Постанова

від 17.01.2022 по справі 478/1603/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.01.22

22-ц/812/64/22

Єдиний унікальний номер судової справи 478/1603/20

Провадження № 22-ц/812/64/22

Провадження №22-ц/812/65/22

Провадження №22-ц/812/160/22

Постанова

Іменем України

17 січня 2022 року м. Миколаїв справа № 478/1603/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 ,

- представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною, на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року, Фермерського господарства Марія - Послушняк , ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною, на додаткове рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2021 року, ухвалені під головуванням судді Іщенко Х.В. в приміщенні того ж суду, за позовом Фермерського господарства Марія-Послушняк до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_4 , Казанківська селищна рада, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор Новобузької міської ради Альбертін Олена Вадимівна, ОСОБА_5 , про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку,

встановив:

05 листопада 2020 року Фермерське господарства Марія-Послушняк (далі ФГ Марія-Послушняк ) звернулось до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_4 Казанківська селищна рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державний реєстратор Новобузької міської ради Альбертін О.В., який обґрунтовувало наступним.

ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-МК №007801 виданого 04 липня 1996 року отримала у постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 27,4 га, що розташована на території Казанківської селищної ради. Вказана земельна ділянка перебуває у користуванні ФГ Марія-Послушняк , засновником і головою якого є ОСОБА_4 .

У березні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до Казанківської селищної ради із заявами про надання погодження Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївської області про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Проте вказаного погодження вона не отримала, натомість 06 травня 2020 року за інформацією із Державного реєстру речових права на нерухоме майно дізналася про те, що 29 квітня 2020 року державним реєстратором Новобузької міської ради Альбертін О.В. було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823655100:27:000:0133 площею 21,0 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки, що надана у користування ОСОБА_4 .

Посилаючись на те, що станом на 29 квітня 2020 року право постійного користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_4 не було припинено, ФГ Марія-Послушняк обробляє цю земельну ділянку, а реєстрація права власності на земельну ділянку відповідача здійснено безпідставно та з порушеннями чинного земельного законодавства, позивач просив визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю за № 20, виданий 01 квітня 1994 року на ім`я ОСОБА_2 та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 21,0 га з кадастровим номером 4823655100:27:000:0133, зроблений 29 квітня 2020 року реєстратором Новобузької міської ради Альбертін О.В.

У відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що є власником земельної ділянки, право власності на яку не було припинено у встановленому законом порядку, а позивач не набув права користування землею у встановленому законом порядку.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 травня 2021 року залучено ОСОБА_5 до участі у справі як третю особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю № 20, виданий 01 квітня 1994 року Казанківською районною радою народних депутатів ОСОБА_2 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь ФГ Марія-Послушняк в сумі 2102 грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання Державного акту на право власності недійсним, виданого ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач добровільно відмовився від фермерського господарства, що стало в подальшому підставою для ухвалення рішення про припинення його права власності на спірну земельну ділянку. Тому оцінивши встановлені обставини та наведені норми чинного на той період часу законодавства, суд дійшов висновку, що рішення Казанківської районної Ради народних депутатів, яким припинено право власність відповідача на земельну ділянку відповідає вимогам закону, а тому підстави позову в частині визнання недійсним державного акту знайшли своє підтвердження, доводи позивача в цій частині є аргументованими та підтвердженні доказами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав є підставою для державного реєстратора проводити державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно Закону.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 діючи через свого представника - адвоката Порошину Н.Г., подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду про часткове задоволенні позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Скаргу обґрунтував невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм цивільного та земельного законодавств, а саме ігнорування його доводів та поданих доказів.

Додатковим рішенням цього ж суду від 08 жовтня 2021 року заяву представника позивача - адвоката Ремешевського Є.А. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь ФГ Марія-Послушняк в сумі 168 грн. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Частково задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів оплати послуг адвоката не надано, матеріали справи не містять, ані квитанцій про сплату послуг, ані платіжного доручення, що свідчило б про фактично понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Не погодившись з таким додатковим рішенням суду першої інстанції обидві сторони подали на нього апеляційні скарги.

В апеляційній скарги ФГ Марія-Послушняк , просило скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на користь господарства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 55 177 грн. 50 коп. та 2 270 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2021 року.

В обґрунтування апеляційної скарги посилалося на порушення судом першої інстанції норм цивільного процесуального законодавства та не вмотивованість судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Порошина Н.Г., посилаючись на безпідставність її доводів, просила змінити додаткове рішення в частині мотивування рішення суду, відмовивши у задоволенні заяви позивача у зв`язку із безпідставністю та недоведеністю заявленої вартості та обсягу судових витрат, у тому числі послуг з правничої допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Порошину Н.Г., просив змінити додаткове рішення в частині мотивування рішення суду, відмовивши у задоволенні заяви позивача у зв`язку із недоведеністю заявленої вартості та обсягу послуг адвоката з правничої допомоги.

Відзиву на апеляційні скарги сторін, іншими учасниками справи не подано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення суду не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги останнього та ФГ Марія-Послушняк на додаткове рішення підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом установлено, що відповідно до рішення Казанківської районної Ради № 17/176 від 18 січня 1994 року, районна рада, розглянувши заяви громадян, зокрема: ОСОБА_2 , рішення районної конкурсної комісії по відбору претендентів на фермери, а також рішення відповідних сільських, селищних рад…… вирішила дати згоду на надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 , загальною площею до 21 га, з них: ріллі до 21 га, в т.ч. безоплатно у власність одну середню земельну частку по Казанківській селищній раді (3,75 га), останню за плату із земель запасу Казанківської селищної ради - поле № 5 сівозміни колгоспу Заповіт Ілліча (пункт 15 рішення).

Рішенням Казанківської районної Ради народних депутатів від 25 березня 1994 року затверджено проекти відведення земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства громадянам, зокрема ОСОБА_2 , та видано Державні акти на право приватної власності на земельну ділянку, площею 3,75 га із земель запасу Казанківської селищної ради.

Зі змісту договору купівлі - продажу від 05 березня 1994 року встановлено, що ОСОБА_2 придбав у Казанківської селищної ради народних депутатів земельну ділянку, розміром 17,25 га ріллі для ведення селянського (фермерського) господарства, яка знаходилась в смт. Казанка на території КАСП Заповіт Ілліча , відділення № 1, поле № 1. Вказаний договір посвідчений нотаріусом та містить реєстрацію в реєстрі за № 173.

На підставі рішення Казанківської районної ради від 25 березня 1994 року та вказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 01 квітня 1994 року отримав Державний акт на право приватної власності на землю, площею 21,0 га, серії МК № 18, де зазначено, що землю передано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства, 12 травня 1994 року було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство Заблоцький , про що вчинено реєстраційний запис № 38.

Як встановлено з листа Казанківської районної ради від 11 травня 1995 року № 359, адресованого ОСОБА_2 , районна рада зазначала, що ОСОБА_2 з серпня 1994 року фермерським господарством не займається, не проживає на території Казанківського району, виділена земельна ділянка не обробляється, а тому пропонувала ОСОБА_2 відмовитися від земельної ділянки.

На цьому листі в нижній його частині міститься запис ОСОБА_2 отказываюсь от фермерського хозяйства та підпис особи. Представником відповідача підтверджено факт вчинення цього запису саме відповідачем, як і те, що цей припис є підтвердженням небажання ОСОБА_2 вести фермерське господарство.

Така відмова стала підставою для ухвалення рішення Казанківської районної Ради народних депутатів від 19 травня 1995 року № 50/5, де зазначено, що, розглянувши, зокрема заяву ОСОБА_2 про відмову від земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі пункту 1 статті 24 ЗК України, припинити право користування земельною ділянкою, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, у зв`язку з добровільною відмовою від земельної ділянки, а саме ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 21,0 га, в межах земель запасу Казанківської селищної ради. Пунктом 2 цього рішення передбачено повернення вказаної земельної ділянки в фонд земель запасу для ведення селянських (фермерських) господарств.

Спірна земельна ділянка, площею 21,0 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності, знаходиться в межах поля, сумісного із земельною ділянкою ФГ Марія-Послушняк , площею 21,0 га, яка була отримана для ведення фермерського господарства на підставі розпорядження Казанківської селищної Ради народних депутатів від 18 січня 1994 року (пункт 16), рішення Казанківської селищної Ради народних депутатів від 25 березня 1994 року № 18/186. На підтвердження цього 01 квітня 1994 року було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 21,0 га, та дані внесені до Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4809425912020 від 21 квітня 2020 року, яким вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 4823655100:27:000:0132.

Фермерське господарство Марія-Послушняк є правонаступником Фермерського господарства Марія .

Як встановлено з архівних копій справи, до Казанківської районної Ради звернулася ОСОБА_4 із заявою від 11 березня 1995 року, щодо надання земельної ділянки для розширення Фермерського господарства Марія з подальшим правом їх викупу. Із змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_4 просила виділити їй земельну ділянку розташовану поруч із фермерським господарством.

Рішенням Казанківської селищної Ради народних депутатів від 19 травня 1995 року №52/5 було відмовлено Фермерському господарству Марія в розширені земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що було підставою для її подальшого звернення до арбітражного суду із позовом про визнання такого рішення недійсним.

Між тим рішенням арбітражного суду Миколаївської області від 12 березня 1996 року № 93/7, ухваленого за позовом Фермерського господарства Марія , визнано недійсним рішення Казанківської селищної Ради народних депутатів від 19 травня 1995 року № 52/5 в частині відмови у виділенні земельної ділянки для розширення Фермерського господарства Марія ; зобов`язано району раду виділити фермерському господарству Марія 29 га землі в постійне користування з земель запасу Казанківської селищної Ради народних депутатів, яка суміжна із землями Фермерського господарства Марія (раніше виділені фермерам Заблоцькому та Гаман). Як вбачається з пункту 4 вказаного судового рішення, судом також вирішено, що таке рішення є підставою для виготовлення проекту відводу земельної ділянки, виділення його меж в натурі (на місцевості), складання документів, які посвідчують право користування землею.

На виконання вказаного судового рішення арбітражного суду, розпорядженням Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 15 травня 1996 року № 182-р було вирішено надати згоду Фермерському господарству Марія на відведення земельної ділянки для розширення фермерського господарства голові ФГ Марія , загальною площею 29,0 га ріллі у постійне користування з правом наступного викупу із земель запасу Казанківської селищної Ради, яка прилягає до земель ФГ Марія (раніше була виділена фермерам ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ).

Пунктом 2 вказаного розпорядження було вирішено замовити проект відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_4 .

На підставі вказаного розпорядження ДП Миколаївський інститут землеустрою було складено Технічний звіт щодо перенесення в натурі проекту відводу земельної ділянки громадянці ОСОБА_4 для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу в межах території Казанківської селищної Ради народних депутатів Казанківського району, складеного в 1996 році, яким між іншим було встановлено межі ділянки в натурі.

За таких обставин, на ім`я ОСОБА_4 було видано Державний акт на право постійного користування землею, площею 27,4 га для розширення фермерського господарства від 04 липня 1996 року.

16 березня 2020 року ОСОБА_2 було замовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За даними Технічної документації було проведено державну реєстрацію речових прав позивача на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 21,0 га, за кадастровим номером: 4823655100:27:000:0133, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 208273137 від 06 травня 2020 року.

Відповідно до листа Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 , яким було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за замовленням ОСОБА_2 , то після складання такої документації, ним було виявлено, що ОСОБА_2 раніше відмовився від вказаної земельної ділянки, а саму земельну ділянку було передано в користування Фермерського господарства Марія . У зв`язку з цим вказана особа просила відділ Держгеокадастру розглянути можливість видалення вказаної земельної ділянки з Державного земельного кадастру.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Баштанської районної ради, Фермерського господарства Марія-Послушняк , ОСОБА_4 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , про визнання незаконним та скасування рішення ради про припинення його права власності за земельну ділянку площею 21 га у зв`язку із добровільною відмовою, визнання недійсним та скасування державного акту на землю, виданого ОСОБА_4 та усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Казанківської районної ради Миколаївської області від 19 травня 1995 року №50/5 про припинення права ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 21 га у зв`язку із добровільною відмовою. Інші вимоги суди вважали похідними від вимог про визнання незаконним та скасування вищезазначеного рішення районної ради.

Оцінюючи встановлені обставини, суд вирішуючи спірні правовідносини керується наступним.

Підставою для подання даного позову про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю є створення іншою особою, а саме ОСОБА_2 перешкод позивачу в реалізації ним повноважень щодо користування належним йому майном.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановивши факт припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку, а також факт порушення прав позивача на користування цією земельною ділянкою з боку відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ФГ Марія-Послушняк про визнання недійсним державного акта на права власності на землю виданого відповідачу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Казанківської районної Ради народних депутатів від 19 травня 1995 року № 50/5, яке є чинним, було припинено право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, у зв`язку з його добровільною відмовою від земельної ділянки, а саме ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 21,0 га, в межах земель запасу Казанківської селищної ради. Пунктом 2 цього рішення передбачено повернення вказаної земельної ділянки в фонд земель запасу для ведення селянських (фермерських) господарств.

В подальшому спірна земельна ділянку була передана ОСОБА_4 , на ім`я якої було видано Державний акт на право постійного користування землею, площею 27,4 га для розширення фермерського господарства від 04 липня 1996 року.

Не дивлячись на це, 16 березня 2020 року ОСОБА_2 було замовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За даними Технічної документації було проведено державну реєстрацію речових прав позивача на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 21,0 га, за кадастровим номером: 4823655100:27:000:0133, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 208273137 від 06 травня 2020 року.

Правовідносини на час прийняття рішення Казанківської районної ради Миколаївської області від 18 січня 1994 року № 17/176 про відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства та рішення цієї ж ради від 19 травня 1995 року № 50/5 про припинення права власності ОСОБА_2 на таку земельну ділянку склалися протягом 1994-1995 років, та регулювалися чинними на час їх виникнення нормами Земельного Кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року (далі - ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року) та Законом України Про селянське (фермерське) господарство від 20 грудня 1991 року № 2009-ХII (далі - Закон № 2009-ХII), приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року.

Положеннями статті 17 ЗК України 1990 року був передбачений порядок передачі земельних ділянок у власність Радами народних депутатів, який передбачав прийняття останніми рішень з цього питання. Частиною першою статті 29 цього ж Кодексу передбачалось, що припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у випадку добровільної відмови власника землі або землекористувача проводиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

За частиною першою статті 23 ЗК України 1990 року право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, підставою набуття (припинення) земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку.

Такий акт лише посвідчував відповідне право та не мав самостійного юридичного значення.

За такого, встановивши, що рішенням районної ради було припинено право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано визнав державний акт на право власності відповідача не земельну ділянку недійсним, оскільки з часу припинення прав на земельну ділянку державний акт не посвідчував відповідне право відповідача та не мав самостійного юридичного значення.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 відмовився від ведення фермерського господарства, проте не відмовлявся від земельної ділянки, є неприйнятними, оскільки спірна земельна ділянка має певне призначення для її використання - для ведення (селянського) фермерського господарства та передавалася у власність ОСОБА_2 з дотриманням певної процедури її передачі позивачу, передбаченої Законом № 2009-XII, а отже останній не може використовувати та розпоряджатися цією ділянкою на власний розсуд. Не змінює цих обставин і той факт, що позивач не писав окрему заяву про відмову від земельної ділянки, оскільки останнім не заперечувалося, що він добровільно відмовився від ведення селянського (фермерського) господарства, для здійснення діяльності якого була надана земельна ділянка, а також і те, що через 25 років, а саме у травні 2020 року, ОСОБА_2 зареєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку у державного реєстратора на підставі залишеного у себе державного акту на право приватної власності на землю з огляду на те, що рішенням Казанківської районної ради в межах її компетенції в травні 1993 року право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку було припинено.

До того ж, як встановлено вищезазначене рішення районної ради було предметом судового розгляду та рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання його незаконним та скасування.

Колегія суддів не погоджується із твердженням представника відповідача щодо того, що позивач (ФГ Марія-Послушняк ) не отримало право на користування земельною ділянкою, яка належала позивачу.

Так, з огляду на статті 50, 51 ЗК України (в редакції ЗК України від 1990 року із змінами та доповненнями станом на 1995 рік) саме громадяни України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, зверталися до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів для одержання земельної ділянки у власність або користування. Аналогічні норми було закріплено в статтях 4, 5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство .

Саме надання громадянам земельних ділянок, слугувало підставою для створення фермерського господарства (стаття 9 вказаного Закону). Іншого порядку отримання земельних ділянок у власність не передбачалось.

З приводу доводів представника відповідача про не дослідження арбітражним судом всіх обставин справи та посилання на те, що вказаним рішенням лише визнано право позивача на розширення фермерського господарства до 50 га, то суд також не погоджується із наведеними обставинами. Так, зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що суд встановив факт незаконної відмови селищною Радою у розширенні фермерського господарства ФГ Марія , правонаступником якого є позивач, щодо виділення конкретної земельної ділянки, яка зокрема, належала відповідачу. Зміст резолютивної частини судового рішення вказує на обов`язок виділити позивачу конкретної земельної ділянки, яка саме належала відповідачу.

Натомість, на момент розгляду арбітражним судом вимог позивача, право власності відповідача було припинено рішенням Казанківської селищної Ради народних депутатів, а отже встановлені цим судом обставини, не можуть бути переоцінені судом в разі незгоди із мотивами його ухвалення чи з інших підстав.

Щодо відсутності у позивача проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, то таке твердження представника відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки одержанню Державного акту на право користування земельною ділянкою передувало складання проекту землеустрою. Будь-яких законодавчих вимог щодо повторного визначення (відновлення) меж земельної ділянки законодавством не вимагається.

Інші доводи апеляційної скарги на рішення суду були предметом розгляду судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги на рішення суду не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Крім того, як вбачається з апеляційних скарг сторін, предметом апеляційного розгляду є перевірка законності ухваленого у справі додаткового рішення в частині вирішення питання про розподіл судових витрат понесених позивачем на сплату судового збору та правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2021 року, після ухвалення судового рішення, представник позивача ФГ Марія-Послушняк - адвокат Ремешевський Є.А., подав заяву про ухвалення у справі додаткового рішення, яким просив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір 2 270 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 55 177 грн. 50 коп.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача посилався на те, що під час розгляду справи позивачем сплачувався судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 05 травня 2021 року в сумі 2 270 грн., що підтверджується платіжним дорученням №306 від 05 травня 2021 року, яке міститься в матеріалах справи, проте питання розподілу цієї частини судових витрат судом не вирішено.

В позовній заяві та у судовому засіданні 27 вересня 2021 року представником позивача зазналося про те, що остаточний розмір судових витрат позивача пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги в межах цієї справи, детальний опис виконаних адвокатом робіт та докази їх оплати будуть надані ним в порядку передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України

До цього клопотання додані: копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 26 травня 2021 року, копія акту №АП - 00015 приймання передачі послуг від 04 жовтня 2021 року.

Представник відповідача - адвокат Порошина Н.Г. подала заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Частково задовольняючи заяву представника позивача про стягнення з відповідача понесеного судового збору в сумі 168 грн., суд дійшов висновку, що така заява в зазначеній частині підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів оплати послуг адвоката не надано, матеріали справи не містять, ані квитанцій про сплату послуг, ані платіжного доручення, що свідчило б про фактично понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За положеннями статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду даної справи, 07 травня 2021 року представником позивача була подана апеляційна скарга на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2021 року. За подання апеляційної скарги на цю ухвалу позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 270 грн., що підтверджується платіжним дорученням №306 від 05 травня 2021 року (т.2 а.с.1-3). Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ФГ Марія-Послушняк задоволено, а ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ФГ Марія-Послушняк було задоволено, то з відповідача на користь позивача слід було стягнути судовий збір, який поніс позивач за подану апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції. Проте, суд першої інстанції стягуючи з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 168 грн. не зазначив мотивів зменшення судового збору.

Крім того, за змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Об`єднана Палата Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

За такого колегія суддів не погоджується з підставами відмови судом першої інстанції у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з ненаданням позивачем будь-яких фактичних даних (квитанцій про оплату, прибуткових касових ордерів тощо), які б підтверджували факт оплати позивачем адвокату заявлених витрат на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу .

Між тим, вирішуючи питання щодо розподілу вищезазначених витрат колегія суддів виходить з такого.

Дослідивши зміст заяви представника позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснював адвокат Ремешевський Є.А. на підставі довіреностей від 06 травня 2020 року та від 15 березня 2021 року, договору про надання правової (правничої) допомоги від 26 травня 2020 року та акту приймання-передачі наданих послуг №АП-00015 від 04 жовтня 2021 року з описом робіт (наданих) послуг, виконаних адвокатом.

Представник позивача до ухвалення судового рішення зробив відповідну заяву та протягом п`яти днів, а саме 04 жовтня 2021 року поштовим відправленням (03 жовтня 2021 року вихідний день) після ухвалення рішення суду подав відповідні докази.

Відповідно до договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 26 травня 2020 року послуги адвоката полягають, зокрема у представництві інтересів клієнта, підготовці позовів, відзивів, заперечень, клопотань, зустрічних позовів, заяв та інших процесуальних документів по справі за позовом клієнта про скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні ФГ Марія-Послушняк , а також інших судових справ, які виникли або можуть виникнути зі спірних правовідносин.

Клієнт здійснює оплату наданих послуг протягом 30 банківських днів після набрання законної сили судовим рішенням та отримання від адвоката рахунку складеного на підставі акта приймання-передачі наданих послуг на рахунок адвоката. За такого, складення акта приймання-передачі наданих послуг лише 04 жовтня 2021 року не є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Згідно акту-приймання передачі №АП - 00015 від 03 жовтня 2021 року адвокатом бути надані наступні послуги з погодженої сторонами вартості 1 години у розмірі 1051 грн. на загальну суму 55 177 грн. 50 коп.: вивчення матеріалів, формування правової позиції, дослідження судової практики (4 години) в сумі 4 204 грн.; підготовка запитів до господарського суду Миколаївської області, Державного архіву Миколаївської області, отримання копій документів в Держархіві Миколаївської області (2 год.) - 2 102 грн.; підготовка та подання до Казанківського райсуду Миколаївської області позову до ОСОБА_2 та заяви про забезпечення позову (6 год.) - 6 306 грн.; підготовка та подання до суду першої інстанції заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та заяви про розгляд підготовчого судового засідання без участі представника позивача (1 год.) - 1 051 грн.; підготовка проекту заяви про забезпечення позову від 05 січня 2021 року (1 год.) - 1 051 грн.; підготовка та подання до суду першої інстанції клопотання від 23 лютого 2021 року (0,5 год.) - 525 грн. 50 коп.; участь у судовому засіданні 02 лютого 2021 року (3 год.)-3 153 грн.; підготовка та подання до Казанківського районного суду Миколаївської області відповіді на відзив (3 год.)-3 153 грн.; участь у судовому засіданні 22 лютого 2021 року (3 год.) - 3 153 грн.; підготовка та подання до Миколаївського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу (провадження 22-ц/812/476/21) (2 год.) - 2 102 грн.; участь у судовому засіданні Миколаївського апеляційного суду 17 березня 2021 року (1 год.) - 1 051 грн.; участь у судовому засіданні 23 березня 2021 року (4,5 год.)- 4 729 грн. 50 коп.; підготовка та подання до Казанківського районного суду Миколаївської області скарги на дії державного виконавця (провадження 4с/478/1/2021 (3 год.) - 3 153 грн.; підготовка проекту заяви про забезпечення позову від 12 квітня 2021 року (1 год) - 1 051 грн.; підготовка та подання до Казанківського районного суду Миколаївської області пояснень від 05 травня 2021 року, участь у судовому засіданні 05 травня 2021 року (5 год.) - 5 255 грн.; підготовка та подання до Миколаївського апеляційного суду апеляційної скарги на ухвалу суду від 05 травня 2021 року (3 год.) - 3 153 грн.; участь у судовому засіданні Миколаївського апеляційного суду 08 червня 2021 року (провадження 22-ц/812/1097/21) (3 год.) - 1 051 грн.; підготовка та подання до Казанківського районного суду Миколаївської області заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяви про розгляд справи без участі представника позивача, заяв про долучення доказів від 18 серпня 2021 року та 21 вересня 2021 року (1,5 год.) - 1 576 грн. 50 коп.; участь у судовому засіданні 27 вересня 2021 року (4 год.) - 4 204 грн., підготовка та подання до Казанківського районного суду Миколаївської області заяви про ухвалення додаткового рішенні (2 год.) - 2 102 грн.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ФГ Марія -Послушняк на додаткове рішення суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Порошина Н.Г. в апеляційній скарзі зазначала, що послуги у пунктах 1 та 2 акту №АП - 00015 від 04 жовтня 2021 року (вартість 4 204 грн. та 2 102 грн.) були надані адвокатом в іншій справі, а саме №478/918/20 за аналогічним позовом (той же відповідач та той же предмет спору). Рішенням суду від 10 листопада 2020 року в тій справі у задоволенні позову, поданого в інтересах ОСОБА_4 , замість ФГ Марія- Послушняк відмовлено, а судові витрати позивача та інші його витрати пов`язані із розглядом справи віднесено на рахунок позивача. Представник позивача обставини щодо пред`явлення та розгляд судом позову до відповідача з аналогічних підстав не заперечував.

До того ж, запити до господарського суду та архіву, отримання витягів з реєстру від 15 травня 2020 року, тобто дії щодо підготовки позову вчинено на підставі довіреності від 06 травня 2020 року, та до укладення договору про надання правничої допомоги від 25 червня 2020 року, а тому представник відповідача вважала, що їх включення до акту приймання-передачі виконаних адвокатом послуг відповідно до договору є безпідставним. Витрати на підготовку та подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, на що витрачено 6 годин та визначено вартість 6 306 грн. (п. 3 акту) не є реальними витратами, оскільки ці документи є аналогічними позову та заяві про забезпечення, які були підготовлені адвокатом по вищезазначеній іншій справі.

Не відповідає дійсності і витрачений адвокатом час на участь у судових засіданнях.

Так, 02 лютого 2021 року тривалість судового засіданні не перевищувала 10 хвилин, 22 лютого 2021 року - 15 хвилин, 23 березня 2021 року - 1 години, 27 вересня 2021 року - 2 годин.

Крім того, не є обґрунтованими витрати на підготовку та подачу заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції (вартість 2 627 грн. 50 коп.), оскільки заяви ідентичні, їх підготовка фактично займала не більше 20 хв. та такі витрати не були необхідними. Також до детального опису нібито виконаних адвокатом Ремешевським Є.А. послуг включено послуги, які не були надані вказаним адвокатом у цій справі. В матеріалах справи наявний ордер та документи, що підготовлені іншим адвокатом.

До того ж, представник зазначала, що позивачем не взято до уваги майновий стан відповідача, які має хронічні захворювання, що вимагає значних втрат на лікування.

За вказаних обставин представник відповідача погоджуючись з тим, що суд ухвалив правильне по суті додаткове рішення про відмову у задоволенні заяви, просив змінити мотивування рішення суду.

Вирішуючи чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, з огляду на подану відповідачем до суду першої інстанції заяву про завищений розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує заперечення представника відповідача про те, що справа з аналогічних підстав вже пред`являлась до відповідача за позовом ОСОБА_4 та представник позивача брав участь у тій справі, а тому дана справа не є значної складності, не потребувала додаткового правового аналізу та часу з боку адвоката для складання документів та формування правової позиції у цій справі, під час розгляду справи позиція позивача не змінювалася. Правова позиція позивача викладена у відповіді на відзив відповідача на позовну заяву та у заявах про забезпечення позову вже була сформована у позові.

Отже, дослідивши заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що розмір заявлених представником ФГ Марія- Послушняк витрат на правничу допомогу у сумі 55 177 грн. 50 коп., не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх загальний розмір є необґрунтовано завищеним.

Ураховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати ФГ Марія-Послушняк на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції підлягають задоволенню частково у сумі 5000 грн., які належить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, то на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення заяви представника ФГ Марія Послушняк - адвоката Ремешевського Є.А. про стягнення судових витрат.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , поданої його представником адвокатом Порошиною Н.Г. на рішення суду першої інстанції відмовлено, то підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 374, 375, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною, в частині оскарження рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником - адвокатом Порошиною Наталією Гафурівною, в частині оскарження додаткового рішення та апеляційну скаргу Фермерського господарства Марія - Послушняк задовольнити частково.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Додаткове рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 08 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Казанка Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Фермерського господарства Марія-Послушняк (56001, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Українська, б.116; код ЄДРПОУ 20897943) судовий збір в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. за подання апеляційної скарги та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: П.П. Лисенко

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 18 січня 2022 року.