Ухвала

від 19.01.2022 по справі 333/247/22

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер справи 333/247/22

Номер провадження 2-з/333/25/22

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

19 січня 2022 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя в складі головуючого судді Стоматова Е.Г., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Бойченко Дениса Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Космос 124 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача - адвокат Бойченко Д.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Космос 124 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири. та судові витрати покласти на відповідача.

Одночасно до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд: накласти в інтересах ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) .

В обґрунтування заяви зазначив, що ОСОБА_1 подано позовну заяву до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири. Відповідно до вказаної позовної заяви Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів 69247 грн. 00 коп. Вказана сума є значною. Відповідачі відмовляються в добровільному порядку відшкодовувати завдану Позивачу шкоду. Відповідачу-1 - ОСОБА_2 належить на праві власності квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 292066845 від 22.12.2021

У зв`язку із пред`явленням до суду вищевказаного позову, враховуючи ціну позову, з метою ухилення від виконання зобов`язань щодо відшкодування завданої шкоди відповідач ОСОБА_2 може здійснити відчуження вищевказаної квартири, що у разі задоволення позову ускладнить виконання судового рішення у повному обсязі

У зв`язку з цим, виникла необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , яка належить відповідачу-1.

Дослідивши наявні письмові матеріали, суд вважає, що вимоги представника позивача про забезпечення позову не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

На підставі п.2 ч.1 ст.34 ЗУ Про виконавче провадження , виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно роз`яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року Про судову практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову передбачає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року, яка є обов`язковою для усіх суб`єктів правозастосування судів України.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на вказані норми матеріального права, враховуючи те, що реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про відшкодування шкоди завдану фізичній особі, в разі незабезпечення позову у спосіб який просить застосувати представник позивача немає, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову - слід відмовити.

Крім цього, представником позивача не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду. Доказів вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження майна, а саме зазначеної квартири за вказаною вище адресою, суду не надано, а тому самі лише твердження представника позивача про потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, заявником не доведено того, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також, що такі заходи забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, в даному випадку на квартиру загальною площею 54,53 кв.м, є співмірними із сумою заявлених позовних вимог. Квартира АДРЕСА_5 , має певну вартість, а сума шкоди заявленої позивачем значно нижча від вартості вказаної квартири.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.. ст.. 149-153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені заяви представника позивача - адвоката Бойченко Дениса Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ) про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Космос 124 про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Комунарський районний суд міста Запоріжжя протягом п`ятнадцяти діб з дня її складання.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов