Рішення

від 20.09.2021 по справі 433/809/21

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/809/21

Провадження №2/433/337/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2021 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кіян А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: СЕЛЯНСЬКЕ ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО САПФИР , про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Троїцького районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 6,0602 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тополівської сільської ради Луганської області, кадастровий номер земельної ділянки 4425487500:07:008:0020. Заповітом від 28 серпня 2019 року ОСОБА_3 усе своє майно заповів позивачу. На даний час правовстановлюючий документ на спадкове майно було втрачено, у зв`язку з чим, постановою Троїцької державної нотаріальної контори Луганської області було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо вказаної земельної ділянки. При цьому, раніше ОСОБА_3 було вчинено заповіт відносно відповідача ОСОБА_2 , проте, пізніше, мій батько змінив своє волевиявлення, та вчинив заповіт відносно позивача. Зазначені обставини позбавляють позивача можливості оформити спадщину на спадкове майно в нотаріальному порядку. На підставі викладеного, просить визнати за нм право власності на вказане спадкове майно.

Ухвалою суду від 15 червня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального підготовчого провадження, призначено підготовче судове засідання та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

27 серпня 2021 року відповідачем ОСОБА_2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити в задоволені позовних вимог за необґрунтованістю. Зазначила, що саме вона, а не позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 , оскільки заповіт, вчинений на ім`я позивача є нікчемним, так як складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення та не створює жодних правових наслідків. Так, ОСОБА_3 був незрячою людиною, інвалідом першої групи та не міг читати та підписувати документи. Здійснюючи нотаріальну дію щодо посвідчення заповіту від 28.08.2019, в.о. старости Лантратівського старостинського округу Троїцької селищної ради Кушнарьов М.В. застосував порядок, передбачений для людей без вад зору, чим порушив Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджений Наказом міністерства юстиції України від 11.11.2011 №3306/5.

Ухвалою суду від 17.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи без його участі. На задоволенні позовних вимог наполягає, вважає викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що на момент вчинення заповіту 28 серпня 2019 року, його батько ОСОБА_3 розумів значення своїх дій і керував ними, його волевиявлення було вільним та направлено на те, щоб усе його майно після смерті перейшло у власність саме до його сина - позивача. Вказаний заповіт не оспарювався та не визнавався недійсним у судовому порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Причини неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань до суду не надала.

Третя особа СЕЛЯНСЬКЕ ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО САПФИР у судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись завчасно, належним чином; заяв чи клопотань до суду не надходило.

Виходячи з вищевикладеного, а також положень ч.3 ст.211 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає, що судовий розгляд справи можливий за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Троїцьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) 09 липня 2020 року (а.с.10).

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Троїцького районного управління юстиції Луганської області 06 січня 2015 року (а.с.9).

28 серпня 2019 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 , заповіт посвідчений ОСОБА_4 , в.о. старости Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області 28.08.2019 (а.с.8).

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 належала земельна ділянка № НОМЕР_1 загальною площею 6,0602 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; яка розташовані на території Тополівської сільської ради Троїцького району Луганської області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006298532021 від 27.01.2021 (а.с.12-14).

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підстави свідоцтва про право на спадщину) №65279381 підтверджується, що після смерті ОСОБА_3 . Троїцькою державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 66398320 (а. с. 27).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), ОСОБА_3 склав заповіт №56479139, посвідчений Лантратівською сільською радою Троїцького району Луганської області 19.08.2014; заповіт №62463816, посвідчений Першою Сватівською нотаріальною конторою 23.05.2018 та заповіт №64731856 посвідчений Троїцькою селищною радою Троїцького району Луганської області 28.08.2019 (а.с.28-29).

Згідно ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно ч. 1 п. г ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст. 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі статей 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Згідно із частиною першою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Дані положення кореспондуються в статті 328 ЦК.

Статтями 15, 16 ЦК, статтею 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Загальні вимоги до форми заповіту та його посвідчення визначені статтями 1247, 1248, 1251, 1252 ЦК України.

Так, згідно із ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині тертій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Так, судом встановлено, що позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 за заповітом, який посвідчений Троїцькою селищною радою Троїцького району Луганської області 28.08.2019.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначила, що вказаний заповіт є нікчемним у зв`язку з порушенням вимог щодо його посвідчення. Так, при житті заповідач ОСОБА_3 був інвалідом І групи та мав вади зору, а в силу вимог Закону України Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, посвідчення заповіту мало би відбуватися в присутності не менше як двох свідків. Натомість, як слідує з тексту заповіту, його підписано та прочитано у голос ОСОБА_3 , що вказує на порушення Закону України Про нотаріат та наведеного вище Порядку.

Суд, не погоджується з доводами відповідача з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України).

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).

Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

З системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що якщо заповідач має фізичні вади, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається лише при свідках.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний , є недійсним .

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України .

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12, ст.1234 ЦК України).

Нездійснення цього права не є підставою для його припинення.

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування.

Усі наведені правомочності заповідача у сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є здійсненням свободи заповіту, яка є принципом спадкового права.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані частиною першою статті 1257 ЦК України, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача.

Визнання заповіту нікчемним без встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). А в разі, якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього.

У рішенні ЄСПЛ у справі Сьорінг проти Сполученого Королівства , де зазначається, що в основі всієї Конвенції лежить пошук справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами щодо захисту основних прав індивіда . І, зокрема, в контексті дієвості концептуальних засад мирного володіння майном. Це означає, що ті негативні наслідки, які мають слідувати з порушення закону, не повинні таким чином впливати на майновий стан особи, щоб це явно і очевидно перевищувало значущість правопорушення.

Аналогічні висновки викладені У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20).

Суд також зазначає, що відповідач не ставить під сумнів, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, а лише вказує на порушення порядку посвідчення заповіту.

Такий підхід призводить до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення нотаріусом (посадовою особою органів місцевого самоврядування) законодавства, яке регулює порядок його діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнаними з нотаріальним процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.

Крім того, згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів цивільної справи вбачається, зокрема наданих відповідачем копій нотаріально посвідченої довіреності від 09.02.2017 та заповіту від 23.05.2018, що ОСОБА_3 на час складення цих документів мав вади зору, разом з тим, в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження однозначної неможливості та нездатності ОСОБА_3 прочитати текст заповіту, здійснити відповідний підпис, у зв`язку з чим суд вважає викладені відповідачем у відзиві доводи припущеннями, які не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи.

З огляду на викладене, заповіт, складений ОСОБА_3 28 серпня 2019 року, відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме він викладений у вигляді письмового документу, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений в.о. старости Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області; судом не встановлено, що у момент складення заповіту у ОСОБА_3 були фізичні вади, які позбавляли його здатності самостійно прочитати заповіт та вчинити на ньому свій підпис, а належних та допустимих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача суду відповідачем надано не було, а отже, було дотримано порядок посвідчення заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії.

Отже, заповіт від 28 серпня 2019 року є чинним. Відомостей, які б свідчили що заповіт не відповідав дійсній волі заповідача судом не встановлено. З часу вчинення заповіту (28 серпня 2019 року) до часу смерті заповідача (08 липня 2020 року) відповідач не вчиняв жодних дій щодо оспорювання заповіту.

За таких обставин, оцінивши всі докази в їх сукупності, враховуючи, що позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_3 за заповітом, відмови від прийняття спадщини не вчиняв, а також те, що позивач позбавлений можливості оформити спадщину у встановленому законом нотаріальному порядку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 207, 1233, 1234, 1247, 1248, 1253 ЦК України, статтями 12, 13, 42, 76-77, 81, 246, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: СЕЛЯНСЬКЕ ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО САПФИР , про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 6,0602 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Тополівської сільської ради Луганської області, кадастровий номер земельної ділянки 4425487500:07:008:0020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя О.С.Певна

20.09.21