Постанова

від 11.01.2022 по справі 161/1197/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/1197/19 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М. Провадження № 22-ц/802/12/22 Категорія: 39 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника позивача - Терещука Ю. О.,

представника відповідача - Сидун О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Малого підприємства "Кроха" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2021 року,

В С Т АН О В И В:

У січні 2019 року ТзОВ Кей-Колект звернулося до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 12 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та товариством з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого TOB КЕЙ-КОЛЕКТ набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ПАТ УкрСиббанк , включно і за договорами про надання споживчого кредиту № 11318227000 та №11406237000.

Зазначає, що 20.03.2008 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11318227000, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 70000,00 доларів США зі сплатою відсотків за використання кредиту в розмірі 12,40 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №11318227000 від 20.03.2008 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №11318227000/1, за яким останній зобов`язався відповідати перед ПАТ УкрСиббанк в тому ж обсязі, що і позичальник.

27.10.2008 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11406237000, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 224400,00 грн зі сплатою відсотків за використання кредиту в розмірі 26,00% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №11406237000 між ПАТ УкрСиббанк і ОСОБА_2 та МП Кроха були укладені договори поруки №235184 та №235185 відповідно, за якими останні зобов`язалися відповідати перед ПАТ УкрСиббанк у тому ж обсязі, що і позичальник.

Позивач також вказує, що внаслідок порушення умов договорів щодо повернення кредиту та сплати відсотків і договорів поруки ПАТ УкрСиббанк звернулося до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договорами. Ухвалою суду замінено первісного позивача на правонаступника ТОВ "Кей-Колект". Рішенням суду від 24.09.2012 року ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь TOB Кей-Колект заборгованість за кредитним договором №11318227000 від 20.03.2008 року в розмірі 64 707,27 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 517 011,07 грн; а також стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МП Кроха на користь TOB Кей-Колект заборгованість за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 року в розмірі 239 577,75 грн та стягнуто з кожного по 606,67 грн судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивач зазначав, що відповідачі продовжують порушувати умови кредитних договорів та поруки, внаслідок чого за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року утворилась заборгованість та нараховано 3% річних:

за кредитним договором № 11318227000 від 20.03.2008 р. - 46 573,49 грн;

за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 р. - 21 581,69 грн;

судові витрати (по справі № 0308/10071/12) - 163,95 грн.

Розмір інфляційних втрат за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року обраховано:

за кредитним договором № 11318227000 від 20.03.2008 р. - 207 875,42 грн;

за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 р. - 96 327,38 грн;

судові витрати (справа № 0308/10071/12) - 731,76 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів указані суми заборгованості.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТзОВ КЕЙ-КОЛЕКТ загальну суму 3 % річних за кредитним договором № 11318227000 від 20.03.2008 p. у розмірі 46 373 грн 49 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТзОВ КЕЙ-КОЛЕКТ загальну суму 3 % річних за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 p. в розмірі 21581 грн 69 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , МП КРОХА на користь ТзОВ КЕЙ-КОЛЕКТ загальну суму 3 % річних за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 p. у розмірі 21 581 грн 69 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МП КРОХА на користь ТзОВ КЕЙ-КОЛЕКТ сплачений судовий збір в розмірі 1024,79 грн, а саме: по 341 грн 59 коп. з кожного.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ТзОВ КЕЙ-КОЛЕКТ подало апеляційну скаргу, в якій , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду від 06 липня 2021 року скасувати в частині відмови у позові щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 304202,80 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що рішенням суду від 24.09.2012 року стягнуто з відповідачів на користь ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ заборгованість за кредитним договором №11318227000 в розмірі 64707,27 доларів США, із зазначенням гривневого еквіваленту - 517011,07 гривень і вже на цю суму було нараховано інфляційні втрати у розмірі 207 875, 42 гривні. Тобто, до стягнення за рішенням суду залишається сума боргу, яка виражена саме у гривні і відповідно кредитор набуває права на відшкодування понесених інфляційних втрат із тривалим невиконанням грошового зобов`язання. Судом також безпідставно відмовлено у стягненні інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу у розмірі 239 577, 75 грн, що виникла у зв`язку із невиконанням умов зобов`язання за кредитним договором №11406237000, де кредитні зобов`язання також виражені у гривні.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що 20.03.2008 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11318227000, згідно з яким вона отримала кредит в розмірі 70000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,40% річних (а.с. 15-18).

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №11318227000 від 20.03.2008 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №11318227000/1, за яким останній зобов`язався відповідати перед ПАТ УкрСиббанк у тому ж обсязі, що і позичальник, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором, існуючих як на момент укладення договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с. 19).

27.10.2008 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11406237000, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 224400,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 26,00% річних (а.с. 20).

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №11406237000 між ПАТ УкрСиббанк і ОСОБА_2 та МП Кроха були укладені договори поруки №235184 та №235185 відповідно, за якими поручителі зобов`язалися відповідати перед ПАТ УкрСиббанк у тому ж обсязі, що і позичальник, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором, існуючих як на момент укладення договору, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с. 21-24).

12 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк та Товариством з обмеженою відповідальністю КЕЙ-КОЛЕКТ було укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого TOB КЕЙ-КОЛЕКТ набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ УкрСиббанк , зокрема, і за договорами про надання споживчого кредиту № 11318227000 та №11406237000.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.09.2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь TOB Кей-Колект заборгованість за кредитним договором №11318227000 від 20.03.2008 року в розмірі 64 707,27 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 517 011,07 грн; а також стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МП Кроха на користь TOB Кей-Колект заборгованість за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 року в розмірі: 239 577,75 грн та з кожного по 606,67 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (а.с. 25).

Згідно з розрахунком заборгованості позивачем нараховано 3% річних за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року у розмірі:

за кредитним договором № 11318227000 від 20.03.2008 р. - 46 573,49 грн;

за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 р. - 21 581,69 грн;

судові витрати (справа № 0308/10071/12), - 163,95 грн.

Розмір інфляційних втрат за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року обраховано у сумі :

за кредитним договором № 11318227000 від 20.03.2008 р. - 207 875,42 грн;

за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 р. - 96 327,38 грн;

судові витрати (справа № 0308/10071/12) - 731,76 грн .

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в даній справі лише в частині відмови в позові, отже відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України апеляційний суд в частині задоволення позовних вимог оскаржуване рішення не переглядає та на предмет його законності та обгрунтованості в цій частині не перевіряє.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Зазначені конституційні положення відображені й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Судове рішення, яке набрало законної сили, також є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Наведене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (14-16цс18).

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін у цій справі як грошових зобов`язань, до прострочення відповідачів застосовується частина друга статті 625 ЦК України. Основою для розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат є сума несвоєчасно виплаченої кредитної заборгованості, що виникла внаслідок невиконання вказаних кредитних договорів за рішенням суду від 24.09.2012 року.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ Про зовнішньоекономічну діяльність , Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

За змістом статті 1 Закону Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

У справі, яка переглядається, рішенням суду з відповідачів на користь позивача стягнуто заборгованість у різних валютах - за двома кредитними договорами, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за кредитним договором №11318227000 від 20.03.2008 року в розмірі 64 707,27 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 517 011,07 грн; а також стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МП Кроха за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 року в розмірі 239 577,75 грн.

Отже, з огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про можливість стягнення з відповідачів на користь заявника інфляційних втрат за невиконання зобов"язання, вираженого у гривні, за одним із кредитних договорів - за № 11406237000 від 27.10.2008 року.

Разом з тим, відповідачі не надали доказів на спростування розрахунку інфляційних втрат, тому апеляційний суд частково погоджується з розрахунком, наданим позивачем.

Проте, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, як вбачається з наданого до позову розрахунку, суми стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, з урахуванням строку позовної давності, інфляційні втрати за три роки, які передували зверненню до суду, позивачем нараховані за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, однак дата звернення із даним позовом до суду згідно з відміткою на поштовому конверті - 16 січня 2019 року. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що інфляційні втрати слід рахувати за період саме з 16 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, зменшивши у зв"язку з цим розмір таких втрат відповідно до 95214,58 гривень.

Отже, всього сума інфляційних втрат згідно зі ст.625ЦК України складає 95214,58 грн, яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

В решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат, що стосується невиконання рішення суду про стягнення заборгованості в іноземній валюті, оскаржуване рішення суду відповідає нормам закону і не підлягає скасуванню чи зміні.

Згідно із п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинам 1, 2, 10, 13 ст.141ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , МП "Кроха" в користь ТзОВ "Кей-Колект" підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3570,55 грн (1428,22 грн судового збору за подання позовної заяви, 2142,33 грн - за подання апеляційної скарги), а саме: по 1190,18 грн з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст.367,368, 374,376,381,382,383,384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2021 року в даній справі в частині відмови у позові про стягнення інфляційних втрат за невиконання грошових вимог за кредитним договором № 11406237000 скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" інфляційні втрати за порушення грошового зобов"язання щодо сплати боргу за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 року за період з 16 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року в сумі 95214 (дев`яносто п`ять тисяч двісті чотирнадцять) гривень 58 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , Малого підприємства "Кроха" в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" інфляційні втрати за порушення грошового зобов"язання щодо сплати боргу за кредитним договором № 11406237000 від 27.10.2008 року за період з 16 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року в сумі 95214 (дев`яносто п`ять тисяч двісті чотирнадцять) гривень 58 копійок.

В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Малого підприємства "Кроха" в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" 3570 (три тисячі п`ятсот сімдесят) гривень 55 копійок понесених судових витрат за сплату судового збору, по 1190 (одній тисячі сто дев`яносто) гривень 18 копійок з кожного відповідача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді