Постанова

від 21.12.2021 по справі 521/20920/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/545/21

Номер справи місцевого суду: 521/20920/16-ц

Головуючий у першій інстанції Поліщук І.О.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,

від правонаступника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4 - не з`явились,

від правонаступника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_5 - не з`явились,

переглянувши справу №521/20920/16-ц за позовом ОСОБА_3 в особі правонаступників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання нерухомого майна особистою приватною власністю, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в особі правонаступників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ майна подружжя за апеляційними скаргами правонаступників ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2019 року у складі судді Поліщук І.О., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 , звернувшись 18 лютого 2016 року до суду з позовом про розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, вказав, що уклав шлюб з ОСОБА_1 17 серпня 1991 року, спільних дітей у шлюбі не мають. На протязі п`яти років сім`єю не проживають, шлюб носить формальний характер. У шлюбі набуто за договорами купівлі-продажу однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Позивач ОСОБА_3 , пославшись на власну ініціативу у відступі від рівності часток у спільній сумісній власності подружжя на користь відповідача ОСОБА_1 , просив:

розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 серпня 1991 року Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №701;

поділити майно подружжя;

в порядку поділу майна подружжя виділити йому ОСОБА_3 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на вказане майно;

в порядку поділу майна подружжя виділити ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та визнати за нею право власності на вказане майно (т.1 а.с.3-6 копія).

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2016 року відкрито провадження в справі №521/3773/16-ц за позовом ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (т.1 а.с.17, 18 копія).

Відповідач ОСОБА_1 позов про розірвання шлюбу та поділ майна не визнала, про що зазначила в заяві від 16 березня 2016 року (т.1 а.с.35).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 березня 2016 року в справі №521/3773/16-ц, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено; розірвано шлюб, поділено майно подружжя (т.1 а.с.40-44, копія).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2016 року за заявою відповідача ОСОБА_1 заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 березня 2016 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (т.1 а.с.67 копія).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 7 грудня 2016 року в справі №521/3773/16-ц позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя розділено, виділено у самостійні провадження позовні вимоги про розірвання шлюбу (єдиний унікальний номер судової справи №521/3773/16-ц) та позовні вимоги про поділ майна подружжя (єдиний унікальний номер судової справи №521/20920/16-ц) (т.1 а.с.86 копія, 87).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2017 року в справі №521/3773/16-ц позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 серпня 1991 року Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №701 (т.1 а.с.97-98 копія).

29 грудня 2016 року ОСОБА_3 уточнив вимоги про поділ майна та вказав, що гроші на придбання квартири АДРЕСА_1 йому були фактично подаровані родиною, право власності на цей об`єкт нерухомості є похідним від продажу квартири АДРЕСА_3 , що належала його матері, сестрі та племінниці в рівних частках. ОСОБА_3 є титульним власником: квартири АДРЕСА_1 , придбаної для проживання матері за гроші від продажу нерухомого майна, що належало родині Копицьких; квартири АДРЕСА_2 , придбаної за спільні кошти; земельної ділянки площею 0,0600 на, розташованої у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, одержаної у власність в порядку приватизації. На земельній ділянці, яка є його особистою власністю, знаходиться незакінчений будівництвом будинок, будівництво здійснює син ОСОБА_4 з його згоди, будинок не зданий в експлуатацію та є власністю сина та дружини сина. Посилаючись на вказані обставини, позивач ОСОБА_3 в порядку поділу майна просив:

визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , придбану за кошти родини Копицьких;

поділити в рівних частках між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набуту за спільні кошти подружжя квартиру АДРЕСА_2 , визнати за кожним право власності на Ѕ частку вказаного нерухомого майна (т.1 а.с.114-118).

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнала, звернувшись 13 січня 2017 року до суду із зустрічним позовом, вказала, що обидві квартири набуто у шлюбі, крім того, спільною сумісною власністю є земельна ділянка кадастровий номер 5123781500:02:001:0100 в с. Кароліно-Бугаз та збудований на ній двоповерховий будинок загальною площею 218,9 кв.м житловою площею 29,3 кв.м. У зустрічному позові ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , на Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 , на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 5123781500:02:001:0100 в с. Кароліно-Бугаз, на Ѕ частку житлового будинку, розташованого на вказаній земельній ділянці (т.1 а.с.121-122).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2017 року уточнену 29 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_3 прийнято до провадження (т.1 а.с.139).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (т.1 а.с.146-147).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 72 років (т.1 а.с.191, 216).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 листопада 2017 року провадження у справі №521/20920/16-ц зупинено до залучення до участі в справі правонаступників померлого позивача ОСОБА_3 (т.1 а.с.193).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2018 року провадження у справі поновлено, до участі в справі в якості правонаступників померлого ОСОБА_3 залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т.1 а.с.196).

Спадкову справу №5/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведено 16 березня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поляковою Т.Ю.; з заявами про прийняття спадщини звернулись 16 березня 2018 року син ОСОБА_4 , дочка ОСОБА_5 ; спадкова справа містить заповіт ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. 27 липня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №6831 щодо земельної ділянки в АДРЕСА_4 , ділянка № НОМЕР_1 та квартири АДРЕСА_1 на користь сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 в рівних частках (т.1 а.с.200-202, 212-225).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 4 квітня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_3 в особі правонаступників про поділ майна подружжя, залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в якості правонаступників відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 (т.2 а.с.3-4).

Правонаступники ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зустрічний позов визнали в частині права ОСОБА_1 на Ѕ частку двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , в решті вимоги не визнали (т.2 а.с.9-13).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2019 року:

первісний позов ОСОБА_3 в особі правонаступників задоволено частково; визнано спадковим майном ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ,:

Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ,

Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 ,

Ѕ частку земельної ділянки земельної ділянки площею 0,0600 на, розташованої у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123781500:02:001:0100,

Ѕ частку садового (дачного будинку) літ. А , загальною площею 218,1 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, з навісом а , басейном б , спорудами №1-3, розташованого в садовому товаристві Кароліно , ділянка № НОМЕР_1 с. Кароліно-Бугаз, Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, збудованого за час шлюбу з ОСОБА_1 , але не прийнятого в експлуатацію;

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на:

Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , припинивши право власності померлого ОСОБА_3 на вказану частку майна;

Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 , припинивши право власності померлого ОСОБА_3 на вказану частку майна;

Ѕ частку земельної ділянки земельної ділянки площею 0,0600 на, розташованої у АДРЕСА_4 , кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, припинивши право власності померлого ОСОБА_3 на вказану частку майна;

Ѕ частку садового (дачного будинку) літ. А , загальною площею 218,1 кв.м, житловою площею 29,3 кв.м, з навісом а , басейном б , спорудами АДРЕСА_5 , збудованого за час шлюбу з ОСОБА_3 , але не прийнятого в експлуатацію (т.2 а.с.54-58).

Висновок суду мотивовано тим, що спільна сумісна власність подружжя на квартиру АДРЕСА_2 визнавалась кожним з подружжя, що належних доказів набуття за кошти родини ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 не надано, що первісно сам ОСОБА_3 відносив дану квартиру до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. У визнанні спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки та будинку, що на ній збудований, суд виходив з того, що будівництво будинку ОСОБА_4 за власні кошти на земельній ділянці батька ОСОБА_3 за згодою останнього не доведено, що ОСОБА_4 не пред`явлено позов про визнання за ним права власності на садовий будинок, що спірний будинок було побудовано під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що садовий будинок використовується сім`єю правонаступника ОСОБА_4 , проте за життя ОСОБА_3 не звертався до реєстраційної служби для вирішення питання реєстрації цього об`єкту та ухилився від оформлення свідоцтва про право власності на садовий будинок, з огляду на що суд дійшов висновку про те, що садовий будинок є спільною сумісною власністю подружжя та за ОСОБА_1 підлягає визнанню право власності на Ѕ частку збудованого за час шлюбу, але не зданого в експлуатацію садового будинку, що ОСОБА_4 не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно. Суд поділив земельну ділянку та визнав за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку земельної ділянки, пославшись на те, що на земельній ділянці знаходиться будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя, а оскільки садовий будинок підлягає поділу, то до ОСОБА_1 , яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 4 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу передати за виключною підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області(т.2 а.с.72-79).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 4 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині квартири АДРЕСА_1 , земельної ділянки та садового (дачного) будинку і ухвалити в цій частині нове рішення про визнання квартири спадковим майном ОСОБА_3 та про відмову в задоволенні вимог зустрічного позову щодо поділу земельної ділянки та садового (дачного) будинку (т.2 а.с.64-69).

За змістом вимог апеляційних скарг незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Квартиру АДРЕСА_1 набуто ОСОБА_3 у період шлюбу, але за кошти від продажу іншої квартири, що належала на праві власності його матері, сестрі та племінниці. У цій квартирі з 1998 року була зареєстрована та проживала до смерті мати ОСОБА_3 ОСОБА_6 , відповідач ОСОБА_1 ці обставини не заперечувала та не спростовувала, тому квартира АДРЕСА_6 як майно, набуте ОСОБА_3 за час шлюбу, але за кошти, що належали йому особисто, була його особистою власністю і поділу як майно подружжя не підлягала. Земельна ділянка в СК Кароліно була набута ОСОБА_3 у власність в порядку приватизації, тому була його особистою власністю і поділу як майно подружжя не підлягала, оскільки не є майном, нажитим подружжям у шлюбі. На земельній ділянці знаходиться садовий будинок, який не добудований та не зданий в експлуатацію, будівництво садового будинку здійснював ОСОБА_4 з дозволу та згоди власника земельної ділянки батька ОСОБА_3 . Визнання права власності на новостворене майно за рішенням суду законом не передбачено, реєстрація садового (дачного) будинку в якості об`єкта незавершеного будівництва відсутня, будівельно-технічна експертиза для встановлення ступеня готовності об`єкта до експлуатації не проводилась, тому вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на Ѕ частку будинку та Ѕ частку земельної ділянки задоволенню не підлягали. Суд вийшов за межі позовних вимог та визнав спадковим майном ОСОБА_3 Ѕ частку земельної ділянки та Ѕ частку садового будинку. Суд не звернув увагу на те, що за вимогами ОСОБА_1 йшлося про визнання за нею права власності на Ѕ частку житлового будинку, а не садового будинку, що є різними об`єктами нерухомого майна. Суд порушив підсудність справи, оскільки земельна ділянка і незакінчений будівництвом будинок, розташований на земельній ділянці, знаходяться на території, що за правилами виключної підсудності відноситься до компетенції Овідіопольського районного суду Одеської області.

В апеляційних скаргах не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

Відзив на апеляційні скарги не подано.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційних скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , 1957 року народження, зареєстрували шлюб 17 серпня 1991 року, про що Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції зроблено актовий запис №701 (т.1 а.с.9).

18 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, за змістом позовних вимог подружжя не проживало сім`єю більш ніж п`ять років.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 січня 2017 року в справі №521/3773/16-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (т.1 а.с.97-98).

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільних дітей не мають.

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_3 за життя склав заповіт щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , та щодо квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Заповіт посвідчено 27 липня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І., зареєстровано в реєстрі за №6831. Заповіт на час смерті ОСОБА_3 був чинний (т.1 а.с.225).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 72 років (т.1 а.с.216).

Спадкову справу №5/2018 до майна померлого ОСОБА_3 заведено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поляковою Т.Ю. 16 березня 2018 року за заявою спадкоємців сина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_5 (а.с.200-202, 212-225).

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна №875, зареєстрованого 3 липня 1996 року на товарній біржі Центральна Одеська біржа нерухомості за №875, ОСОБА_3 купив двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 . Право приватної власності за ОСОБА_3 на підставі вказаного Договору купівлі-продажу зареєстровано бюро технічної інвентаризації 8 липня 1996 року за №105- стр.68 книга 184пр (т.1 а.с.37).

Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна №4206, зареєстрованого 12 лютого 1998 року на товарній біржі Центральна Одеська біржа за №4206, ОСОБА_3 купив однокімнатну квартиру загальною площею 32,1 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 . Право приватної власності за ОСОБА_3 на підставі вказаного Договору купівлі-продажу зареєстровано бюро технічної інвентаризації 16 лютого 1998 року за №231- стр.68 книга 263пр (т.1 а.с.12-15, 37).

ОСОБА_3 з 29 січня 1997 року був зареєстрований до дня смерті за адресою: АДРЕСА_8 (т.1 а.с.34).

ОСОБА_1 з 16 липня 1974 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 (т.1 а.с.33, 56-57).

ОСОБА_3 з 1989 року був членом громадської організації садоводів Кароліно , мав у користуванні земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,06 га, станом на 22 травня 2016 року (дата видачі довідки) на ділянці наявною була будівля (за змістом довідки забудову здійснює син ОСОБА_4 ) (т.1 а.с.72, 127, 128).

Державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №288578, виданим 30 березня 2005 року Кароліно-Бугазькою сільською радою, посвідчено належність ОСОБА_3 на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,06 га, цільового призначення для ведення садівництва , кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, розташованої в СК Кароліно , ділянка № НОМЕР_1 , с. Кароліно-Бугаз, Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області. Земельна ділянка передана у власність на підставі рішення 25 сесії ІУ скликання Кароліно-Бугазької сільської ради від 28 грудня 2004 року №1708 (т.1 а.с.123-124, 125-127).

Згідно технічного паспорту на садовий (дачний) будинок, розташований в садовому товаристві ІНФОРМАЦІЯ_5 на ділянці АДРЕСА_4 , виготовленого 20 березня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю БТІ Одеса на замовлення ОСОБА_4 , на ділянці знаходиться садовий будинок літ. А загальною площею 218,9 кв.м, навіс літ. а , басейн літ. Б , споруди №1-3 (т.1 а.с.102-110).

Отже, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17 серпня 1991 року до 16 січня 2017 року (позов про розірвання шлюбу подано 18 лютого 2016 року, ОСОБА_3 посилався на те, що сім`єю не проживає більше п`яти років, ОСОБА_1 в заяві про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 березня 2016 року про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя не заперечувала ту обставину, що сім`єю не проживають більше п`яти років).

Нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2 набута на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 3 липня 1996 року, квартира АДРЕСА_1 набута на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 1998 року.

Тобто, квартири як об`єкти нерухомого майна набуті у власність у 1996, 1998 роках у період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі.

На час набуття квартир у власність діяв Кодекс про шлюб та сім`ю України, стаття 22 даного Кодексу визначала, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном; подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Роздільне майно подружжя було врегульовано статтею 24 КпШС України, відповідно до положень якої майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, а також речі індивідуального користування (за винятком коштовностей та предметів розкоші) вважалося власністю кожного з подружжя.

Отже, у сенсі положень КпШС України, що діяв до 2004 року, набуте за час шлюбу нерухоме майно набувало статусу спільної сумісної власності подружжя.

Цивільний кодекс 1963 року в редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу квартир, передбачав вимоги щодо форми договору купівлі-продажу нерухомого майна для житлового будинку. Так, згідно частини 1 статті 47 цього Кодексу нотаріальне посвідчення угоди було обов`язковим лише у випадках, вказаних у законі; недотримання в цих випадках нотаріальної форми тягло за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною 2 статті 48 цього Кодексу. Стаття 227 цього Кодексу визначала, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин; недотримання цієї вимоги тягло недійсність договору (ст.47 цього Кодексу); договір купівлі-продажу житлового будинку підлягав реєстрації у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів.

Спірним майном є квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1 . Діючий на час набуття вказано нерухомого майна Цивільний кодекс 1963 року не передбачав обов`язковості нотаріального посвідчення угоди щодо купівлі-продажу квартир, тому у розумінні положень частини 1 статті 47 цього Кодексу угода (договір купівлі-продажу) квартири в силу відсутності нотаріальної форми не мала наслідком її недійсність.

Спірне майно квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 набуто на підставі зареєстрованого на біржі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 3 липня 1996 року та від 12 лютого 1998 року відповідно.

Згідно статті 15 Закону України Про товарну біржу в редакції, чинній на час укладення договорів, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

Отже, зареєстрований на товарній біржі Центральна Одеська біржа нерухомості Договір купівлі-продажу №875 від 3 липня 1996 року та зареєстрований на товарній біржі Центральна Одеська біржа Договір купівлі-продажу №4206 від 12 лютого 1998 року, за яким на ім`я ОСОБА_3 набуто у власність квартири, не підлягали нотаріальному посвідченню; набуте на біржі нерухоме майно є квартирами, угоди щодо яких в силу положень статті 47 ЦК 1963 року не мали наслідком недійсність через недотримання нотаріальної форми; діючий Закон передбачав обов`язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, натомість не передбачав обов`язковість такої форми для договору купівлі-продажу квартири.

Право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 та на квартиру АДРЕСА_1 як такі, що набуті на підставі зареєстрованих на товарній біржі договорів купівлі-продажу, зареєстровано бюро технічної інвентаризації в установленому станом на 1996-1998 роки порядку.

Отже, докази у справі у сукупності з аналізом законодавства підтверджують, що квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_1 є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції при віднесенні квартир до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя помилково застосував норми Сімейного кодексу України, що набрали чинності з 1 січня 2004 року та, відповідно, не діяли станом на 1996 та 1998 рік, тобто на час набуття квартир у власність.

Поділ майна подружжя підлягає здійсненню на підставі положень нині діючого Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до положень частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 1 статті 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припинили проживання сім`єю, а потому й розірвали шлюб, проте домовленості щодо поділу квартир як об`єктів права спільної сумісної власності не досягли. Шлюбний договір чи домовленість між подружжям щодо розміру часток у спільній сумісній власності подружжя відсутні. За таких обставин, спір про поділ майна підлягає вирішенню судом з визначенням часток майна дружини та чоловіка рівними. Питання присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно у даній справі не порушувалось.

Відповідно до положень частини 3 статті 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Отже, з поділом квартир як майна спільної сумісної власності колишнього подружжя, право спільної сумісної власності на це нерухоме майно в силу положень частини 3 статті 372 ЦК України припиняється.

ОСОБА_3 помер в ході розгляду справи в суді першої інстанції, належна йому частка у спільному майні підлягає спадкуванню. Оскільки в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_3 як померлою особою не можливо визнати право власності на належну йому частку квартир, рівно як і не можливо у даній справі вирішити питання спадщини померлого, то правильним є в порядку поділу майна подружжя (оскільки спір виник за життя ОСОБА_3 ) визначити частку ОСОБА_3 у спільному майні подружжя, з тим щоб спадкоємці змогли в подальшому у Спадковій справі №5/2018 до майна померлого ОСОБА_3 оформити спадщину.

Що ж до ОСОБА_1 , то її права у спільній сумісній власності на квартири як на майно подружжя підлягають захисту визнанням квартир спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу спільного майна визнанням за нею права власності на Ѕ частку спірних квартир.

Доводи апеляційних скарг правонаступників померлого ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині особистої власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 безпідставні. Квартиру набуто у період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у 1998 році під час дії Кодексу про шлюб та сім`ю, стаття 22 якого чітко відносила таке майно до спільної сумісної власності подружжя, а стаття 24 Кодексу, що регулювала роздільне майно подружжя, не передбачала тощо, що майно, набуте ним, нею, але за кошти, які належали їй, йому особисто, було особистою приватною власністю чоловіка чи дружини.

Норма, яка закріплена у пункті 3 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України (особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто), чинного з 1 січня 2004 року, не поширюється на правовідносини, що виникли у 1998 році з договору купівлі-продажу квартири.

Позовні вимог про визнання квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю на підставі Закону України Про власність , що був чинний до 1 січня 2004 року та діяв у період дії Кодексу про шлюб та сім`ю України, ОСОБА_3 не пред`являв.

Більш того, за первісними вимогами, з якими ОСОБА_3 звернувся до суду 18 лютого 2016 року, він сам відносив квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Щодо земельної ділянки кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, то даний об`єкт нерухомого майна не має статусу об`єкта спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та, відповідно, не підлягає поділу як майно подружжя.

Так, земельна ділянка знаходиться в садовому кооперативі Кароліно , земельна ділянка була надана ОСОБА_3 у користуванню як члену громадської організації садоводів Кароліно ще у 1989 році, тобто надана у користування до того, як він у 1991 році уклав шлюб з ОСОБА_1 . Земельна ділянка має цільове призначення для ведення садівництва . Земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення сільської ради від 28 грудня 2004 року в порядку приватизації, тобто безоплатно, державний акт на право власності на земельну ділянку видано ОСОБА_3 30 березня 2005 року.

Отже, земельна ділянка не набувалась у власність на підставі правочину купівлі-продажу у період шлюбу.

Оскільки право власності на земельну ділянку набуто 30 березня 2005 року, то на даний об`єкту нерухомого майна поширюються положення Сімейного кодексу України, чинного з 1 січня 2004 року, пункт 5 частини 1 статті 57 якого відносить до особистої приватної власності дружити, чоловіка земельну ділянку, набуту нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні.

Отже, земельна ділянка кадастровий номер 5123781500:02:001:0100 є особистою власністю ОСОБА_3 та, з огляду на смерть ОСОБА_3 , наразі є об`єктом спадкування.

Суд першої інстанції безпідставно відніс земельну ділянку до спільного майна подружжя та в порядку поділу визнав за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку земельної ділянки.

Щодо будівлі, яка знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, то даний об`єкт з огляду на цільове призначення земельної ділянки для ведення садівництва як садовий (дачний) будинок (новостворене нерухоме майно) не прийнятий до експлуатації, право власності на такий не зареєстровано в установленому законом порядку.

За вимогами зустрічного позову ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на Ѕ частку житлового будинку, розташованого на земельній ділянці № НОМЕР_1 , площею 0,06 га в СК Кароліно .

В справі відсутні належні та допустимі докази того, що на земельній ділянці кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, знаходиться об`єкт, що має статус житловий будинок .

В справі відсутні належні та допустимі докази того, що на земельній ділянці кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, знаходиться об`єкт, що має статус садовий (дачний) будинок .

Наявний в справі технічний паспорт на садовий (дачний) будинок, розташований в садовому товаристві ІНФОРМАЦІЯ_5 на ділянці АДРЕСА_4 , виготовлений 20 березня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю БТІ Одеса на замовлення ОСОБА_4 , згідно якого на ділянці знаходиться садовий будинок літ. А загальною площею 218,9 кв.м, навіс літ. а , басейн літ. Б , споруди №1-3, не є документом, який посвідчує законність будівництва, завершення будівництва об`єкту, готовність такого до експлуатації та право власності на об`єкт.

Крім документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, тобто, крім Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №288578, виданого 30 березня 2005 року Кароліно-Бугазькою сільською радою ОСОБА_3 , в справі не має документів, які б стосувалися будівництва будівель, споруд тощо на даній ділянці (дані про забудовника, проектна документація, дозвільна документація на початок будівництва, декларація на об`єкт, декларація про готовність об`єкта до експлуатації тощо).

Об`єкт незавершеного будівництва та об`єкт самочинного будівництва є різними термінами.

Об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво).

Поняття ж самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникли у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частини 2 статті 376 ЦК України), проте, в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Таким чином, поняття об`єкт незавершеного будівництва (частина 3 статті 331 ЦК України) та самочинно збудований об`єкт (частина 1 статті 376 ЦК України) мають різний правовий статус та відмінне законодавче регулювання.

Чинне законодавство передбачає можливість набуття особою за певних умов права власності на самочинного збудований об`єкт нерухомого майна за рішенням суду.

У той же час об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно. Визнання за судовим рішенням права власності цієї особи на об`єкт незвершеного будівництва ні за яких умов не спричиняє правового наслідку у вигляді отримання таким майном (сукупністю будівельних матеріалів) статусу новоствореного нерухомого майна.

Зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 в частині об`єкту, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, правове обґрунтування вимог в цій частині лише посиланням на будівництво об`єкту в період шлюбу, відсутність у справі документів щодо проектування, дозволу на будівництво, власне самого будівництва об`єкту тощо унеможливлює у даній справі визначення того чи є спірний об`єкт об`єктом незавершеного будівництва чи об`єктом самочинного будівництва .

Безспірним є те, що будівля, яка знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, наразі не є об`єктом нерухомого майна, що підлягає поділу у спосіб, заявлений ОСОБА_1 .

Інші вимоги з відповідним правовим обґрунтуванням щодо цього майна у даній справі не заявлено. Тому, для виключення можливої преюдиційності у разі звернення зацікавлених осіб до суду з іншими вимогами, суд при даному апеляційному перегляді справи не надає оцінку доводам сторін щодо здійснюваного на земельній ділянці будівництва.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги правонаступників ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2019 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 в особі правонаступників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в особі правонаступників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 :

квартиру АДРЕСА_1 , набуту на ім`я ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на підставі Договору №4206 купівлі-продажу нерухомого майна від 12 лютого 1998 року, укладеного на товарній біржі Центральна Одеська біржа , реєстраційний номер 4206; зареєстрованого бюро технічної інвентаризації 16 лютого 1998 року, книга №263, пр.стр.68, р.№231;

квартиру АДРЕСА_2 , набуту на ім`я ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на підставі Договору №875 купівлі-продажу нерухомого майна від 3 липня 1996 року, укладеного на товарній біржі Центральна Одеська біржа , реєстраційний номер 875; зареєстрованого бюро технічної інвентаризації 8 липня 1996 року, книга №184, пр.стр.68, р.№105.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народженої в місті Чертков Тернопільської області, право власності на:

Ѕ частку квартири АДРЕСА_10 , набуту на ім`я ОСОБА_3 на підставі Договору №4206 купівлі-продажу нерухомого майна від 12 лютого 1998 року, укладеного на товарній біржі Центральна Одеська біржа , реєстраційний номер 4206; зареєстрованого бюро технічної інвентаризації 16 лютого 1998 року, книга №263, пр.стр.68, р.№231;

Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 , набуту на ім`я ОСОБА_3 на підставі Договору №875 купівлі-продажу нерухомого майна від 3 липня 1996 року, укладеного на товарній біржі Центральна Одеська біржа , реєстраційний номер 875; зареєстрованого бюро технічної інвентаризації 8 липня 1996 року, книга №184, пр.стр.68, р.№105.

Визнати, що частка ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спільному майні подружжя становила:

Ѕ частку квартири АДРЕСА_10 , набуту на ім`я ОСОБА_3 на підставі Договору №4206 купівлі-продажу нерухомого майна від 12 лютого 1998 року, укладеного на товарній біржі Центральна Одеська біржа , реєстраційний номер 4206; зареєстрованого бюро технічної інвентаризації 16 лютого 1998 року, книга №263, пр.стр.68, р.№231;

Ѕ частку квартири АДРЕСА_2 , набуту на ім`я ОСОБА_3 на підставі Договору №875 купівлі-продажу нерухомого майна від 3 липня 1996 року, укладеного на товарній біржі Центральна Одеська біржа , реєстраційний номер 875; зареєстрованого бюро технічної інвентаризації 8 липня 1996 року, книга №184, пр.стр.68, р.№105.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в особі правонаступників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю - відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в особі правонаступників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ як спільного майна подружжя земельної ділянки площею 0,0600 на, кадастровий номер 5123781500:02:001:0100, цільового призначення для ведення садівництва , розташованої в АДРЕСА_4 , та незавершеного будівництвом і не прийнятого до експлуатації садового (дачного) будинку, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 5123781500:02:001:0100 в АДРЕСА_4 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 січня 2022 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова