Постанова

від 10.01.2022 по справі 433/809/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Певна О.С.

Доповідач - Луганська В.М..

Справа № 433/809/21

Провадження № 22-ц/810/912/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Луганської В.М.

суддів: Кострицького В.В., Назарової М.В.

за участю секретаря - Кузьменко А.О.

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Селянське Фермерське Господарство Сапфир

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьк

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 20 вересня 2021 року, ухвалене судом у складді судді Певної О.С.,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Селянське Фермерське Господарство Сапфир , про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Селянське Фермерське Господарство Сапфир , про визнання права власності на спадкове майно, в обґрунтування якого зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,0602 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тополівської сільської ради Луганської області, кадастровий номер земельної ділянки 4425487500:07:008:0020.

Заповітом від 28 серпня 2019 року ОСОБА_5 усе своє майно заповів позивачу. На даний час правовстановлюючий документ на спадкове майно - було втрачено, у зв`язку з чим, постановою Троїцької державної нотаріальної контори Луганської області було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо вказаної земельної ділянки.

Раніше за життя ОСОБА_5 було вчинено заповіт відносно відповідача ОСОБА_2 , проте, пізніше ОСОБА_5 змінив своє волевиявлення, та вчинив заповіт відносно позивача.

Просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,0602 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тополівської сільської ради Луганської області, кадастровий номер земельної ділянки 4425487500:07:008:0020.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 20 вересня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,0602 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тополівської сільської ради Луганської області, кадастровий номер земельної ділянки 4425487500:07:008:0020.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне встановлення та оцінки обставин справи та порушення судом норм процесуального, матеріального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Троїцького районного суду Луганської області від 20 вересня 2021 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції під час судового засідання 20 вересня 2021 року залишено поза увагою заяву відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою адвоката та прийнято помилкове рішення про розгляд справи без участі сторін та без надання належної оцінки цій заяві, внаслідок чого відповідач була позбавлена права на правову допомогу при розгляді справи.

Скаржник посилається на те, що підготовче засідання було проведено без участі відповідача, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, що позбавило відповідача можливості в повній мірі реалізувати свої права. Підготовче судове засідання проведено з порушенням статей 196, 197, 198 ЦПК України.

Не прийнявши до уваги, що заповіт був складений в.о. старости Троїцької селищної ради з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення і є нікчемним, оскільки померлий був незрячою людиною, інвалідом першої групи та не міг підписувати документи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність доводів відповідача щодо порушення форми та порядку посвідчення спірного заповіту, його нікчемність та помилково не застосував приписи ст. 1257 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зазначив, що заповіт, складений на його ім`я є чинним. Батько позивача - ОСОБА_5 дійсно мав вади зору, проте це не позбавляло його повністю за допомогою спеціальних засобів - окулярів, лупи тощо) прочитати зміст заповіту та підписати його. На момент вчинення заповіту 28 серпня 2019 року ОСОБА_5 розумів значення своїх дій і керував ними, вказаний заповіт не оспорювався та не визнавався недійсним у судовому порядку. Щодо порушення судом процесуального права зазначає, що заяву про відкладення розгляду справи було подано після вирішення справи по суті. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

У судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, посилаючись на доводи, зазначені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просив залишити її без задоволення, рішення суду без змін.

Заслухавши доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлені наступні обставини: ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Троїцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .

28 серпня 2019 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 , заповіт посвідчений ОСОБА_6 , в.о. старости Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області 28 серпня 2019 року.

Земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 6,0602 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; яка розташована на території Тополівської сільської ради Троїцького району Луганської області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006298532021 від 27.01.2021 належала померлому..

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підстави свідоцтва про право на спадщину) №65279381, після смерті ОСОБА_5 . Троїцькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 66398320.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), ОСОБА_5 склав заповіт №56479139, посвідчений Лантратівською сільською радою Троїцького району Луганської області 19.08.2014; заповіт №62463816, посвідчений Першою Сватівською нотаріальною конторою 23.05.2018 та заповіт №64731856 посвідчений Троїцькою селищною радою Троїцького району Луганської області 28.08.2019 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначила, що вказаний заповіт є нікчемним у зв`язку з порушенням вимог щодо його посвідчення, оскільки при житті заповідач ОСОБА_5 був інвалідом першої групи та мав вади зору. Суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів на підтвердження однозначної неможливості та нездатності ОСОБА_5 прочитати текст заповіту, здійснити відповідний запис.

Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що заповіт, складений ОСОБА_5 28 серпня 2019 року, відповідає вимогам закону щодо його форми, заповіт викладений у вигляді письмового документу, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений в.о. старости Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області. Відомостей, які б свідчили, що заповіт не відповідав дійсній волі заповідача судом не встановлено. З часу вчинення заповіту (28 серпня 2019 року) до часу смерті заповідача (08 липня 2020 року) відповідач не вчиняв жодних дій щодо оспорювання заповіту. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження однозначної неможливості та нездатності ОСОБА_5 прочитати текст заповіту, та здійснити його підпис.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України ).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України ).

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його оформи та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 257 ЦК України ).

Заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України , якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу .

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку , затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерстваюстиції України№ 3306/5від 11листопада 2011року (далі - Порядок) визначено порядок посвідчення заповіту.

Так, у пункті 1.2. розділу I цього Порядку зазначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Пунктом 2.1. розділу II Порядку встановлено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Відповідно до пункту 1.4. розділу III Порядку, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними у пункті 2.6. розділу II цього Порядку.

Судом встановлено, щоОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 . Позивач є спадкоємцем майна померлого.

28 серпня 2019 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 , заповіт посвідчений ОСОБА_6 , в.о. старости Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області 28 серпня 2019 року.

ОСОБА_5 належала на праві приватної власності земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 6,0602 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; яка розташована на території Тополівської сільської ради Троїцького району Луганської області.

26 квітня 2021 року позивач звернувся до Троїцької державної нотаріальної контори для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку кадастровий номер 4425487500:07:008:0020, що залишилася після смерті ОСОБА_5 . Постановою Троїцької державної нотаріальної контори від 26 квітня 2021 року № 268/02-31 відмовлено у вчинені нотаріальної дії у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано суду правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_5 . Троїцькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 66398320.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначила, що спадкоємцем за заповітом є вона на підставі заповіту від 23.05.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Сватівської державної нотаріальної контори, запис у реєстрі №1185. Та посилалася на те, що ОСОБА_5 був незрячою людиною, інвалідом першої групи, у зв`язку з вадами зору (сліпота) він не міг читати та підписувати документ.

До відзиву на позовну заяву було додано копію посвідчення, в якому зазначено, що пред`явник цього посвідчення є інвалідом 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни, додано копію довіреності від 09 лютого 2017 року, заповіт від 23 травня 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України ).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, з посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 13 січня 2014 року на ім`я ОСОБА_5 вбачається, що останній є інвалідом 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни.

Із заповіту ОСОБА_5 від 23 травня 2017 року, який було посвідчено державним нотаріусом Першої Сватівської державної нотаріальної контори Власовим О.В., вбачається, що у зв`язку з хворобою заповідача ОСОБА_5 , який не може сам прочитати й підписати заповіт, за його дорученням у його та нотаріуса присутності, текст заповіту зачитано у голос його свідками та ними підписано .

Заповіт не містить посилання на те, що у заповідача є вади здоров`я (сліпота), а зазначено, що останній через хворобу не може прочитати та підписати заповіт.

Разом з тим, докази, які надані відповідачем суду першої інстанції не містять інформацію про те, що померлий ОСОБА_5 був незрячою людиною та через його фізичні вади він не міг читати та підписувати документи.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачка не заперечувала, що заповіт від 28 серпня 2019 року підписано особисто ОСОБА_5 , та те, що померлий бачив, однак не розрізняв предмети, пенсію отримував особисто.

Суд першої інстанції, належним чином, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки, як свідчать матеріали справи, заповіт, складений ОСОБА_5 28 серпня 2019 року відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладання, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений повноважною на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала його дійсну волю щодо розпорядження майном на випадок його смерті, судом не було встановлено, що у ОСОБА_5 були фізичні вади, які позбавляли останнього його здатності самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис. Відповідачем не доведено, що заповіт підписаний ОСОБА_5 не відповідав його внутрішній волі, чи порушено порядок його складення або посвідчення. Оскільки текст заповіту підписаний ОСОБА_5 власноручно, відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не надано належних доказів, що він через фізичні вади або хворобу не міг сам прочитати заповіт, чи були наявний один із випадків, передбачених статтею 1252 ЦК України (посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою), то немає підстав стверджувати, що заповіт мав обов`язково посвідчуватися при свідках.

З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги про те, що посвідчення оспорюваного заповіту мало відбуватися при свідках, чи при його укладенні було порушено вимоги Порядку не знайшли своє підтвердження.

Доводи апеляційної скарги про те , що підготовче засідання було проведено з порушенням статей 196, 197, 198 ЦПК України, без участі відповідача, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, що позбавило відповідача можливості в повній мірі реалізувати свої права щодо надання доказів не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 15 червня 2021 року було прийнято позовну заяву позивача до розгляду та відкрито провадження у справі. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов. Роз`яснено відповідачу, що у випадку не надання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд згідно вимог ч.8 ст.178 та ч.2 ст.191 ЦПК України розгляне справу за наявними матеріалами справи. Роз`яснено учасникам справи про наявність у них прав та обов`язків, визначених статтями 43, 44, 49 ЦПК України.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та апеляційну скаргу відповідачкою було отримано 13 серпня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового направлення (а.с.42).

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 17 серпня 2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06 вересня 2021 року на 15 год 00 хв.

27 серпня 2021 року ОСОБА_2 на адресу Троїцького районного суду Луганської області було направлено відзив на позовну заяву, до відзиву було додано копію посвідчення серія № НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_5 , копію довіреності, заповіт ОСОБА_5 від 23 травня 2018 року, документи, що підтверджують надсилання відзиву іншим учасникам справи (а.с.51-63).

Разом з тим, у відзиві відповідачем не заявлялося клопотання про витребування доказів та не зазначалося, що є докази, які відповідач самостійно не може надати суду. Так само відзив не місить клопотання про надання відповідачу додаткового строку для подання доказів.

Відповідач була повідомлена про судове засідання, яке було призначено на 06 вересня 2021 року на 15 год 00 хв, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.48).

06 вересня 2021 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті (а.с.64).

ОСОБА_2 про судове засідання, яке було відкладено на 20 вересня 2021 року повідомлена, що підтверджується її підписом (а.с.65). Проте , відповідач у проміжок часу з 06 вересня 2021 року по 20 вересня 2021 року будь-яких клопотань про витребування, приєднання доказів суду не заявляла.

У клопотаннях про приєднання матеріалів до справи документів та про витребування доказів, які були подані суду апеляційної інстанції відповідач та її представники не зазначили причин, які б унеможливлювали останню надати такі докази до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Так само і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем та її представниками не названо таких причин, крім тих, що відповідач не була повідомлена про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання. Хоча відповідач не була повідомлена про дату, місце та час проведення підготовчого судового засідання, про те не була позбавлена можливості заявляти будь-які клопотання про витребування доказів та приєднання до матеріалів справи доказів, оскільки була повідомлена належним чином про судові засіданні, які судом були призначені на 06 вересня 2021 року та на 20 вересня 2021 року.

Відповідно до частин 3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що судом під час відкриття провадження у справі були направлені запити до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та до Троїцької державної нотаріальної контори про витребування доказів, однак суд не дочекавшись відповідей, розглянув справу не заслуговує на увагу, оскільки відповідно до ст.376 ЦПК України ця обставина не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення і на правильний висновок суду про задоволення позовних вимог позивача не впливає.

Не заслуговує на увагу доводи апеляційної скарги про те, що згідно протоколу судового засідання від 20 вересня 2021 року заява відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою адвоката залишена поза увагою та суд помилково прийняв рішення про розгляд справи без участі сторін, не давши належної оцінки заяві про відкладення розгляду справи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи заява відповідача від 20 вересня 2021 року про відкладення розгляду справи зареєстрована Троїцьким районним судом Луганської області 20 вересня 2021 року об 11 год 05 хв, а згідно протоколу судового засідання від 20 вересня 2021 року судове засідання по даній справ було закінчено об 11 год 05 хв, тобто таке клопотання було подано після розгляду справи судом.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України Про судовий збір судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 20 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 14 січня 2022 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді В.В. Кострицький

М.В. Назарова