Постанова

від 09.11.2022 по справі 345/2935/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова (додаткова)

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 345/2935/21

провадження № 61-2472св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МедКомп Сервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МедКомп Сервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МедКомп Сервіс» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МедКомп Сервіс» (далі - ТОВ «МедКомп Сервіс») про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі.

В обґрунтування позову зазначила, що у період з 10 квітня 2019 року до 14 червня 2021 року вона працювала на посаді головного бухгалтера в ТОВ «МедКомп Сервіс». 14 червня 2021 року директором ТОВ «МедКомп Сервіс» ОСОБА_3. видано наказ № 125/2021 про її звільнення з посади головного бухгалтера з 14 червня 2021 року за прогули з 01 по 04 червня 2021 року - з 14:00 год до 18:00 год та в період часу з 07 по 10 червня 2021 року.

Однак всупереч вимогам статті 149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) директором ОСОБА_3. не виявлено бажання отримати від позивача письмові пояснення до застосування дисциплінарного стягнення. Також позивач вказує, що з 08 по 09 червня 2021 року у ТОВ «МедКомп Сервіс» відбувалася інвентаризація товарно-матеріальних цінностей і вона була присутня на роботі з 09:00 год до 18:00 год 08 червня 2021 року. 09 червня 2021 року інвентаризація товарно-матеріальних цінностей відбувалася з 09:00 год до 17:00 год, у тому числі й під час належної їй обідньої перерви. Виконання ОСОБА_1 обов`язків головного бухгалтера ТОВ «МедКомп Сервіс» у зазначені в наказі від 14 червня 2021 року № 124/2021 дні та години підтверджується долученими до позовної заяви документальними доказами.

З огляду на наведені обставини, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ від 14 червня 2021 року № 124/2021 за підписом директора ТОВ «МедКомп Сервіс» ОСОБА_3. про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогули головного бухгалтера; визнати незаконним та скасувати наказ від 14 червня 2021 року № 125/2021 за підписом директора ТОВ «МедКомп Сервіс» ОСОБА_3. про звільнення позивача з посади головного бухгалтера ТОВ «МедКомп Сервіс».

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МедКомп Сервіс» 11 500,00 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року заяву ТОВ «МедКомп Сервіс» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МедКомп Сервіс» 3 300,00 грн за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

14 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.

21 лютого 2022 року ТОВ «МедКомп Сервіс» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення у частині відмови у задоволенні його заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги вказаної заяви у повному обсязі. Також у касаційній скарзі ТОВ «МедКомп Сервіс» просило стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, понесені ним на стадії касаційного перегляду.

Як додаток до касаційної скарги ТОВ «МедКомп Сервіс» додало орієнтовний розмір судових витрат (витрати на правову допомогу), які очікує понести на стадії касаційного оскарження, що становить 5 100,00 грн.

21 квітня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 електронною поштою подав до Верховного Суду заяву про зупинення виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року в частині стягнення судових витрат до закінчення перегляду цих рішень у касаційному порядку.

16 травня 2022 року ТОВ «МедКомп Сервіс» із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1

17 травня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «МедКомп Сервіс».

03 червня 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання від ТОВ «МедКомп Сервіс» про вирішення питання щодо зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами та застосування до неї заходів впливу.

28 червня 2022 року до Верховного Суду надійшла зава ОСОБА_1 з додатками, а саме: оригіналом індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 від 30 травня 2022 року, копією довідки з місця роботи від 26 серпня 2021 року № 00000000001, копією листка непрацездатності серія АЛБ № 890670, копією заяви-розрахунку у Фонд соціального страхування про призначення допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, які заявник просила врахувати при розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Також 28 червня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення на заяву ТОВ «МедКомп Сервіс» про вирішення питання щодо зловживання нею процесуальними правами та застосування до неї заходів впливу.

Крім того, у цей день ОСОБА_1 подала до Верховного Суду письмові пояснення щодо доводів відзиву ТОВ «МедКомп Сервіс» та заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000,00 грн.

07 липня 2022 року до Верховного Суду надійшли заперечення ТОВ «МедКомп Сервіс» на заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

08 липня 2022 року ТОВ «МедКомп Сервіс» із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду заперечення на письмові пояснення ОСОБА_1 .. Також ТОВ «МедКомп Сервіс» просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року - без змін, а також стягнути з позивача витрати на правничу правову допомогу, понесені відповідачем на стадії касаційного провадження.

Також 08 липня 2022 року ТОВ «МедКомп Сервіс» із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду заяву на заперечення позивача проти заяви від 30 травня 2022 року.

25 липня 2022 року до Верховного Суду електронною поштою надійшли заперечення ОСОБА_1 на доводи, що викладені у запереченні ТОВ «МедКомп Сервіс» на заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

01 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення на повторну заяву ТОВ «МедКомп Сервіс» від 08 липня 2022 року про вирішення питання щодо зловживання нею процесуальними правами та застосування заходів впливу.

Постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у задоволенні клопотань ТОВ «МедКомп Сервіс» про вирішення питання щодо зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами та застосування до неї заходів впливу відмовлено. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «МедКомп Сервіс» залишено без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року в частині стягнення судових витрат.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи

26 жовтня 2022 року ТОВ «МедКомп Сервіс» із застосуванням засобів поштового зв`язку подало до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу (правову) допомогу, понесених при розгляді справи № 345/2935/21 в касаційному порядку.

Заява мотивована тим, що як додаток до касаційної скарги на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року ТОВ «МедКомп Сервіс» надано суду попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, що становить 5 100,00 грн. 24 жовтня 2022 року ТОВ «МедКомп Сервіс» ознайомилось на веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень із постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року, згідно якої зокрема касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року залишено без змін.

З урахуванням того, що Верховним Судом не вирішено питання про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу), понесених у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, посилаючись на положення частини першої статті 133, частини восьмої статті 141 ЦПК України, ТОВ «МедКомп Сервіс» просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь фактично понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 11 400,00 грн.

На підтвердження розміру витрати на правову допомогу ТОВ «МедКомп Сервіс» додало докази оплати вказаних витрат на правову допомогу та інші докази.

08 листопада 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткового судового рішення, поданої ТОВ «МедКомп Сервіс».

У своїх запереченнях позивач зазначає, що:

- відповідач порушив строки подання доказів про розмір витрат, які він сплатив у зв`язку з розглядом справи;

- касаційні скарги сторін відхилені, тому підстав для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції немає;

- заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям, які закріплені у частині четвертій статті 137 ЦПК України;

- відповідачем умисно залучено до участі у справі одразу двох професійних адвокатів, які одночасно представляли інтереси товариства в суді, з метою збільшення на позивача фінансового тиску;

- до матеріалів справи на стадії касаційного перегляду відповідачем не надано жодного документу, що б підтверджував надання такого виду правової допомоги як контроль та моніторинг за процесуальним рухом справи;

- відповідач міг спрогнозувати розмір витрат на правову допомогу задовго до підписання додаткової угоди № 4 до про надання правничої допомоги від 26 липня 2021 року № 26/07/21.

Також у своїх запереченнях позивач просила суд урахувати, що стягнення витрат на правничу допомогу на цей момент часу становить для неї надмірний фінансовий тягар, з огляду на невеликі доходи за місцем її роботи.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви ТОВ «МедКомп Сервіс» про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, оцінивши доводи заперечень ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткової постанови, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви із таких підстав.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis § 268 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та висновки за результатами розгляду заяви

У матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 26 липня 2021 року № 26/07/21, укладений між ТОВ «МедКомп Сервіс» як клієнтом та адвокатами Романів О. П. і Івасів О. І. (т. 1 а. с. 108 - 113), згідно з яким адвокати за дорученням клієнта в межах повноважень, в порядку, передбаченому положеннями чинного законодавства України зобов`язалися вести справи та представляти інтереси клієнта в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 345/2935/21 із наданням усіх прав, які належать клієнту як позивачу, відповідачу, третій особі та іншому учаснику судового провадження без обмежень (п. 3.1, п.п. 3.1.7). Вартість правничої допомоги та порядок розрахунків за її надання Клієнту, визначаються сторонами у додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 6.1).

21 лютого 2022 року ТОВ «МедКомп Сервіс» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року, в якій зокрема просило стягнути з позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені ТОВ «МедКомп Сервіс» на стадії касаційного перегляду справи.

У якості додатків до вказаної касаційної скарги ТОВ «МедКомп Сервіс» надалосуду попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, що у загальному склав 5 100,00 грн, з яких: 2 600,00 грн - підготовка проєкту касаційної скарги на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року і формування додатків для неї; 2 000,00 грн - підготовка проєкту відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2022 року, складення інших процесуальних документів, здійснення збору доказів адвокатом; 500,00 грн - контроль та моніторинг за процесуальним рухом справи.

Постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у задоволенні клопотань ТОВ «МедКомп Сервіс» про вирішення питання щодо зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами та застосування до неї заходів впливу відмовлено. Касаційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ «МедКомп Сервіс» залишено без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2021 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 січня 2022 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року залишено без змін.

26 жовтня 2022 року разом зі заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі ТОВ «МедКомп Сервіс» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду докази на підтвердження фактичних витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, зокрема:

- копію додаткової угоди від 15 січня 2022 року № 3 до договору № 26/07/21 про надання правничої допомоги, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року;

- копію додаткової угоди від 24 жовтня 2022 року № 4 до договору № 26/07/21 про надання правничої допомоги, якою між ТОВ «МедКомп Сервіс» та адвокатами Романів О. П. і Івасів О. І. погоджено вартість і порядок оплати сум юридичних послуг (гонорару), зокрема: підготовка проєкту касаційної скарги на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року - 2 600,00 грн; вивчення та юридичний аналіз касаційної скарги ОСОБА_1 та підготовка проєкту відзиву на касаційну скаргу - 3 000,00 грн; підготовка проєкту заяви про зловживання процесуальними правами - 800,00 грн; підготовка проєкту заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу - 1 500,00 грн; підготовка проєкту заперечення на письмові пояснення від 05 липня 2022 року № 05/07/22 - 2 500,00 грн; підготовка заперечень проти заяви позивача від 30 травня 2022 року - 500,00 грн; контроль та моніторинг за процесуальним рухом справи - 500,00 грн;

- копію додаткової угоди від 24 жовтня 2022 року № 5 до договору № 26/07/21 про надання правничої допомоги, якою змінено строк дії договору № 26/07/21 до 25 жовтня 2022 року, а в частині розрахунків - до повного виконання ТОВ «МедКомп Сервіс» зобов`язань;

- копію акта прийому-передачі наданих послуг від 23 лютого 2022 року № 1 до договору № 26/07/21 про надання правової допомоги від 26 липня 2021 року на суму 2 600,00 грн, а саме здійснення підготовки проєкту касаційної скарги на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року і формування додатків для неї (3 години);

- копію акта прийому-передачі наданих послуг від 17 травня 2022 року № 2 до договору № 26/07/21 про надання правової допомоги від 26 липня 2021 року на суму 3 000,00 грн, а саме підготовка проєкту відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2022 року (4 год);

- копію акта прийому-передачі наданих послуг від 24 жовтня 2022 року № 3 до договору № 26/07/21 про надання правової допомоги від 26 липня 2021 року на загальну суму 5 800,00 грн, з яких підготовка проєктів: заяви про зловживання процесуальними правами (1 год) - 800,00 грн; заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (1,5 год) - 1 500,00 грн; заперечення на письмові пояснення від 05 липня 2022 року № 05/07/22 (2,5 год) - 2 500,00 грн; заперечень проти заяви позивача від 30 травня 2022 року (1 год) - 500,00 грн; контроль та моніторинг за процесуальним рухом справи (протягом усього розгляду справи) - 500,00 грн;

- копію рахунку для ТОВ «МедКомп Сервіс» від 21 лютого 2022 року № 21/02/22 на суму 3 100,00 грн;

- копію рахункудля ТОВ «МедКомп Сервіс» від 24 жовтня 2022 року № 39/21 на суму 8 300,00 грн;

- копію платіжного доручення від 10 березня 2022 року № 1719 про сплату ТОВ «МедКомп Сервіс» за надання правових послуг згідно з рахунком від 21 лютого 2022 року № 21/02/22 на суму 3 100,00 грн;

- копію платіжного доручення від 26 жовтня 2022 року № 2055 про сплату ТОВ «МедКомп Сервіс» за надання правових послуг згідно з рахунком від 24 жовтня 2022 року № 39/21 на суму 8 300,00 грн.

Оскільки вказані документи подані заявником до суду у розумний строк з моменту оприлюднення повного тексту постанови суду касаційної інстанції від 12 жовтня 2022 року (20 жовтня 2022 року), то Верховний Суд приймає їх до уваги та водночас відхиляє доводи позивача у запереченні щодо пропуску строку на подання доказів.

Ураховуючи надані стороною ТОВ «МедКомп Сервіс» докази, прийняте судом касаційної інстанції рішення згідно з постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року, колегія суддів Верховного Суду вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «МедКомп Сервіс» в суді касаційної інстанції.

Доводи заперечень позивача проте, що оскільки касаційні скарги сторін відхилені, то підстав для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції немає, є частково безпідставними, оскільки аналіз положень статей 137, 141 ЦПК України свідчить про те, що витрати відповідача на надання правової допомоги для підготовки відзиву на касаційну скаргу позивача та інших заперечень, які враховані судом підчас розгляду справи підлягають розподілу.

Натомість, на думку колегії суддів підстав для вирішення питання про розподіл витрат відповідача на надання правової допомоги для підготовки касаційної скарги на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 січня 2022 року та заяви про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами судом касаційної інстанції у сумі 3 400,00 грн, які відхилені судом у процесі розгляду справи, дійсно немає.

Також, оскільки до матеріалів справи на стадії касаційного перегляду відповідачем не надано жодного документу, що б підтверджував надання такого виду правової допомоги як контроль та моніторинг за процесуальним рухом справи на суму 500,00 грн, то відповідачу необхідно відмовити і у стягненні витрат на такий вид правової допомоги, як необґрунтований.

Аргументи касаційної скарги про те, що відповідачем умисно залучено до участі у справі одразу двох професійних адвокатів, які одночасно представляли інтереси товариства в суді, з метою збільшення на позивача фінансового тиску, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони зводяться до припущень заявниката жодним чином не підтверджені.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними та частково погоджується із доводами заперечень про неспівмірність заявлених ТОВ «МедКомп Сервіс» витрат.

З огляду на викладене, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат ТОВ «МедКомп Сервіс» на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвокатів зі: складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, а також з урахуванням поданого відповідачем заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та її доводів щодо їх неспівмірності Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ «МедКомп Сервіс» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МедКомп Сервіс» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, у зменшеному розмірі 2 000,00 грн, а у стягненні інших частини витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Розмір понесених витрат на таку суму відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатами Романів О. П. і Івасів О. І. обсягом послуг у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МедКомп Сервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МедКомп Сервіс» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МедКомп Сервіс» 2 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МедКомп Сервіс» про стягнення судових витрат в іншій частині відмовити.

Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник С. О. Погрібний