Постанова

від 17.01.2022 по справі 426/626/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - Половинка В.О.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 426/626/20

Провадження № 22-ц/810/443/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Луганської В.М.,

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

за участю секретаря: Кузьменко А.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками прав і обовязків якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Державний реєстратор Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Дудник Людмила Борисівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьк,

апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_6 ,

на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 07 квітня 2021 року , ухвалене судом у складі судді Половинки В.О.,

за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Державний реєстратор Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Дудник Людмила Борисівна, про визнання недійсним додаткової угоди до договору оренди землі та скасування державної реєстрації ,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 ,звернулася до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказала, що вона є власником земельної ділянки площею 6,7874 га кадастровий номер 44240840000:08:003:0007, що розташована на території Містівської сільської ради Сватівського району Луганської області.

За договором оренди від 23 березня 2009 року року, який зареєстровано у Сватівському районному реєстраційному окрузі Луганського регіонального центру ДЗК за №240840/040941700059 16 квітня 2009 року, вказану земельну ділянку позивачем було передано в оренду відповідачу строком на 10 років, тобто до 16 квітня 2019 року.

В квітні 2019 року позивачка звернулася до відповідача з вимогою повернути земельну діляку, оскільки строк дії договору сплив, наміру продовжувати договір оренди вона не має, проте отримала відмову з посиланням на те, що дана земельна ділянка засіяна і її повернення можливе лише після збирання урожаю.

В листопаді 2019 року ОСОБА_1 повторно звернулась до відповідача з вимогою повернути земельну діляку, але знову отримал відмову.

У грудні 2019 року позивачці стало відомо, що відповідачем було виготовлено та зареєстровано додаткову угоду №1 від 21 березня 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2009 року зареєстрованого у Сватівському районному реєстраційному окрузі Луганського регіонального центру ДЗК за №240840/040941700059. Дану додадкову угоду позивач пропонувала розірвати, проте відповіді не отримала, також на її вимогу надати другий примірник додаткової угоди №1 від 21 березня 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2009 року, отримала відмову.

З метою отримання копій зазначених документів, представник позивача звернувся до державного реєстратора Сватівської районної державної адміністрації. Після отримання копії договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2009 року, зареєстрованого у Сватівському районному реєстраційному окрузі Луганського регіонального центру ДЗК за №240840/040941700059 та копії додаткової угоди №1 від 21 березня 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2009 року, позивачка виявила, що підпис, який проставлено у вказаній додатковій угоді в розділі Реквізити сторін в графі Орендодавець навпроти прізвища орендодавця виконаний не нею, а іншою особою, що вказує на те,що підпис є підробленим.

У зв`язку з викладеним, позивачка просила визнати недійсною додаткову угоду №1 від 21 березня 2019 року, про яку 06 квітня 2019 року Сватівською районною державною адміністрацієюв внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №31056130 до договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2009 року, зареєстрованого у Сватівському районному реєстраційному окрузі Луганського регіональної філії центру ДЗК за №240840/040941700059 та скасувати державну реєстрацію даної додатковї угоди.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 07 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємець ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 23 березня 2009 року, який був зареєстрований у Сватівському районному реєстраційному окрузі Луганської регіональної філії центру ДЗК за №240840/040941700059, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.04.2009, укладену 21 березня 2019 року між ОСОБА_1 та фізичною особю - підприємцем ОСОБА_5 та зареєстровану Сватівською районною державною адміністрацією 06.04.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №31056130.

Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди №1 до договору оренди землі від 23 березня 2009 року, який був зареєстрований у Сватівському районному реєстраційному окрузі Луганської регіональної філії центру ДЗК за №240840/040941700059, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.04.2009, укладену 21 березня 2019 року між ОСОБА_1 та фізичною особю - підприємцем ОСОБА_5 та зареєстровану Сватівською районною державною адміністрацією 06.04.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №31056130.

Не погодившись з вказаним рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_6 ,звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 07 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки враховуючи підстави позову, а також те, що позивч наполягає на поверненні йому земельної ділянки, у зв`язку з користуванням даною замельною ділянкою відповідачем з незаконних підстав, тому в даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом заявлення вимоги про про повернення земельої ділянки з чужого незаконного володіння. Суд першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року залучено до участі у справі в якості правонаступників прав та обовязків ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник скаржника - ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнав, вважає, що відсутні підстави для скасування рішення.

В судове засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явились, про дату, місце та час повідомлені належним чином.

04 січня 2022 року на адресу Луганського апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_3 про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи Державний реєстратор Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Дудник Людмила Борисівнав судове засідання не з`явилась, 20 грудня 2021 року надіслала на адресу Луганського апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі справи, які повідомлені про дату, місце та час судового засідання у визначеному законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд виходив з того, що відповідно до висновку експерта №19/113/7/7-191е від 06 жовтня 2020 року підпис від імені ОСОБА_1 розташований у графі Орендодавець ____ ОСОБА_1 , у розділі Реквізити сторін у додатковій угоді №1 до договору оренди землі від 23 березня 2009 року, укладеній 21 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 , зареєстрованій Сватівською районною державною адміністрацією 06 квітня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №31056130, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою , що свідчить про те, що ОСОБА_1 не мала волевиявлення на укладення даної додаткової угоди до договору оренди землі, що є підставою для визнання її недійсною та скасування її державної реєстрації.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , на час звернення до суду з зазначеним позовом, була власником земельної ділянки площею 6,7874 га, кадастровий номер 44240840000:08:003:0007, що розташована на території Містівської сільської ради Сватівського району Луганської області.

За договором оренди від 23 березня 2009 року року зареєстрованого у Сватівському районному реєстраційному окрузі Луганського регіонального центру ДЗК за №240840/040941700059 16 квітня 2009 року, вказану земельну ділянку позивачем було передано в оренду відповідачу строком на 10 років - до 16 квітня 2019 року.

У грудні 2019 року позивачці стало відомо про додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 23 березня 2009 року, укладену 21 березня 2019 року між ОСОБА_1 та фізичною особю - підприємцем ОСОБА_5 та, яка зареєстрована Сватівською районною державною адміністрацією 06.04.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №31056130.

Звертаючись до суду за захистом порушеного права, позивач в позовній заяві вказала, що її волевиявлення на укладення додаткової угоди не було та вона її не підписувала, що свідчить про недійсність даної додаткової угоди.

Висновком експерта №19/113/7/7-191е від 06 жовтня 2020 року підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_1 розташований у графі Орендодавець ____ ОСОБА_1 , у розділі Реквізити сторін у додатковій угоді №1 до договору оренди землі від 23 березня 2009 року, укладеній 21 березня 2019 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 , зареєстрованій Сватівською районною державною адміністрацією 06 квітня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №31056130, виконано не ОСОБА_1 .

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально, а за статтею 18 цього Закону договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) та від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням суду, а відповідно до закону, і він є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 207, частини другої статті 215 ЦК України та статей 14, 15 Закону України Про оренду землі . Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

З огляду на викладене визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові 02 грудня 2020 року у справі № 626/2734/18.

Таким чином, суд першої інстанції, прийняв необґрунтоване рішення про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною спірної додаткової угоди до договору оренди землі, що є нікчемною, що у свою чергу є підставою для скасування рішення та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги з підстав безпідставності та обрання неефективного способу захисту (правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним).

Окрім цього, позивачем заявлено позовну вимогу про скасування запису про державну реєстрацію додаткової угоди №1 до договору оренди землі від 23 березня 2009 року, яка зареєстрована Сватівською районною державною адміністрацією 06.04.201 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №31056130, з приводу якої колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року № 134/2003 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

На виконання цього Указу Президента України Державним комітетом України по земельних ресурсах виданий наказ від 02 липня 2003 року № 174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель .

Згідно з пунктом 4 цього Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Функції з реєстрації, зокрема, договорів оренди землі були покладені на реєстраторів Державного реєстру земель - структурні підрозділи державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах .

Зазначені структурні підрозділи Центру державного земельного кадастру здійснювали видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, реєстрацію договорів оренди (суборенди), а також вели Книгу реєстрації договорів оренди землі.

Згідно копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, додаткова угода №1 до договору оренди землі від 23 березня 2009 року, який був зареєстрований у Сватівському районному реєстраційному окрузі Луганської регіональної філії центру ДЗК за №240840/040941700059, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 квітня 2009 року, укладена 21 березня 2019 року між ОСОБА_1 та фізичною особю - підприємцем ОСОБА_5 та зареєстрована Сватівською районною державною адміністрацією 06 квітня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №31056130, отже матеріали справи містять підтвердження реєстрації права оренди землі.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Запис про державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі в Державному реєстрі земель на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, площею 6,7874 га, кадастровий номер 44240840000:08:003:0007, що розташована на території Містівської сільської ради Сватівського району Луганської області .

Отже, реєстрація права оренди землі за додатковою угодою №1 до договору оренди землі від 23 березня 2009 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 на вищевказану земельну ділянку, коли дану додаткову угоду ОСОБА_1 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону, підстав для внесення відповідних відомостей у реєстратора не було.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За такої умови, з урахуванням того, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права, колегія суддів дійшла висновку про те, що скасування запису про державну реєстрацію права оренди фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,7876 га, кадастровий номер 4424084000:08:003:0007, що належала ОСОБА_1 згідно з державним актом на землю серія І-ЛГ № 070759, відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 21 березня 2019 року №1 є ефективним способом захисту порушених прав позивача, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення таких прав.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18) вказано, що під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (пункт 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).

Для відновлення прав позивача як власника земельної ділянки необхідним є повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, тобто коли земельна ділянка була вільна від такого виду речового права як право оренди землі та позивач мала вільно нею розпоряджатися.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 правонаступниками прав і обов`язків якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним додаткової угоди до договору оренди землі та скасування державної реєстрації, яким скасувати запис про державну реєстрацію права оренди фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,7876 га, кадастровий номер 4424084000:08:003:0007, що належала ОСОБА_1 згідно з державним актом на землю серія І-ЛГ № 070759, відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 21 березня 2019 року №1. В іншій частині позову відмовити.

В ч. 1ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1681, 60 грн (т.с. 1 а.с.1, 2). Скаржником при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 грн, оскільки позовні вимоги позивач підлягають задоволенню частково і апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, то урахуванням вимог ч.10 ст.141 ЦПК Цураїн з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 підлягають стягненню судові втрати по сплаті судового збору у розмірі 140, 13 грн з кожного.

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуфізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_6 ,задовольнити частково.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 07 квітня 2021 рокускасувати, ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 правонаступниками прав і обов`язків якої є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним додаткової угоди до договору оренди землі та скасування державної реєстрації задовольнити частково.

Скасувати запис про державну реєстрацію права оренди фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,7876 га, кадастровий номер 4424084000:08:003:0007, що належала ОСОБА_1 згідно з державним актом на землю серія І-ЛГ № 070759, відповідно до додаткової угоди до договору оренди землі від 21 березня 2019 року №1.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_3 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 140, 13 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови 19 січня 2022 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Коновалова

М.В. Назарова