Рішення

від 20.12.2021 по справі 334/8953/16-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 20.12.2021

Справа № 334/8953/16-ц

Провадження № 2/334/88/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі судового засідання Харченко Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 15.05.1981 перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2016.

За час сумісного життя у шлюбі було набуто (придбано) спільне майно, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.1995 вони придбали будинок АДРЕСА_1 , в подальшому на земельній ділянці був збудований новий житловий будинок, який за взаємною згодою був зареєстрований за дружиною ОСОБА_2 . На теперішній час за дружиною зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 20.03.1997, і право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю.

Відповідно до висновків суб`єкта оціночної діяльності вартість будинку становить 2128800,00 грн., вартість земельної ділянки - 571230,00 грн., загальна вартість складає 2700030,00 грн.

Крім того, посилаючись на обставини, встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12016080050002433 від 22.10.2016, вказує, що у зазначеному будинку знаходилась побутова техніка, меблі, прикраси, грошові кошти, які були накопичені під час сумісного життя у шлюбі, але дружина скориставшись його відсутністю, самоправно вивезла з будинку грошові кошти, дорогоцінності, оргтехніку, меблі та інше майно на загальну суму 2737490,00 грн.

З огляду на те, що відповідачка в період перебування у шлюбі не працювала, а позивач мав високий рівень доходу і все майно придбавалось на кошти позивача, вважає, що це майно є його особистою власністю. Привласнення цього майна відповідачка не заперечує, тому в порядку поділу майна подружжя позивач не заперечує, щоб меблі, оргтехніка, дорогоцінності, грошові кошти на загальну суму 2737490,00 грн. залишились у відповідачки в рахунок її частки у спільному майні, а вартість цього майна, яка співмірна з вартістю будинку і земельної ділянки, була врахована при поділі нерухомого майна.

В добровільному порядку вирішити питання поділу спільного майна подружжя відповідачка не бажає, тому позивач звернувся з даним позовом до суду і з урахуванням викладеного, просить розподілити майно, що є спільною власністю подружжя, виділивши позивачу житловий будинок і земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , відповідачці - меблі, оргтехніку, дорогоцінності, грошові кошти на загальну суму 2737490,00 грн.

У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 подав заяву в порядку ст.ст. 43, 49 ЦПК України, відповідно до якої просить з урахуванням доводів, викладених у основному позові, визнати спільним майном подружжя крім іншого, квартиру АДРЕСА_2 , та розподілити майно, що є спільною власністю подружжя, виділивши кожному з подружжя по Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки за вказаною адресою, та квартири АДРЕСА_2 .

У запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2 вказала, що житловий будинок і земельна ділянка підлягають поділу, виходячи із засад рівності часток подружжя. Доказів, які б підтверджували наявність певних меблів, оргтехніки, дорогоцінностей, грошових коштів на загальну суму 2737490,00 грн., позивачем не надано. Крім того, позивач приховав від поділу інше спільне майно, наявне у нього на час розгляду справи, обсяг якого наразі відповідачкою встановлюється. Також позивач після розірвання шлюбу без згоди відповідачки відчужив квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_3 , яка також являється їх спільним майном, а тому відповідачка має право на компенсацію половини вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Просить врахувати вказані обставини при вирішенні спору.

ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву про поділ майна подружжя, яка після усунення недоліків ухвалою суду від 30.09.2020 прийнята до спільного розгляду з первісною позовною заявою. ОСОБА_2 просить збільшити обсяг спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, і в порядку його поділу визнати за нею право власності на 89/100 часток у житловому будинку АДРЕСА_1 , та на 89/100 часток земельної ділянки за цією адресою, визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/100 часток у житловому будинку АДРЕСА_1 , та на 11/100 часток земельної ділянки за цією адресою, визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Toyota Camry 2005 року випуску, та автомобіль марки ВАЗ 21061 , 1990 року випуску.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказує, що за час шлюбу сторони у справі набули наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_4 , автомобіль марки Toyota Camry 2005 року випуску, автомобіль марки ВАЗ 21061 , 1990 року випуску, автомобіль марки Toyota Land Cruiser 2000 року випуску, автомобіль марки ВАЗ 21213 , 2004 року випуску. Загальна дійсна вартість майна становить 4808211,00 грн.

ОСОБА_2 просить автомобіль марки Toyota Camry 2005 року випуску, вартістю 304885,00 грн., та автомобіль марки ВАЗ 21061 , 1990 року випуску, вартістю 35803,00 грн., як неподільні речі, виділити ОСОБА_1 .

При цьому, ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 відчужив спільне сумісне майно: квартиру АДРЕСА_4 , автомобіль марки Toyota Land Cruiser 2000 року випуску, автомобіль марки ВАЗ 21213 , 2004 року випуску, загальна вартість якого складає 1767493,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 в особисту власність слід присудити майно загальною вартістю 2108181,00 грн. (304885,00 грн. + 35803,00 грн. + 1767493,00 грн. = 2108181,00 грн.).

При поділі будинку і земельної ділянки просить відступити від засад рівності часток. При тому, що загальна дійсна вартість усього майна становить 4808211,00 грн., виходячи з принципу рівності часток, кожному має бути присуджено майна на суму 2404105,50 грн.

При виділі ОСОБА_1 вищезазначеного майна загальною вартістю 2108181,00 грн., у вартості житлового будинку і земельної ділянки на частку ОСОБА_1 припадає 295924,50 грн. (2404105,50 грн. - 2108181,00 грн. = 295924,50 грн.), що становить 11/100 часток житлового будинку і земельної ділянки (295924,50 грн. / 2700030,00 грн. (вартість житлового будинку і земельної ділянки) = 0,1096 або 11/100 часток). Відповідно, частка ОСОБА_2 при поділі житлового будинку і земельної ділянки становить 89/100 часток.

У відзиві на зустрічну позовну заяву представник ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність вимог зустрічного позову, просить застосувати при поділі житлового будинку і земельної ділянки принцип рівності часток у спільному майні подружжя, тобто визнати за кожним право власності Ѕ частку у нерухомому майні. Щодо автомобілів зазначає, що автомобіль марки Toyota Camry 2005 року випуску, проданий ним 13.01.2018, а автомобіль марки ВАЗ 21061 , 1990 року випуску, проданий у 2011 році шляхом видачі довіреності строком на 10 років. Також він не погоджується з визначеною у зустрічному позові вартістю спірного майна, просить брати до уваги ціну, за якою спірне майно було відчужене. Також посилається на безпідставне не включення до спільного майна подружжя, яке підлягає поділу, квартири у м. Києві та просить врахувати, що особистих коштів на придбання квартири ОСОБА_2 ніколи не мала, квартира придбана фактично у 2015 році за кошти, які були набуті в період їх шлюбу, а тому має враховуватись при поділі майна подружжя.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 , її представник в судовому засіданні проти позову заперечували, просили задовольнити зустрічний позов.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши та оцінивши письмові докази, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 15.05.1981 у відділі реєстрації актів громадського стану Октябрського райвиконкому м. Краснодар, актовий запис №557. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2016 шлюб між сторонами розірваний.

Між сторонами виник спір щодо поділу майна, яке було набуте подружжям за час шлюбу.

До правовідносин з приводу поділу майна, яке було придбане в період шлюбу, застосовуються положення КпШС України та Закону України Про власність , який був чинним до 20.06.2007.

Відповідно до ст. 16 Закону України Про власність майно набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.

Згідно ст. 22 КпШС України майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що в період шлюбу сторонами було набуто (придбано) на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.1995 будинок АДРЕСА_1 . На земельній ділянці був збудований новий житловий будинок, який згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок № НОМЕР_1 від 20.03.1997, виданого на підставі розпорядження Ленінської районної адміністрації від 17.03.1997, на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 .

Згідно державного акту на право приватної власності на землю Серія ЗП 24-000040, на підставі рішення Запорізької міської ради народних депутатів від 28.09.1995 №438/1 право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 , площею 0,0745 га, зареєстровано за ОСОБА_2 .

На підставі договору купівлі-продажу від 27.11.1998, зареєстрованого в реєстрі за №1-2929, укладеного між продавцем ТОВ ВКФ ЮНІП і покупцем ОСОБА_1 , була придбана квартира АДРЕСА_4 (т.2 а.с.71). Оскільки вказана квартира придбана в період шлюбу сторін, вона належить їм на праві спільної сумісної власності.

Доводи ОСОБА_1 , що вказана квартира фактично придбавалась підприємством і оформлена на його ім`я була формально, а тому не може відноситись до спільного майна подружжя, оцінюються судом критично, оскільки належність вказаної квартири третім особам свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшли.

На підставі договору купівлі-продажу від 09.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., квартира АДРЕСА_4 , яка належить до спільного майна подружжя, була відчужена ОСОБА_1 після розірвання шлюбу без згоди ОСОБА_2 .

Згідно уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просить визнати спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_2 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 , посилаючись в обґрунтування його підстав на те, що згідно договору купівлі-продажу плата за вказану квартиру була здійснена в період шлюбу, за рахунок коштів позивача. ОСОБА_2 ніколи не працювала, особистих коштів не мала. При цьому, позивач визнає ці кошти спільним майном подружжя, а тому просить в порядку його поділу визнати за кожним з подружжя право власності на Ѕ частину зазначеної квартири.

Як встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.05.1981 і до його розірвання рішенням суду від 11.11.2016.

Згідно пояснень ОСОБА_1 , у листопаді 2015 року відповідачка, скориставшись його відсутністю, вивезла з будинку грошові кошти у сумі 66000,00 доларів США, 22000,00 Євро, 150000,00 грн., які були накопичені під час спільного подружнього життя, а також дорогоцінності, оргтехніку, меблі та інше майно на загальну суму 2737490,00 грн., змінила замки і код сигналізації та виїхала з будинку.

На підтвердження цього позивачем надано фотокопію надісланого на його телефон ОСОБА_2 смс-повідомлення щодо зміни замка і коду охоронної сигналізації.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з 1997 року вона разом з чоловіком проживала у будинку АДРЕСА_1 . У період навчання сина з 2004 по 2006 рік вона проживала у м. Києві. Після того, як позивач у 2011 році змінив місце роботи, він став переважно проживати за місцем роботи, у їх будинок АДРЕСА_1 приїздив не на довго. У листопаді 2015 року вона змінила замки, код охоронної сигналізації, забрала належні їй речі з будинку та переїхала проживати у м. Київ. При цьому, про наявність грошових коштів у сейфі, дорогоцінностей, які належали ОСОБА_1 , вона не знала і не брала їх, хто міг проникнути до будинку, вона не знає.

Допитані в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 у судовому засіданні підтвердили, що у будинку позивача і відповідачки знаходились меблі, побутова техніка, у власності ОСОБА_1 знаходились грошові кошти, оскільки він тривалий час займав керівні посади і мав значний дохід, а також коштовності, які йому дарували на свята, автомобіль, який йому подарували. Влітку 2016 року вони приходили до вказаного будинку, щоб зафіксувати відсутність в ньому меблів, техніки, коштовностей тощо.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_5 , він допомагав ОСОБА_1 потрапити у його будинок, оскільки були змінені замки і код сигналізації, та був свідком того, що ОСОБА_1 потрапивши у будинок, виявив відкритий сейф з ознаками злому, відсутність у будинку меблів, техніки, килимів, посуди тощо, якими будинок був до цього повністю укомплектований.

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявою, що його дружина ОСОБА_2 знаходячись за місцем їх мешкання у будинку АДРЕСА_1 , здійснила крадіжку майна, яке належить особисто заявнику. За заявою ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за №12016080050002433. Постановою слідчого від 03.10.2017 кримінальне провадження було закрите. За змістом постанови, за результатами досудового розслідування слідчим було встановлено, що ОСОБА_2 вивезла з будинку грошові кошти, дорогоцінності, оргтехніку, меблі та інше майно, яке є спільним майном подружжя. При цьому ОСОБА_2 не заперечувала факт розпорядження грошовими коштами і майном на власний розсуд, посилаючись на те, що воно являється її особистою власністю. Оскільки в діях ОСОБА_2 не було встановлено складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про поділ спільного майна подружжя, в тому числі того, що ОСОБА_2 самовільно привласнила - грошових коштів у сумі 66000,00 доларів США, 22000,00 Євро, 150000,00 грн., а також дорогоцінностей, оргтехніки, меблів та іншого майна на загальну суму 2737490,00 грн. (первісна позовна заява). З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 , вказане майно не є предметом поділу спільного майна подружжя, у зв`язку з чим конкретний перелік такого майна та його вартості судом не встановлювалась.

Під час розгляду в суді справи про поділ майна подружжя ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №116 від 11.04.2017, укладеного між ТОВ Інтегра-Груп і ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Поліщук В.В., придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 .

За цим договором квартира належить продавцю на праві приватної власності. Згідно п. 5 договору за домовленістю сторін продаж нерухомого майна вчиняється за ціною 1811342,40 грн., які покупцем ОСОБА_7 перераховано повністю на рахунок продавця до підписання та нотаріального посвідчення цього договору, шляхом здійснення попередньої оплати. Продавець стверджує, що вказані грошові кошти ним отримано від покупця в повному обсязі.

Згідно п.8 договору, сторони стверджують, що будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, не мають правового значення.

Відповідно до п. 14 договору, нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 , покупець на момент підписання договору у зареєстрованому шлюбі не перебуває, спільного господарства не веде, а тому грошові кошти, які нею витрачено на придбання нерухомого майна є її особистими.

За матеріалами нотаріальної справи, між Приватним будівельно-монтажним підприємством Строїтель-П , ТОВ Інтегра-груп та ОСОБА_8 19.11.2015 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , за договірною ціною 1811342,40 грн.

Згідно документів ТОВ Інтегра-груп , ОСОБА_8 24.11.2015 внесено авансовий платіж у розмірі 100% попередньої вартості квартири АДРЕСА_5 , яка згідно розпорядження Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації №995 від 28.12.2016 про присвоєння поштової адреси, довідки про показники об`єкта нерухомого майна, є квартирою АДРЕСА_2 . (т.2 а.с.1- 58).

Таким чином, попередня 100% оплата ОСОБА_7 вартості квартири АДРЕСА_2 у розмірі 1811342,40 грн., була здійснена від імені ОСОБА_8 24.11.2015.

Наявність у відповідачки особистих коштів у розмірі 1811342,40 грн., які були внесені 24.11.2015 ОСОБА_8 за придбання нею квартири АДРЕСА_2 , їх іншого походження або належності, окрім як спільне майно подружжя, матеріалами справи не підтверджується.

Твердження позивача, що ОСОБА_2 перебуваючи у шлюбі, не працювала, заробітної плати, інших доходів не отримувала, останньою не спростовується. Натомість, довідкою АТ УкрсибБанк №56-3/59 від 28.04.2016 по вкладним рахункам, довідкою АТ Райффайзен Банк Аваль від 14.04.2016 про купівлю валюти, індивідуальними відомостями про застраховану особу, наданими ПФ України, довідками про доходи за період з 2011 по 2016 рік, а також виписками по депозитним договорам, виписками по депозитним договорам і рахункам ОСОБА_1 в ПАТ КБ ПриватБанк , в АТ Райффайзен Банк Аваль , а також довідкою від 22.10.2018 №1900/В/183 ДПІ ГУ ДФС у Київській області про суми виплачених доходів ОСОБА_1 у період з 01.01.2003 по 30.09.2015 (т.2 а.с.117-122) підтверджується що ОСОБА_8 отримував доходи у вигляді заробітної плати, процентів по депозитах (т.1 а.с.97-111, а.с.115-172, а.с.206-224).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оплата вартості спірної квартири мала місце до розірвання шлюбу, за рахунок коштів, які є спільним майном подружжя, а тому визнає квартиру АДРЕСА_2 об`єктом спільного майна подружжя.

Також, згідно доводів зустрічного позову і наданих доказів, в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі було придбано транспортні засоби, які належать до спільного майна подружжя, і які перебували у ОСОБА_1 на момент розірвання шлюбу, що підтверджується інформацією бази даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС України станом на 03.09.2018 (т.2 а.с.86-92).

Зокрема, на підставі біржової угоди УТБ Славута від 13.12.2005 було придбано автомобіль марки Toyota Camry 2005 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 13.12.2005, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Доводи ОСОБА_1 , що автомобіль марки Toyota Camry 2005 року випуску, є його особистою власністю, оскільки був йому подарований, і не належить до спільного майна подружжя, належними доказами не підтверджено, а покази свідків з цього приводу суд оцінює критично.

ОСОБА_1 на підтвердження відчуження ним автомобіля марки Toyota Camry 2005 року випуску, за ціною 200914,86 грн. надав копію договору купівлі-продажу №2342/2018/785603 від 13.01.2018 (т.3 а.с.69). Разом з тим, згідно інформації бази даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС України, станом на 03.09.2018 право власності на вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_1 (т.2 а.с.88).

До спільного майна подружжя належить автомобіль марки Toyota Land Cruiser 100 2000 року випуску, р.н. НОМЕР_4 , право власності на який було зареєстроване за ОСОБА_1 22.07.2011 на підставі довідки-рахунку КІМ 851951 від 22.07.2011, виданої ТОР Інтерпосуд . В ході судового розгляду справи автомобіль марки Toyota Land Cruiser 100 2000 року випуску, був відчужений ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 09.02.2017, укладеним з ОСОБА_9 (т.2 а.с.90).

Також за ОСОБА_1 02.06.2011 було зареєстроване право власності на автомобіль марки ВАЗ 21213 , 2004 року випуску, р.н. НОМЕР_5 , на підставі довідки-рахунку КІМ 533845 від 04.05.2011, виданої ПП Шлях-2002 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 31.01.2018 здійснив без згоди ОСОБА_2 відчуження автомобіля марки ВАЗ 21213 , 2004 року випуску (т.2 а.с.89).

Також за даними підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС України, за ОСОБА_1 з 14.07.2005 був зареєстрований на праві власності автомобіль марки ВАЗ 21061 , 1990 року випуску, НОМЕР_6 . Наявність вказаного транспортного засобу у сторін на час розірвання шлюбу не підтверджується, оскільки 17.11.2015 зазначений транспортний засіб знятий з обліку (т.2 а.с.87).

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено судом, на час розгляду справи у сторін наявне наступне спірне спільне майно подружжя: будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка АДРЕСА_1 , площею 0,0745 га, квартира АДРЕСА_2 , яке зареєстровано за ОСОБА_2 , а також автомобіль марки Toyota Camry 2005 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_1 .

При здійсненні поділу спірного майна в судовому порядку суд виходить з презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності на майно, тобто ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить по Ѕ частці у праві спільної сумісної власності на вищезазначене майно.

ОСОБА_1 просить в порядку поділу майна подружжя визнати за кожним право власності на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 у зустрічному позові просить здійснити поділ будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки АДРЕСА_1 , відступаючи від засад рівності часток подружжя у спільному майні. Просить виділити ОСОБА_1 зареєстровані на нього транспортні засоби, а за рахунок належної їй половини вартості транспортних засобів і половини вартості відчуженого ОСОБА_1 майна не в інтересах сім`ї, збільшити пропорційно її частку у праві власності на будинок АДРЕСА_1 і земельну ділянку АДРЕСА_1 до 89/100.

При цьому, обґрунтованих підстав для такого розподілу позивачем не наведено і судом не встановленою. Такий варіант поділу не відповідає засадам рівності часток подружжя, не є справедливим і порушує вимоги статті 71 СК України. При здійсненні поділу майна суд виходить з того, що кожен із подружжя має право на рівну частку у спільному майні, придбаному за період шлюбу.Спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, його призначення.

А тому суд приходить до висновку, що в порядку поділу майна подружжя слід визнати за кожним із подружжяправо власності на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , автомобіля марки Toyota Camry 2005 року випуску, без їх реального поділу, залишивши їх у спільній частковій власності.

Щодо спільного майна подружжя, відчуженого ОСОБА_1 після розірвання шлюбу без згоди ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Рівність прав кожного з подружжя на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби, або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Як встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу від 09.03.2017, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., квартира АДРЕСА_4 , яка належить до спільного майна подружжя, була відчужена ОСОБА_1 без згоди дружини ОСОБА_2 (т.2 а.с.72-73, т.3 а.с. 21-46).

Оскільки квартира АДРЕСА_4 була відчужена ОСОБА_1 після розірвання шлюбу без згоди ОСОБА_2 , відповідачка має право на компенсацію половини вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна. Згідно договору купівлі-продажу від 09.03.2017, продаж зазначеної квартири було здійснено за 200004,00 грн.

При вирішенні спору судом приймається до уваги дійсна вартість квартири АДРЕСА_4 , яка відповідно до звіту ТОВ Еліт-Експрес від 22.10.2018 №096 про оцінку об`єкту нерухомого майна на дату оцінки становить 1212696,00 грн. (т.2 а.с.131-157).

Автомобіль марки Toyota Land Cruiser 100 2000 року випуску, був відчужений ОСОБА_1 за ціною 222768,35 грн. за договором купівлі-продажу від 09.02.2017, укладеним з ОСОБА_9 . Вартість автомобіля визначалася згідно звіту №О2017/487 від 09.02.2017 про оцінку транспортного засобу Toyota Land Cruiser 2000 року випуску (т.3 а.с.73-74).

Між тим, при вирішенні спору судом приймається до уваги дійсна вартість зазначеного транспортного засобу, яка згідно наданого звіту №095 ТОВ Еліт-Ексапес про незалежну оцінку вартості автомобіля марки Toyota Land Cruiser 2000 року випуску, становить 448055,00 грн. (т.2 а.с.158-238).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2018 здійснив без згоди ОСОБА_2 відчуження автомобіля марки ВАЗ 21213 , 2004 року випуску. Згідно звіту ТОВ Еліт-Ексапес №094 про незалежну оцінку вартості автомобіля марки ВАЗ 21213 , ринкова вартість автомобіля становить 106742,00 грн.

Тобто, квартира АДРЕСА_4 , автомобіль марки Toyota Land Cruiser 2000 року випуску, автомобіль марки ВАЗ 21213 , 2004 року випуску, які являються спільним майном подружжя, загальною вартістю 1767493,00 грн. (1212696,00 грн. + 448055,00 грн. + 106742,00 грн. = 1767493,00 грн.) були відчужені ОСОБА_1 після розірвання шлюбу без згоди ОСОБА_2 , не в інтересах сім`ї, а тому відповідачка має право на компенсацію половини вартості відчуженого майна, що становить 883746,50 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на її користь.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13 76-81, 89, 133, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , яким визнається житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 0,0745 га розташована за адресою: АДРЕСА_1 , квартира, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , автомобіль марки Toyota Camry , 2005 року випуску:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0745 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 ,

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки Toyota Camry , 2005 року випуску,

- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0745 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 ,

- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля марки Toyota Camry , 2005 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості належної їй частки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3 , та автомобіля марки Toyota Land Cruiser , 2000 року випуску, автомобіля марки ВАЗ 21213 2004 року випуску, грошову суму в розмірі 883746,50 грн. (вісімсот вісімдесят три тисячі сімсот сорок шість грн. 50 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Складення повного судового рішення - 30.12.2021.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Турбіна Т. Ф.