Вирок

від 19.01.2022 по справі 233/3336/21

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Код суду233 Справа № 233/3336/21

Вирок

Іменем України

19 січня 2022 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32021050000000054 від 15 липня 2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Донецької області, українця, громадянина України, з середньо спеціальною освітою, який є особою з інвалідністю ІІІ групи, не працює, розлучений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України (в редакції закону №101 від 18.09.2019), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), будучи зареєстрованим з 15.04.2019 по 11.05.2021 у Костянтинівській міській раді Донецької області як самозайнята особа - платник податків, фізична особа-підприємець з кодом основного виду економічної діяльності 77.11 - надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, перебував на податковому обліку в Костянтинівській ДПІ Головного управлінні ДПС у Донецькій області як платник єдиного податку третьої групи.

Згідно з п. 6 ст. 128 Господарського кодексу громадянин-підприємець зобов`язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, своєчасно надавати органам доходів і зборів декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов`язкових платежів; сплачувати податки та інші обов`язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.3 ст. 291.4. ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, третьої групи - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв обсяг доходу не перевищує 5000000 грн.

За приписами п. 298.1.4. ст. 298 ПКУ, суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПК України, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на спрощеній системі оподаткування з 15.04.2019 по 11.05.2021, будучи платником єдиного податку третьої групи, достовірно знаючи, що загальна сума грошових коштів, отриманих від реалізації товарно-матеріальних цінностей значно перевищує встановлені податковим законодавством ліміти спрощеної системи оподаткування фізичних осіб-підприємців, є платником інших податків і зборів (загальній системі оподаткування), будучи зобов`язаним за кожний встановлений ПК України звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПК України подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, діючи з єдиним у часі умислом, виконуючи свій злочинний умисел, направлений на ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), діючи всупереч інтересам держави та суспільства, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність, передбачаючи настання суспільно- небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджетів та державних цільових фондів коштів у значних розмірах, бажаючи їх настання, керуючись злочинною метою, діючи умисно, маючи повний доступ до документів бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_4 , достовірно знаючи результати своєї фінансово-господарської діяльності, будучи зацікавленим в отриманні найбільшого прибутку і мінімізації витрат по сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), з метою ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, у період з 15.04.2019 по 11.05.2021, перебуваючи на території м. Костянтинівка Донецької області, приховав відомості про об`єкти оподаткування, які в нього існували в реальній дійсності, шляхом не відображення реального об`єму реалізованих товарно-матеріальних цінностей на адресу контрагентів та іншого доходу в бухгалтерському та податковому обліках.

Реєстрацію платника єдиного податку 3 групи фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 анульовано 11.05.2021 у зв`язку із надходженням відомостей від державного реєстратора про проведення держаної реєстрації припинення діяльності фізичної особи - підприємця за його рішенням (номер державної реєстрації припинення 2009880060001001781 від 11.05.2021).

Згідно з п.п.14.1.139 п.14.1 ст. 14 та п.180.1 ст. 180 ПКУ визначено коло осіб, які для цілей оподаткування ПДВ мають право або зобов`язані бути зареєстровані як платник ПДВ, зокрема, особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету, є фізична особа - підприємець, яка: або є платником податків і зборів, встановлених ПКУ, крім єдиного податку; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ; або є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому ПКУ порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ.

Відповідно до п.14.1.179. ст. 14 податкове зобов`язання для цілей розділу V «Податок на додану вартість» ПК України - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до статті 185 ПК України визначено операції, які є об`єктом оподаткування ПДВ, а саме постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України, а також постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно зі ст. 193 ПК України розміри ставок ПДВ залежать від здійснюваних операцій і встановлюються від бази оподаткування у розмірах 20% та 7%. Відповідно до п.181.1 ст. 181 ПКУ визначено умову, за якої суб`єкт господарювання зобов`язаний зареєструватися платником ПДВ, а саме: у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 5000000 грн. (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи, п`ятої групи.

Відповідно до п.183.2 ст. 183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку, реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподаткування операцій у розмірі 5000000 грн. Обов`язок щодо нарахування та сплати податкових зобов`язань з ПДВ в особи, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник ПДВ, виникає починаючи з дати такої реєстрації.

Відповідно до п.293.8 ст. 293 ПК України платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п.291.4 ст. 291 ПК України, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПК України. Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п.291.4 статті 291 ПКУ, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених пунктом 293.3 цієї статті, а також зобов`язані у порядку, встановленому цією главою, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПК України. Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу

Відповідно до п.203.1 ст. 203 ПК України - податкова декларація подається за базовий звітній (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового періоду).

Згідно з пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , здійснюючи свою фінансово-господарську діяльність, як платник 3 групи єдиного податку, в період з квітня 2019 року по грудень 2019 року включно, перевищив обсяг реалізації товарно-матеріальних цінностей, які становлять 5047957,00 грн., у зв`язку з чим, згідно діючого законодавства, в період з 20.01.2020 по 31.12.2020 ФОП ОСОБА_4 , зобов`язаний був зареєструватися як платник податку на додану вартість у контролюючому органі (ГУ ДПС у Донецькій області), не пізніше 20 числа наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу та здійснювати господарську діяльність, як платник податку на додану вартість та наданням звітності (податкових декларацій) починаючи з 20 лютого 2020 року до ГУ ДПС у Донецькій області, та з 01.01.2020 по 31.12.2020 складати податкові накладні з податку на додану вартість та надавати їх контролюючого органу.

Так, ФОП ОСОБА_4 у період 01.01.2020 по 31.12.2020 мав фінансово-господарські взаємовідносини, пов`язані з реалізацією товарно-матеріальних цінностей на адресу контрагентів ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , на загальну суму 10414230 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 1735705,00 грн.: за січень 2020 року на загальну суму 510640,00 грн., у тому числі ПДВ - 85106,67 грн.; за лютий 2020 року на загальну суму 554735,00 грн., у тому числі ПДВ - 92455,83 грн.; за березень 2020 року на загальну cyму 517872,00 грн., у тому числі ПДВ - 86312,00 грн.; за квітень 2020 року на загальну суму 1114125,00 грн., у тому числі ПДВ - 185687,50 грн.; за травень 2020 року на загальну суму 1135169,00 грн., у тому числі ПДВ - 189194,83 грн.; за червень 2020 року на загальну суму 1227620,00 грн., у тому числі ПДВ - 204603,33 грн.; за липень 2020 року на загальну суму 1019081,00 грн., у тому числі ПДВ - 169846,83 грн.; за серпень 2020 року на загальну суму 1001281,00 грн., у тому числі ПДВ - 166880,17 грн.; за вересень 2020 року на загальну суму 865387,00 грн., у тому числі ПДВ - 144231,17 грн.; за жовтень 2020 року на загальну суму 882560,00 грн., у тому числі ПДВ - 147093,33 грн.; за листопад 2020 року на загальну суму 685745,00 грн., у тому числі ПДВ - 114290,83 грн.; за грудень 2020 року на загальну суму 900015,00 грн., у тому числі ПДВ - 150002,50 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_4 у порушення п.181.1 ст. 181 ПКУ не нараховано та не сплачено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до Державного бюджету у сумі 1735705,00 грн. по періодам: за січень 2020 року - 85106,67 грн.; за лютий 2020 року - 92455,83 грн.; за березень 2020 року - 86312,00 грн.; за квітень 2020 року - 185687,50 грн.; за травень 2020 року - 189194,83 грн.; за червень 2020 року - 204603,33 грн.; за липень 2020 року - 169846,83 грн.; за серпень 2020 року - 166880,17 грн.; за вересень 2020 року - 144231,17 грн.; за жовтень 2020 року - 147093,33 грн.; за листопад 2020 року - 114290,83 грн.; за грудень 2020 року - 150002,50 грн.

Крім того, п.177.1 ст. 177 Податкового Кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п.177.2. ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з ст. 167 ПК України розмір відсоткових ставок податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), які нараховуються (виплачуться, надаються) платнику у зв`язку із трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Загальна сума доходу, отриманого ОСОБА_4 у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за реалізацію товарно-матеріальних цінностей складає 8678525 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_4 у порушення п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України не нарахував та не сплатив податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у січні - грудні 2020 року на загальну суму 1562134,50 грн.

Згідно з вимогами п.162.1 ст. 162 ПК України ФОП ОСОБА_4 є платником військового збору за ставкою 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Згідно з ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Загальна сума доходу, отриманого ОСОБА_4 з 01.01.2020 по 31.12.2020 за реалізацію товарно-матеріальних цінностей в адресу контрагентів протягом даного періоду складає 8678525 грн.

Таким чином, ФОП ОСОБА_4 у порушення п.161 Підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України не нараховано та не сплачено суму військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного 2020 року у розмірі 130177,88 грн.

Вказаними діями ОСОБА_4 у період з 01.01.2020 по 31.12.2020, умисно не нарахував та не сплатив податок на додану вартість, що підлягав сплаті до Державного бюджету у сумі 1735705,00 грн., не нарахував та не сплатив до бюджету податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1562134,50 грн., не нарахував та не сплатив до бюджету військовий збір на суму 130177,88 грн., чим ухилився від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, на загальну суму 3428017,38 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у значних розмірах.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому правопорушення. Пояснив, що з 15.04.2019 по 11.05.2021 він був зареєстрований як фізична особапідприємець, перебував на спрощеній системі оподаткування. Додав, що під час здійснення діяльності в нього викрали сейф з документами, з цього приводу до правоохоронних органів не звертався. Втратив документи, тому не зміг правильно обліковувати свою господарську діяльність, що призвело до несплати передбачених законом податків. В цей період дружина перебувала в лікарні, був зайнятий її лікуванням та не вів належним чином облік. Станом на сьогодні вказаний податковий борг не сплачено, оскільки не має коштів у такому розмірі, грошові кошти були вкладені в товар. Повністю підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, погодився з видами та розміром несплачених податків. Зазначив, що окрім пенсії інших доходів не має, ФОП закрито. Додав, що переоцінив свої можливості та сталось так, що порушив закон, про вчинене шкодує, просив суворо не карати.

Оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, також не оспорював фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст.349КПКУкраїни про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочинів, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 212 КК України, так як він будучи особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, зобов`язаною сплачувати податки, збори (обов`язкові платежі), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору, що призвело до фактичного ненадходження до державного та місцевого бюджетів коштів у значних розмірах.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд вважає щире каяття в скоєному.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні міри покарання, суд, враховує час вчинення кримінального правопорушення, положенняст.5КК України щодо зворотної дії в часі закону про кримінальну відповідальність в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи та вважає за необхідне призначити покарання відповідно до санкції ч. 1 ст.212 КК України чинної на час вчинення злочину, яка передбачала основний вид покарання як штраф, так і позбавлення права займатись певною діяльністю.

Граматичне (філологічне) тлумачення санкції ч. 1 ст. 212 КК України (в редакції закону №101 від 18.09.2019) яка була чинною на час вчинення злочину, і до її зміни згідно із Законом України N1888, який набрав чинності з 25 листопада 2021 року, дає підстави для висновку, що за допомогою розділового сполучника «або» перераховуються «однорідні рівноправні» основні види покарань, з яких суд, призначаючи покарання, має обрати лише одне залежно від тяжкості злочину та особи обвинуваченого: або штраф від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

З урахуванням ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, з урахуванням розміру завданої майнової шкоди, розмір штрафу повинен бути не меншим від 3 428 017, 38 грн.

З матеріалів кримінального провадження та пояснень ОСОБА_4 вбачається, що він не працює, є інвалідом третьої групи, отримує пенсію в розмірі 6962,40 грн. Отже, за таких обставин, суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу передбаченому в розмірі завданої майнової шкоди є для ОСОБА_4 надмірним тягарем, яке він не зможе виконати з об`єктивних причин. Таким чином, суд вважає, що застосування покарання у виді штрафу не буде ефективним заходом примусу для виправлення ОСОБА_4 , а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення права займатись підприємницькою діяльністю строком на 3 роки.

Разом з цим, суд приймає до уваги досудову доповідь органу пробації від 13 січня 2022 року, згідно з якої орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінює як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб оцінює як середній.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу обвинуваченого, який розкаюється у вчиненому злочині, раніше не судимий, не працює, є особою з інвалідністю ІІІ групи, на обліку і лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, критично відноситься до скоєного правопорушення, тому приходить до переконання про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення права займатись підприємницькою діяльністю на строк три роки.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався і на теперішній час судом не встановлено підстав для його обрання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

По кримінальному провадженню Приватним підприємством «Експертно-конгсалтинговая фірма «ЛЛМ» код ЄДРПОУ 34893726 проведено судово-економічну експертизу № 17-21 від 06.07.2021 вартість якої складає 9610, 16 грн.

Статтею 124 КПК України регламентовано розподіл процесуальних .У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Частиною 2 ст.124КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Аналізуючи вказані норми права, доходжу висновку, що з обвинуваченого суд має право стягнути процесуальні витрати, в тому числі ті, що пов`язані із залученням експерта, лише у випадку ухвалення стосовно особи обвинувального вироку. При цьому слід зауважити, що такі витрати, відповідно ст. 124 КПК України, стягуються на корись потерпілої особи та/або на користь держави.

У статті 10Закону України«Про судовуекспертизу» визначені особи, які можуть бути судовими експертами, а саме:

судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань;

судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

У статті 9Закону України«Про судовуекспертизу» зазначено, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

У частині 1 ст.122КПК України зазначено, що витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, експерт ОСОБА_14 є атестованим судовим експертом, яка включена до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України. Разом з цим в реєстрі атестованих судових експертів зазначено, що ОСОБА_14 не є фахівцем державної спеціалізованої установи.

За таких обставин стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства «Експертно-консалтингова фірма «ЛЛМ» (код ЄДРПОУ 34893726), вартості експертизи яка проведена не працівником державної спеціалізованої установи, не передбачено чинним законодавством.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 124, 349, 363-368, 370, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України (в редакції закону №101 від 18.09.2019) та призначити покарання у виді позбавлення права займатись підприємницькою діяльністю на строк 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя ОСОБА_1