Ухвала

від 10.01.2022 по справі 953/907/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

---

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

10 січня 2022 року

м. Харків

справа № 953/907/21

Провадження № 22-ц/818/2535/22

Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Тичкової О.Ю., перевіривши у порядку ст. 357 Цивільного процесуального кодексу України відповідність вимогам закону апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської державної академії дизайну і мистецтв про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 23 листопада 2021 року подано апеляційну скаргу безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20.12.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху, надано строк на усунення недоліків, а саме, надання оригіналу квитанції про оплату судового збору у розмірі 2 724 грн (1362+1362) або доказів, що свідчать про підстави звільнення від сплати судового збору.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовної вимоги про поновлення на роботі. За оскарження рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач від сплати судового збору не звільнена. Тому їй належить сплатити 1362 грн за позовну вимогу немайнового характеру (скасування наказу про звільнення) та за позовну вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

31.12.2021 ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , подав до Харківського апеляційного суду заяву, у якій просив долучити до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору за позовну вимогу про скасування наказу про звільнення з роботи у сумі 1362 грн. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_3 зазначив, що за вказану позовну вимогу ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору пунктом першим ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір . В обґрунтування представник позивача послався на те, що залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без руху з підстави несплати нею судового збору за оскарження рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Харківський апеляційний суд послався на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16. Зазначені висновки не можуть бути застосовані до позову ОСОБА_2 , оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 стосуються застосування статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України (надалі КЗпП України), а вимоги ОСОБА_2 в цій частині обґрунтовані приписами частин 1, 2 статті 235 КЗпП України. Середній заробіток за час вимушеного прогулу є відмінним від поняття середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційне провадження не може бути відкрито, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 оскаржує рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2021 року, зокрема, в частині відмови у задоволенні її позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи зі змісту частини першої статті 235 КЗпП України, оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою.

Системний аналіз та тлумачення положень статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Вказані висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 263/9049/17-ц (провадження № 61-20326св19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, з застосуванням якої у цивільній справі № 953/907/21 не погоджується представник позивача, вказала, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця , який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України Про оплату праці , тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Харківський апеляційний суд уважає, що не зважаючи на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу відрізняється від середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за підставами свого стягнення, обидві суми є видом матеріальної відповідальності роботодавця. З цих підстав не можливо вважати, що визначена п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір пільга щодо сплати судового збору за подачу позовної заяви про стягнення заробітної плати розповсюджується на позовну вимогу про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Аналогічний висновок щодо застосування п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір викладений також у постанові Верховного Суду від 5 травня 2020 року у справі № 243/9533/17 (провадження № 61-46406св18).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, ОСОБА_2 не звільнена від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду від 20.10.2021 в частині відмови в задоволенні її позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з п.3 ч.4 ст.356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону № 3674-VI від 08.07.2011 Про судовий збір ).

У разі подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір , в редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви у цій цивільній справі).

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Харківської державної академії дизайну і мистецтв 18.01.2021 (а.с. 1-4, 16). Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року встановлений у розмірі 2 270 грн. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 за період з 11.01.2021 по 14.04.2021 визначений її представником ОСОБА_3 у запереченні на клопотання представника Харківської державної академії дизайну і мистецтв від 22.03.2021 у розмірі 15 814 грн 08 коп. ( а.с.115-116). Інша ціна позову в цивільній справі № 953/907/21 відсутня.

Згідно з п.п. 6 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, при подачі апеляційної скарги на рішення суду від 20.10.2021 в частині оскарження відмови в задоволені майнових вимог ОСОБА_2 мала сплатити 1362 грн. (2270*0,4*1,5).

Сплату судового збору належить здійснити за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947

Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA398999980313161206080020661

Код 22030101

Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), Харківський апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа)

При заповненні платіжного документа у графі Код платника платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.

На підтвердження сплати судового збору до Харківського апеляційного суду необхідно надати оригінал квитанції про оплату судового збору.

Згідно з ч.2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не відповідає вимогам ст. 356 ЦПК України застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, за якими у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною і повертається особі, яка її подала.

За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2021 року підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, а саме: сплати судового збору у сумі 1362 грн грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської державної академії дизайну і мистецтв про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- залишити без руху .

Надати строк 10 (десять днів) з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків зазначених в ухвалі.

Роз`яснити апелянту, що у разі не усунення вказаних ухвалі недоліків у встановлений судом строк, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернутою.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її підписання і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - О.Ю. Тичкова