Ухвала

від 20.01.2022 по справі 352/1228/21

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1228/21

Провадження № 1-кп/352/21/22

У Х В А Л А

про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

20 січня 2022 р. м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

з участю прокурора ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

секретаря ОСОБА_5

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021091250000046 від 18.05.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чинадійово Мукачівського району Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого 12.10.2011 р. Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.121 КК України до семи років позбавлення волі, звільненого 22.11.2017 р. після відбуття покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинуваченому ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у приміщення.

Ухвалою слідчого судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 31.05.2021 р. обвинуваченому у рамках даного кримінального провадження обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.07.2021 р. обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 24.09.2021 р., який продовжувався судом. Ухвалою суду від 22.11.2021 р. запобіжний захід продовжено до 22.01.2022 р.

Прокурор подала суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого на строк 60 діб, яке підтримала у судовому засіданні, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність ризиків, на які посилався прокурор; просили змінити вказаний запобіжний захід на домашній арешт.

Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання сторони обвинувачення та доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, починаючи із сьогоднішнього дня, виходячи з наступного.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до практики ЄСПЛ доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, як підстава для втручання у право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Суд зазначає, що заявлений прокурором ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшився з огляду на те, що обвинувачений раніше судимий за вчинення умисного тяжкого злочину.

При цьому суд враховує, що обвинувачений не має постійного місця проживання, сім`ї, міцних соціальних зв`язків, не працює, джерело його доходу невідоме.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України визначає розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, його тяжкість, майновий і сімейний стан обвинуваченого та вказані вище ризики.

Суд залишає розмір застави раніше визначеним у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі наведеного, керуючись ч. 3, 4 ст.331 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12 на строк два місяці, тобто до 20 березня 2022 року включно.

Розмір застави залишити раніше визначеним у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № UA158201720355259002000002265 ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 26289647, банк отримувача (МФО) 820172.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-не відлучатисяіз населеногопункту,у якомувін будепроживати, без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_6