на загальну суму 134848,08 грн.; № 585 від 22.10.2020 на загальну суму 523694,10 грн.; № 603 від 27.10.2020 на загальну суму 74046,17 грн.; № 604 від 27.10.2020 на загальну суму 214824,34 грн.; № 601 від 27.10.2020 на загальну суму 294034,04 грн.; № 650 від 18.11.2020 на загальну суму 114341,28 грн.; № 587 від 23.10.2020 на загальну суму 978004,86 грн.; № 607 від 28.10.2020 на загальну суму 1019279,51 грн.; № 580 від 20.10.2020 на загальну суму 1016949,18 грн.; № 628 від 04.11.2020 на загальну суму 901781,70 грн.; № 643 від 13.11.2020 на загальну суму 805429,93 грн.; № 693 від 03.12.2020 на загальну суму 620790,48 грн.; № 629 від 04.11.2020 на загальну суму 142268,40 грн.; № 23 від 11.02.2021 на загальну суму 2128254,96 грн.; № 694 від 03.12.2020 на загальну суму 9040142,88 грн.; № 666 від 14.11.2020 на загальну суму 4686,00 грн.; № 665 від 24.11.2020 на загальну суму 914532,49 грн.; № 705 від 21.12.2020 на загальну суму 918121,68 грн.; № 668 від 25.11.2020 на загальну суму 142450,56 грн.; № 656 від 23.11.2020 на загальну суму 132810,72 грн.;

- податкові накладні № 16 від 20.10.2020; № 26 від 20.11.2020; № 41 від 27.11.2020; № 3 від 02.12.2020; № 19 від 21.10.2020; № 21 від 22.10.2020; № 36 від 27.10.2020; № 37 від 27.10.2020; № 31 від 27.10.2020; № 23 від 18.11.2020; № 26 від 23.11.2020; № 39 від 28.10.2020; № 18 від 20.10.2020; № 4 від 04.11.2020; № 17 від 13.11.2020; № 4 від 03.12.2020; № 5 від 04.11.2020; № 5 від 11.02.2021; № 5 від 03.12.2020; № 33 від 24.11.2020; № 34 від 24.11.2020; № 16 від 21.12.2020; № 36 від 25.11.2020; № 13 від 18.08.2020.

Стосовно досліджених судом видаткових накладних та накладних, то такі є доказом по перше - передачі товару постачальником та отримання його покупцем, по друге - підтверджують кількість, вартість та назву товару, який постачався на підставі Договору № 185.

Надаючи оцінку формі та змісту первинних документів, як доказу реальності господарської операції, суд зазначає, що відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 року № 996-XIV (далі - Закон від 16.07.99 року № 996-XIV).

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст. 1 Закону від 16.07.99 року № 996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону від 16.07.99 року № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши вищевказані первинні документи, суд зазначає, що вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що первинні документи позивача не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону від 16.07.99 року № 996-XIV, ст. 44 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI вказували б на їх недопустимість як доказів реальності господарської операції позивача із його контрагентом.

Щодо твердження відповідача про невідповідність товарно - транспортних накладних Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363), суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил № 363 (чинна на час складання ТТН), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно- транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Крім того, відповідно до п.п. 11.1 Правил № 363 передбачено, що товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Судом перевірено товарно-транспортні накладні та встановлено, що всі необхідні реквізити надані для перевірки, товарно - транспортні накладні містять, що спростовує висновок посадових осіб контролюючого органу про невідповідність товарно-транспортних накладних Правилам №363.

Крім того суд зазначає, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) щодо оформлення перевезення товару.

При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно - матеріальних цінностей. Отже, товарно - транспортна накладна призначена для обліку руху товарно - матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Час розвантаження та навантаження автомобіля не є обов`язковими реквізитами товарно-транспортної накладної, а тому відсутність інформації щодо часу прибуття вантажу, часу вибуття вантажу, а також можливого простою не вказують на відсутність факту транспортування товару.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, то навіть за встановлення певних невідповідностей такого документу, як товарно - транспортна накладна, це не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак і не може бути підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

До того ж, судом оцінено габаритно - вагові характеристики товарів, що придбані позивачем у його контрагента ТОВ "Тілафон" та технічні характеристики транспортних засобів позивача якими відбувалося транспортування придбаних товарів. Як наслідок встановлено, що залучені до перевезення товарів транспортні засоби є спеціалізованими вантажними (малотонажними) фургонами, які придатні для перевезення придбаних товарів окремими партіями (а.с. 87-90).

Також враховується, що Верховний Суд у постанові від 19.04.2019 по справі № 820/6069/16 зазначив, що окремі неточності в заповненні документів не можуть свідчити про відсутність господарських операцій між позивачем та контрагентом і не позбавляють правового значення, виданих за цими операціями документів, оскільки ця обставина є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку та не може свідчити про недоведеність поставки товару у сукупності з іншими доказам. Окремі недоліки у товарно - транспортних накладних можуть свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Більше того, враховуючи викладену позицію Верховного Суду у постанові від 16.04.2019 по справі № 804/6909/17, суд вважає за належне акцентувати увагу на тому, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Стосовно доводів апелянта про відсутність у ТОВ "Тілафон" в користуванні чи власності складських (виробничих) приміщень, то такі судом оцінюються критично, оскільки суд зауважує, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 у справі №820/4548/13-а, відповідно до якої твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Суд зазначає, що можлива відсутність у контрагента виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки.

Відсутність у ТОВ "Тілафон" складських приміщень не впливає на реальність здійснених платником господарських операцій, а недотримання контрагентом правил господарської діяльності чи податкової дисципліни тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.

Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.02.2021 у справі №640/3515/19.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, вказану у рішенні, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені відповідачем в акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 77 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що досліджені судом докази підтверджують зміну майнового стану позивача та його контрагента (розрахунки за товар відбулися, що не заперечується відповідачем), переміщення товару із місця навантаження до складу покупця, оприбуткування товару та подальше його використання у господарській діяльності позивача (відповідачем не заперечувалося), дійсну господарську мету операцій та їх зв`язок із господарською діяльністю позивача. Натомість свої висновки контролюючий орган обґрунтовував виключно твердженнями про ймовірні порушення контрагентом позивача, а не безпосередньо позивачем вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності, що не може вважатися достатньою підставою для покладення на позивача негативних наслідків згідно оскарженого податкового повідомлення - рішення.

Тому, прийняте Головним управлінням ДПС у Вінницькій області податкове повідомлення - рішення від 26.04.2021 № 0038640712 є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 січня 2022 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.