Ухвала

від 07.11.2022 по справі 120/4558/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 листопада 2022 року

м. Київ

справа №120/4558/21-а

адміністративне провадження №К/990/28940/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Аграрна перспектива і К" до ГУ ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022, позов ТОВ "Аграрна перспектива і К" задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові від 26.04.2021 №0038640712, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 805133 грн; здійснено розподіл судових витрат.

19.10.2022 ГУ ДПС направило на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на вищезазначені судові рішення.

За змістом статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відкриття касаційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю касаційної скарги вимогам цього Кодексу щодо форми і змісту касаційної скарги.

Касаційна скарга підлягає залишенню без руху як така, що подана без дотримання частини першої статті 329, пункту 4 частини другої статті 330 КАС: у касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав); відповідач пропустив строк на касаційне оскарження.

ГУ ДПС у касаційній скарзі зазначає підставами касаційного оскарження пункти 1,4 частини четвертої статті 328, пункт 1 частини другої статті 353 КАС.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 частини другої статті 330 КАС у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 четвертої статті 328 КАС, відповідач не вказує, які норми матеріального та/або процесуального права неправильно застосовані судами першої та апеляційної інстанцій, але зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №400/987/19.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 (справа №400/987/19) вказав, що наявність податкової накладної та факт реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є єдиною та достатньою підставою, яка надає право платнику податку на додану вартість на віднесення сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки таке право виникає відповідно до норм підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, чи митними деклараціями. Наявність податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, є однією із обов`язкових, але не єдиною умовою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Разом з тим, зазначені вище норми у постанові від 16.06.2020 застосовані Верховним Судом, виходячи із встановленого апеляційним судом у справі №400/987/19 факту, що товар, сума ПДВ в ціні за який включена до податкового кредиту, лише документально змінював своїх номінальних власників, а документи оформлювалися тільки для надання господарським операціям з постачання цього товару документарного виразу, без фактичного руху товару (зміни активу).

У справі ж №120/4558/21-а суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що надані позивачем докази підтверджують зміну майнового стану позивача та його контрагента, переміщення товару із місця навантаження до складу покупця, оприбуткування товару та подальше його використання у господарській діяльності позивача.

Таким чином, правовідносини у справах №400/987/19 та №120/4558/21-а не є подібними. Водночас, норма абзацу другого пункту 4 частини другої статті 330 КАС презюмує, що правовідносини у справі, судові рішення в якій оскаржуються, та у справі, на висновок Верховного Суду, в якій посилається скаржник, є подібними.

Щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 четвертої статті 328 КАС, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС, Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Однак, відповідач у касаційній скарзі не зазначає переліку доказів, які не були досліджені судами попередніх інстанцій.

Підсумовуючи наведене вище, ГУ ДПС не зазначено підстави касаційного оскарження, як того вимагає пункт 4 частини другої статті 330 КАС. Норма цього пункту, безумовно, презюмує зазначення у касаційній скарзі не лише формальне, а й фактичне викладення підстави касаційного оскарження.

Відтак, відповідачу необхідно уточнити підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень першої і апеляційної інстанцій у цій праві.

Згідно з частиною першою статті 329 КАС касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Одночасно з касаційною скаргою відповідачем подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022, обґрунтоване тим, що перша касаційна скарга ним (відповідачем) була подана у строк, встановлений частиною першою статті 329 КАС, проте була повернута згідно з ухвалою Верховного Суду від 23.02.2022; повторні касаційні скарги відповідача також були повернуті згідно з ухвалами Верховного Суду від 16.05.2022, від 22.06.2022, від 25.07.2022, від 10.08.2022. ГУ ДПС посилається як на поважну причину пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій введення з 24.02.2022 в країні воєнного стану і запровадження у зв`язку з цим простою в роботі ДПС України та її територіальних органів. ГУ ДПС наводить постанови Верховного Суду як приклад правозастосування при вирішенні питання про поновлення строку та відкрити касаційне провадження у справі.

Перевіряючи наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з того, що причини пропуску особою встановленого законом процесуального строку, зокрема, строку на касаційне оскарження, можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо ці причини пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення з касаційною скаргою у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Запровадження воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та простою у роботі ДПС України і її територіальних органів є підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку. Разом з тим, ці обставини, як і будь-яка інша обставина, на яку посилається особа як на причину пропуску процесуального строку, повинні бути у прямому зв`язку з пропуском строку, тобто, мати значення тієї обставини, саме через яку звернення до суду в установлений законом строк було неможливим.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень касаційні скарги ГУ ДПС були повернуті згідно з ухвалами Верховного Суду від 23.02.2022, від 16.05.2022, від 22.06.2022, від 25.07.2022, від 10.08.2022, як такі, що не відповідали пункту 4 частини другої статті 330 КАС (в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини четвертої статті 328 КАС).

Враховуючи, що строк на касаційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022 сплинув до початку війни, перша касаційна скарга відповідачем була подана у строк, встановлений частиною першою статті 329 КАС, довід ГУ ДПС щодо введення в Україні воєнного стану та запровадження у зв`язку з цим простою у роботі ДПС України та її територіальних органів як про поважні причини, з яких строк на касаційне оскарження був пропущений, є необґрунтованим.

Право особи повторно звернутися з касаційною скаргою після її повернення відповідно до положень частини восьмої статті 169, частини другої статті 332 КАС не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленому законом.

Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань.

Встановлення законом граничних строків для оскарження судових рішень, зокрема для касаційного оскарження, обумовлено необхідністю забезпечити правову визначеність у правовідносинах. Поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення одному з учасників справи безпосередньо впливає на правове становище іншого учасника.

Наведені відповідачем доводи про повторні звернення з касаційними скаргами знаходяться поза межами обставин, з якими норма частини першої статті 121 КАС пов`язує можливість поновлення процесуального строку, оскільки вони стосуються дотримання вимог процесуального закону та пов`язані з організацією діяльності відповідача, який має правовий статус суб`єкта владних повноважень.

Щодо посилання ГУ ДПС у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду, як на приклад правозастосування при вирішенні питання про поновлення строку на оскарження судового рішення, то питання про поновлення процесуального строку вирішується судом у кожному конкретному випадку з врахуванням конкретних обставин, що стали причиною пропуску процесуального строку.

Враховуючи наведені вище недоліки, касаційна скарга підлягає залишенню без руху із наданням відповідачу десятиденного строку з дня вручення копії цієї ухвали, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції: касаційну скаргу з уточненням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та клопотання про поновлення строку із зазначенням поважних підстав для цього (в разі якщо такі підстави є).

Керуючись статтею 248, пункту 4 частини другої, частиною четвертою статті 330, частиною другою, третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022 залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

М.М. Гімон

М.М. Яковенко ,

Судді Верховного Суду