Постанова

від 18.01.2022 по справі 705/2790/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/132/22Головуючий по 1 інстанції Справа №705/2790/21 Категорія: 304030000 Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

секретар Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Черповоди ,

треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Стамбула Віталій Михайлович

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули Віталія Михайловича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Черповоди , треті особи без самостійних вимог на предмети спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,

в с т а н о в и в:

У червні 2021 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Стамбула В.М. було подано до суду позов до ТОВ Черповоди про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати, треті особи без самостійних вимог на предмети спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Позов мотивовано тим, що між ОСОБА_6 та ТОВ Черповоди 15.11.2013 було укладено Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 3,02га, з кадастровим номером 7124389200:03:000:0040, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Відповідно до вказаного Договору відповідач повинен сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 5,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік користування нею.

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями її земельної ділянки стали: ОСОБА_1 на 1/6 частину; ОСОБА_2 на 1/6 частину земельної ділянки; ОСОБА_5 на 1/3 частину земельної ділянки; ОСОБА_4 на 1/3 частину земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на успадковану частку земельної ділянки.

Наполягала на тому, що відповідач взяті на себе зобов?язання за Договором систематично не виконує, не сплачуючи орендної плати за період з 2018 року по 2020 рік. Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити орендну плату в розмірі 5,5 % від вартості земельної ділянки з урахуванням належної їй частки, а саме: за 2018 рік з урахуванням вартості земельної ділянки 125484,46 грн. - 1150,27 грн.; за 2019 рік з урахуванням вартості земельної ділянки 117317,29 грн. - 1075,41 грн.; за 2020 рік з урахуванням вартості земельної ділянки 117317,29 грн. - 1075,41 грн., в загальній сумі - 3301,09 грн. Крім того, просила суд стягнути з відповідача, у зв?язку із невиконанням ним своїх зобов?язань, 3% річних від невиконаного зобов?язання, що становить - 135,19 грн. а також інфляційні витрати в розмірі 293,79 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Черповоди на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за землю за 2018 - 2020 роки в розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн. 39 коп., 3% річних за невиконані зобов?язання по орендній платі за землю за 2018-2020 роки в розмірі 60 грн. 39 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Черповоди на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 363 (триста шістдесят три) грн. 04 коп., пропорційно до задоволених позовних вимог.

Суд мотивував своє рішення тим, що згідно довідки відповідача його заборгованість перед позивачем по орендній платі становить 670,39 грн., що не заперечує та не спростовує позивач, а тому вказана сума в розмірі 670,39 грн. підлягає до стягнення. Крім того, до стягнення підлягають 3% річних від невиконаних відповідачем зобов?язань, які складають 60,39 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат, суд виходив з того, що п. 12 Договору оренди землі визначено, що в разі інфляції, розмір орендної плати може бути збільшений в порядку, визначеному цим договором. Проте, сторонами не надано жодного підтвердження будь-якого обумовлення та обчислення розміру інфляції за період дії цього договору.

Крім того, суд дійшов висновку, що систематичного порушення Договору оренди земельної ділянки не встановлено, тому підстав для його дострокового розірвання судом не встановлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Стамбула В.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ Черповоди та ОСОБА_6 , спадкоємцями якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Стягнути з ТОВ Черповоди на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2018 рік у розмірі 1150,27 грн., за 2019 рік у розмірі 1075,41 грн., за 2020 рік у розмірі 1075,41грн., 3% річних у розмірі 135,19 грн., інфляційні нарахування у розмірі 293,79 грн., а всього 3730, 08 грн., та судові витрати.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення прийняте внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Вказує на помилковість висновків суду, щодо відсутності систематичності несплати орендної плати, оскільки за період з 2018-2020 роки орендна плата не сплачувалась на користь позивача взагалі, а тому очевидним є факт систематичності несплати орендної плати.

ТОВ Черповоди не надано до суду будь-яких доказів, які б підтверджували отримання ОСОБА_1 орендної плати, а тому заборгованість відповідача по виплаті орендної плати за 2018-2020 роки становить 3 309,09 грн., виходячи з розрахунку, який вказано в позовній заяві.

Звертає увагу колегії суддів на те, що наданий відповідачем та прийнятий судом видатковий ордер від 14.05.2021, згідно якого позивач отримав 15 000 грн., не є доказом оплати ТОВ Черповоди орендної плати за 2018-2020 роки користування відповідачем земельною ділянкою, оскільки такий платіж зроблений іншою юридичною особою, яка не мА будь-яких повноважень щодо сплати орендної платина користь ОСОБА_1 .

Крім того, скаржник зазначає, що відповідачем за 2018-2020 роки не сплачувались податки, утримані з нарахованої орендної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу, подану представником відповідача - адвокатом Самойленко М.С., відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до довідки про видачу орендної плати за період за 2018 по 2020 роки за договором оренди землі позивачу було сплачено 1987 грн., що є частиною суми відповідно до видаткового касового ордеру від 14.05.2021 на загальну суму 15 000 грн., на якому міститься підпис позивача про отримання коштів.

Наголошує на тому, що відповідач сплачував орендну плату за 2018-2020 роки та заборгованість складає 670 грн. 39 коп., а отже, рішення є законним та обґрунтованим.

В зв`язку з викладеним вказує, що суд дійшов вірного висновку про відсутність систематичності порушення умов договору по сплаті орендної плати.

Крім того, наголошує на тому, що позивач не зверталася до відповідача для отримання орендної плати за 2018-2020 роки через касу відповідача, та не зверталася з відповідною заявою для безготівкового переказу за реквізитами, а звернулася лише 14.05.2021, тому відповідач не несе відповідальності щодо неотримання позивачем орендної плати вчасно та така несплата не вважається несплатою орендної плати чи простроченням оплати.

Отже, відсутнє істотне порушення умов договору оренди землі, відсутня систематичність з несплати відповідачем орендної плати, що свідчить про відсутність підстав для розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості зі сплати орендної плати як у сумі, яка зазначена в позовній заяві, так і сума, яка вказана в апеляційні скарзі.

Заслухавши представників сторін, які з`явились в судове засідання в режимі відеоконференції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Інші учасники справи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Згідно з положенням ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону.

Судом встановлено, що 16 листопада 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Черповоди та ОСОБА_6 укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,02 га, належної орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ІІ-ЧР № 048099 (а.с. 68-69).

Відповідно до п. 7 договору оренди земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 83 726,00 грн.

З п. 11 договору вбачається, що річна плата за оренду становить 4 604,93 грн, що на момент укладення договору складає 5,5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 12 Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. В разі інфляції, розмір орендної плати може бути збільшений в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 13 договору, орендар зобов`язаний виплачувати орендну плату, за винятком податку з доходів фізичних осіб, який перераховується орендарем до бюджету відповідно до законодавства, у строки, обумовлені цим договором, в грошовій формі, шляхом виплати орендної лати через касу орендаря, її безготівкового переказу за реквізитами, зазначеними у відповідній заяві орендодавця, або за погодженням сторін на момент здійснення виплат, в натуральній та відробітковій формі, а також шляхом поєднання вищезазначених форм плати.

Відповідно до п. 15 договору орендна плата за поточний рік вноситься не пізніше 30 числа грудня такого року.

Згідно п. 43 договору, право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендодавця, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, відповідно до закону (а. с. 58-59).

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину 10 травня 2019 року зареєструвала право власності на 1/6 частку земельної ділянки, площею 3,02 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7124389200:03:000:0040 (а. с. 16-17).

Крім того із Інформаційної довідки також вбачається, що 06 лютого 2017 року зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки за ТОВ Черповоди за договором оренди від 15 листопада 2013 року, орендодавцями вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 18).

Відповідач не заперечує наявність між сторонами правовідносин з приводу договору оренди від 15 листопада 2013 року, про що свідчить нарахування ним на користь ОСОБА_1 орендної плати за вказаним договором у 2018-2020 роках.

У листі Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № С-483/0-0.212-497/145-21 від 07 червня 2021 року вказано, що грошова вартість земельної ділянки, що знаходиться в адміністративних межах Черповодівської сільської ради за 2018 рік становить 125484,46 грн. (а.с. 33).

Згідно із витягами із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 04 січня 2019 року та 04 січня 2020 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 3,0200 га з кадастровим номером 7124389200:03:000:0040, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області становить - 117317,29 грн (а. с. 34-35).

Розраховуючи розмір орендної плати, позивач виходив із розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на 2018-2020 роки.

Відповідач не заперечував правильність нарахування орендної плати позивачем, однак, вказав, що позивачем не вираховано із розміру орендної плати суму податку. Вказане твердження узгоджується з умовами договору, укладеного між сторонами (пункт 13).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не спростовано визначений відповідачем розмір орендної плати за 2018-2020 роки.

Правовідносини, які виникли в даній справі відносяться до правовідносин, пов`язаних з орендою земельної ділянки та регулюються договором оренди, Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України та іншими нормативно - правовими актами прийнятими у відповідності до них.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 не отримувала орендну плату за 2018-2020 роки у строк, встановлений договором оренди від 15 листопада 2013 року.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разове порушення умов договору оренди не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, від 22 вересня 2021 року за результатами розгляду справи № 395/779/20.

При цьому несвоєчасна сплата означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у цьому випадку, у строк, передбачений договором оренди землі.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 587/118/15-ц та від 11 липня 2018 року у справі № 5874/186/15-ц.

Колегія суддів доходить висновку, що СВК Черповоди у 2018-2020 роках не виконувало умови договору оренди щодо сплати орендної плати та систематично не сплачувало орендодавцю передбачену договором суму орендної плати у визначені строки.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 є співвласником земельної ділянки 7124389200:03:000:0040 (1/6 частина), що є предметом договору оренди від 15 листопада 2013 року, укладеного між ТОВ Черповоди та ОСОБА_6 , інші співвласники - спадкоємці померлої ОСОБА_6 із позовними вимогами про розірвання вказаного договору оренди до суду не звертались, відсутні підстави для розірвання спірного договору. Так, вказаний договір укладався спадкодавцем ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 3,02 га, інформації про виділ 1/6 частини земельної ділянки ОСОБА_1 в натурі чи укладення окремого договору оренди між ОСОБА_1 та ТОВ Черповоди на її частку у вказаній земельній ділянці матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про розірвання спірного договору оренди, але з інших підстав, ніж викладено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Щодо визначення розміру заборгованості із орендної плати, апеляційний суд виходить із наступного.

Відповідно до довідки про видачу орендної плати за період з 2018 року по 2020 рік, наданої відповідачем, за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7124389200:03:000:0040 ОСОБА_1 було нараховано орендну плату (без врахування податків): за 2018 рік - 925,97 грн; за 2019 рік - 865,71 грн; за 2020 рік - 865,71 грн (а.с. 67). Вказана орендна плата не була сплачена позивачці відповідачем у встановлений Договором строк, що не заперечується відповідачем.

Також відповідачем вказано, що у 2021 році ОСОБА_1 було сплачено 1987 грн та станом на 01 липня 2021 року заборгованість ТОВ Черповоди перед ОСОБА_1 становить 670,39 грн.

Відповідач вказував, що орендна плата в розмірі 1 987,00 грн входить до видаткового касового ордеру від 14 травня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала орендну плату за землю в розмірі 15 000,00 грн (а. с. 73).

Колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги щодо того, що наданий відповідачем видатковий касовий ордер від 14 травня 2021 року про сплату ОСОБА_1 орендної плати за землю в розмірі 15000 грн складений Сільськогосподарським виробничим кооперативом Черповоди та матеріали справи не містять доказів існування правовідносин позивача із вказаною юридичною особою.

Посилання відповідача на те, що між ним та СВК Черповоди було укладено договір про спільну діяльність не підтверджено матеріалами справи, оскільки у них міститься договір про спільну діяльність від 29 грудня 2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Черповоди та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Черповоди щодо договору оренди земельної ділянки від 26 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ Черповоди (кадастровий номер земельної ділянки 7124389200:02:000:1475 площею 2,35 га). Отже зазначений договір не стосується правовідносин, що виникли між сторонами у справі, що переглядається.

Із наведеного слідує, що відповідачем не надано доказів сплати ОСОБА_1 орендної плати за договором від 15 листопада 2013 року, тому колегія суддів частково погоджується із твердженнями скаржника про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 2657,39 грн (без врахування податків).

У позовній заяві позивач вказував про стягнення з відповідача на її користь 3 % річних та інфляційних втрат з 01 січня 2019 року по 05 травня 2021 року, тому відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що оскільки пунктом 12 Договору оренди передбачено, що в разі інфляції розмір орендної плати може бути збільшений в порядку, визначеному цим договором, а сторонами не надано жодного підтвердження обумовлення та обчислення розміру інфляції за період дії цього договору, відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача інфляційних втрат.

Так, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не було своєчасно сплачено орендну плату у 2018-2020 роках, позивач на підставі статті 625 ЦК України має право на стягнення із відповідача на свою користь 3 % річних та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача, виходячи із розміру орендної плати, визначеної відповідачем, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення на її користь 3% річних в розмірі 99,94 грн. та інфляційних втрат в розмірі 262,06 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі статті 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позовних та апеляційних вимог, із відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останньою витрати.

У зв`язку з тим, що позовні та апеляційні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договору оренди земельної ділянки залишено без задоволення, а позовні вимоги майнового характеру задоволено на 81 % (3019,39*100/3730,08), із відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останньою судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1838,7 грн. ((908+908*1,5)*81%/100%).

Враховуючи наведене, оскільки судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог; позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 3,02 га, розташованої в адміністративних межах Черповодівьскої сільської ради Уманського району Черкаської області, укладеного 15 листопада 2013 року між ТОВ Черповоди та ОСОБА_6 , залишити без задоволення; стягнути із ТОВ Черповоди на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2018-2020 роки в сумі 2657,39 грн, 3% річних в сумі 99,94 грн та інфляційні нарахування в сумі 262,06 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ТОВ Черповоди на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1838,7 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стамбули Віталія Михайловича задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01 жовтня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 3,02 га, розташованої в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладеного 15 листопада 2013 року між ТОВ Черповоди та ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Черповоди на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2018-2020 роки в сумі 2657 гривень 39 коп., 3% річних в сумі 99 гривень 94 коп. та інфляційні нарахування в сумі 262 гривні 06 коп., а всього 3019 гривень 39 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Черповоди на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1838 гривень 70 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді

Повний текст постанови складений 19 січня 2022 року