Ухвала

від 11.04.2023 по справі 953/907/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 953/907/21

провадження № 61-4822ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Грушицького А. І.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської академії дизайну і мистецтв про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила суд: скасувати наказ Харківської державної академії дизайну і мистецтв від 11 січня 2021 року № 02-03 про звільнення ОСОБА_1 з 11 січня 2021 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на посаді бібліотекаря Харківської державної академії дизайну і мистецтв з 11 січня 2021 року; стягнути з Харківської державної академії дизайну і мистецтв на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 січня 2021 року по день ухвалення рішення по даній справі та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача і посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року залишено без змін.

01 квітня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у вказаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є вимоги про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та її розгляд судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 13 січня 2023 року у справі № 758/2525/21 (провадження № 61-13190ск22), від 10 січня 2023 року у справі № 295/5735/21 (провадження № 61-13076ск22), від 19 грудня 2022 року у справі № 686/22160/21 (провадження № 61-12059ск22), від 07 грудня 2022 року у справі № 950/1546/21 (провадження № 61-11724ск22), від 05 грудня 2022 року у справі № 703/2380/21 (провадження № 61-11816ск22), від 02 грудня 2022 року у справі № 185/2461/22 (провадження № 61-11508ск22), від 10 листопада 2022 року у справі № 127/55/22 (провадження № 61-10962ск22).

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської академії дизайну і мистецтв про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко