Постанова

від 05.01.2022 по справі 345/2935/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 345/2935/21

Провадження № 22-ц/4808/193/22

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Петрів Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене суддею Кардаш О.І. 21 жовтня 2021 року в м. Калуші у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МедКомп Сервіс про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МедКомп Сервіс про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у період з 10.04.2019 року по 14.06.2021 року вона працювала на посаді головного бухгалтера в даному товаристві. 14.06.2021 року директором ТОВ МедКомп Сервіс Демусом О.М. видано Наказ №125/2021 про звільнення позивача з посади головного бухгалтера з 14.06.2021 за прогули з 01.06.2021 року по 04.06.2021 року - з 14:00 год. до 18:00 год. та в період часу з 07.06.2021 року по 10.06.2021 року.

Однак всупереч вимог ст. 149 КЗпП України директором ОСОБА_2 не виявлено бажання отримати від позивача письмові пояснення до застосування дисциплінарного стягнення. Також позивач вказує, що з 08.06.2021 року по 09.06.2021 року у ТОВ МедКомп Сервіс відбувалася інвентаризація товарно-матеріальних цінностей і вона була присутня на роботі з 09:00 год. до 18:00 год. 08.06.2021 року. 09.06.2021 року інвентаризація товарно-матеріальних цінностей відбувалася з 09:00 год. до 17:00 год., у тому числі й під час належної їй обідньої перерви. Виконання ОСОБА_3 обов`язків головного бухгалтера ТОВ МедКомп Сервіс у зазначені в Наказі №124/2021 від 14.06.2021 року дні та години підтверджується долученими до позовної заяви документальними доказами.

З огляду на наведені обставини позивач просила суд, визнати незаконним та скасувати Наказ №124/2021 від 14.06.2021 року за підписом директора ТОВ МедКомп Сервіс Демуса О.М. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогули головного бухгалтера; визнати незаконним та скасувати Наказ №125/2021 від 14.06.2021 року за підписом директора ТОВ МедКомп Сервіс Демуса О.М. про звільнення позивача з посади головного бухгалтера ТОВ МедКомп Сервіс .

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 21 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ МедКомп Сервіс 11500,00 грн. судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На її думку в матеріалах справи відсутні докази визначення їй робочого місця у відповідача, що свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Також судом не було взято до уваги правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 року у справі №545/140/18, про те, що крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі підлягають з`ясуванню причини його відсутності. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При виборі виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Вважає, що судом першої інстанції не з`ясовувалося, чи дійсно вона вчинила дисциплінарний проступок, чи заподіяла шкоду відповідачу.

Зазначає, що в матеріалах справи наявні докази про належне виконання нею обов`язків головного бухгалтера ТОВ МедКомп Сервіс у зазначені у Наказі №124/2021 від 14.06.2021 року дні та години, зокрема електронні документи на паперовому носії із зазначенням інформації про накладення нею у відповідний час свого електронного підпису.

Просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду від 21 жовтня 2021 року та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

ТОВ МедКомп Сервіс подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці у вищевказані дні підтверджується долученими матеріалами, зокрема і доповідними записками директора ТОВ МедКомп Сервіс , згідно яких він також доручив представнику трудового колективу Тимчишин Н.М. у разі відсутності документів про поважну причину невиходу на роботу запропонувати ОСОБА_3 надати пояснення за кожний день. Також 14.06.2021 року позивачу було запропоновано надати письмові пояснення щодо прогулів, однак вона відмовилася, що підтверджується відповідним актом. Отже доводи ОСОБА_1 про те, що директором товариства не виявлено бажання отримати відповідні пояснення від неї з приводу прогулів,є безпідставними. Відповідно до ст. 43 КЗпП України на розгляд трудового колективу було винесено подання Про отримання згоди на звільнення працівника, який вчинив прогул , на його зборах прийнято рішення про звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КзпП України. Позивач була присутня на вказаних зборах трудового колективу та відмовилася надавати будь які пояснення щодо її відсутності на робочому місці. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 21 жовтня 2021 року без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 10.04.2019 року по 14.06.2021 року ОСОБА_3 працювала на посаді головного бухгалтера в ТОВ МедКомп Сервіс , що підтверджується копією її Трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.07.2013 року (т. 1, а.с. 7), копією Наказу №18/2019 від 09.04.2019 року Про прийняття на роботу ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 48).

Наказом директора ТОВ МедКомп Сервіс №99/2021 від 01.03.2021 року Про утримання надмірно виплачених грошових коштів та зміну істотних умов праці в товаристві встановлено новий режим роботи для працівників з підсумковим обліком робочого часу, з обліковим періодом - рік, зокрема для головного бухгалтера - графік роботи з понеділка по п`ятницю з 09:00 год. до 18:00 год., перерва - з 13:00 год. до 14:00 год.; запроваджено візування касових документів в системі електронного документообігу в режимі дистанційної (надомної) роботи директору і головному бухгалтеру підприємства у позаробочий та вихідний день даної категорії керівників з 18.03.2021 року (т. 1, а.с. 77). З цим наказом ОСОБА_3 ознайомлено 01.03.2021 року.

31.05.2021 року позивач звернулась із заявою на ім`я директора ТОВ МедКомп Сервіс про звільнення її з 14.06.2021 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 1, а.с. 53). Згідно змісту резолюції на даній заяві роботодавцем було погоджено дату звільнення із займаної посади та зобов`язано ОСОБА_3 здійснити позапланову інвентаризацію і оформити Акт приймання-передачі справ до 14.06.2021 року.

Також директором ТОВ МедКомп Сервіс видано наказ Про проведення позапланової інвентаризації від 01.06.2021 року №107/2021, яким встановлено строки проведення інвентаризації (т. 1, а.с. 54), з яким ОСОБА_3 ознайомлено 01.06.2021 року, та видано Наказ №108/202 від 01.06.2021 року Про створення комісії для передачі справ (т. 1, а.с. 55) з подальшим внесенням змін (т. 1, а.с. 56), з якими позивач також була ознайомлена.

З 01.06.2021 року затверджено у новій редакції Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ МедКомп Сервіс від 01.03.2021 року (т. 1, а.с. 78-81). Зокрема, згідно підпункту 2 пункту 5.1 розділу V Робочий час і його використання вищевказаних правил для головного бухгалтера, директора встановлено наступний режим роботи: початок роботи - 09:00 год., перерва 13:00 - 14:00 год., закінчення роботи 18:00 год.

Позивача із Правилами внутрішнього трудового розпорядку у новій редакції ознайомлено, що підтверджується її підписом, та свідчить про її обізнаність з режимом роботи Товариства (т. 1, а.с. 82).

Згідно копій доповідних записок директора ТОВ МедКомп Сервіс ОСОБА_2 . ОСОБА_3 була відсутня на роботі з 01.06.2021 року по 04.06.2021 року з 14:00 год. до 18:00 год. та 07.06.2021 року, 10.06.2021 року у вказані години, на телефонні дзвінки не відповідала (т. 1, а.с. 59-64).

На підставі зазначених доповідних записок працівниками ТОВ МедКомп Сервіс складено акти про відсутність на роботі головного бухгалтера ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 65-70).

Наведене підтверджується також копією Табеля обліку використання робочого часу з 01.06.2021 року по 14.06.2021 року (т. 1, а.с. 76).

14.06.2021 року директором ТОВ МедКомп Сервіс Демусом О.М. було запропоновано ОСОБА_3 надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці з 01.06.2021 року по 04.06.2021 року та 07.06.2021 року, 10.06.2021 року з 14:00 год. по 18:00 год., однак вона відмовилась надати пояснення, нічим не мотивуючи свою відмову, про що директором товариства, представником трудового колективу ОСОБА_5 , бухгалтером ОСОБА_6 , продавцем-консультантом ОСОБА_7 складено та підписано Акт Про відмову надати письмові пояснення щодо прогулів ОСОБА_3 від 14.06.2021 року (т. 1, а.с. 58).

Того ж дня директором ТОВ МедКомп Сервіс прийнято наказ Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогули головного бухгалтера ТОВ МедКомп Сервіс ОСОБА_3 №124/2021, з яким ОСОБА_3 ознайомлена 14.06.2021 року о 16:52 год., що підтверджується її підписом (т. 1, а.с. 8, 57) та внесено подання Про отримання згоди на звільнення працівника, який вчинив прогул на розгляд трудового колективу (т. 1, а.с. 74).

Відповідно до Протоколу №6 загальних зборів членів трудового колективу ТОВ МедКомп Сервіс , на яких також була присутня ОСОБА_3 , прийнято рішення: надати згоду на звільнення головного бухгалтера ОСОБА_3 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку з прогулами без поважних причин) з наданням їй гарантій і компенсацій при звільненні, передбачених чинним законодавством (т. 1, а.с. 72, 73).

Наказом директора ТОВ МедКомп Сервіс від 14.06.2021 року №125/2021 Про звільнення ОСОБА_3 за прогули головного бухгалтера ТОВ МедКомп Сервіс ОСОБА_3 звільнено з 14.06.2021 року за прогули без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. З даним наказом позивач також ознайомлена 14.06.2021 року о 16:53 год., що підтверджується її підписом (т. 1, а.с. 9, 57).

Поряд з цим, правомірність звільнення ОСОБА_3 була предметом інспекційного відвідування Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області, про що свідчить копія Акту від 16.07.2021 року №ІФ 1958/539/АВ (т. 1, а.с. 87-99).

За результатами перевірки встановлено, що в даному випадку порушення щодо розірвання трудового договору у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин відсутні; зафіксовано порушення законодавства про працю при виплаті звільненому працівникові належних до виплати сум (т. 1, а.с. 86-99).

Наказом №137/2021 від 09.07.2021 року внесено зміни до п. 2.1 Наказу №125/2021 від 14.06.2021 року, а саме в частині кількості днів невикористаної відпустки, призначених для розрахунку суми компенсації невикористаної відпустки, кількість днів з 33 календарних днів змінено на 37 календарних днів ; відповідно до зміненої кількості днів невикористаної відпустки проведено перерахунок суми компенсації та доплату до суми, зазначеної у вірному розрахунку зі сплатою всіх податків т нарахувань (т. 1, а.с. 103).

14.06.2021 року, 23.06.2021 року та 12.07.2021 року ОСОБА_3 виплачено належні до виплати при звільненні суми коштів (заробітну плату, лікарняні та відпускні) (т. 1, а.с. 105-107).

Згідно копії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 19.08.2021 року ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 178).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності позивача на робочому місці в періоди часу з 01.06.2021 року по 04.06.2021 року та 07.06.2021 року і 10.06.2021 року підтверджується матеріалами справи, які суд розцінює як належні та допустимі докази. Натомість даних про наявність порушень законодавства при розірванні трудового договору з позивачем у випадку прогулу судом не встановлено. Не виявлено таких і перевіркою Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 16.07.2021 року. Отже доводи ОСОБА_3 свого об`єктивного підтвердження не знайшли, належними та допустимими доказами не підтверджені, а її позиція фактично зводиться до незгоди з рішеннями, прийнятими директором ТОВ МедКомп Сервіс з приводу її звільнення.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частинами першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до усталеної судової практики, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця застосувати до працівника стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі №308/12855/19 (провадження №61-3130св21).

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Вказаний висновок висловлений, зокрема у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №459/2618/17 (провадження №61-47902св18).

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.

Суд установив, що ОСОБА_3 була відсутня на роботі з 01.06.2021 року по 04.06.2021 року з 14:00 год. до 18:00 год. та 07.06.2021 року і 10.06.2021 року у вказані години, на телефонні дзвінки не відповідала (т. 1, а.с. 59-64), про що на підставі доповідних записок директора комісією працівників ТОВ МедКомп Сервіс складено акти про відсутність працівника на роботі (т. 1, а.с. 65-70).

Наведене підтверджується і даними Табеля обліку використання робочого часу з 01.06.2021 року по 14.06.2021 року (т. 1, а.с. 76).

Також судом першої інстанції були досліджені диски з камер відеоспостереження в ТОВ МедКомп Сервіс за вказані дні зазначеної відсутності позивача на роботі, і встановлено, що такі факти знайшли своє підтвердження.

Що стосується посилань апелянта на те, що в матеріалах справи наявні докази про належне виконання нею обов`язків головного бухгалтера ТОВ МедКомп Сервіс у зазначені у Наказі №124/2021 від 14.06.2021 року дні та години, зокрема електронні документи на паперовому носії із зазначенням інформації про накладення нею у відповідний час свого електронного підпису (т. 1, а.с. 12-28, 188-225), то судом вірно встановлено, що такі не можуть бути належними доказами присутності останньої на робочому місці у вказаний час, оскільки відповідно до Наказу директора ТОВ МедКомп Сервіс №99/2021 від 01.03.2021 року Про утримання надмірно виплачених грошових коштів та зміну істотних умов праці в товаристві запроваджено візування касових документів в системі електронного документообігу в режимі дистанційної (надомної) роботи директору і головному бухгалтеру підприємства у позаробочий та вихідний день даної категорії керівників з 18.03.2021 року (т. 1, а.с. 77).

Також вищевказаним Наказом, Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ МедКомп Сервіс від 01.03.2021 року зі змінами від 01.06.2021 року встановлено для головного бухгалтера, директора встановлено графік роботи з понеділка по п`ятницю: початок роботи - 09:00 год., перерва 13:00 - 14:00 год., закінчення роботи 18:00 год.; вихідні дні: субота, неділя (т. 1, а.с. 77, 78-81).

Разом з тим, такі стосуються можливості головного бухгалтера товариства виконувати надомну роботу у позаробочий та вихідний день, а доказів надання ОСОБА_3 права працювати дистанційно у досліджуваний період її відсутності на роботі матеріали справи не містять. Не надано таких і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про те, що відповідачем не визначено місце її роботи також не заслуговують на увагу, оскільки згідно з відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа ТОВ МедКомп Сервіс знаходиться за адресою: м. Калуш, вул. Ринкова, будинок 4, корпус В.

Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ МедКомп Сервіс від 01.03.2021 року (в редакції від 01.06.2021 року) робоче місце працівників товариства знаходиться в будівлі, в якій розташоване дане підприємство (т. 1, а.с. 78-81).

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №607/1422/17 (провадження №61-2087св19).

Тому висновки місцевого суду про доведення відсутності позивача на роботі у встановлений період часу колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Що стосується зазначення ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що судом крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі не було з`ясовано причини її відсутності, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, як про це зазначено в правовому висновку Верховного Суду в постанові від 28.01.2021 року у справі №545/140/18, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено порядок застосування дисциплінарних стягнень. Зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.06.2021 року директором ТОВ МедКомп Сервіс Демусом О.М. було запропоновано ОСОБА_3 надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці з 01.06.2021 року по 04.06.2021 року та 07.06.2021 року, 10.06.2021 року з 14:00 год. по 18:00 год., однак вона відмовилась надати пояснення, нічим не мотивуючи свою відмову, про що комісією трудового колективу було складено та підписано відповідний акт (т. 1, а.с. 58).

Також ОСОБА_3 була присутня на зборах трудового колективу ТОВ МедКомп Сервіс щодо вирішення питання про надати згоди на її звільнення; при голосуванні утрималася (т. 1, а.с. 72, 73).

При цьому ні в суді першої, ні апеляційної інстанцій доказів поважності причин відсутності на роботі не надала.

А в постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі №6-2801цс15 наведено правовий висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

З урахуванням встановлених фактичних обставин у цій справі, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про відсутність підстав для скасування дисциплінарного стягнення позивача у формі звільнення та поновлення її на роботі.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків місцевого суду не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування судового рішення, а фактично зводяться до незгоди з таким рішенням.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду від 21 жовтня 2021 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 21 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.А. Девляшевський

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 14 січня 2022 року.