Рішення

від 17.01.2022 по справі 155/1743/21

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1766/21

Провадження №2/155/12/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Адамчук Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Ревуцької М.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Русь та Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Русь та Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права на земельну частку (пай)

Мотивує свій позов тим, що з 1 червня 1989 року по 31 серпня 1997 року він працював в колективному сільськогосподарському підприємстві Росія , правонаступником якого є Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Русь . 23 червня 1993 року він був прийнятий до складу членів даного колективного сільськогосподарського підприємства і направлений на навчання в Горохівський радгосп-технікум за спеціальністю Організація і технологія ведення фермерського господарства В подальшому його членство в даному підприємстві припинене не було.

17 квітня 1996 року на підставі рішення Мирненської сільської ради від 30 травня 1995 року №3/5 підприємство отримало державний акт на право колективної власності на землю, але його з вини посадових осіб підприємства помилкового не було внесено у список осіб, які згодом додавались до Державного акту на право колективної власності на землю, хоча на момент формування списків з питань розпаювання він фактично залишився членом вказаного господарства як пайовик, членської участі не втрачав і приймав додатково активну громадську участь в діяльності.

Враховуючи викладене, просить суд визнати за ним право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах та нормах для членів товариства колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Росія в розмірі 2,3962 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель резерву і запасу, інших земель сільськогосподарського призначення.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 20 грудня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 28 грудня 2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Русь в судове засідання не з`явився, однак суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Представник відповідача Горохівської міської ради Луцького району Волинської області в судове засідання не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Листом голови правління колгоспу Росія на адресу директора Горохівського радгоспу-технікуму стверджується, що ОСОБА_1 направлений на навчання в даний радгосп-технікум за спеціальністю Технік-організатор з комерційною діяльністю в агропромислових підприємствах за рахунок коштів господарства. Після зарахування на навчання з ОСОБА_1 буде заключний договір і по закінченні навчального закладу йому буде надано роботу по спеціальності в господарстві Росія Горохівського району Волинської області.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 10 червня 1994 року по 27 березня 1996 року проходив військову в Збройних Силах України.

Відповідно до довідки №102 від 12 жовтня 2021 року, виданої директором ПОСП Русь , ОСОБА_1 дійсно працював в колгоспі Росія по найму різноробочим з 1 червня 1989 року по 31 серпня 1989 року, з 1 червня 1990 року по 31 серпня 1990 року, з 1 червня 1991 року по 31 серпня 1991 року, з 1 червня 1992 року по 31 серпня 1992 року, 23 червня 1993 року прийнятий в члени колгоспу і направлений на навчання в Горохівський радгосп технікум по спеціальності Організація і технологія ведення фермерського господарства , з 1 квітня 1996 року по 31 жовтня 1996 року, з 1 червня 1997 року по 31 серпня 1997 року. З його заробітної плати проводились відрахування у ФСС. Колгосп Росія створений в 1948 році, а 2 березня 2000 року був реформований у СВК Русь . В свою чергу, СВК Русь 1 лютого 2001 року було реформовано у ПОСП Русь .

Відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії ВЛ від 17 квітня 1996 року колективному сільськогосподарському підприємству Росія розташованому на території Мирненської сільської ради передано у колективну власність 2067,1 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Мирненської сільської ради народних депутатів від 30 травня 1995 року №3/5.

Згідно з листом відділу №1 у Луцькому районі управління у Луцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) ПОСП Русь громадянина ОСОБА_1 зареєстрованого немає.

Довідкою Горохівської міської ради Луцького району Волинської області №809 від 25 жовтня 2021 року стверджується, що на території колишньої Мирненської сільської ради є вільні земельні ділянки із земель запасу та резерву та нерозподілені ділянки з земель пайового фонду.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянине захищаються судом.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто ш може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень пункту 17 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за своєю правовою природою право на земельну частку (пай) є речовим правом вимагати виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що за вартістю відповідає частці особи у сільськогосподарських угіддях, переданих у колективну власність відповідної юридичної особи.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 25 ЗК України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, які мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Частиною 2 ст. 116 ЗК України, визначено, що набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність.

Пунктом а ч. 3 ст. 152 ЗК України, встановлено, що захист права громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права.

Частиною 3 ст. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку, а документом, що посвідчує вказане право є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними.

В п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вказано, що член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі(на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (п. 17 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу). Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку(пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, що була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку(пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифікату, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Крім того, документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) також є рішення суду про визнання права на земельну частку(пай).

Право на земельну частку(пай)мають тільки члени не державного сільськогосподарського підприємства, а надання права на земельну частку(пай)здійснюється відповідно до встановленого членства в підприємстві.

Відповідно до ст. 5 ЗК України (561-12) та згідно з пунктом 3-5 Рекомендацій по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій при передачі земель у колективну власність сільськогосподарським підприємствам місцевими радами на своїй території створюється резервний фонд земель за погодженням місця розташування з землекористувачем у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів. Землі резервного фонду перебувають у постійному користуванні колишніх землекористувачів (сільськогосподарських підприємств) і призначаються для подальшого перерозподілу і використання за цільовим призначенням, для індивідуального житлового будівництва, ведення особистого підсобного господарства, городництва в межах граничних розмірів, визначених статтями 56, 59 та 67 Земельного кодексу України (561-12 ).

Статтею 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що створений під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

У п. 3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року №122, передбачено, що у разі виявлення після розробки проекту факту не включення одного чи кількох громадян, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, спадкоємців права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, інших громадян та юридичних осіб України, які відповідно до законодавства набули право на земельну частку (пай), до списку власників земельних часток (паїв), на підставі якого був складений проект, сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація може прийняти рішення (розпорядження) про, зокрема, надання зазначеним громадянам земельних ділянок із земель запасу чи резервного фонду у розмірі відповідної земельної частки (паю).

Разом з тим громадянам земельні ділянки в натурі (на місцевості) можуть виділятися із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, але за рахунок земель резервного фонду саме колишнього колективного сільськогосподарського підприємства.

Отже, враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 на час розпаювання КСП Росія , правонаступником якого є ПОСП Русь , був членом цього підприємства, має право на виділення земельної частки (паю), а тому слід визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах та нормах для членів товариства колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Росія в розмірі 2,3962 умовних кадастрових гектарів.

Керуючись ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. 14, 55 Конституції України, ст. 16, 321 ЦК України, ст.25, 116, 152 ЗК України, Указ Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95, Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах та нормах для членів товариства колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Росія в розмірі 2,3962 умовних кадастрових гектарів в землях розташованих на території Горохівської об`єднаної територіальної громади Луцького району Волинської області (колишньої Мирненської сільської ради Горохівського району Волинської області.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий