Постанова

від 13.01.2022 по справі 2-18/10

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року м. Чернівці

справа № 2-18/10

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Лисака І.Н., Височанської Н.К.

секретар Скрипка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс , заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків пред`явлення виконавчого листа, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс на ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Козловська Л.Д.),-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа по справі № 2-18/2010 року та про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа для примусового виконання.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 11.01.2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором № 2006/840-МК/233 від 24.11.2006 року на користь ПАТ Надра в розмірі 1187671,87 гривень, 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі вказаного рішення Герцаївським районним судом Чернівецької області було видано виконавчий лист № 2-28/10 від 08.07.2010 року.

Провадження 22ц/822/69/22

Ухвалою Герцаївського районного суду Чер6івецької області від 18.08.2020 року було проведено заміну сторони стягувача по даному виконавчому листі.

Згідно довідки від 18.12.2020 року Герцаївського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Івано-Франківськ) 19.06.2015 року вищевказані виконавчі провадження було повернуто на адресу стягувача через Укрпошту, але надати підтвердження такого відправлення неможливо, внаслідок знищення виконавчих проваджень, по закінченню строків зберігання.

Таким чином, по даній справі було втрачено виконавчі документи, що унеможливлює виконання вказаного рішення. На даний час стягувачем є заявник по справі ТОВ Віріді Люкс .

Просили суд видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-18/2010 за позовом ПАТ Надра до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за наданий кредит ОСОБА_1 та визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред`явлення виконавчого документа до виконання та поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-18/10 до виконання.

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2021 року у задоволенні заяви ТОВ Віріді Люкс відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду Товариством з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс , подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки дана ухвала суду першої інстанції винесена без з`ясування всіх обставин справи, і як наслідок є помилковою та необґрунтованою.

Доводи скарги мотивує тим, що звертаючись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа заявником зазначено про втрату оригіналу виконавчого листа, проте заявник повинен вказати на причину відсутності виконавчого документу, а не доводити сам факт відсутності у нього виконавчого документу, оскільки неможливо довести те, чого не існує.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявник повинен доводити такий факт як неотримання поштової кореспонденції від відділу ДВС, оскільки заявником надано довідку ВДАС Герцаївського району, що свідчить про наявність причин відсутності виконавчого документу. Суд першої інстанції намагався змінити суть доказування по такій категорії справ: з причин втрати документу на сам факт відсутності виконавчого документу, що чинним ЦПК України не передбачено.

Просить скасувати ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заявника задовольнити в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Статтями 129, 129(1) Конституції України визначено, що обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції і який має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частини перша, третя статті 431 ЦПК).

Відмовляючи в задоволенні заяву ТОВ Віріді Люкса суд першої інстанції виходив із того, що заявником не надано жодного доказу щодо втрати оригіналів виконавчого листа та зазначення поважності причин пропуску строків пред`явлення до виконання виконавчих листів.

Зазначений висновок суду не в повному обсязі відповідає фактичним обставинам справи.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Отже, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 2-1118/09 та від 30 січня 2020 року у справі № 405/12449/13-ц.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України Про виконавче провадження у редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого документа, передбачав, що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання протягом одного року.

Указаний закон втратив чинність на підставі Закону України Про виконавче провадження N 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Згідно з пунктами 5, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження (у редакції від 02 червня 2016 року, яка набрала чинності 05 жовтня 2016 року) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, що діяла станом на дату постановлення рішення суду) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом одного року.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист № 2-28/2010, був виданий Герцаївським районним судом Чернівецької області 08 липня 2010 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк Надра заборгованості в сумі 1187671,87 гривень боргу, а також судові витрати в сумі 1700 гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Як вбачається із довідки Герцаївського районного відділу ДВС ПЗМУМЮ (м. Івано-Франківськ) від 18.12.2020 року за №31.2-17/10254 виконавче провадження №38877447 від 01.07.2013 року по виконавчому листі №2-28/2010 від 08.07.2010 року було повернуто на адресу стягувача у зв`язку із забороною звернення стягнення на майно (а.с.5).

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18.08.2020 року замінено сторону стягувача по виконавчих листах № 2-28/2010 з ПАТ Комерційний Банк Надра на його правонаступника ТзОВ Віріді Люкс (а.с.8-9).

22.02.2021 року ТзОВ Віріді Люкс подано заяву про поновлення строку пред`явлення виконавчих документів до виконання та видачу дубліката виконавчого документа в зв`язку із втратою.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18) зроблено висновок, що при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист .

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою, заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк на пред`явлення до виконання.

Згідно вимог Закону України Про виконавче провадження у редакції, яка діяла на момент видачі виконавчого документа, виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.1 ст.433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 433 ЦПК України питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи не поважність, а, відтак, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Матеріали справи не містять доказів, що ПАТ КБ Надра пред`явив повторно виконавчий лист до виконання або йому було поновлено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У справі, що розглядається, виконавчий лист було повернуто стягувачу 19.06.2015 року, тобто строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався і, розпочавшись з початку а саме з 19.06.2015 року, закінчився - 19 червня 2016 року.

Натомість стягувач з заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання звернувся лише у лютому 2021 року, тобто з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти чи є обставини, на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 759/308/13-ц.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, стягувач посилався на поважність причин пропуску такого строку, зокрема ненадходження виконавчого документа від органів державної виконавчої служби.

На підтвердження втрати виконавчого документа та не пред`явлення виконавчого документа у визначений законом строк апелянтом надано довідку, складену Герцаївським районним відділом ДВС від 18.12.2020року, що виконавчі провадження були повернуті на адресу стягувача через Укрпошту, але таке відправлення неможливо підтвердити внаслідок знищення виконавчих проваджень по закінченню строків зберігання.

Однак, наведені докази не свідчать про втрату виконавчого документа та поважність причин не пред`явлення виконавчого документа у визначений законом строк.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

При цьому ТзОВ Віріді Люкс жодним чином не обумовлено наявність об`єктивних причин не звернення до органу державної виконавчої служби протягом тривалого часу щодо отримання інформації про вказане виконавче провадження.

З наведеного слідує, що строк пред`явлення виконавчого листа на виконання рішення суду від 11 січня 2010 року сплив ще до придбання 16 березня 2020 року ТОВ Віріді Люкс права вимоги до ОСОБА_1 , та відповідно 21.03.2020 року права вимоги до ОСОБА_2 у даній справі.

З огляду на сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у червні 2016 року на момент укладення договору між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Надра та Товариством з обмеженою відповідальністю Галицька фінансова компанія від 23 грудня 2019 року №GL3N212012 про відступлення прав вимоги, та договору відступлення права вимоги №32/30 укладеного 16.03.2020 року та договору відступлення права вимоги за договорами іпотеки/застави укладеного 21.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Галицька фінансова компанія та Товариством з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс , вже була відсутня дійсна вимога, яка могла бути передана новому кредитору.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання, що в свою чергу виключає наявність підстав для задоволення заяви в цій частині.

Частиною 6ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знайти про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема учинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення .

З викладеного вбачається, що стягувачем дії для забезпечення свого права на виконання судового рішення не вчинялись , строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено через власну бездіяльність, об`єктивні та поважні причини пропуску зазначеного строку відсутні.

На підставі ч.1ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Станом на час набуття заявником права вимоги строк на пред`явлення виконавчого листа до виконання вже сплинув.

Підстав для його поновлення не вбачається.

Доказів на спростування зазначених обставин суду не надано.

З огляду на ці обставини колегія суддів зазначає, що ВАТ Надра Банк як попередній стягувач, не цікавився про стан виконання судового рішення протягом п`яти років, його правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс не зазначив, які поважні причини завадили банку дізнатися вчасно з урахуванням принципу добросовісності і обов`язку сумлінно користуватися своїми правами, про стан виконання судового рішення.

Установивши, що заявник не цікавився ходом виконавчого провадження, при цьому не довів поважність причин пропуску такого строку, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви банку про поновлення строку виконавчого документа для його пред`явлення до виконання.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимоги про видачу дубліката виконавчого листа суд першої інстанції посилається на те, що допустимого доказу на підтвердження втрати оригіналу виконавчого листа до заяви не надано, а твердження представника заявника про їх втрату є голослівними та не базуються на жодних доказах, однак колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки в даному випадку заявник звернувся до суду із вказаною заявою із пропуском строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог ТОВ Віріді Люкс . Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції намагався змінити суть доказування по такій категорії справ: з причин втрати документу на сам факт відсутності виконавчого документу, що чинним ЦПК України не передбачено, заслуговують на увагу суду, і колегія суддів відзначає, що для мети отримання дублікату виконавчого листа, виданого на виконання чинного рішення, стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому було видано, та, як наслідок відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є виконання чинного судового рішення.

Однак такі доводи апеляційної скарги не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення, так як, заявник звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, і підстави для поновлення такого строку відсутні, а тому апеляційний суд вважає, що у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа слід відмовити з підстав викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини.

Оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог, але допустив помилку у застосування норм матеріального права щодо мотивів такої відмови та невірно встановив обставини, тому рішення суду належить змінити в частині підстав відмови у задоволенні вимог та вважати, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків пред`явлення виконавчого листа, відмовлено із підстав та обґрунтувань, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.

Як вказав Європейський суд з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віріді Люкс задовольнити частково.

Ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 січня 2022 року.

Головуючий: А.І. Владичан

Судді: І.Н. Лисак

Н.К. Височанська