Ухвала

від 14.01.2022 по справі 618/7/22

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 618/7/22

Провадження № 2-з/618/1/22

УХВАЛА

про забезпечення позову

14 січня 2022 року Дворічанський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання - Рябенко Л. В., розглянувши заяву представника селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 - адвоката Галінкіна Валерія Феліксовича про забезпечення позову,

встановив:

13 січня 2022 року до Дворічанського районного суду Харківської області до подачі позовної заяви надійшла заява представника селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 - адвоката Галінкіна Валерія Феліксовича про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 50,00 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0247, що розташована за межами населених пунктів на території Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області (нині території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області) та заборонити відповідачам Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, суборенду тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 50,00 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0247, що розташована за межами населених пунктів на території Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області (нині території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області).

В обґрунтування поданої заяви, представник заявника зазначає, що той факт, що на земельній ділянці, яка на праві постійного користування належить СФГ ОСОБА_1 , було утворено 25 нових земельних ділянок, площею 2,00 га кожна, які передані в оренду третій особі, а в подальшому об`єднані та утворено єдину земельну ділянку, площею 50,00 га, яка передана у приватну власність третьої особи, свідчить про те, що права СФГ ОСОБА_1 продовжують порушуватися, а незастосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту спірної земельної ділянки та заборони вчиняти дії щодо неї призведе до неможливості відновлення порушених прав СФГ ОСОБА_1 , оскільки подальша передача земельної ділянки третім особам та/або її відчуження унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову та потребуватиме додаткових позовів про припинення прав третіх осіб і витребування цієї земельної ділянки в них. Також зазначив, що однією з вимог майбутнього позову буде матеріально-правова вимога про не володіючого майном власника в особі постійного землекористувача до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), а виконання рішення суду в разі задоволення такої вимоги можливе лише за умови перебування спірного майна у володінні відповідача, що буде неможливим, якщо останній відчужить спірну земельну ділянку під час судового розгляду іншим особам.

Розгляд заяви про забезпечення позову проводився без виклику сторін, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України , фіксування судового засідання звукозаписувальним засобом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України , заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151 , 152 ЦПК ), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує також практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно з п. 43 рішення у справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з Державним Актом на право постійного користування землею серії ХР-09-00-1994 ОСОБА_1 на підставі рішення Токарівської сільської Ради народних депутатів надається у постійне користування 50,00 га землі в межах згідно з планом землекористування для ведення селянського господарства.

03 грудня 1993 року зареєстровано селянське (фермерське) господарство ОСОБА_1 .

Відповідно до Наказу № 1 від 31 травня 2016 року Головою СФГ ОСОБА_1 призначено ОСОБА_3 .

Згідно з Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 14624-СГ від 11 серпня 2017 року право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 50,0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ХР-09-00-1994 припинено у зв`язку зі смертю користувача земельної ділянки ОСОБА_1 .

Вищевказаний наказ було оскаржено СФГ Щепковського О. Ц. до Господарського суду Харківської області, який визнав вказаний наказ недійсним та визнав за СФГ ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою, площею 50,00 га, яка була надана ОСОБА_1 державним актом на право постійного користування землею серії ХР-09-00-1994 на підставі рішення Токарівської сільської Ради народних депутатів.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 50,00 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0247, зареєстрована на праві приватної форми власності за ОСОБА_2 З ФГ Ягідка+ укладено договори оренди.

Таким чином, суд, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір щодо земельної ділянки, площею 50,00 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0247, що розташована за межами населених пунктів на території Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області (нині території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області), яка на момент звернення заявника до суду зареєстрована на праві приватної форми власності за ОСОБА_2 , а рішенням Господарського суду Харківської області від 14 липня 2021 року право постійного користування спірною земельною ділянкою визнано за заявником СФГ ОСОБА_1 , надавши оцінку відповідності заходів забезпечення позову майбутнім позовним вимогам, дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів майбутнього позивача.

Застосування такого заходу забезпечення позову як арешт та заборони будь-яким особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, суборенду тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірну земельну ділянку відповідають змісту порушеного, на думку заявника, права, який має намір звернутися до суду за захистом свого права користування земельною ділянкою, та є співмірними із заявленими вимогами за встановлених обставин.

Вжиття таких заходів забезпечення позову не перешкоджатиме господарській діяльності юридичної особи ФГ Ягідка+ та не порушуватиме права власника ОСОБА_2 , оскільки їм не забороняється здійснювати правомочності щодо володіння та користування земельною ділянкою, а лише встановлюється заборона на розпорядження нею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги заявника щодо забезпечення позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З огляду на вищевказані положення, підстав для застосування заходів зустрічного забезпечення в вказаній справі немає, оскільки на час вирішення заяви про забезпечення позову у суду відсутні відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Роз`яснити, що учасники справи можуть в порядку ст. 156 ЦПК України звернутися до суду з заявою про заміну виду забезпечення позову або в порядку ст. 158 ЦПК України про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 149-159, 258-261, 353, п. 15.5) ч. 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України , суд

постановив:

Заяву представника селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 - адвоката Галінкіна Валерія Феліксовича про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 50,00 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0247, що розташована за межами населених пунктів на території Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області (нині території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області).

Заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, суборенду тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 50,00 га, кадастровий номер 6321886000:03:000:0247, що розташована за межами населених пунктів на території Токарівської сільської ради Дворічанського району Харківської області (нині території Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України .

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Ю. М. Гніздилов