Постанова

від 19.01.2022 по справі 757/7401/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 757/7401/20 Головуючий у суді першої інстанції - Ільєва Т.Г.

Номер провадження № 22-ц/824/3491/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Логіка Блек , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія ПЗУ Україна про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Логіка Блек , в якому просила суд стягнути з відповідачів на її користь 16094 грн. як відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн .

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 04 вересня 2019 року о 15:30 по вул. Шовковична, 29 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю Мерседес , державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить їй на праві приватної власності та автомобілем Рено Сандеро , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ТОВ Логіка Блек та яким керував ОСОБА_1 , який був визнаний винним у ДТП.

На її звернення до відповідачів щодо відшкодування спричиненої матеріальної шкоди останні не реагують, а страховик у якого було застраховано цивільну відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Рено Сандеро , державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ТОВ Логіка Блек відмовив у проведенні вказаної страхової виплати, тому позивач просила стягнути вказані кошти із відповідачів.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16094 грн як відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.) В іншій частині позовні вимоги - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач у справі ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до нього.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють вказані правовідносини та не надав належної оцінки поданим сторонами у справі доказам. Так, суд, перевіряючи суму матеріального збитку послався на поданий позивачем звіт про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля №60/01/20 від 24 січня 2020 року однак не врахував при цьому вказаний доказ в сукупності із іншими доказами. Зокрема в протоколі про адміністративне правопорушення від 04 вересня 2019 року в графі перелік видимих пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП щодо автомобіля Мерседес ДНЗ НОМЕР_1 зазначено: - задній бампер з лівої частини. Разом із тим у звіті про оцінку вартості відновлювального ремонту зазначено та міститься фото про наявні 5 пошкоджень заднього бамперу та не всі вказані пошкодження розташовані з лівої частини. Крім того суд не надав належної оцінки і тому фату, що вказаний огляд та складення звіту відбулося 24 січня 2020 року тобто через 4 місяці після ДТП, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає, що він не відображає об`єктивної інформації про пошкодження, які були спричиненні саме в результаті ДТП, що мала місце 04 вересня 2019 року, оскільки вказані пошкодження могли виникнути і після даного ДТП.

Також вважає, що вимоги заявлені до нього безпідставно, оскільки автомобіль, яким він керував на момент ДТП був застрахований в ПрАТ СК ПЗУ Україна та мав поліс обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів у зв`язку з чим саме на останню покладено обов`язок відшкодувати збитки в межах ліміту відповідальності, який складає 100 тисяч грн.

У зв`язку з викладеним апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до нього, та покласти понесені ним судові витрати по сплаті судового збору на позивача у справі.

ОСОБА_2 заперечуючи проти доводів викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , подала відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм матеріального права та процесуального законодавства , а також з врахуванням правових позицій викладених в постановах Верховного суду України в справах № 6-2808цс15, №6-725цс16 в яких закріплено абсолютне право потерпілого на відшкодування шкоди її завдавачем, а не тільки страховою компанією, як проте стверджує апелянт.

Доводи апелянта про додаткові пошкодження, також вважає такими, що не заслуговують на увагу , оскільки автомобіль Мерседес, який перебуває у її приватній власності не був учасником інших ДТП та має належне зберігання. З урахуванням викладеного просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

Так, суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував ухвалене у справі рішення тим, що факт спричинення матеріальної шкоди позивачці діями відповідача ОСОБА_1 підтверджується постановою Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі №757/49731/19-п, згідно до якої водій автомобіля Рено Сандеро ОСОБА_1 порушив п.2.3б та п.13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечного інтервалу до автомобіля, під керуванням водія ОСОБА_3 у зв`язку з чим вина відповідача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведеною повністю. Виходячи з положень ст.22, 1166, 1188, 1192 ЦК України суд поклав обов`язок по відшкодуванню спричиненої матеріальної шкоди на відповідача ОСОБА_1 .

Заперечення відповідача щодо наявності страхового полісу на керований ним автомобіль, і необхідності покладення вказаного обов`язку на страховика, суд визнав безпідставними, пославшись на абсолютне право потерпілого пред`явити вимогу про відшкодування шкоди саме до завдавача шкоди, мотивуючи при цьому даний свій висновок правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду України у справах №6-2808цс15 та №6-725цс16, а також у постанові КЦС у складі ВС від 14 лютого 2018 року у справі №344/10730/15.

Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2019 року о 15:30 по вул. Шовковична, 29 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю Мерседес , державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, водій ОСОБА_3 (копія свідоцтва додається), та автомобілем Рено Сандеро , державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що належить ТОВ Логіка Блек .

Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 23.12.2019 року по справі № 757/49731/19-п винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 . Під час розгляду справи суд встановив, що водій автомобіля Рено Сандеро ОСОБА_1 порушив п.2.3б та п.13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечного інтервалу до автомобіля, під керуванням водія ОСОБА_3 та визнав вину відповідача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, доведеною повністю.

Також судом було встановлено, що згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого 02 листопада 2017 року ТСЦ №8044 автомобіль Рено Сандеро , державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований на праві власності за ТОВ Логіка Блек (а.с. 9 т.1).

Цивільно-правова відповідальність власника вказаного транспортного засобу та осіб у володінні яких він перебуває застрахована в страховій компанії ПрАТ СК ПЗУ Україна згідно до полісу № АМ/7721715, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 листопада 2018 року (а.с.33 т.1).

Крім того із матеріалів справи вбачається, що ТОВ Логіка Блек , як власник автомобіля Рено Сандеро , державний номерний знак НОМЕР_2 , уклало 05 лютого 2019 року договір оренди транспортних засобів із ТОВ Просто Логістика , за умовами якого передало в оренду на 36 місяців останньому автомобілі, серед яких і вище вказаний автомобіль Рено Сандеро , державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.70-76 т.1).

В подальшому, 20 серпня 2019 року ТОВ Просто Логістика як орендар уклало договір оренди транспортного засобу №1/20.08.2019-У із ОСОБА_1 за умовами якого передало в оренду останньому автомобіль Рено Сандеро , державний номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до п. 1.4 вказаного Договору оренди транспортного засобу Всі ризики щодо Автомобіля, як джерела підвищеної небезпеки переходять до орендаря з моменту передачі автомобіля. Орендар несе встановлену законом відповідальність перед Орендарем та третіми особами за завдання їм будь-якої шкоди. Нанесення збитків при користування Автомобілем (а.с.63-68 т.1).

У зв`язку ДТП, що мала місце 04 вересня 2019 року ОСОБА_2 було повідомлено ПрАТ СК ПЗУ Україна про настання страхового випадку, та останньою було розпочато справу №218927 від 11 вересня 2019 року. За наслідками розгляду АКТу вищезазначеного страхового випадку ОСОБА_2 було відмовлено у сплаті матеріальних збитків, спричинених в результаті ДТП. Відповідно до листа №7388-31 від 01 жовтня 2019 року страховик на підставі звіту № 218927 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу дійшов висновку, що розмір спричиненої ОСОБА_1 шкоди автомобілю ОСОБА_2 становить 773,33 грн., що є меншою від погодженої сторонами франшизи, яка становить 2000 грн, у зв`язку чим підстав для виплати страхового відшкодування не вбачав (а.с.33,34 т.1)

Відповідно до положень ч.1, та ч.2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальні положення про відшкодування шкоди завданою в тому числі і внаслідок взаємодіє кількох джерел підвищеної небезпеки, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 1 Глави 82 ЦК України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

За змістом частин першої, другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України, згідно з яким, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їх вини.

За змістом цієї норми обов`язок з відшкодування шкоди покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного з них, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки та третіми особами, яким такий володілець завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця незалежно від його вини.

Разом із тим, згідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);? ?3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до статті 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом пункту 22.1 статті 22, статті 23 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом порядку.

Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Касаційного цивільного Суду у складі Верхового Суду від 24 лютого 2021 року у справі справа № 195/646/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).

Так в п. 62 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначила Відтак, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування .

Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі завдавач шкоди.

Суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір вище вказаних правових висновків ВП ВС викладених в п. 62 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) не врахував.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи вказаної цивільної справи цивільна відповідальність відповідача у справі ОСОБА_1 як володільця джерела підвищеної небезпеки - автомобіля Рено Сандеро , державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована в страховій компанії ПрАТ СК ПЗУ Україна згідно до полісу № АМ/7721715, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 листопада 2018 року з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в сумі 100 000 грн, власником даного наземного транспортного засобу ТОВ Логіка Блек , тому саме в межах вказаного ліміту відповідальності покладається на страховика.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері врегульовано, зокрема Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - № 1961-IV).

З урахуванням викладених норм матеріального права саме страховик - ПрАТ СК ПЗУ Україна відповідно до укладеного 14 листопада 2018 року полісу №АМ/772715 мав зобов`язання відшкодувати позивачці ОСОБА_2 матеріальну шкоду заподіяну експлуатацією джерела підвищеної небезпеки - автомобіля Рено Сандеро , державний номерний знак НОМЕР_2 в межах суми 100000 грн. Однак позивачка, звернувшись до вказаного страховика із заявою про проведення страхового відшкодування, та отримавши відмову, згідно до листа №7388-31 від 01 жовтня 2019 року не порушувала судового спору, хоч із заяви поданої у вказаній справі 16 лютого 2021 року слідує, що вона не погоджувалася із мотивами та підставами відмови викладених страховиком (а.с. 196 т.1).

Беручи до уваги викладене колегія суддів доходить висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Так, колегією суддів враховується, що відповідно до ст. 9 Закону України Про страхування ,франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 12.1. статті 12 Закону № 1961-IV передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Тому колегія суддів вважає, що вимоги позивача ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 в частині стягнення шкоди в межах погодженої сторонами в договорі страхування згідно до полісу № АМ/7721715, обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 листопада 2018 року франшизи - 2000 грн, підлягає задоволенню.

Так на підтвердження заподіяних позивачу шкоди при ДТП, що мала місце 04 вересня 2019 року позивачем надано Звіт №60/01/20 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого колісного транспортного засобу від 24 січня 2020 року складеного ОСОБА_4 , який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та має право на проведення вказаних досліджень (а.с. 31 т.1) .

Згідно до висновку вказаного звіту вартість відновлювального ремонту КТЗ - автомобіля Мерседес , державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , на праві приватної власності складає 10850,92 грн. з урахуванням ПДВ 20% на замінні складові та матеріали та 9277,98 грн, без врахуванням ПДВ 20% на замінні складові матеріали. При цьому із описової частини вказаного звіту слідує, що вартість вказаного відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу складників КТЗ з ПДВ 20% становить 14093,95 грн (а.с. 17-31 т.1).

Посилання апелянта на не допустимість вказаного доказу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки даний звіт стосується предмету спору, та відповідно до протоколу технічного огляду колісного транспортного засобу від 23 січня 2020 року в ньому зазначені пошкодження, які були отриманні автомобілем Мерседес , державний номерний знак НОМЕР_1 саме під час ДТП, яка мала місце 04 вересня 2019 року та відповідає опису пошкоджень зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №338140 ( виявлені пошкодження - облицювання заднього бамперу зліва, та поріз/зчесано пластикову накладку бамперу зліва) (а.с. 21 т.1).

Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Разом з тим, відповідно до положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач у справі ОСОБА_1 , заперечуючи проти звіту №60/01/20 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого колісного транспортного засобу від 24 січня 2020 року,поданого позивачкою ОСОБА_2 , належних та допустимих доказів на спростування обставин викладених в даному звіті до суду першої інстанції не подав, клопотань про проведення у справі авто товарознавчої експертизи не заявляв, обмежившись лише власними поясненнями, а тому його заперечення колегія суддів вважає безпідставними.

Таким чином апеляційний суд доходить висновку про стягнення із ОСОБА_1 як завдавача матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 2000 грн, на відшкодування завданої шкоди ( в розмірі франшизи), в іншій частині позов до ОСОБА_1 є необґрунтованим тому задоволенню не підлягає.

Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Позивачкою ОСОБА_2 при звернення до суду із вказаним позовом було понесено витрати в розмірі 840,80 грн, а апелянтом ОСОБА_1 понесено витрати за подачу апеляційної скарги - 1261,21 грн судового збору.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції визнанні обґрунтованими лише частково межах суми 2000 грн, що становить 6% (2000х 100/16094/2 ) від суми заявлених у справі позовних вимог до відповідачів, тому із ОСОБА_1 на її користь підлягає стягненню судовий збір в розмірі на її користь підлягає стягненню із відповідача ОСОБА_1 компенсація цих витрат в розмір 50,45 грн.(840,80х 6 /100)

Враховуючи, що доводи викладені апелянтом ОСОБА_1 визнанні апеляційним судом обґрунтованими частково відносно задоволеної судом суми стягнень в межах 88 %, тому на його користь із позивачки ОСОБА_2 підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1109,86 грн. (1261,21 х88/100) .

З врахуванням взаєморозрахунку стягнутих сум по судових витратах, остаточно судові витрати по вказаній справі повинні бути покладені на позивачку ОСОБА_2 , із якої на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1059,41 грн, (1109,86 - 50,45)

Керуючись ст. 22, 979, 999, 1166, 1188 ЦК України, ст. 9 Закону України Про страхування , ст. 22, 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ст. 367, 374, 376, 381, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 РНКОПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 2000 ( дві тисячі ) гривень як відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована АДРЕСА_2 РНКОПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 1059 грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не пі може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із підлягає, за виключення випадків визначених ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :

Яворський М.А. Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О.