Рішення

від 20.01.2022 по справі 200/5094/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/5094/19

Провадження № 2/932/3414/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кондрашова І.А.,

за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,

представника позивача - адвоката Губаренко О.А.,

представника відповідача - Камишникової Ю.М.,

представника третьої особи - адвоката Трегуб Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Релігійна організація Дніпропетровська єврейська релігійна громада , про визнання протиправними рішень та їх скасування, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, який мотивований тим, що позивачу на праві власності належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 635 кв.м., крім того самовільно зайнятої ділянки 235 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 125354158 від 25.05.2018 року. Зазначене домоволодіння ушкоджено пожежею. Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 15.02.2017 року було надано Дніпропетровській єврейській релігійній громаді дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування культових та інших будівель у районі АДРЕСА_2 .

Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 20.09.2017 року № 301/24 було передано земельну ділянку у районі АДРЕСА_2 , в постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, код ЄДРПОУ 23644881 та зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, площею 0, 2623 га. з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043. Про існування цих рішень ОСОБА_1 дізналась під час оформлення документів на земельну ділянку, на якій знаходились належні їй будівлі. Вважає, що спірні рішення порушують її права та інтереси, оскільки вона володіє на законних підставах даною земельною ділянкою та набула право користування нею. На даній земельній ділянці розташоване домоволодіння, яке належить позивачу на праві приватної власності. Також вважає, що вона як власник домоволодіння АДРЕСА_1 має першочергове право користування земельною ділянкою, тому що згідно ст. 377 ЦК України, ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, переходить право власності чи право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. За таких обставин вважає, що рішення Дніпровської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та передання спірної земельної ділянки у постійне користування іншій особі, прийняті всупереч положенням чинного законодавства України, за наявності не знятої реєстрації права власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . З цих підстав позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 15.02.2017 року про надання Дніпропетровській єврейській релігійній громаді дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування культових та інших будівель у районі АДРЕСА_2 , та рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20.09.2017 року № 301/24 Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_2 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, код ЄДРПОУ 23644881, для будівництва та обслуговування культових та інших будівель.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вказує, що згідно ст. 92 ЗК України встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть набути право постійного користування, і серед них релігійні організації України. Позивач намагається надати недостовірну інформацію відносно неіснуючого домоволодіння по АДРЕСА_1 . Спірні рішення Дніпровської міської ради відповідають чинному законодавству. Групою по самоврядному контролю за використанням та охороною земель Соборної районної у м. Дніпрі радою встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:336:0043, жодних будівель та споруд не виявлено. Крім того, актом обстеження земельної ділянки від 19.06.2017 року № 6/15-0617 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043, вільна від забудови. Представник відповідача вважає, що Дніпровська міська рада є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а нерухоме майно, яка знаходилось на ній - знищено пожежею та не існує. В підтвердження того, що спірна земельна ділянка вільна від забудови є кілька висновків експертиз. Так, згідно висновку комплексної судово-будівельної експертизи та земельної експертизи від 16.04.2018 року, спірна земельна ділянка вільна від забудови, відсутні частини будівель та споруд, конструкції, стіни, цоколі житлового будинку або інші елементи будівель. Отже, на думку відповідача, твердження ОСОБА_1 про наявність майна, є хибним. Дніпровською міською радою не приймалось рішення про передання спірної земельної ділянки у власність чи користування жодному із документальних власників , і рада не могла ухвалити такі рішення, оскільки будівлі не існує. Окрім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2019 року по справі № 201/7122/18 визнано недійсними договори купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1 , які укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також скасовані записи про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто відсутні правові підстави для користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Виходячи з цього, представник відповідача вважає, що рішення Дніпровської міської ради є законними та обґрунтованими, прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією України, Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , нічиїх прав не порушують, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа надала письмові пояснення у справі, які є аналогічними відзиву на позовну заяву. Проти задоволення позовних вимог заперечує.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) сторін.

У зв`язку із закінченням строку відрядження судді ОСОБА_3 справа згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 22.10.2019 року передана судді ОСОБА_4 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2019 року справа прийнята в провадження судді ОСОБА_4 .

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_4 було відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді подання про звільнення з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 13.04.2020 року справа передана судді ОСОБА_5 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року справа прийнята в провадження судді ОСОБА_5

Рішенням Вищої ради правосуддя від 07 липня 2020 року за № 2049/0/15-20, суддю ОСОБА_5 звільнено з посади судді, у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 16.02.2021 року справа передана судді Кондрашову І.А.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2021 року справа прийнята в провадження судді Кондрашова І.А.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представника відповідача заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою вичерпало свою дію, тому підстав для його скасування немає. На земельній ділянці дійсно було майно позивача, проте воно знищено. Фактично право власності позивача нічим не підтверджується та існує лише на папері . Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник третьої особи також заперечувала проти задоволення позову, просила суд відмовити в його задоволенні повністю.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Орган місцевого самоврядування повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон, - так звані прямі повноваження , так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань), - так звані похідні повноваження . Також орган місцевого самоврядування зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, КМУ.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 25 травня 2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є., за реєстр. № 416, є власником 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці площею 635 кв.м., у фактичному користуванні, та самовільно зайнятої земельної ділянки 285 кв.м., літ. А -16 цоколь будинку ушкоджений пожежею.

Крім того, згідно договору купівлі - продажу від 25 травня 2018 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є., за реєстр. № 418, позивач придбала іншу частину домоволодіння у розмірі 1/2 частки за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 635 кв.м., та самовільно зайнятої земельної ділянки 285 кв.м.

Отже, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право власності на домоволодіння, яке до цього належало ОСОБА_2 .

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить своє втілення у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до цих статтей, до особи, яка набула право власності, на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, право власності чи користування на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об`єктів до набувача таких об`єктів, без зміни її цільового призначення.

Виходячи з цього, логічним є положення, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Такий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Суд вважає, що внаслідок переходу права власності на спірне домоволодіння від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , позивач набула права користування спірною земельною ділянкою, для обслуговування вказаного домоволодіння. Право користування земельною ділянкою попереднього власника нерухомості припинилось, а новий власник набув право користування земельною ділянкою, що необхідно для розміщення як самого домоволодіння, ушкодженого пожежею (об`єкту), так і для його обслуговування. Такий підхід узгоджується із вимогами ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України, оскільки законодавець передбачив установлення єдиного правового статусу землі та житлового будинку, будівель й споруд, що розташовані на ній, оскільки не можна придбати нерухомість (окрім багатоквартирного будинку) ізольовано від земельної ділянки.

Відтак, ОСОБА_2 набувши на підставі договору купівлі-продажу від 06 грудня 2014 року право власності на спірне домоволодіння, набула також й право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому таке право користування перейшло до ОСОБА_1 у зв`язку із укладанням нею договорів купівлі-продажу від 25.05.2018 р. за реєстр. № 416, № 418.

Відповідач вважає, що спірне домоволодіння, яке було розташоване на земельній ділянці, є знищеним, тому у позивача відсутнє право на користування земельною ділянкою. Також фактично між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу неіснуючої нерухомості, яка існує лише на папері, тому земельна ділянка перебуває у комунальній власності, вільна від забудови, а отже Дніпровська міська рада мала повне право розпорядитися цією землею.

Згідно акту обстеження земельної ділянки від 19 червня 2017 року №6/15-0617, який було зроблено департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:336:0043, вільна від забудови.

Як видно з висновку експертів, за результатами проведення комісійної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи №1722/1723-18 від 16 квітня 2018 року, на земельній ділянці АДРЕСА_1 відсутні будь-які будівлі або частини будівель, конструкції, стіни, цоколі житлового будинку або інші елементи будівель (в тому числі ушкоджені пожежею).

Житловий будинок літ.А-1 у АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_2 (на день проведення експертизи), або частини вказаного будинку, конструкції стіни, цоколь житлового будинку або інші елементи (в тому числі ушкоджені пожежею) - в натурі не існує.

Згідно відповіді Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, в матеріалах топографо-геодезичної зйомки М 1:500 від 02 квітня 2018 року виконавцем робіт зазначені контури фундаменту будівлі. При цьому необхідно відзначити, що фундамент будівлі, позначений в матеріалах топографо-геодезичної зйомки М 1:500 від 02 квітня 2018 року, в натурі не існує і за матеріалами топографо-геодезичних зйомок, виконаних протягом 2012-2017 років не існував.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 25 травня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41294969 від 25 травня 2018 року, про реєстрацію права власності на 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1 (цоколь житлового будинку, ушкоджений пожежею) за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія і номер: №418, виданий 25 травня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Є.Є., номер запису про право власності: 26331149, і прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41294505 від 25 травня 2018 року, про реєстрацію права власності на 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1 (цоколь житлового будинку, ушкоджений пожежею) за ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія і номер: 416, виданий 25 травня 2018 року, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Є.Є., номер запису про право власності: 26330735.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , на підставі договору №418 купівлі-продажу від 25 травня 2018 року, виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ковальовою Є.Є. ОСОБА_1 , а саме: 1/2 частини цоколю житлового будинку (ушкодженого пожежею). Також, за договором купівлі-продажу від 25 травня 2018 року №416 ОСОБА_1 належить 1/2 частини цоколю житлового будинку (ушкодженого пожежею), розташованого по АДРЕСА_1 .

Суд не може погодись з доводами відповідача про те, що спірне домоволодіння вважалось знищеним, а ділянка вільна від забудови.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є недоторканим.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статі 349 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) право власності на знищене майно могло бути припинено тільки за наявності відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна. Така позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 17.01.2019 р. по справі № 708/254/18.

Судом встановлено, що ані на момент укладання позивачем договорів купівлі-продажу від 25.05.2018 р. за реєстр. № 416, № 418, ані станом на момент прийняття Дніпровською міською радою рішень щодо даної земельної ділянки, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не було внесено запису про знищення даного нерухомого майна, а тому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , мало статус об`єкта нерухомого майна. Той факт, що домоволодіння було ушкоджено пожежею, поступово знищувалось та перебувало у зруйнованому стані, не може бути підставою для позбавлення позивача права власності на таке майно, чи позбавлення права користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Суд додатково бере до уваги, що власник нерухомого майна має правомочності проводити реконструкцію, перепланування належного йому будинку чи споруд, зводити будівлі, робити знесення. Проти такі дії не є підставою для припинення набутого ним права користування земельною ділянкою.

Статтею 141 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою. Такими підставами є а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З аналізу цієї норми видно, що такої підстави припинення права користування земельною ділянкою як знищення житлового будинку, будівель або споруд, закон не містить.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач набула право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , і таке право на даний час не припинено.

Рішенням Дніпровської міської ради Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 15.02.2017 року №257/18 було надано Дніпропетровській єврейській релігійній громаді дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування культових та інших будівель у районі АДРЕСА_2 .

Надаючи оцінку даному рішенню відповідача, суд зазначає таке.

Згідно ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

За змістом ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні встановлено, що за позивачем зареєстровано право власності на домоволодіння, яке було ушкоджене пожежею та знаходилось на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . На цю земельну ділянку відповідачем було надано іншій особі дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування культових та інших будівель.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 24, 47 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд вважає, що при прийнятті відповідачем рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, не було досліджено питання наявності прав третіх осіб на дану земельну ділянку та незнятої реєстрації права власності, а відтак наявності першочергового права користування земельною ділянкою за іншим землекористувачем для обслуговування належних на праві власності будівель і споруд, ушкоджених пожежею. Тому місце розтушування обраної Дніпропетровською єврейською релігійною громадою земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання земель адміністративно-територіальних одиниць, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає рішення відповідача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. Однак дане рішення є актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання, тому суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що підстав для його скасування немає. Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20.09.2017 року № 301/24 про передання земельної ділянки у районі вул. Ливарної та вул. Поля у Соборному районі м. Дніпра, в постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, суд відзначає таке.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно з ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до положень ст. ст. 16, 21, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними цими статтями, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Згідно частини 1 статті 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Зі змісту частини 2 цієї статті, передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена, набуття такого право можливо лише: підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної та комунальної власності; громадськими організаціями інвалідів України, їх підприємствами (об`єднання), установами та організаціями.

Відповідно до частини 2 статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно частин 1, 2 та 5 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Як видно з акту обстеження земельної ділянки № 6/15-0617 від 19.06.2017 року, земельна ділянка вільна від забудови. Проте у розділі Правовий статус земельної ділянки цього акту не зазначено про наявність прав третіх осіб на земельну ділянку, не вказано про наявність незнятої реєстрації права власності на домоволодіння.

Під час підготовки проекту землеустрою інформація про обтяження земельної ділянки також не перевірялась та не знайшла свого відображення в технічній документації.

В пункті 6.2. рішення Дніпровської міської ради від 20.09.2017 року № 301/24 вказано, що земельна ділянка передається у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України, чинного земельного законодавства та умов, викладених у висновках уповноважених органів, за відсутності прав третіх осіб, вирішення питань майново-правового характеру у встановленому порядку.

Проте ця інформація не відповідає дійсності, оскільки земельна ділянка, що була передана у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, обтяжена правами третіх осіб, має не зняту реєстрацію права власності на домоволодіння, а відтак й першочергове право користування земельною ділянкою, що належить іншій особі, яке у встановленому порядку не припинилось. За таких обставин суд вважає, що спірне рішення відповідача призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 , яка має пріоритетне право звернутися за оформленням земельної ділянки, тому є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Посилання відповідача на те, що існує запис про знищення домоволодіння, суд не бере до уваги, оскільки такий запис має вноситись власником майна, а не будь-якою зацікавленою особою. Крім того, внесення такого запису відбулось вже після ухвалення рішень відповідача, а на момент прийняття рішень з питань спірної земельної ділянки вона фактично перебувала у користуванні іншої особи, тобто мала обтяження, на що не звернула уваги Дніпровська міська рада при прийнятті спірних рішень.

Щодо доводів відповідача про те, що згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2019 року по справі № 201/7122/18, визнані недійсними договори купівлі-продажу від 25.05.2018 р. за реєстр. № 416, № 418, за якими позивач набула право власності на об`єкт нерухомого майна, слід вказати, що Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.12.2019 року, яка залишена без змін Постановою Верховного суду від 24 лютого 2021 року, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2019 року скасовано, а в задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради про визнання договорів недійсними, відмовлено. Тобто станом на момент розгляду справи договори купівлі-продажу від 25.05.2018 р. за реєстр. № 416, № 418, є чинними.

Твердження представника відповідача про те, що майно знищене та існує лише на папері, суд не приймає, оскільки належних та допустимих доказів про те, що домоволодіння було остаточно знищено, а право власності на нього припинено у встановленому порядку, на момент ухвалення спірних рішень відповідача, суду не надано. Знищення нерухомого майна, як підстава припинення права власності, не є абсолютним, оскільки майно може бути знищено поза волею власника, тому законодавець передбачив спеціальний порядок припинення такого права.

Інші доводи відповідача не спростовують висновків суду та не свідчать про дотримання відповідачем установленого порядку передання земельної ділянки у користування.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що спірне рішення відповідача про передання земельної ділянки у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, належить визнати протиправним та скасувати. Рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, внаслідок його реалізації (виконання), не підлягає скасуванню. Виходячи з такого, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 768, 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Дмитра Яворницького, буд. 65, код ЄДРПОУ 26510514), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Релігійна організація Дніпропетровська єврейська релігійна громада (49000, м. Дніпро, вул. Коцюбинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 23644881 про визнання протиправними рішень та їх скасування, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської міської ради VII скликання від 20.09.2017 року № 301/24 Про передачу земельної ділянки у районі вул. Ливарної та вул. Поля (Соборний (Жовтневий) район) у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді, код ЄДРПОУ 23644881, для будівництва та обслуговування культових та інших будівель.

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр-кт Дмитра Яворницького, буд. 65, код ЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят) гривень, 40 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участі в судовому засіданні - протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ