Ухвала

від 13.01.2022 по справі 522/155/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/155/22

Провадження № 2/522/56/22

УХВАЛА

13 січня 2022 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу у розмірі 1 890 000 грн .

За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В.

Ухвалою від 12 січня 2022 року відкрито провадження у справі.

Одночасно з позовом до суду була подана заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, загальною площею 0,600 га, що розташована у АДРЕСА_1 , та садовий (дачний) будинок на земельній ділянці № НОМЕР_1 у СК Кароліно та заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач звернувся з позовом про стягнення боргу у розмірі 70000 доларів США, що становить в еквіваленті, на день звернення, 1 890 000 грн . наданих за договором позики від 08.12.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Проте, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є спадкоємцями.

ОСОБА_4 за життя, та станом на сьогодні, належить земельна ділянка, загальною площею 0, 600 га, розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123781500:02:001:0100 та садовий (дачний) будинок на земельній ділянці АДРЕСА_1 , загальною площею 218, 9 кв.м.

Позивач вказує, що відповідно до договору позики, грошові кошти позичались саме на благоустрій вказаної земельної ділянки та будинку, а після смерті ОСОБА_4 розпочались судові спори між його спадкоємцями з приводу цього нерухомого майна. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають намір продати майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , все інше майно, окрім вказаної земельної ділянки та садового будинку вже переоформлено на відповідачів та третіх осіб.

Таким чином, у разі невжиття заходів забезпечення позову, майно буде відчужене на користь третіх осіб, що унеможливить виконання судового рішення, у випадку задоволення позову.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо забезпечення позову, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 N 756/2609/20 (провадження N 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:

"Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу".

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на зазначене, на матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення, суд не вбачає доказів того. що майно на яке позивач просить накласти арешт належить відповідач чи підлягає передачі відповідачам.

Предметом позову не є а ні земельна ділянка, а на садовий будинок.

Вимоги щодо забезпечення позову суд не вважає розумними, обґрунтованими та адекватними, крім того вони не є такими, що відповідають предмету позову в частині застосування заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які дії,.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Косіцина В.В.