П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2022 року
м. Київ
справа №711/1481/20
провадження № 51-4897км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
виправданої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 20квітня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 липня 2021року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки пос. Рускеало Сортовальського району Республіки Карелія Російської Федерації, громадянки України, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 , раніше не судима,
виправданих у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 квітня 2021 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 366 КК, і виправдано у зв`язку із відсутністю у їх діях складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов залишено без розгляду.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12 липня 2021 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
На час подій ОСОБА_6 був головою правління, а ОСОБА_7 головним бухгалтером ПрАТ «Черкасирибгосп».
ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обвинувачувалися в тому, що вони за попередньою змовою шляхом заниження ставки земельного податку за 2018 рік та неподання податкових декларацій з плати за землю до ДПІ в період з 01 січня по 31 грудня 2018 року умисно ухилилися від сплати земельного податку в сумі 7183600,22грн, що становило на той час 8154 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та є особливо великим розміром.
Вони також обвинувачувалися в тому, що за попередньою змовою відобразили вофіційному документі податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік завідомо неправдиві відомості щодо ставок та сум земельного податку за 2018 рік, які подали в електронному вигляді іззастосуванням електронного цифрового підпису засобами телекомунікаційного зв`язку до ДПІ.
За наведених обставин дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було кваліфіковано як умисне ухилення від сплати земельного податку, вчинене за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі (ч. 3 ст. 212 КК), та службове підроблення офіційного документа шляхом внесення до нього завідомо неправдивих відомостей, вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст.28 ч. 1 ст. 366 КК).
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що суд першої інстанції взяв до уваги одні докази, не мотивуючи відхилення інших; не врахував положень Податкового кодексу України (далі ПК), якими врегульовано порядок нарахування та сплати земельного податку, та Земельного кодексу України, яким встановлюється чинність державних актів на право постійного користування земельними ділянками, виданих ПрАТ «Черкасирибгосп»; безпідставно врахував витяги з інформаційної системи ДПС про відсутність заборгованостей. На думку сторони обвинувачення, місцевий суд не врахував показання частини свідків, або ж взагалі не відобразив їх у вироку.
За твердженням прокурора, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки висновку судової економічної експертизи від 22 листопада 2019 року №1914, натомість безпідставно прийняв до уваги висновок судово-економічної експертизи від 19 лютого 2020 року №490/02/2020, який, на думку прокурора, єненалежним доказом, оскільки експертом не зазначено про виконання ним обов`язків, передбачених п. 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5. Прокурор вважає, що місцевий суд залишив поза увагою правові висновки Касаційного адміністративного суду Верховного Суду щодо обов`язку сплати земельного податку у випадку фактичного користування земельною ділянкою.
На переконання сторони обвинувачення, під час розгляду апеляційної скарги прокурора апеляційний суд проявив упередженість та належним чином не обґрунтував свого рішення, чим порушив вимоги ст. 419 КПК, а також порушив принцип безпосередності дослідження доказів та безпідставно відмовив узадоволенні клопотання прокурора про їх дослідження. Прокурор зазначає, що в основу виправдання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покладено рішення судів адміністративної юрисдикції, які скасовані касаційним судом.
Захисник виправданих подав заперечення на касаційну скаргу, вяких стверджує про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень та просить залишити їх без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні:
- прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції;
- виправдані та захисник заперечили касаційну скаргу і просили відмовити у її задоволенні.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених в касаційних скаргах, чи були додержані судами першої і апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.[1]
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК.[2]
Цих вимог кримінального процесуального законодавства суди попередніх інстанцій дотрималися.
Як випливає з обвинувального акту, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення за ухилення від сплати земельного податку за 2018рік шляхом заниження ставки земельного податку у податковaій декларації з плати за землю за 2018 рік та шляхом неподання податкової декларації зі сплати за землю за 2018 рік за об`єкти оподаткування, що перебувають на території різних сільських рад, за обставин, детально викладених у вироку суду першої інстанції.[3]
На підтвердження висунутого обвинувачення сторона обвинувачення послалася, зокрема, на акт перевірки від 18 березня 2019 року №87/23-00-144-0107/00476814 з питань дотримання ПрАТ «Черкасирибгосп» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, яку було проведено ГУ ДФС у Черкаській області, яким було встановлено заниження земельного податку за 2018 рік на загальну суму 7351527,81 грн на порушення вимог пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України, та на підставі якого 15 квітня 2019 та 11 липня 2019 року було прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення №№0004371401, 0004331401, 0004401401, 0004431401, 0004421401, 00043914011, 0004381401, 0007771401, якими збільшено суми грошових зобов`язань за платежем «земельний податок зюридичних осіб» перед відповідними сільськими радами.
Суд звертає увагу на те, що несплата податку або сплата його в меншій сумі, ніжпередбачено відповідними законодавчими положеннями, сама по собі не єдостатньою підставою для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 КК. Для кваліфікації дій особи як ухилення від сплати податку у значенні цього положення сторона обвинувачення має довести прямий умисел особи, тобто що особа розуміла наявність в неї обов`язку сплатити податок у певному розмірі, який вона свідомо не виконала шляхом вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання такого обов`язку.
На переконання Суду, у цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення, хоча і надала докази тому, що за висновком податкових органів ПрАТ «Черкасирибгосп» за 2018 рік не сплатило податок у визначеній ними сумі, однак не надала доказів, які б поза розумним сумнівом доводили наявність у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 умислу на ухилення від сплати податків.
У судах всіх інстанцій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснювали, що оскільки в рішеннях відповідних сільських рад не було положення, яке б прямо поширювалось на землекористування ПрАТ «Черкасирибгосп», вони сплачували податок згідно із правилами, передбаченими податковим законодавством. Сільські ради, з якими вони контактували з цього приводу, жодних претензій до ПрАТ «Черкасирибгосп» не мали, а претензії виникли у податкових органів лише після складання акта перевірки від 18 березня 2019 року.
Як випливає з матеріалів провадження та інформації у Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення податкового органу, прийняті на підставі згаданого акта, ПрАТ «Черкасирибгосп» оскаржило всудовому порядку.
Рішенням від 09 жовтня 2019 року Черкаський окружний адміністративний суд визнав протиправними та скасував всі вісім податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Черкаській області, прийнятих на підставі згаданого вище акта.[4] Це рішення 04лютого 2020 року було залишено без змін апеляційною інстанцією.[5]
Як правильно зазначає прокурор, Касаційним адміністративним судом ці рішення адміністративних судів були скасовані постановою від 26 травня 2021 року, асправа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.[6]
В подальшому, 6 жовтня 2021 року, Черкаський окружний адміністративний судвиніс низку рішень у цьому спорі, визнавши протиправними і скасувавши шість[7] і залишивши чинними два[8]з восьми податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Черкаській області, прийнятих на підставі згаданого вище акта перевірки.
На цей час триває апеляційний розгляд цих справ.[9]
Таким чином, на цей час не встановлено, чи існує у цій справі обов`язковий елемент складу злочину, передбаченого ст. 212 КК, асаме чи призвели діяння, що інкримінувалися ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у значних розмірах, і це питання знаходиться на вирішенні судів адміністративної юрисдикції.
Суд не вважає за необхідне висловлюватися щодо предмету адміністративного спору між ПрАТ «Черкасирибгосп» та відповідними суб`єктами владних повноважень з приводу обов`язку сплачувати податок на землю та обсягу цього обов`язку, і вважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цьому провадженні щодо цього питання винесені передчасно і входять до компетенції судів іншої юрисдикції.
Однак очевидно, що, незалежно від результату вирішення спору щодо податкових зобов`язань ПрАТ «Черкасирибгосп», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали підстави вважати, що їх дії відповідали вимогам податкового законодавства, і ці підстави були достатньо вагомі, щоб у ряді випадків переконати вобґрунтованості їх позиції суди адміністративної юрисдикції.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що сторона обвинувачення не спростувала версії сторони захисту, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діяли добросовісно уподаткових взаємовідносинах і не вчиняли жодних дій, спрямованих на навмисне введення в оману податкових органів щодо своїх зобов`язань зі сплати податку. За таких обставин не можна вважати, що стороною обвинувачення був доведений поза розумним сумнівом умисел ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухилення від сплати податків.
З огляду на наведене, ухвалений щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виправдувальний вирок, який залишено без змін апеляційною інстанцією, єзаконним та обґрунтованим.
Твердження сторони обвинувачення про порушення апеляційним судом засади безпосередності дослідження доказів є безпідставним.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як вбачається з матеріалів апеляційної перевірки виправдувального вироку прокурор поставив перед судом апеляційної інстанції питання про повторне дослідження доказів, за наслідками розгляду якого суд відмовив у його задоволенні. Незгода з таким процесуальним вирішенням клопотання прокурора не свідчить про порушення положень ст. 23 КПК, оскільки апеляційний суд не знайшов підстав, які б свідчили про неповноту судового розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на висновки, викладені у цій постанові, інші аргументи касаційної скарги прокурора є безпідставними та не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновок про невинуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Таким чином, за результатами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень Суд не встановив істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як про це стверджує сторона обвинувачення у касаційній скарзі. Вирок місцевого суду відповідає ст. 370, 374КПК, а ухвала апеляційного суду положенням ст. 419 КПК.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 квітня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 12 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанови Верховного Суду 04 липня 2018 року у справі №688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; від 21 січня 2020 року у справі №754/17019/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87365803; від 26 січня 2021 року у справі №127/25394/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/94591950
[2] Постанови Верховного Суду 04 липня 2018 року у справі №688/788/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/75286445; від 28 лютого 2019 року у справі №154/2906/15, https://reyestr.court.gov.ua/Review/80304883; від 11 вересня 2019 року у справі №127/2303/16-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/84229874; від 26 січня 2021 року у справі №127/25394/18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/94591950
[3] https://reyestr.court.gov.ua/Review/96416766
[4] https://reyestr.court.gov.ua/Review/85027553
[5] https://reyestr.court.gov.ua/Review/87361734
[6] https://reyestr.court.gov.ua/Review/97285185
[7] https://reyestr.court.gov.ua/Review/101257501, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100585708, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100534485, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100534486, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100554928, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100468176
[8] https://reyestr.court.gov.ua/Review/100445222, https://reyestr.court.gov.ua/Review/100445223
[9] ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.01.2022 |
Оприлюднено | 16.01.2023 |
Номер документу | 102634456 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Антонюк Наталія Олегівна
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Антонюк Наталія Олегівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні