Постанова

від 05.10.2007 по справі 05/58-2а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05/58-2А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а

              

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" жовтня 2007 р. Справа № 05/58-2А.

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Укр-Петроль", м.Луцьк

до відповідача Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, м.Луцьк

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №000582399/0/5344/10/23-1 від 26.02.2007р.

                                                                               

                                                                      Головуючий суддя      Бондарєв С. В.

                                                                      Судді                                       Сініцина Л.М.

                                                                                                              Черняк Л.О.

                                                                     при секретарі                  Кулай А.В.

                                                                                                             

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від  позивача : Мандзик П.І. - дов. від 01.07.2007р.

від відповідача: Шевчук В.В. - дов. №6 від 17.09.2007р.

                              Політаєв Ю.В. - дов. від 20.03.2007р.

В засіданні господарського суду взяв участь : Манзій П.П. - прокурор відділу облпрокуратури

          

          Сторонам в судовому засіданні були  роз'яснені права і обов'язки передбачені ст.ст.49,51 КАСУ.

          Заяв про відвід складу суду не поступило.

          Здійснюється повна фіксація судового процесу технічними засобами , а саме програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

          В судовому засіданні 04.10.2007р. оголошувалась перерва до 05.10.2007р. до 9год.10хв.

          

          Суть спору: Позивач - Приватне підприємство "Торговий дім "Укр-Петроль" звернувся до суду з позовом в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №000582399/0/5344/23-1 від 26.02.2007р., яким йому визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість - в розмірі 1646136,00грн. в т.ч. 1097424,00грн. - основний платіж, 548712,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

          Свої позовні вимоги в позові, в поясненнях від 19.06.2007р., 20.06.2007р.,  28.09.2007р. обґрунтовує тим, що спірне рішення не відповідає вимогам чинного законодавства; перевірку проведено, акт оформлено з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок; акт не підписаний всіма посадовими особами ОДПІ (відсутні підписи старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Волинській області - М.В.Джури, головного державного податкового ревізора-інспектора ДПА у Волинській області О.В. Стрія); в акті перевірки факти виявлених порушень не вказано чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовано в бухгалтерському та податковому обліку; посилаючись на відсутність обов'язкових реквізитів податкових накладних, податкова жодним чином не зазначає який саме це реквізит і в якій саме податковій накладній (номер, дата тощо) він відсутній, чи неправильно вказаний; на момент перевірки в позивача були первинні документи, в т.ч. оформлені належним чином податкові накладні, які відображені в податковому обліку і містили всі необхідні реквізити, що дають змогу віднести суми, зазначені в них, до податкового кредиту; будь-яких пояснень від посадових осіб позивача не відбиралось, ніяких вилучень документів не проводилось; тому акт №01951 від 19.01.2007р. не може бути підставою для визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій; наведені недоліки щодо оформлення акта перевірки унеможливлюють для платника податку спростування чи доведення неможливості такого нарахування; відвантаження товарів проводилось в січні-березні 2006р., що підтверджується актами приймання-передачі до договору купівлі-продажу, договором, та відображено в колонці 2 податкових накладних; податкові накладні були складені підприємством "Єдність" до дати винесення рішення Деснянським районним судом м.Києва від 13.04.2006р. і тим більше до дати анулювання, свідоцтва платника ПДВ продавця (14.07.2006р.), оскільки податкова накладна вважається складною відповідно до п.7.3.1 Закону України "Про ПДВ" на дату виникнення першої події - відвантаження товару (складання актів приймання-передачі); податкові зобов'язання           продавця виникли до дати скасування свідоцтва платника ПДВ; допущені в податкових накладних неточності були усунені шляхом отримання належним чином оформлених податкових накладних, наявність яких ОДПІ не відобразила в акті перевірки; вказані в акті перевірки порушення не роблять недійсними податкові накладні та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів; дійсність операцій, що стали підставою для складанні податкових накладних відповідачем не заперечується, що випливає із зазначення в акті перевірки на стор.21 відсутності завищення валових витрат; згідно п.9.8 ст.9 Закону "Про ПДВ" та п.п.25.3 Положення про реєстрацію платників ПДВ у разі анулювання реєстрації платника податку платник податку у строки визначенні законом, є зобов'язаним  погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатись зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми, чи ні. Отже з анулюванням свідоцтва платника ПДВ не припиняється зобов'язання підприємства сплатити нарахований до такого анулювання ПДВ; Отже нарахована підприємством "Єдність" сума ПДВ повинна потрапити до бюджету; стосовно податкових зобов'язань продавця у позивача виникає право на бюджетне відшкодування, оскільки зазначені зобов'язання не вважаються припиненими; отже податкові накладні були складені підприємством "Єдність", яке на момент складення було платником ПДВ; дата, вказана як дата виписування податкових накладних, не відповідає даті виникнення податкових зобов'язань, вказаній у колонці 2 податкових накладних, а отже не може вважатись датою складання податкової накладної; на момент нарахування так і на момент перевірки в ПП „ТД"Укр-Петроль" були податкові накладні №746938 від 11.08.2006р., №746941 від 21.08.2006р., №12598 від 28.04.2006р., №746948 від  31.06.2006р., №1458/04 від 28.04.2006р., №746959 від 30.09.2006р., №74686 від 31.07.2006р., №74588 від 31.05.2006р., №74587 від 17.05.2006р. видані підприємством "Єдність", на загальну суму ПДВ 1097423,45грн. що підтверджує правомірність віднесення сум до податкового кредиту; жодні підстави зазначені в акті перевірки не є підставами визнання податкових накладних недійсними ; жодним Законом України не надано право і не передбачено обов'язки позивача вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (у тому числі щодо реєстрації платником податку, платником ПДВ, ведення останнім бухгалтерських документів, подання звітності, сплати податків; відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа, в даному випадку позивач, може посилатись на них у  спорі як на достовірні; підприємство "Єдність" не виключено з ЄДРПОУ; покупець не може відповідати за дії продавця і нести відповідальність повинен правопорушник; безпідставним є посилання відповідача в частині щодо вексельної форми розрахунків; дана обставина не вказана в акті перевірки, а рішення приймалось по акту перевірки; п.4.8 ст.4 Закону "Про ПДВ", вказуючи на те, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовувалися фактично не регулює моменту виникнення права платнику податку на податковий кредит у разі погашення зазначених векселів та припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків щодо порядку формування податкового кредиту. Тому відповідно до п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” оскільки є неоднозначне (множинне) трактування  прав та обов'язків платника податків щодо порядку формування податкового кредиту, рішення слід приймати на користь платника податків (Постанова ВАСУ від 07.02.2007р. у справі №К-21723/06).

          Відповідач в запереченнях на позов від 16.04.2003р., поясненні від 20.06.2007р., додаткових поясненнях на позов від 05.09.2007р. позов заперечив, оскільки вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства ; недоліки акту перевірки носять формальний характер, а не підписали акт перевірки Джус М.В. та Стрій О.В. оскільки перебували у відрядженні; згідно довідки Головного управління статистики у Луганській області від 17.04.2007р. до ЄДРПОУ включено Підприємство "Єдність" (ідентифікаційний код 217715952). До 20.08.2003р. даний суб'єкт був зареєстрований як Мале колективне підприємство "Єдність" і ним виписані податкові накладні; актом перевірки встановлено, що в порушення чинного законодавства позивачем включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 1097424,00грн. отриманих від МКФ "Єдність" (код 21775952), яке не є платником ПДВ так, як згідно рішення Деснянського районного суду м.Києва від 13.04.2006р. вирішено припинити юридичну особу  Підприємство "Єдність" з моменту оголошення судового рішення та Ленінською МДПІ у м.Луганську за №226 від 14.07.2006р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №17315124 підприємства "Єдність" (код 21775952); в податкових накладних вказано свідоцтво №17284874, не проставлено умови поставки, форма розрахунків; факти свідчать, що у господарських операціях з позивачем від підприємства "Єдність" діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операцій; законом не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку  з операцій поставки товарів не підтверджених податковими накладними; позивач  подав для суду акт приймання-передачі векселя, однак вексель на день розгляду справи не оплачений, відповідно до ч.3 п.4.8 ст.4 Закону "Про ПДВ" для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів) видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів; тому позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі з 1097423,45грн., (зазначене підтвердження практикою ВАСУ).

          Прокурор, який вступив у справу на стороні відповідача, позов заперечив, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та законним.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,-

встановив :

Луцькою ОДПІ проведено виїзну планову документальну перевірку Приватного підприємства „Торговий дім „Укр-Петроль” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з  01.07.2005р. по 30.09.2006р.

Перевіркою встановлено, що ПП „ТД „Укр-Петроль” допустив порушення п. 2.1 ст. 2, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р. із наступними змінами та доповненнями (надалі – Закон „Про ПДВ”) та п. 2, п. 5, п. 6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України №165 і занизив податок на додану вартість  в сумі 1097424грн., в т.ч. : квітень 2006р. – 237100грн., травень 2006р. – 259000грн., липень  2006р. – 350000грн., серпень 2006р. – 200478грн, вересень 2006р. – 50846грн. Позивачем включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 1097424грн. отриманих від МКФ „Єдність”, яке не є платником ПДВ так, як згідно рішення Деснянського районного суду м.Києва від 13.04.2006р. вирішено припинити юридичну особу Підприємство „Єдність” з моменту оголошення рішення та Ленінською МДПІ у м.Луганську за №226 від 14.07.2006р. анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №17315124, серія НБ №137581, індивідуальний податковий номер 217759512366 від 24.09.2003р. Підприємства „Єдність” Громадської організації інвалідів „Допомога” ЄДРПОУ 21775952, м.Луганськ вул..Челюскінців, 16. Крім того, в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону „Про ПДВ” та Порядку заповнення податкової накладної в податкових накладних проставлено свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (продавця) за №17284874, замість №17315124, не  проставлено умови поставки товару, форма проведених розрахунків.

Саме тільки за період з квітня по вересень 2006р. ОДПІ оспорює видані податкові накладні.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2007р. №01951.

На підставі зазначеного акта перевірки №01951 Луцькою ОДПІ прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 26.02.2007р. №000582399/0/5344/10/23-1, яким ПП „Торговий дім „Укр-Петроль” визначено суму податкового зобов'язання за платежем – податок на додану вартість – в розмірі 1646136грн., в т.ч. 1097424грн. – основний платіж і 548712грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Проаналізувавши наявні в справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення.

При цьому, суд виходив з наступного :

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 (надалі Порядок) (п.1.1) цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та  позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

          У разі виявлення порушень вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби в акті перевірки вчиняється запис :

          "Перевіркою дотримання вимог

---

(здійснюється посилання на нормативно-правовий акт) встановлено, що в порушення

---

(вказуються конкретні пункти та статті нормативно-правових актів, порушення вимог яких встановлено перевіркою)

---

викладається зміст порушення та зазначаються первинні документи або інші документи, які використовуються при проведенні перевірки та підтверджують наявність фактів зазначених порушень суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі суб'єктами господарювання).

          Згідно п.1.3 Переліку за результатами проведення невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

          Відповідно до п.1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладається в акті невиїзної документальної , виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджував наявність зазначених фактів.

          Аналогічну вимогу зазначено і  в п.3.3 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок (Додаток №8 до наказу ДПА України від 27.04.2006р. №225).

          У частині ІІ розділу 2 цього Порядку містяться вимоги щодо належного оформлення акта документальної перевірки, зокрема :

          - За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно :

          висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю ;

          у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів. що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків, операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідно до п. 3.1.3 Додатку 8 до наказу ДПА України від 27.04.2006р. №225 передбачено, що у разі виявлення розбіжностей чітко викладається зміст порушення з  посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені суб'єктом господарювання (посилання на підзаконні акти здійснюється лише у тих випадках, якщо відповідна норма законом не встановлена), зазначається звітний період фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, в якому дане порушення здійснено. При цьому, зазначаються конкретні дати подання суб'єктом господарювання податкових декларацій, в яких невірно відображено об'єкти оподаткування, та показник декларацій (рядки), що відображено невірно. У кожному випадку зазначається первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Згідно ст.. 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В акті документальної перевірки від 19.02.2007р. №01951дається лише перелік податкових накладних, які ніби-то використовувались в процесі перевірки, однак відсутні посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, по яких було виявлено порушення , що підтверджують наявність зазначених фактів порушень. Посилаючись на відсутність обов'язкових реквізитів (на думку податкової) в податкових накладних, ОДПІ не вказує який саме це реквізит і в якій саме податковій накладній  (номер, дата) він відсутній, чи неправильно вказаний.

В акті перевірки вказано, що посадовими особами підприємства надавались всі відповідні документи (арк. 25 акта)(Т. І, а.с. 25). Позивач стверджує , що ним надавались всі необхідні докази по справі, в т.ч. первинні документи – належним чином оформлені податкові накладні, які відображені в податковому обліку підприємства і містять всі необхідні реквізити, що дають змогу віднести суми, зазначені в них до податкового кредиту.  Чи  брались ці податкові накладні до уваги, невідомо (як встановлено позивач звертався до МКП „Єдність” з вимогою щодо приведення податкових накладних у відповідність до встановлених вимог. І податкові накладні надавались). Чи враховано зазначене при перевірці, в акті не зазначено.

Як встановлено судом, жодних пояснень посадових осіб приватного підприємства щодо надання чи ненадання первинних доказів не вимагалось і не надавалось.  Ніяких вилучень документів не проводилось, про що свідчить відсутність записів у акті перевірки, як це передбачено Методичними рекомендаціями та Порядком .

Крім того, в порушення вимог розділу 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Методичних рекомендацій, акт перевірки від 19.02.2007р. №01951 не підписаний двома посадовими особами Луцької ОДПІ, які здійснювали перевірку – старшим державним податковим ревізором – інспектором ДПА у Волинській області М.В. Джурою і головним державним податковим ревізором – інспектором О.В. Стрієм. Наведені недоліки щодо оформлення акта перевірки від 19.02.2007р. унеможливлюють для позивача спростування та доведення помилковості такого нарахування, як цього вимагають приписи п. 4.2.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р., а суд позбавляють можливості перевірити підставність проведення нарахувань згідно спірного рішення винесеного на підставі такого акту перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи

10.01.2006р. між МКП „Єдність” (Продавець) (код 21775952) та ПП „Торговий дім „Укр-Петроль” (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товари, номенклатуру яких сторони визначають в додатках до цього Договору (Т. ІІ, а.с. 46-49).

Згідно п. 2.1 договору ціна, кількість, дата поставки товарів , що продаються за цим договором, визначаються сторонами в додатках до цього договору, які підписуються сторонами.

Сторони передбачили в п. 4.1 договору, що оплата повинна проводитись на протязі 10-ти днів з дати поставки товарів, шляхом перерахування коштів Покупцем на р/р Продавця . Розрахунок між сторонами за отриманий товар та товарно-транспортні витрати може бути проведено шляхом передачі простого векселя, дата передачі векселя посвідчується сторонами Актом приймання-передачі векселя .

Між сторонами укладено додатки до договору купівлі-продажу №1 від 10.01.2006р., №2 від 10.01.2006р., №3 від 21.01.2006р., №4 від 21.01.2006р., №5 від 09.02.2006р., №6 від 15.02.2006р., №7 від 15.02.2006р., №8 від 20.02.2006р., №9 від 02.03.2006р.

Відповідно до актів приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 21.01.2006р., від 28.01.2006р., від 09.02.2006р., від 15.02.2006р., від 19.02.2006р., від 13.03.2006р., від 28.02.2006р., від 16.03.2006р., від 28.03.2006р., позивач отримав товарів на загальну суму 6584540,69грн. (до рішення про припинення підприємства „Єдність”)(Т. ІІ, а.с. 50-67).

Зобов'язання сторін були виконані в повному об'ємі, про що не заперечує і відповідач, хоча помилково вказує, що ПП „Укр-Петроль” отримало товар від МКФ „Єдність”  з квітня 2006 року по вересень 2006р.

Товар же отримано в січні – березні 2006р. Вказані дати відвантаження відображені і в колонці 2 в спірних податкових накладних. МКП „Єдність” видано ПП „Торговий дім „Укр-Петроль” відповідні податкові накладні №746938 від 11.08.2006р., №746941 від 21.08.2006р., №12598 від 28.04.2006р., №746948 від 31.06.2006р., №1458/04 від 28.04.2006р., №746959 від 30.09.2006р., №74686 від 31.07.2006р., №74588 від 31.05.2006р., №74587 від 17.05.2006р. на загальну суму ПДВ 1097423грн. 45 коп.

В свою чергу, у відповідності до умов договору, 01.04.2006р. позивач передає згідно акта приймання-передачі векселя до договору купівлі-продажу від 10.01.2006р., простий вексель №6330344087369 на суму отриманих товарів. (Т. ІІ, а.с. 68,69). Дані господарські операції з МКП "Єдність" (код 217725952) відображені позивачем в бухгалтерському обліку та податковому обліку.

          Сторони на час укладення та виконання договору від 10.01.2006р. були належним чином зареєстровані, були платниками ПДВ і Підприємство "Єдність" мало право виписувати податкові накладні, а ПП "Торговий дім" "Укр-Петроль" мало право віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по проведених господарських операціях.

          В установленому законом порядку договір від 10.01.2006р. не визнано недійсним.

          Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

          Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону "Про ПДВ" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити, податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом. Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону "Про ПДВ" "датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитових дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону „Про ПДВ” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

          Згідно п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону „Про ПДВ” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше :

          або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку ;

          або дата відвантаження товарів. а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

          Тобто підприємство "Єдність" при  виникненні першої події ( в даному випадку відвантаженні товару) мала право складати податкові накладні, які являються підставою для віднесення ПП "ТД"Укр-Петроль" сум, зазначених в них до податкового кредиту.

          Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який   засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

          Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Як вбачається із матеріалів справи податкові накладні складені до дати винесення рішення Деснянським районним судом м.Києва (13.04.2006р.) і тим більше до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ продавця (14.07.2006р.) Дати, вказані як дати виписування податкових накладних, то вони не відповідають датам виникнення зобов'язань, вказаних в т.ч. у колонці 2 податкових накладних. Отже, податкові зобов'язання продавця виникли до дати скасування свідоцтва платника ПДВ.

          Таким чином, Закон України "Про ПДВ" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку зазначений Закон не передбачає. Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки ПП "ТД"Укр-Петроль" мало податкові накладні, на підтвердження сум податкового кредиту. Цей факт відповідачем не заперечується. На думку суду, якщо по податковим накладним податкова може ідентифікувати контрагентів, то така податкова накладна не може нести за собою наслідком її недійсність. Податкові накладні видані МКП "Єдність", навіть якщо взяти перші (з недоліками), містять крім номера свідоцтва платника ПДВ, індивідуальний податковий номер, назву підприємства, код ЄДРПОУ, що дає всі можливості ідентифікувати  даного контрагента. Самі по собі недоліки в заповненні податкової накладної не роблять її недійсною та не свідчать про її належність та допустимість як доказу. Дійсність податкової накладної не залежить від наступних дій особи, яка їх виписала згідно з встановленим порядком. Так само покупець не може відповідати за дії продавця, що не звітує перед податковими органами, не перераховує отриманий ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою, зареєстрований на вкрадений паспорт. Законом України "Про систему оподаткування "для платника податку не передбачено обов'язок" (ст.9) і не надано право (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (у тому числі щодо реєстрації, в тому числі платником податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо. Також Закон України "Про ПДВ" не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності щодо ПДВ іншого платника податків, а згідно ч.1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не примушений робити те, що не передбачене чинним законодавством.

          Навіть якщо припустити, що були порушення при здійсненні господарської діяльності МКП"Єдність", то це не може бути підставою для притягнення посадових осіб ПП "ТД"Укр-Петроль" до відповідальності, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому до відповідальності має бути притягнутий правопорушник, який виписував податкові накладні, а не позивач, оскільки відповідальність особи може наступити лише за наявності вини. Тобто чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця та перевіряти виконання ним податкових зобов'язань. Подібні функції належать виключно податковій службі – (ст.20 Закону України           "Про систему оподаткування", ст.2 Закону України "Про державну Податкову службу в Україні").

          Податкові органи не мають права визнавати недійсними податкові накладні. Підприємство ПП "ТД"Укр-Петроль" мало і продовжує мати право на включення податкових накладних до податкового кредиту. Включення податкових накладних до податкового кредиту є дією законною, яку посадові особи, зобов'язані вчиняти, оскільки це відповідає законним інтересам підприємства. Більше того, такі дії є службовим обов'язком посадових осіб. Неподача податкових накладних до податкового кредиту і дією проти інтересів підприємства і сама по собі містила б ознаки посадового злочину (недбалості або зловживання службовим становищем) .

          ОДПІ посилається в запереченні до позову на те,  що згідно рішення Деснянського районного суду м.Києва від 13.04.2006р. визнано припинити юридичну особу Підприємство "Єдність", причому в тому ж рішенні призначено ліквідатора даної юридичної особи.

           Відповідно до ч.1 ст.33 Закону України від 15.05.2003р. №755- IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" , ч.1 ст.104 ЦКУ, юридична особа може бути припинена двома способами : за допомогою реорганізації або ліквідації. Ст.38 Закону про держреєстрацію зазначено процедуру ліквідації юрособи на підставі судового рішення, не пов'язаного з банкрутством, за результатом якого є виключно перспектива ліквідації, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Вищевказане підтверджується ст.58,59 Господарського Кодексу України, і ст.105,110,111,112 Цивільного кодексу України. Законом про держреєстрацію передбачені, обмеження на здійснення низки юридично значущих дій після набрання чинності рішення про припинення особи. Так, згідно з частиною другою ст.35 і частиною четвертою ст.38 Закону про держреєстрацію з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення юрособи, такій особі забороняється :

          проведення держреєстрації змін до її установчих документів;

          внесення змін до Єдиного державного реєстру в частині відомостей про відокремлені підрозділи;

          проведення держреєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юрособа, щодо якої прийнято рішення про припинення.

          Цей перелік заборон є винятковим і розширеному тлумаченню не підлягає. Як вбачається, заборони щодо укладення договорів і видачу податкових накладних Закон не встановив. Отже ці дії будуть правомірними навіть після внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішенні про припинення юридичної особи. Тим більше будуть правомірними і договори, укладені до винесення судового рішення. Крім того у відповідності з ч.2 ст.28 Закону України про державну реєстрацію, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа (в даному випадку ПП "ТД"Укр-Петроль") може посилатися на них у спорі як на достовірні. Видавши суб'єкту підприємницької діяльності свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про внесення до єдиного державного реєстру, довідку про внесення до Єдиного державного реєстру, довідку про взяття на податковий облік, держава через свої органи легалізувала діяльність даного підприємства, тобто взяла на себе відповідальність за факт надання підприємству законного статусу суб'єкта господарювання. Таким чином, держава взяла на себе відповідальність за законність створення та діяльності підприємства і перед контрагентами такого підприємства, які обмежені у можливості перевірки законності створення і діяльності вищевказаних .

          Отримавши податкові накладні ПП "ТД"Укр-Петроль" в відповідності з п.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України "Про ПДВ" віднесло суми по цим накладним до податкового кредиту. Безпідставним являється посилання податковою при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення - рішення на п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ", яким встановлене порушення для того, хто виписує податкову накладну (п.п. 7.2.1 "Платник податку зобов'язаний дати покупцю податкову накладну...."), яким в даному випаду позивач не являється і як наслідок відповідальності за порушення даного пункту нести не може.

          Також актом не встановлена недостовірність фактичності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентами. Отже, недотримання позивачем порядку (яке є на думку податкової), встановленого п.п.7.2.5 ст7 Закону України "Про ПДВ", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених заявником витрат до податкового кредиту.

          Всі податкові накладні, отримані від МКП "Єдність", являються належним доказом включення до податкового кредиту.

          Крім того,  ПП "Торговий дім "Укр-Петроль" представило податкові накладні, з яких вбачається наявність всіх обов'язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством для податкових накладних, в тому числі вказано правильно № свідоцтва платника ПДВ контрагента - МКП"Єдність" (можливо, при перевірці податкова взяла до уваги не той комплект податкових накладних, який був підставою для віднесення вищевказаних сум до податкового кредиту). Неодноразово позивач звертався до МКП "Єдність" щодо приведення податкових накладних, відповідно до вимог чинного законодавства.

          Заперечення відповідача щодо порушень порядку складання податкових накладних, суд не приймає до уваги, оскільки дані порушення були усунені шляхом отримання ПП „Торговий дім „Укр-Петроль” від контрагента належним чином оформлених податкових накладних, наявність яких відповідач безпідставно не відобразив в акті перевірки.

Крім того, суд зазначає, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Підприємства „Єдність” (код 21775952) Ленінською МДПІ у м.Луганську згідно акта №226 проведено не у відповідності до підстав викладених в п. 9.8 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно довідки Головного управління статистики у Луганській області від 17.04.2007р. Підприємство „Єдність” (код 21775952) перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. (Т. І а.с. 129). Підприємство „Єдність” було зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 20.08.2003р.

Як вбачається із п. 1.1 статуту Підприємства „Єдність” (код 21775952) Підприємство „Єдність”, яке засноване на власності громадської організації інвалідів „Допомога” є правонаступником Малого колективного підприємства „Єдність”, засновником якого була Луганська обласна організація УТОГ (код 21775952)(присвоєно той же код ЄДРПОУ). Підприємство і надалі перебувало на податковому обліку у Ленінській МДПІ м.Луганська до часу зняття з обліку. Підприємство „Єдність” подавало в Ленінську МДПІ м.Луганська податкову звітність з ПДВ, в т.ч. і за травень 2006р. (прийнято 13.06.2006р.) (Т ІІ, а.с. 115-124). Так 18.04.2006р. за 7948 Ленінською МДПІ прийнята звітність з ПДВ за березень 2006р. і платником зазначено в декларації – Мале колективне підприємство „Єдність”.

Сам факт припинення державної реєстрації підприємства не означає втрати підприємством статусу юридичної особи і не тягне за собою недійсність усіх угод укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України  кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно  до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Чинне законодавство, зокрема й Закон „Про ПДВ”, не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не був сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо продавець не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки, але до цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така ж правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 04.04.2006р. №К-7062/06, Постанові Верховного суду України від 11.10.2006р.

Суд не може взяти до уваги заперечення відповідача щодо видачі позивачем векселя в розрахунок за отримані товари, оскільки дана обставина не  перевірялась і не зазначена в акті перевірки і відповідач проводить розширення підстав щодо прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, дата виникнення права платника податку на податковий кредит регулюють лише положення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про ПДВ”. При цьому пункт 4.8 ст. 4 Закону про ПДВ вказуючи на те, що векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються фактично не регулює момент виникнення права платника податку на податковий кредит у разі погашення зазначених векселів та припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків щодо порядку формування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливе прийняття рішення на користь як  платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Зазначене підтверджується практикою Вищого господарського суду України від 07.02.2007р. справа №К-21723/06 (Т. ІІІ, а.с. 86-92).

Відповідно до ст.. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 КАСУ.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язки доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заперечення ж відповідача по справі є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому суд приходить до висновку , що позовні вимоги підставні і підлягають до задоволення. Спірне податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 26.02.2007р. №000582399/0/5344/10/23-1 слід визнати нечинним.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України „Про податок на додану вартість”, ст..ст. 70, 71, 86,87, 89, 94, 159, 160-163 КАСУ, господарський суд,-

постановив :

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №000582399/0/5344/10/23-1 від 26.02.2007р., яким Приватному підприємству  „Торговий дім „Укр-Петроль” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1646136 грн. 00 коп., в т.ч. 1097424 грн. основний платіж, 548712грн. – штрафні (фінансові) санкції, визнати нечинними.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складання в повному обсязі . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Головуючий суддя                                                                               С.В.Бондарєв

судді                                                                                                               Л.М. Сініцина

                                                                                                               Л. О. Черняк

Дата виготовлення

повного тексту

постанови – 11.10.2007р.

          Суддя                                                             Бондарєв С.В.