Ухвала

від 18.01.2022 по справі 234/5788/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/5788/20

Номер провадження 22-ц/804/206/22

Головуючий у 1-й інстанції Лутай А.М.

Доповідач Тимченко О.О.

У Х В А Л А

18 січня 2022 року

Колегія суддів Донецького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача: Тимченко О.О.,

суддів: Мірути О.А., Хейло Я.В.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Бахмуті Донецької області заяву судді-доповідача Тимченко Олени Олександрівни про самовідвід у справі № 234/5788/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Краматорське трамвайно-тролейбусне управління про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Комунального підприємства Краматорське трамвайно-тролейбусне управління на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 вересня 2021 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Краматорським міським судом Донецької області 27 вересня 2021 року ухвалено рішення, на яке КП Краматорське трамвайно-тролейбусне управління подано апеляційну скаргу, за якою Донецьким апеляційним судом ухвалою від 14 грудня 2021 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 21 грудня 2021 року справу призначено до розгляду на 19 січня 2022 року о 13 годині 00 хвилин.

Суддею-доповідачем Тимченко О.О. заявлено самовідвід, в обґрунтування якого посилалась на те, що постановою Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року (головуючий суддя Тимченко О.О., судді Никифоряк Л.П., Папоян В.В.) залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16 червня 2020 року у справі № 234/15419/19 за позовом ОСОБА_1 до КП Краматорське трамвайно-тролейбусне управління про визнання незаконними та скасування наказів.

В даній справі позов пред`явлено ОСОБА_1 до КП Краматорське трамвайно-тролейбусне управління про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, учасники справи посилаються на наказ № 246 від 02.08.2019 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності , який був предметом спору у справі № 234/15419/19.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно із частиною 1 статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відповідно до частин 1, 2 статті 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до статті 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України , як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється .

Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Згідно зі статті 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Як зазначено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Враховуючи позиції Європейського суду з прав людини з приводу недовіри до суду, з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності судді Тимченко О.О., колегія суддів вважає, що заява про самовідвід судді Тимченко О.О. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.

Керуючись статтями 33, 36, 39, 40, 41 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву судді Тимченко Олени Олександрівни про самовідвід задовольнити.

Передати справу № 234/5788/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Краматорське трамвайно-тролейбусне управління про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу справи відповідно до статті 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: О.О. Тимченко

О.А. Мірута

Я.В. Хейло