Постанова

від 17.01.2022 по справі 129/3405/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/3405/21

Провадження № 22-ц/801/309/2022

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондар О. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 рокуСправа № 129/3405/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Сала Т.Б.,

розглянувши в спрощеному провадженні без повідомлення учасників судового розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2021 року про повернення позовної заяви , постановлену суддею Гайсинського районного суду Вінницької області Бондар О.В. ,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Гайсинської державної нотаріальної контори Вінницької області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом .

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 23.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали, оскільки позовна заява не відповідала вимогам ст .ст. 175 та 177 ЦПК України.

08.12.2021 на виконання вимог ухвали на адресу суду від позивача надійшла позовна заява в новій редакції, до якої було долучено документи та подано клопотання про витребування доказів.

21 грудня 2021 року ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України .

Не погодившись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні. Просила скасувати ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про повернення позовної заяви, оскільки офіційна електронна адреса та електронна пошта третьої особи нею не були вказані , так як позивачу невідомі. Крім того є необґрунтованим посилання суду на те, що позивач , обґрунтовуючи позовні вимоги послалась на норми ЦК України, які не діяли на момент відкриття спадщини. Зазначає, шо питання застосування норм матеріального права до виниклих правовідносин з`ясовується судом при вирішенні спору по суті, а не на момент відкриття провадження у справі.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.

Згідно з ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Таким вимогам ухвала суду не відповідає.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позовна заява не відповідає вимогам, а саме:

- не підписана позивачем, а засвідчена як копія;

- п.2,3,4,5 ч.3, ч.6 ст.17 5 ЦПК України, оскільки не зазначено місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) відповідача, лише назву населеного пункту, адреси електронної пошти (позивача), офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти третьої особи та її повну назву;

- не зазначено ціни позову за наявності позовних вимог майнового характеру;

- позовні вимоги сформульовано не у відповідності до вимог ЦК України (1963 р. та 2004 р.) щодо набуття права на спадкове майно - право на земельну частку (пай), яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а в порядку спадкування позивачка просить визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку, яке спадкодавцю за життя не належало, тому саме виклад позовних вимог суперечить закону;

- всупереч п.3 ч.3 ст.17 5 ЦПК України не зазначено ціни позову і зазначено про те, що позов немайнового характеру, хоча заявлено позовні вимоги майнового характеру про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку без зазначення її вартості та надання документу про вартість зазначеного нерухомого майна, позов підлягає грошовій оцінці;

- в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статей ЦК України в редакції 2004 року, які на день відкриття спадщини 06.11.2003 не діяли;

- до матеріалів позову додано заяву про витребування доказів в порядку ст.83,84 ЦПК України, яка не підписана позивачем, а лише засвідчена як копія заяви.

На виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 надала позовну заяву в новій редакції з додатками та подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2021року позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України визнано неподаною та повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд виходив із того, що позивачем у визначений судом строк недоліки позовної заяви не усунуті, оскільки не зазначено офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти третьої особи, натомість зменшено позовні вимоги, однак виклад обставин зазначено з посиланням на норми ЦК України (2004 р.), який не діяв на момент відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Однак апеляційна інстанція не може погодитися з таким висновком суду.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч.2 ст.185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Нормами п. 5 ч. 2 ст. 175 та ч. 5 ст. 176 ЦПК України передбачено, що в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують викладені у ній обставини та, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Положення наведених норм процесуального права щодо повернення заяви застосовуються у тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 отримавши копію відповідної ухвали суду, надала суду позовну заяву із усунутими недоліками в якій зазначила повне найменування третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, її адресу, поштовий індекс та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Відповідно до вимог ст.175 ЦПК України, позивачем зазначається у позові відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Вказані дані зазначаються позивачем, за умови якщо вони загальнодоступні на офіційних сайтах.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не зазначено офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти третьої особи, а тому є підставою для повернення позовної заяви, на думку колегії суддів є не обґрунтованим, оскільки не є безумовним недоліком для повернення позовної заяви, а свідчить про надмірний формалізм при вирішенні питання про відкриття провадження у справі.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив із того , що позивач, викладаючи обставини, якими обґрунтовував свій позов, посилався на норми ЦК України (2004 р.), який не діяв на момент відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до ст. ст. 81, 264 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із аналізу ст. 175 ЦПК України, не підтвердження в судовому засіданні обставин, якими обґрунтовано позов, в тому числі тих, на які посилався суд першої інстанції, може бути підставою для відмови в позові за результатами розгляду справи, а не для залишення позовної заяви без руху та її повернення.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.

Однак, судом першої інстанції вказані норми процесуального права враховані не були. Фактично суд вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Суд першої інстанції не звернув увагу і на те, що подання доказів можливе і на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема у підготовчому засіданні після відкриття провадження у справі.

Повертаючи заяву, суд фактично надав оцінку доказам, наданим позивачем в обґрунтування позовних вимог, що є неприпустимим.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (статті 12, 13 ЦПК України).

З огляду на принцип диспозитивності у цивільному процесі особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції, в разі наявності підстав визначених цивільним процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засіданні, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 189 ЦПК України, зокрема , щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідно до ст. ст. 81, 264 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Апеляційний суд вважає, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є помилковим , формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, проголошеного ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2021 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 січня 2022 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

Т.Б. Сало