Рішення

від 20.01.2022 по справі 382/1012/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №382/1012/20

Провадження № 2/201/764/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Ткаченко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Алекскредит (треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Дорошкевич Віра Леонідівна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2021р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Яготинського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ "Алекскредит" (треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Дорошкевич В.Л. приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 18.08.2020р. було вжито заходи забезпечення позову (а.с.№26-27) та ухвалами суду від 16.10.2020р. та 23.02.2021р. витребувані докази у справі (а.с.№59-60, 76-77). Також, позивачкою одночасно із позовною заявою було подане клопотання про витребування доказів, в якому вона просила витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Дорошкевич В.Л. належним чином завірені матеріали виконавчого провадження № 62135689 (а.с.№11).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 11.10.2021р. прийнято до розгляду цивільну справу №382/1012/20 та відповідно до положень ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. №124).

Враховуючи, що 05.10.2020р. позивачкою до суду були подані додаткові докази, які надійшли на її адресу від приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л., а також наявність відомостей про номер виконавчого провадження та ідентифікатор доступу, що, в свою чергу, дає суду можливість переглянути матеріали виконавчого провадження в АСВП, необхідності у витребувані у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.Л. заявлених позивачкою доказів немає, а тому в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів було відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог позивачка в позовній заяви посилалася на те, що 29.04.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис №10747 про стягнення з позивачки на користь ТОВ "Алекскредит" кредитної заборгованості у розмірі 20 773 грн.09коп. Позивачка вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що стягувачем для вчинення напису не було надано затвердженого законодавством переліку документів, які підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором, а в свою чергу нотаріус не перевірив надані йому для вчинення напису документи, отже, вчинив оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора, належними доказами якої можуть бути виключно первинні документи. Крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було враховано, що пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. по справі №826/20084/14 визнано незаконним та нечинним. Позивачка просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №10747 від 29.04.2020р. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованості у розмірі 20 773 грн.09коп. а також вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати.

16.12.2021р. від відповідача ТОВ "Алекскредит" до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом директора товариства Попудренка А.В., в якому відповідач зазначив, що між позивачкою та відповідачем був укладений договір про надання кредиту №2696374 від 11.09.2019р., на підставі якого позивачка отримала кредитні кошти у тимчасове, строкове, платне користування. У зв`язку з невиконанням позивачем взятих на себе кредитних зобов`язань за договором виникла заборгованість, яка не була погашена позивачкою, в результаті чого відповідачем була направлена претензія позивачці з вимогою про погашення боргу, яка була отримана позивачкою, проте не виконана. Посилання позивачки на те, що приватним нотаріусом не було перевірено наявність всіх документів, що підтверджують безспірність заборгованості, є безпідставними, оскільки всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, в тому числі претензія направлена позивачці, були надані приватному нотаріусу разом з заявою про вчинення виконавчого напису. Метою вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 . Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Таким чином, нотаріус на підставі отриманого оригіналу договору про надання кредиту та засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості вчинив виконавчий напис. Після отримання кредитних коштів, а з настанням строків повернення кредиту, вимоги про усунення порушення, у позивачки не виникало будь-яких сумнівів стосовно чинності укладеного договору про надання кредиту та суми заборгованості, що свідчить про визнання боргу останньою. Також звернув увагу, що на момент вчинення спірного виконавчого напису жодних змін до Постанови КМУ №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" про втрату її чинності внесено не було, будь - які публікації у вигляді постанов КМУ в Офіційному віснику України чи в Урядовому кур`єрі стосовно внесення змін чи визнання її нечинною відсутні (а.с. №129-132).

11.01.2022р. до суду надійшла відповідь на відзив , в якій позивачка, не погоджуючись з запереченнями відповідача, зазначила про те, що вона не отримувала від відповідача претензії з вимогою про погашення боргу, як на цьому наголошує відповідач, проте належних письмових доказів суду не надає. Крім того, доводи відповідача про те, що станом на дату вчинення виконавчого напису не було внесено змін до Постанови КМУ №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" та публікації про втрату її чинності, позивачка вважає безпідставними та просила суд при розгляді справи врахувати правові висновки викладені ВП ВС в постанові від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17 (а.с. № 138-141).

Треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Дорошкевич В.Л., приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В. не скористалися правом на надання суду письмових пояснень щодо предмету позову та доказів на їх обґрунтування.

Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

11.09.2019р. між ОСОБА_1 та ТОВ "Алекскредит" укладений договір про надання кредиту №2696374, за умовами якого ТОВ "Алекскредит" надав позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі на умовах строковості, платності та цільового характеру у розмірі 5 000 грн. з кінцевим терміном повернення 11.10.2019р. включно. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється, виходячи з базової процентної ставки, акцій, програми лояльності кредитодавця. Базова процента ставка за один день користування кредитом 1,7%, акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом 1,53%. За умовами договору, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник зобов`язався здійснювати сплату грошових коштів з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами. Згідно умов договору сторони погодили, що договір укладається в електронній формі на сайті кредитодавця відповідно до чинного законодавства України. Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або комбінацією логіну та пароля особистого кабінету позичальника (а.с. №41-44).

Вказаний договір з боку позичальника ОСОБА_1 підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору PS2696374.

Також за допомогою одноразового ідентифікатору PS2696374 позичальником був підписаний Додаток №1 до договору Графік платежів, який є невід`ємною частиною договору (а.с. № 44-45).

11.10.2019р., 10.11.2019р. та 28.11.2019р. сторонами було укладено Додаткові угоди про зміну умов договору про надання кредиту №2696374, якими було погоджено продовження строку дії договору до 10.12.2019р. та зміни щодо умов кредитування. Додаткові угоди позичальником були підписані за допомогою одноразового ідентифікатору (а.с. №47-54).

Згідно п.1. ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) , у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

В пунктах 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Отже, договір про надання кредиту №2696374 укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст.10, 11,12 Закону України "Про електронну комерцію", тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

29.04.2020р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. було вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі №10747 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованості за договором №2696374 від 11.09.2019р. у розмірі 18 933грн.09коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 780 грн.36коп., прострочена заборгованість по відсоткам - 14 152грн.73коп. Також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України Про нотаріат у розмірі 1 800 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню 20 733 грн.09коп. У виконавчому написі вказано, що стягнення здійснюється за період з 11.12.2019р. по 31.01.2020р. (а.с. №54).

Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" (в редакції від 13.02.2020р.) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 цього Закону (в редакції від 13.02.2020р.) нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом МЮУ від 22.02.2012р. № 296/5 , зареєстрованим в МЮУ 22.02.2012р. за № 282/20595, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. Глави 16 для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 .

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172 , для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України "Про нотаріат" ). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику . Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018р. справа N 61-10285св18.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15 , 16 , 18 ЦК України , статей 50 , 87 , 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

В постанові Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі № 310/9293/15ц зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87 , 88 Закону "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017р. у справі № 6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису №10747 від 29.04.2020р. встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.ст. 87-91 Закону України Про нотаріат та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999р. за № 1172 .

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014р. № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів ") для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. (справа № 826/20084/14), яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р., визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині доповнення переліку після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості . Зобов`язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України "Про нотаріат" . Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України "Про нотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону .

При прийнятті постанови 22.02.2017р. колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013р. № 7 Про судове рішення в адміністративній справі , згідно з яким визнання акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до ст. 124 Конституції України , ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Наявність в змісті виконавчого напису номерів рахунків боржника в установах банків (для юридичних осіб) є обов`язковим. Вчинення виконавчого напису за кредитним договором є незаконним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017р. (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014р. Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів , зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами".

У відзиві на позов відповідач наголошував на тому, що на момент вчинення спірного виконавчого напису жодних змін до Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" про втрату її чинності внесено не було, будь - які публікації у вигляді постанов КМУ в Офіційному віснику України чи в Урядовому кур`єрі стосовно внесення змін чи визнання її нечинною відсутні, а тому ТОВ "Алекскредит" правомірно звернулося до приватного нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису на договорі. Також відповідач не спростовував обставини , що виконавчий напис вчинено на електронному договорі укладеному між позивачем та ТОВ "Алекскредит", який нотаріально не посвідчений, а отже відповідно до положень ст.207 ЦК України вважається таким, що вчинений у письмовій формі.

Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: "Постановою N662 Перелік документів доповнено після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості". Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі N 826/20084/14 постанову N 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017р. та 04.04.2017р. виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. зупинено до закінчення касаційного розгляду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р у справі N 826/20084/14 залишено без змін. Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову N 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса".

Отже, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик В.В. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису 29.04.2020р. не врахував, що станом на 29.04.2020р. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів, отже, норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі є нечинні, а тому повинен був відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України "Про нотаріат" .

Пункт 2 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким договір №2696374 від 11.09.2019р., укладений між ТОВ "Алекскредит" та ОСОБА_1 , не являється, оскільки вчинений в електронній формі та прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Підводячи підсумок викладеному, суд вважає, що при розгляді справи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису №10747 від 29.04.2020р. таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження, а отже підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України з урахуванням задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати по оплаті судового збору 1 261 грн. 20коп. (за подачу позовної заяви - у розмірі 840 грн.80коп. та заяви про забезпечення позову - у розмірі 420 грн. 40коп. (а.с.№1, 24).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 87 , 88 Закону України "Про нотаріат" , правовою позицією ВСУ від 05.07.2017р. у справі за №6-887цс17, постановами Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №310/9293/15ц, від 10.10.2018р. у справі N 61-10285св18, постановами Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі № 910/13233/17, від 21.09.2021р. у справі №910/10374/17, ст.ст. 4 , 10 , 12 , 13 , 19 , 76-81 , 89 , 141 , 259 , 263-265 , ч.2, 3 ст. 274 , ч.5 ст. 279 ЦПК України , суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Алекскредит (треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Дорошкевич Віра Леонідівна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем 29.04.2020р. зареєстрований в реєстрі з а №10747, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" заборгованість за кредитним договором №2696374 від 11.09.2019р. у розмірі 18 933 грн.09коп., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 4 780 грн.36коп., прострочена заборгованість по відсоткам - 14 152 грн.73коп., а також стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України Про нотаріат у розмірі 1 800 грн. - таким, що не підлягає виконанню .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 261 грн. 20коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.