Рішення

від 21.01.2022 по справі 344/2357/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/2357/20

Провадження № 2/344/324/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту. В обгрунтування зазначила, що 12 грудня 1995 року вона разом із її чоловіком, ОСОБА_5 , за договором купівлі-продажу придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка розташована в одноповерховому житловому будинку, збудованого в 1939 році, який має декілька квартир з житловою мансардою. Будинкова стіна їхньої квартири, із вміщеному в ній вікном, межувала із власницею будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , яка в серпні 2011 р. померла. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 438/6 від 31.08.1956 р. Про відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 для індивідуального будівництва житлового будинку гр. ОСОБА_7 , (чоловік ОСОБА_6 ) було відведено 600 кв.м.

Зазначає, що поки жила ОСОБА_6 , будь яких суперечок щодо здійснення обслуговування і догляду за стіною свого будинку та її благоустрою у неї не виникало. 24.06.1997 р. на підставі рішення органу місцевого самоврядування за № 219, їй було видано державний акт на право приватної власності на землю не спонукав до виникнення спору щодо користування земельною ділянкою.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 376 від 03.12.1997 р. нею здійснено добудову до своєї частини будинку, будівництво гаража на приватизованій земельній ділянці на АДРЕСА_4 . Реконструкція добудови її квартири та будівництво гаража на АДРЕСА_4 , здійснена нею на підставі зазначеного вище рішення виконавчого комітету міської ради від 03.12.1997 р. № 376, та затверджена актом державної комісії прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, реконструйованих квартир, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.07.2007 № 387.

Рішенням XIX сесії Івано-Франківської міської ради (п`ятого демократичного скликання) від 29.08.2007 року Про матеріали міського управління земельних ресурсів, щодо передачі громадянам у власність та надання в користування земельних ділянок , ОСОБА_6 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передачу у власність, згідно ст. ст. 81, 118 Земельного Кодексу України та Постанови Верховної Ради України від 17.02.2004 року № 1492-ІУ, в розмірі 0,0647 га.

Із свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 13.01.1997 року видно, ОСОБА_6 , успадкувала тільки житловий будинок (майно), що належав ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку, посвідченого Станіславською державною нотаріальною конторою 17 травня 1957 року, тобто в розмірі 600 кв.м. Будучи в добрих сусідських взаємовідношеннях надала згоду ОСОБА_6 на приватизацію земельної ділянки в розмірі 0,0647 га. При цьому позивачем із ОСОБА_6 погоджено користування частиною земельної ділянки, в межах одного метра, для обслуговування і догляду за стіною будинку.

Зазначає, що 10 квітня 2008 року ОСОБА_6 договором дарування подарувала половину належну їй на праві приватної власності земельної ділянки розміром 0,0334 га, ОСОБА_2 . В 2010-2011 роках відповідачі Приходьки почали здійснювати будівництво окремого житлового будинку. Будь яких непорозумінь щодо здійснення обслуговування і догляду за стіною будинку та її благоустрою не виникало до жовтня 2011 року. Всі негаразди почались після смерті ОСОБА_6 , а точніше з жовтня 2011 р. Після смерті ОСОБА_8 відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , всупереч моральним засадам суспільства, нехтуючи принципам добросусідства почали забороняти позивачці здійснювати обслуговування і догляд за стіною будинку. Її різноманітні звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування залишались на рівні необґрунтованих відписках та рекомендаціях зверненням до суду.

Також позивачем зазначається, що на даний момент здійснювати обслуговування та догляд за стіною будинку є вкрай необхідним. Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.07.1995 року за №250 (п. 5) передбачено враховувати відмостку біля глухих стін шириною 1 м. щоб забезпечити вільний підхід до будинку з усіх сторін. Із схеми станом на 04.12.1950 р. видно, що за даними ОБТІ загальний розмір земельної ділянки з якої ОСОБА_7 було надано земельну ділянку для індивідуального будівництва становила 2593,2 га. Із схеми присадибної ділянки, станом на 23.03.1960 р. видно що її загальний розмір становить 1374 га. (колишня АДРЕСА_3 ) з яких 105,86 під будинком; 608,41 прибудинкова територія (двір); інше 31,55 - всього 745, 82 кв. м. Отже, по зазначеній схемі, станом на 1960 рік у користуванні ОСОБА_7 знаходилась земельна ділянка розміром 745,82 кв.м. В той же час із аналогічної схеми чітко видно, що присадибна ділянка, якою користувався ОСОБА_7 становила 658,5 кв.м. На двох однакових схемах показано розміри земельної ділянки, що відносяться до будинку АДРЕСА_3 . Із окремо визначеної схеми земельної ділянки будинку АДРЕСА_3 , того періоду видно, що її загальний розмір становив 1520 га, а загальна площа, що була у фактичному користуванні ОСОБА_7 становила 658,5 га. Якщо порівняти зазначені схеми однієї й тієї ж земельної ділянки то видно, що її величина суттєво різняться. Із кадастрового плану ОСОБА_6 , який виготовлявся у 2006 році видно, що загальна площа закріпленої за нею земельної ділянки становить 0,0647 кв.м. Порівнюючи розміри однієї й тої ж земельної ділянки із кадастровим планом 2006 року, яким передано ОСОБА_6 0,0647 га, видно, що її контури та обміри не мають конкретної відлікової межі обліку. При погоджуванні позивачем межових знаків земельної ділянки ОСОБА_6 з врахуванням фактичної величини, передання їй у власність земельної ділянки в натурі, вимірювалась не від межових точок земельної ділянки будинку АДРЕСА_5 , а від внутрішніх меж земельної ділянки.

Згідно свідоцтв на право власності на земельну ділянку в їх межуванні одна з одною беззаперечно видно, що їх величина вимірюється від їх внутрішніх меж, а не від зовнішніх без прив`язки до будинку АДРЕСА_5 . З експлікації земель відповідачів то із кадастрових планів земельної ділянки, а саме: 2610100000:04:002:0165, (площа земельної ділянки розміром 0.0647 га, що належала ОСОБА_6 ); 2610100000:04:002:0179, (площа земельної ділянки розміром 0.0334 га, що належить ОСОБА_2 ); 2610100000:04:002:0180, (площа земельної ділянки розміром 0.0313 га, що належить ОСОБА_4 ) видно, що земельна ділянка 0,0647 га, в яку входять дві земельні ділянки розміром 0,0313 га та 0,0334 га має фактичні внутрішні межі, а зовнішні межі є умовними.

Спеціалісти комунального виробничого підприємства Архітектурно-планувальне бюро-ІФ , порівнюючи надані позивачем схеми земельних ділянок будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 прийшли до однозначного висновку, що питання встановлення сервітуту для постійного чи строкового, платного чи безоплатного має вирішуватись після проведення обміру земельної ділянки відповідачів.

Зазначає, що фактична величина земельної ділянки, якою користуються відповідачі в натурі із врахуванням середньоквадратичної похибки, як це передбачено п. 3.10. інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками (Наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за N 391/17686), дає позивачці можливість не тільки користуватись правом сервітуту (право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд ( п. ж ст. 99 Земельного кодексу України), але й встановити відмостку стіни будинку.

Враховуючи наведене просить суд встановити постійний безоплатний земельний сервітут за рахунок земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , загальною площею 0,0647 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 та АДРЕСА_2 , шириною три (три) метри, вздовж стіни будинку позивачки, для її обслуговування та догляду, який полягає у праві проходу, встановленні відмостки, будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту.

10.03.2020 року відповідачами подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовують тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду по справі №344/1721/14-ц встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0108га (двох частин: №1 пл. 0.0018га та №2 пл. 0.09га) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по цій же адресі, згідно Державного акту на право приватної власності від 17.09.1997р. Земельна ділянка № НОМЕР_1 межує з ділянкою ОСОБА_9 . Рішенням Івано-Франківської міської ради від 29.08.2007р. було передано у приватну власність суміжну земельну ділянку площею 0.0647 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 . При цьому, рішенням Івано-Франківського міського суду від 04.03.2013р. в цивільній справі №0907/2-8235/2011, було встановлено, що на дану земельну ділянку площею 0.0647 га ОСОБА_9 у 2006 році був складений Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж ділянки в натурі, і з кадастрового плану вбачається погодження межі А-Г зі сторони ділянки ОСОБА_1 , межі якої узгоджено нею без жодних зауважень. ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_2 частину земельної ділянки, а саме площею 0,0334 га, згідно договору дарування частини земельної ділянки від 10.04.2008р., а обдарована відповідно у встановленому Порядку отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку від 03.07.2008р. По межі В-Г ділянка примикає до ділянки ОСОБА_1 ОСОБА_9 була надана міською радою рішенням від 29.08.2007 року земельна ділянка для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, при цьому сусідом ОСОБА_1 була погоджена межа ділянки, про що зазначалось вище, та встановлено рішеннями судів. Жодних належних доказів захоплення ОСОБА_9 земельної ділянки ОСОБА_1 під час приватизації ділянки ОСОБА_9 , як стверджує позивач орієнтовно 1 м суду не надано, такі докази відсутні.

Тобто, з 1997 року позивачка є власником належної їй земельної ділянки котра межувала із земельною ділянкою ОСОБА_9 , а тепер належить відповідачці ОСОБА_2 , що свідчить, що їй було відомо, де між суміжниками проходила межа. В 2006 році позивачка погоджує Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж ділянки в натурі, тобто вона чітко знає де між співвласниками проходить межа. Проте в супереч правилам добросусідства на котрі вона посилається в позовній заяві, нею умисне здійснюється будівництво прибудови до своєї квартири в такий спосіб, що зовнішня межа її стіни опиняється чітко на межі двох господарств.

До позовної заяви, нею додається витяг з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.12.1997 року №376, котри п. 6.7. ОСОБА_1 дозволено здійснити добудову до своєї частини будинку і будівництво гаража на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_4 . Пунктом 7 даного рішення зобов`язано виготовити проекти і погодити їх в міському управлінні архітектури і містобудування. Будівництво здійснювати після погодження проекту .

Зазначають, що звертаючись до суду із позовом позивачка не надає до матеріалів справи ні проект у відповідності до котрого вона здійснювала будівництво прибудови до своєї квартири, ні технічного паспорту, щодо розміру приміщень котрі нею були побудовані по факту. Оскільки вважають, що вона приховує факт відхилення фактичного будівництва від проектованого в напрямку збільшення площі забудови, за рахунок встановлення зовнішньої стіни прибудови саме на межі земельних ділянок, а не як мінімум 1 м від межі, що на їх погляд обов`язково було запроектовано. Будівництво нею було завершено тільки у 2007 році, жодних погоджень суміжних землевласників щодо такого будівництва не було. Таким чином, позивачка свідомо знала, що здійснюючи реконструкцію шляхом встановлення прибудови до своєї квартири на межі, вона створює перешкоди в користуванні не тільки суміжним землекористувачам, але і безпосередньо собі в обслуговуванні своєї стіни, чого добровільно бажала та допускала. Дана поведінка, з огляду на її характер була результатом бажання збільшити свою житлову площу за рахунок обмеження прав інших осіб на їх власність.

Вважають, що незручності у позивача виникли внаслідок її власного бажання, і жодним чином не доводить, відсутність інших можливостей обмеження їх прав власника внаслідок встановлення земельного сервітуту, а тому позовна заява є необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Щодо співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , то ОСОБА_3 взагалі не заявлено жодних позовних вимог, і він не є співвласником земельної ділянки на котрі позивачка просить встановити сервітут, а належна ОСОБА_10 земельна ділянка в жодному місці не межує з земельною ділянкою позивачки. Тому, ОСОБА_3 та ОСОБА_10 не є належними відповідачами.

17.03.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що відповідачам відомо про здійснення нею зазначеної добудови з дотримання вимог, як чинного законодавства України так і процедури її супроводу. Окрім того, нею зазначається, що з дотриманням правил добросусідства добудова була зменшена, що підтверджується (справа № 344/16529/14-ц), експертним висновком № 2006 від 28.03.2018р. зробленого Львівським науково дослідним інститутом на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду від 02.02.2017р.

Зазначає, що позиція відповідачів стосовно збільшення житлової площі, як вони вказують за рахунок обмеження прав інших осіб на їх власність не заслуговує на увагу, адже прибудова не порушує прав власності відповідачів. Із предмету позову чітко видно, що мова йде про обслуговування стіни її будинку, який збудований раніше, за будинок ОСОБА_9 .

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.07.1995 року за № 250 (п. 5) передбачено враховувати відмостку біля глухих стін шириною 1 м, щоб забезпечити вільний підхід до будинку з усіх сторін, а згідно абзацу 3 п. 3.25 ДБН 360-92 Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок. Утримуючись від будь яких пояснень щодо дій відповідачів, останні не можуть спростувати факту, що з її боку не було жодних стримувань чи перешкод у погодженні меж. Посилаючись на відповідні юридичні норми цивільного та земельного законодавства відповідачі не заперечують про надання згоди на встановлення сервітуту. Однак, всупереч здоровому глузду та обґрунтуванню предмету позову наголошують, що позивач повинна довести ...неможливість використання свого майна і своєї земельної ділянки через недоліки їх природного стану чи місця розташування без надання йому права користування земельною ділянкою відповідача. При цьому необхідною умовою є те, що задоволення потреб сервітуарія неможливо здійснити яким-небудь іншим способом .

01.09.2021 року позивачем подано до суду уточнюючу позовну заяву, яку обґрунтовує тим, що від подання позову до суду і розгляду в судовому порядку даної цивільної справи відповідачі на земельній ділянці площею 0,0334 га. кадастровий номер 2610100000:04:002:0179 вздовж стіни будинку ОСОБА_1 на АДРЕСА_4 посадили деревовидні кущі гібіскусу, туї, бузок, а також із сторони дороги Вишневського від межі земельної ділянки ОСОБА_1 встановили огорожу з металопрофілю. Відповідачі земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:04:002:0179 огородили від дороги парканом, а також деревовидні насадження поряд із стіною будинку позивача, що є перешкодою позивачу у доступі та користуванні стіною будинку АДРЕСА_6 . Власність відповідача на земельну ділянку без погодження меж з позивачем, унеможливлює позивачу використання своєї земельної ділянки для обслуговування належного їй на праві власності частини житлового будинку і квартири, тобто порушує її право.

Земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 є сусідньою або суміжною земельною ділянкою позивача. Між сторонами по справі мала бути встановлена спільна межа між земельними ділянками та будинком АДРЕСА_6 ( в описі меж від В-Г) державного акту на право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 . У технічній документації землеустрою відповідача на право приватної власності на землю має бути зазначено позивача як сусідку земельної ділянки з вказаною наявним шляхом до стіни будинку АДРЕСА_6 - позивача, що завжди існувала і існує з центральної АДРЕСА_5 і влаштувати прохід, заїзд до стіни будинку в іншому місці неможливо, що підтверджують письмові докази та фотознімки на яких видно, що проходу і заїзду до стіни будинку немає, навмисно перекрито відповідачами для позивача. Позивач не має під`їзду та проходу до стіни свого житлового будинку АДРЕСА_6 , однак позивач бажає користуватися безоплатно земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 , по наявному сухому і твердому ґрунті, проходячи і проїжджати автотранспортом, з метою обслуговування та догляду за стіною встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту та фундаментом будинку з метою встановлення відмостки.

Зазначає, що відповідачі у добровільному порядку відмовляються встановлювати зельний сервітут для позивача. Враховуючи викладене позивач має намір в судовому порядку встановити земельний сервітут шляхом обмеженого безоплатного користування належною відповідачу ОСОБА_11 земельною ділянкою площею 0,0334 га. га яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , та включає право його та членів його родини цілодобового проходу, проїзду на велосипеді та транспортними засобами по наявній площі внутрішньогосподарського значення найкоротшим шляхом до стіни будинку АДРЕСА_6 із сторони земельної ділянки відповідача ОСОБА_11 що знаходиться в її користуванні. Враховуючи наведене просить суд задовольнити позовну заяву і встановити постійний безоплатний земельний сервітут на земельній ділянці площею 0,0334 га. кадастровий номер 2610100000:04:002:0179 за адресою АДРЕСА_2 , для права постійного безоплатного проходу з метою догляду, обслуговування та ремонту стіни будинку ОСОБА_1 на АДРЕСА_4 , - шляхом обмеженого безоплатного користування належною відповідачу ОСОБА_2 частини земельної ділянки шириною 3 м. довжиною 18,10 метра від дороги (вулиці) Вишневського межі земельної ділянки позивача і стіни з правої сторони житлового будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_1 для особистого цілодобового її проходу, членів її родини, осіб з будівельних робіт та проїзду спеціальними видами автотранспорту, по земельній ділянці ОСОБА_2 до стіни житлового будинку АДРЕСА_6 , що знаходиться у власності і користуванні позивача, для встановлення будівельних риштувань, та складання будівельних матеріалів з метою ремонту та догляду стіни житлового будинку АДРЕСА_6 , з постійним встановленням відмостки біля фундаменту стіни будинку АДРЕСА_6 шириною 1 метр, довжиною 15,85 м. стіни будинку; зобов`язати відповідачів згідно розмірів встановленого безоплатного земельного сервітуту на частині земельної ділянки площею 0,0334 га. кадастровий номер 2610100000:04:002:0179 за адресою АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу самовільно встановленої від дороги Вишневського в м. Івано-Франківську, огорожі з метало профілю, бетонну суцільну огорожу висотою 1м.50 см. від рівня землі приблоковану до стіни житлового будинку АДРЕСА_6 позивача, тимчасові споруди, пересадження в іншому місці деревовидних кущів гібіскусу, туй, бузок, та звільнення частини земельної ділянки на якій встановлений земельний сервітут від будівельних та інших матеріалів, предметів для вільного використання безоплатного земельного сервітуту. Стягнути в солідарному порядку з відповідачів в користь позивача всі судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні просили позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з"явилася.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши думку сторін, оцінивши надані і здобуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 438/6 від 31.08.1956 р. Про відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 для індивідуального будівництва житлового будинку гр. ОСОБА_7 , було відведено 600 кв.м. (т.1 а.с.19).

Із рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18.07.1995 року №250 вбачається, що всі служби, які займаються приватизацією земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків і ведення садівництва, необхідно врахувати відмостку біля глухих стін шириною 1 м., щоб забезпечити вільний підхід до будинку з усіх сторін (п.5 рішення) (т.1 а.с.61).

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 12.12.1995 року придбали квартиру АДРЕСА_1 (т.1. а.с.14-15).

Із свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 13.01.1997 року вбачається, що ОСОБА_6 , успадкувала житловий будинок (майно), що належав ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який належав спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку, посвідченого Станіславською державною нотаріальною конторою 17 травня 1957 року (т.1 а.с.26).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ІФ №036504, від 17 вересня 1997р., ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_6 , загальна площа ділянки становить 0,0101 га і поділена на дві ділянки площею 0,0018 га та 0,090 га., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельна ділянка межує з ділянкою ОСОБА_9 (т.1 а.с.18).

Як вбачається із витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за № 376 від 03.12.1997 р. ОСОБА_1 дозволено здійснити добудову до своєї частини будинку і будівництво гаража на приватизованій земельній ділянці на АДРЕСА_4 . (т.1 а.с.20). Реконструкція добудови квартири ОСОБА_1 та будівництво гаража на АДРЕСА_4 , здійснена позивачем на підставі зазначеного вище рішення виконавчого комітету міської ради від 03.12.1997 р. № 376, та затверджена актом державної комісії прийняття в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, реконструйованих квартир від 13.07.2007 (т.1 а.с.21) та який був затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.07.2007 року №387 (т.1 а.с.22).

ТзОВ Галичина геоінформ на підставі заяви від 05.12.2005 року складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, з якого вбачається, що зауважень з боку представників міського управління земельних ресурсів та суміжних землекористувачів при встановленні меж земельної ділянки по АДРЕСА_3 , площею 0,0647 га не виявлено (т.1 а.с.66 на звороті).

Рішенням XIX сесії Івано-Франківської міської ради (п`ятого демократичного скликання) від 29.08.2007 року Про матеріали міського управління земельних ресурсів, щодо передачі громадянам у власність та надання в користування земельних ділянок (згідно додатку 1 до рішення XIX сесії міської ради від 29.08.2007 року, де за порядковим номером зазначено ОСОБА_6 ) ОСОБА_6 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передачу у власність, згідно ст. ст. 81, 118 Земельного Кодексу України та Постанови Верховної Ради України від 17.02.2004 року № 1492-ІV, в розмірі 0,0647 га (т.1 а.с.294-25).

30.11.2007 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_1 видано свідоцтво про право приватної власності, у розмірі частки 1/1, на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.16), відтак, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №16871689 від 30.11.2007 року (т.1 а.с.17).

Як вбачається із договору дарування частини земельної ділянки від 10 квітня 2008 року ОСОБА_6 подарувала належну їй на праві приватної власності частину земельної ділянки, площею 0,0334 га від загальної площі 0,0647 га розташовану на землях, що знаходяться на території Івано-Франківської міської Ради, що надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 (т.1 а.с.27).

Згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серії ЯЕ №854236 від 03.06.2008 року ОСОБА_2 належить на підставі договору дарування частини земельної ділянки ВКК №581558 земельна ділянка площею 0,0334 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.107).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.10.2012 року позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 про зміну меж земельної ділянки задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати збірно-розбірний металевий гараж який знаходиться на відстані 35 см. від стіни житлового будинку АДРЕСА_6 . Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати суцільну огорожу, приблоковану до стіни житлового будинку АДРЕСА_6 . В решті позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.28-30).

Із листа заступника начальника державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 22.01.2013 року №04-01/307 вбачається, що відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради Мацюк передано у власність земельну ділянку площею 0,0647 га. Наявний кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_7 , однак конфігурація земельної ділянки та її межі не відповідають межам конфігурації вказаній в матеріалах поквартальної зйомки та матеріалів викопіровки з планшета архітектури. Внаслідок прийняття рішення Івано-Франківської міською радою від 17.01.2008 року в межі земельної ділянки ввійшла частина будинковолодіння АДРЕСА_6 , а тому рішення Івано-Франківської міської ради від 17.01.2008 року прийнято з порушенням вимог ст.118, 151 Земельного кодексу України (т.1 а.с. 67).

04.03.2013 року рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2012 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання демонтувати металевий гараж і бетонну огорожу скасувано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 про зобов`язання демонтувати металевий гараж і бетонну стіну задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 привести огорожу земельної ділянки, що межує з земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_6 у відповідності до п. 1.2 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 16.10 2007 року № 496 Про порядок встановлення огорожі власниками земельних ділянок на території міської ради , а саме зменшивши її висоту до 1-го метра 50 сантиметрів. В решті рішення залишено без змін.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.03.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в обслуговуванні житлового будинку задоволено частково. Вирішено усунути перешкоди в обслуговуванні будинку ОСОБА_1 , який знаходиться по АДРЕСА_4 зобов"язавши ОСОБА_2 , ОСОБА_3 демонтувати металевий гараж, який знаходиться по АДРЕСА_2 та привести суцільну огорожу у відповідність до норм, щодо висоти огорожі 1, 5 м. від рівня землі (т.1 а.с.35-36).

04.08.2015 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.08.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Івано-Франківської міськради, виконавчого комітету Івано-Франківської міськради, третя особа - відділ Держземагенства у м.Івано-Франківську, про визнання незаконного та скасування рішення міськради від 29.08.2007 року, визнання недійсним договору дарування частини земельної ділянки та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку відмовлено (т.1 а.с.37-39).

28.03.2018 року судовим експертом Львівського НДІСЕ складено висновок експерта №2006 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №344/16529/14-ц. На вирішення поставлено питання чи відповідають виконані будівельні роботи щодо будівництва добудови до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Згідно висновку експерта №2006 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що влаштована добудова до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 не відповідає проектній документації. Невідповідність полягає в тому, що фактична площа забудови (26,27 м2) менша площі передбаченої проектною документацією (25,98 м2); геометричні розміри прибудови в проектній документації менші за розміри передбачені проектною документацією (6,4-4,06 м);фактична висота прибудови менша висоти передбаченої проектною документацією; існуюче планування приміщень не відповідає плануванню передбаченому проектною документацією. Виконана добудова до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (т.1 а.с.127-135).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 31.08.2020 року, яка постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29.10.2020 року залишена без змін, у даній справі призначено земельну технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні запитання:

Чи є технічно можливим встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту шириною три метри, вздовж стіни будинку ОСОБА_12 , а саме: права постійного проходу з метою догляду, обслуговування та ремонту стіни будинку ОСОБА_1 на АДРЕСА_4 ?

Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці площею 0,0334 га кадастровий номер 2610100000:04:002:0179 за адресою: АДРЕСА_2 , для права постійного проходу з метою догляду, обслуговування та ремонту стіни будинку ОСОБА_1 на АДРЕСА_4 ?

Якщо встановлення земельного сервитуту на земельній ділянці, площею 0,0334 га кадастровий номер 2610100000:04:002:0179 за адресою: АДРЕСА_2 , для права постійного проходу з метою догляду, обслуговування та ремонту стіни будинку ОСОБА_1 на АДРЕСА_4 технічно можливо, які є варіанти встановлення такого сервитуту? Проведення зазначеної експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (м.Київ, вул.Смоленська, 6).

З висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 12.05.2021 року №2707/20-28/1016/21-28, вбачається, що встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту шириною три метри, вздовж стіни будинку ОСОБА_1 , а саме: права постійного проходу з метою догляду, обслуговування та ремонту стіни будинку ОСОБА_1 на АДРЕСА_4 технічно можливо. У дослідницькій частині висновку розроблено два варіанта встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці, площею 0,0334 га кадастровий номер 2610100000:04:002:0179 за адресою: АДРЕСА_2 , для права постійного проходу з метою догляду, обслуговування та ремонту стіни будинку ОСОБА_1 на АДРЕСА_4 . По першому варіанту - площа земельного сервітуту становить 26 кв.м. По другому варіанту - площа земельного сервітуту становить 29 кв.м.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частини).

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина перша, друга статті 404 ЦК України).

Особливості та порядок встановлення земельного сервітуту визначено ЗК України.

Стаття 98 ЗК України визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Стаття 99 ЗК Українивизначає перелік, який не є вичерпним, земельних сервітутів, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

Статтею 100 ЗК України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З аналізу наведених положень цивільного і земельного законодавства України вбачається, що земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

Отже, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати: що правове регулювання дій щодо встановлення сервітуту має здійснюватися виключно між власником (володільцем) земельної ділянки та особою, яка має намір нею користуватися, а тому необхідно визначити суб`єктний склад спірних правовідносин відповідно до частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2018 року у справі № 642/3165/17 (провадження № 61-14776св18); що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови (правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 351/1146/16-ц (провадження № 61-14776св18).

Закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Крім того, тлумачення норм Закону свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/4106/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 484/690/16-ц та від 27 листопада 2019 року у справі № 751/8865/15-ц.

Власником суміжної земельної ділянки, площею 0,0334 га кадастровий номер 2610100000:04:002:0179 за адресою: АДРЕСА_2 , на якій позивач просить встановить земельний сервітут, є відповідач ОСОБА_2

ОСОБА_1 не ініціювала питання встановлення земельного сервітуту перед ОСОБА_2 , яка є її власником. Зокрема, позивач не зверталася до відповідача ОСОБА_2 із пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту на конкретно визначених умовах.

Позивачем не доведено належними на допустимими доказами порушення відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_10 її прав, оскільки вони не є власниками земельної ділянки площею 0,0334 га кадастровий номер 2610100000:04:002:0179.

Наявність судового спору не може бути доказом дотримання обов`язкового у даній категорії справ досудового врегулювання спору. Позивач не надала суду належних та допустимих доказів звернення до відповідача ОСОБА_2 з приводу встановлення сервітуту. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулась до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у задоволенні відповідних вимог на підставі статті 16 ЦК України належить відмовити у зв`язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Суд вважає, що не є належним доказом зазначення позивача про усне звернення з приводу встановлення сервітуту, оскільки зазначені обставини заперечив представник відповідача. Крім того, усне звернення не підтверджує умови, які були запропоновані для встановлення сервітуту.

Оскільки позивач не зверталася із вказаним питанням до відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується поясненнями позивача про відсутність письмових доказів звернення з приводу встановлення сервітуту, то відповідно відсутні підстави для встановлення сервітуту судом.

Крім того, суд вважає, що слід відмовити в задоволенні вимог про зобов`язання відповідачів згідно розмірів встановленого безоплатного земельного сервітуту на частині земельної ділянки площею 0,0334 га. кадастровий номер 2610100000:04:002:0179 за адресою АДРЕСА_2 , шляхом демонтажу самовільно встановленої від дороги Вишневського в м. Івано-Франківську, огорожі з метало профілю, бетонну суцільну огорожу висотою 1м.50 см. від рівня землі приблоковану до стіни житлового будинку №22 позивача, тимчасові споруди, пересадження в іншому місці деревовидних кущів гібіскусу, туй, бузок, та звільнення частини земельної ділянки на якій встановлений земельний сервітут від будівельних та інших матеріалів, предметів для вільного використання безоплатного земельного сервітуту, оскільки відсутні підстави для встановлення сервітуту судом та такі вимоги є передчасними.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Татарінова

Повний текст рішення складено 21 січня 2022 року