Ухвала

від 13.01.2022 по справі 761/737/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/737/22

Провадження № 2/761/7081/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., вивчивши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ІНГ БАНК Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю Діджи Фінанс про визнання договору про відступлення права вимоги частково недійсним,-

в с т а н о в и в :

У січні 2022р. до суду надійшла вказана позовна заява.

Як вбачається, підставою звернення саме до Шевченківського районного суду м.Києва стало те, що, як зазначено у позовній заяві, відповідач - ТОВ Діджи Фінанс знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8.

Водночас, відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.п.41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013р. Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , а також в подальшому викладено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 р. у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 р. у справі № 426/7217/18, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07 лютого 2014 р. до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Разом з тим, поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна (ч.1 ст. 114 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

В постанові від 16 лютого 2021 р., справа № 911/2390/18, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного правового висновку, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, можна дійти висновку, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Як вбачається зі змісту даної заяви, позивач просить суд визнати недійсним договору про відступлення права вимоги №1689 від 12 листопада 2021р., укладений між АТ ІНГ Банк Україна та ТОВ Діджи Фінанс за Договором іпотечного кредиту від 03 грудня 2007 р., укладеного між АТ ІНГ Банк Україна та позивачкою, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , що територіально належить до Дарницького району м. Києва.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 41, 42 постанови від 1 березня 2013 р. № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ роз`яснив, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

В свою чергу, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що справу слід передати на розгляд Дарницького районного суду м. Києва, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.

Керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства ІНГ БАНК Україна , Товариства з обмеженою відповідальністю Діджи Фінанс про визнання договору про відступлення права вимоги частково недійсним - передати на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: