Ухвала

від 14.01.2022 по справі 509/146/22

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/146/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2022 року суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Козирський Є.С., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Цвігуна Віталія Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, визнання договору дарування недійсним, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2022 року до Овідіопольського районного суду Одеської області представником гр. ОСОБА_1 (позивача) пред`явлено позов з вимогами до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, визнання договору дарування недійсним, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, припинення права власності.

Одночасно із пред`явленням цього позову до суду подано заяву представника позивача - адвоката Цвігуна В.В. про забезпечення позову, на підставі якої останній просить суд вжити наступні заходи забезпечення позову:

1)Накласти арешт на будинок відпочинку сімейного типу - загальною площею 131,8 кв.м., що розташований на земельній ділянці розміром 1,1509 га. (кадастровий номер земельної ділянки: 5123781300:04:001:0247), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з: літера А12 - будинок відпочинку сімейного типу; огорожа №1-2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 479712251237;

2)Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим уповноваженим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку) щодо нерухомого майна - будинку відпочинку сімейного типу - загальною площею 131,8 кв.м., що розташований на земельній ділянці розміром 1,1509 га. (кадастровий номер земельної ділянки: 5123781300:04:001:0247), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з: літера А12 - будинок відпочинку сімейного типу; огорожа №1-2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 479712251237;

3)Заборонити ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) здійснювати відчуження будинку відпочинку сімейного типу - загальною площею 131,8 кв.м., що розташований на земельній ділянці розміром 1,1509 га. (кадастровий номер земельної ділянки: 5123781300:04:001:0247), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з: літера А12 - будинок відпочинку сімейного типу; огорожа №1-2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 479712251237 та передання цього майна третім особам у володіння та/або користування (у тому числі в оренду), внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачу під гарантію, в іпотеку, під заставу чи під поруку або в інший вид забезпечення;

4)Накласти арешт на транспортний засіб, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), а саме на автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER EVOQUE, 2013 року випуску, червоного кольору, VIN-код НОМЕР_3 ;

5)Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) здійснювати перереєстрацію автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER EVOQUE, 2013 року випуску, червоного кольору, VIN-код НОМЕР_3 на користь третіх осіб та передання цього майна третім особам у володіння та/або користування (у тому числі в оренду), внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачу під гарантію, в іпотеку, під заставу чи під поруку або в інший вид забезпечення;

6)Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), в межах ціни позову, що знаходяться на наступних рахунках у банківських установах:

-Номер рахунку: НОМЕР_4 , МФО банку: 306500, Найменування банку: АТ "АКЦІОНЕРНИЙ БАНК, "РАДАБАНК", Валюта: гривня;

-Номер рахунку: НОМЕР_5 , МФО банку: 306500, Найменування банку: АТ "АКЦІОНЕРНИЙ БАНК, "РАДАБАНК", Валюта: гривня;

-Номер рахунку: НОМЕР_6 , МФО банку: 306500, Найменування банку: АТ "АКЦІОНЕРНИЙ БАНК, "РАДАБАНК", Валюта: гривня;

-Номер рахунку: НОМЕР_7 , МФО банку: 328704, Найменування банку: ФІЛІЯ "ЮЖНЕ ГОЛОВНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ" ПАТ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК", Валюта: гривня;

-Номер рахунку: НОМЕР_8 , МФО банку: 328209, Найменування банку: ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "ПІВДЕННИЙ", Валюта: гривня.

7)У відповідності до ч.8 ст. 153 ЦПК України зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Заяву мотивовано наступним.

06 лютого 2019 року між гр. ОСОБА_1 (Позивач), як позикодавцем, і гр. ОСОБА_2 (Відповідач-1) та ОСОБА_4 (чоловік Відповідача-1), як позичальниками, було укладено Договір позики у формі розписки, згідно якої Позивач передав позичальникам грошові кошти у борг строком на 1 (один) рік - до 06.02.2020 р.

Позичальниками (Відповідачем-1 і її чоловіком ОСОБА_4 ) порушено умови Договору позики, не виконано договірних зобов`язань, зокрема, у визначений договором строк повернення (06.02.2020 р.) позику та проценти за користування нею було повернуто частково.

Станом на 10.01.2022 р. включно загальний розмір заборгованості за Договором позики від 06.02.2019 р. складає 41005,20 доларів США та 148544,27 Євро.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік Відповідача-1 - ОСОБА_4 помер.

Після його смерті Відповідач-1 почала уникати спілкування і зустрічей з Позивачем, не відповідає на дзвінки, борг не повертає і не визнає, не чинить жодних дій, направлених на виконання договірних зобов`язань.

Крім цього, Відповідач-1 вживає недобросовісні дії та вчиняє фіктивні правочини на шкоду Позивачу як кредитору - позбувається наявного у Відповідача-1 майна з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу.

Так, Відповідачу-1 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бураковою О.І. 12.06.2012 р. за реєстровим № 2034, на праві приватної власності належав будинок відпочинку сімейного типу для дітей та молоді №12 (дванадцять) в будинку АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2469823151100. Цей будинок Відповідач-1 знесла (знищила), про що на замовлення останньої ТОВ ТЕХНІК ПРОЕКТ (ідентифікаційний код юр. особи/код ЄДРПОУ: 41336133) було проведено технічну інвентаризацію об`єкту нерухомого майна і встановлено даний факт, що підтверджується Довідкою вих. № 689 від 20.09.2021 р. На підставі цього і за заявою Відповідача-1 ОСОБА_4 від 30.09.2021 р., підпис на якій нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. державним реєстратором прав на нерухоме майно Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Хохич Русланом Вікторовичем (індексний номер рішення: 60713586) 01.10.2021 р. припинено право власності Відповідача-1 ОСОБА_4 на цей об`єкт.

Також, підтвердженням недобросовісних дій і зловживання правом є укладення Відповідачем-1 фіктивного Договору дарування від 29.09.2021 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Соломічевим Г.В. за реєстровим № 618, за яким Відповідач-1 ОСОБА_4 подарувала своїй доньці - Відповідачу-2 ОСОБА_3 будинок відпочинку сімейного типу - загальною площею 131,8 кв.м., що розташований на земельній ділянці розміром 1,1509 га., що перебуває в оренді громадського об`єднання Морський бриз , членом якого є Відповідач-1 (кадастровий номер земельної ділянки: 5123781300:04:001:0247), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з: літера А12 - будинок відпочинку сімейного типу; огорожа №1-2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 479712251237.

Від імені Відповідача-2 ОСОБА_3 (Обдаровуваної) цей Договір дарування від 29.09.2021 р. укладено Відповідачем-1 з представником ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_9 ).

Крім того, згідно з Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. про арешт майна боржника від 13.07.2018 р., серія та номер: 56740231, на все нерухоме майно боржника ОСОБА_4 (Відповідача-1) в межах суми стягнення 223499,24 грн. було накладено арешт. Вказаний арешт було накладено на майно боржника в межах виконання судового рішення про стягнення із ОСОБА_4 заборгованості перед банківською установою (ПАТ Дельта банк ) за кредитним договором (Судова справа № 522/793/16-ц).

Проте, 29.09.2021 р., за лічені години до посвідчення і реєстрації фіктивного Договору дарування з Відповідачем-2, цей арешт за рішенням приватного виконавця (індексний номер рішення: 60648752) було припинено, ймовірно, у зв`язку із добровільною сплатою боржником боргу за виконавчим документом у повному обсязі, а це 223499,24 грн. Це також вбачається з Інформаційної довідки № 290728764.

З цього, поміж іншого, вбачається, що Відповідач-1 ОСОБА_4 , одним днем, погасила заборгованість за виконавчим провадженням і одразу ж перереєструвала на свою доньку - Відповідача-2 на підставі фіктивного Договору дарування від 29.09.2021 р. належний їй будинок відпочинку сімейного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 479712251237). Слідом за цим, фактично наступного дня, також зареєструвала знищення (знесення) належного їй будинку відпочинку сімейного типу для дітей та молоді АДРЕСА_3 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2469823151100) і припинала право власності на нього.

Відповідач-1 як Боржник (дарувальник), достеменно знаючи про своє невиконане боргове зобов`язання за Договором позики (розпискою) від 06.02.2019 р. перед Позивачем і про те, що строк виконання цього зобов`язання настав 06.02.2020 р., а також донька Відповідача-1 - Відповідач-2 (обдаровувана), які уклали договір дарування, діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно Позивача як кредитора Відповідача-1, оскільки уклали договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

З наведеного вбачається, що Відповідач-1 ОСОБА_4 вчиняє всілякі дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно Позивача як його кредитора.

Відповідач-2, зі свого боку, сприяє реалізації Відповідачем-1 недобросовісних дій, погодилась на укладання фіктивного Договору дарування, при цьому знала заздалегідь, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду і що він не буде виконаний реально.

Заявник вважає, що з урахуванням правовідносин майнового характеру, які склалися між сторонами, існує дійсна ймовірність того, що невжиття обраних заявником заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Заявник вважає, що наведені вище обставини та ухилення Відповідача-1 ОСОБА_4 від виконання своїх обов`язків, наявність заборгованості та можливість у Відповідача-2 ОСОБА_3 вільного розпорядження, зокрема, подарованим їй нерухомим майном (будинком відпочинку) за фіктивним, фраудаторним правочином - Договором дарування від 29.09.2021 р., свідчить про наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення суду по суті спору.

Заходи забезпечення позову, які просить застосувати Заявник, останній вважає такими, що відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, а тому наявні усі законні та достатні підстави для вжиття таких заходів.

Суд, дослідивши матеріали справи і надані на підтвердження викладених у заяві обставин докази, доходить висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Конституцією України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 18, 153 ЦПК поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується (в тому числі): накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду (Касаційного цивільного суду) у постанові від 25 вересня 2019 року по праві № 320/3560/18.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ст. 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Слід зауважити, що предметом позову є вимоги як майнового характеру (стягнення грошової заборгованості), так і немайнового характеру (визнання недійсним договору дарування майна).

Щодо заходів забезпечення позову в частині вимог майнового характеру за важливе необхідно звернути на наступне.

За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

У наданій до позову і до заяви про забезпечення позову в якості доказу розписці від 06.02.2019 р. вбачається, що вона містить умови отримання позичальниками в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів.

Як вбачається з боргового документа (розписки) строк виконання зобов`язання з повернення позики настав 06.02.2020 р. Про зміну строку повернення позики позивач не зазначає.

Для сумніву в тому, що на час розгляду цієї заяви оригінал розписки відсутній у позивача, підстав у суду не має. Позивач зазначає про наявність у нього оригіналу розписки, у своїх обґрунтуваннях позову і заяви про його забезпечення про відсутність у нього оригіналу боргового документа з будь-яких причин не зазначає, а тому можливо прийти до висновку про наявність між позивачем і відповідачем ОСОБА_4 правовідносини, що випливають із договорів позики, про те, що позивач, який має боргову розписку, є позикодавцем, а також про те, що наявність оригіналу боргової розписки у позикодавця свідчить, що зобов`язання за договором позики належним чином не виконане.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат.

З огляду на викладене, вбачається висновок, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти Відповідача ОСОБА_4 в межах ціни позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову буде сприяти забезпеченню фактичного виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Так, у випадку арешту рахунку ним неможливо користуватися взагалі, адже заблоковані як надходження на нього, так і списання з нього коштів. У випадку ж арешту коштів у певній сумі на цьому рахунку, останній можна використовувати за умови, що залишок коштів на ньому не є меншим арештованої суми.

Щодо заходів забезпечення позову в частині вимог немайнового характеру за важливе необхідно звернути на наступне.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 червня 2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1 Протоколу. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року (справа № 911/1695/18) зазначив наступне: законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Відчуження за Договором дарування від 29.09.2021 р. належного на праві власності Відповідачу-1 ОСОБА_4 будинку відпочинку сімейного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 479712251237), своїй доньці - Відповідачу-2 ОСОБА_3 , зокрема та у разі, якщо це відповідає дійсності, може свідчити про навмисне ухилення боржника від виконання взятих на себе зобов`язань, вчинення дій, пов`язаних із зменшенням його платоспроможності та з метою унеможливлення звернення стягнення на його майно і недопущення (уникнення) задоволення вимог кредитора.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

За наявності у спірного договору ознак фраудаторного правочину (вчиненого боржником на шкоду майновим інтересам кредитора, що є зловживанням правом відносно позивача) Позивач має легітимний інтерес у визнанні цього правочину недійсним.

З наданих заявником до суду матеріалів вбачається, що згідно з п.3 Договору дарування від 29.09.2021 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Соломічевим Г.В. за реєстровим № 618, сторони оцінили дар у 3839324,00 грн. (три мільйони вісімсот тридцять дев`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 00 копійок).

За наявних в матеріалах справи документів також вбачається, що Відповідачц-1 ОСОБА_4 на праві власності належить транспортний засіб - автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER EVOQUE, об`ємом (потужністю) двигуна 2179, 2013 року випуску, червоного кольору, VIN-код НОМЕР_3 .

Ціна позову, визначена позивачем, становить 41005,20 доларів США та 148544,27 Євро, сума сплаченого за подання позову судового збору становить 15 382,20 грн.

Ціна позову перевищує визначену в Договорі дарування від 29.09.2021 р. ціну дара (нерухомого майна).

Накладення арешту на транспортний засіб, що належить Відповідачу-1 ОСОБА_4 , виходячи з принципу співмірності та адекватності заходів забезпечення позову, суд вважає таким заходом, що не порушить балансу інтересів як позивача, так і особи - власника цього майна і сприятиме досягненню мети вжиття заходів забезпечення позову.

Позивачем суду надано достатні відомості та докази, що можуть свідчити про можливі недобросовісні дії Відповідачів, а тому існує достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Проте, суд не вбачає за можливе задовольнити вимоги позивача про арешт рахунків Відповідача-1 ОСОБА_4 , оскільки суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів належності вказаних у заяві банківських рахунків саме ОСОБА_4 , а також щодо сум на цих рахунках, що також позбавляє суд можливості надати оцінку співмірності цих сум у співвідношенні із заявленими вимогами.

Також, не підлягають задоволенню вимоги заявника про заборону ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) здійснювати відчуження будинку відпочинку сімейного типу (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 479712251237) та про заборону ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) здійснювати перереєстрацію автомобіля марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER EVOQUE, VIN-код НОМЕР_3 на користь третіх осіб.

Відмова у задоволенні цих вимог зумовлена тим, що вони фактично є тотожними іншим вимогам заявника, а саме вимогам про накладення арешту на будинок відпочинку сімейного типу (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 479712251237) та про заборону суб`єктам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього нерухомого майна, що нівелює вжиття зазначених вище заходів забезпечення.

Суд погоджується з обґрунтованим припущенням заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд також звертає увагу на те, що у разі задоволення позову, рішення суду виконуватиметься в порядку передбаченому для виконання судових рішень з урахуванням вимог Закону України Про виконавче провадження , у тому числі щодо черговості задоволення вимог стягувачів і розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Отже, зважаючи на те, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів і задоволених вимог позивача (заявника), які носять тимчасових характер, та з огляду на зазначені вище обставини, суд доходить висновку, що в майбутньому виконання рішення суду може утруднитись чи взагалі бути неможливим, що є підставою для забезпечення такого позову.

Разом із зазначеним, суд вважає за необхідне вказати, що доводи, наведені в даній ухвалі про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, жодним чином не свідчать про доведеність позовних вимог, що в цілому підлягає перевірці та оцінці під час розгляду та вирішення справи по суті.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149-153, 354 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на будинок відпочинку сімейного типу - загальною площею 131,8 кв.м., що розташований на земельній ділянці розміром 1,1509 га. (кадастровий номер земельної ділянки: 5123781300:04:001:0247), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з: літера А12 - будинок відпочинку сімейного типу; огорожа №1-2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 479712251237;

Заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим уповноваженим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку) щодо нерухомого майна - будинку відпочинку сімейного типу - загальною площею 131,8 кв.м., що розташований на земельній ділянці розміром 1,1509 га. (кадастровий номер земельної ділянки: 5123781300:04:001:0247), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому складається з: літера А12 - будинок відпочинку сімейного типу; огорожа №1-2. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 479712251237;

Накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER EVOQUE, 2013 року випуску, червоного кольору, VIN-код НОМЕР_3 .

В іншій частині вимог відмовити.

Міри по застосуванню зустрічного забезпечення позову судом не приймалися.

Суд роз`яснює відповідачу, що він може у відповідності до положень ч. 6 ст. 154 ЦПК України звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення. Питання про зустрічне забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Є.С. Козирський