Вирок

від 20.01.2022 по справі 755/21709/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/21709/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 одноособово, за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , та сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020101110000213 від 28.10.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,уродженця м.Нова КаховкаХерсонської області,з вищоюосвітою,неодруженого,маючого наутриманні сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,проживаючого заадресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 Кримінального Кодексу України (далі КК),

у с т а н о в и в :

під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, на підставі положень ст. 468 КПК України, 21.12.2021 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Київської міської прокуратури ОСОБА_3 , який на підставі ст.ст. 36, 37 КПК України, наділений повноваженнями прокурора у даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_7 , укладено угоду про визнання винуватості, у зв`язку з чим прокурором, на виконання вимог ч. 1 ст. 474 КПК України, направлено до суду обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою.

Ухвалою суду, згідно ч. 1 ст. 314 КПК України, призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому, винесено питання регламентовані ст.ст.314-316,474КПК України та безпосередньо можливості затвердження укладеної угоди.

Так, прокурор та захисник, кожен окремо, в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди були дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просили угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті та угоді обставин.

Суд, заслухавши думку сторін угоди, дослідивши матеріали провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України (далі КПК України) та закону приходить до наступного.

Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою, її сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 359 КК України визнаючи,шляхом укладенняостанньої,доведеним,що у липні 2016 ОСОБА_5 вирішив створити юридичну особу ТОВ «ЦЕНТР СТРАТЕГІЧНИХ ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ» з метою здійснення діяльності щодо проведення розслідувань.

25 липня 2016 року ОСОБА_5 зареєстровано ТОВ «ЦЕНТРСТРАТЕГІЧНИХ ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХДОСЛІДЖЕНЬ» (ЄРДПОУ 40686718), місцезнаходження: 01010, м. Київ, Печерський район, вул. Суворова, буд. 3, офіс 3-А, основний вид діяльності: діяльність у сфері права, інші види діяльності: проведення розслідувань, організування конгресів і торговельних виставок, інші види освіти, діяльність політичних організацій, видання журналів і періодичних видань, надання інших інформаційних послуг, дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук, дослідження конapos;юнктури ринку та виявлення громадської думки, інша професійна, наукова та технічна діяльність, власником статутного капіталу, підписантом та директором є ОСОБА_5 .

Поряд із цим, приблизно у березні 2021 у громадянина України ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на збут невизначеному колу осіб спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.

Так, усвідомлюючи протиправність таких дій, будучі обізнаним про кримінальну караність за незаконне придбання, збут та використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, у вказаний проміжок часу, ОСОБА_5 вирішив реалізувати свій злочинний умисел шляхом створення каналу в месенджеру «Телеграм», дату, час створення, а також та назву встановити не виявилось за можливе, тарозсилки заздалегідь невизначеному колу осіб відповідних повідомлень про проведення розслідувань т.зв. власним детективним агентством.

В подальшому, приблизно у березні 2021, після реалізації вказаних дій, ОСОБА_5 , шляхом систематичного спілкування у вказаному месенджеру, познайомився з громадянином України ОСОБА_8 . В ході послідуючого спілкування, ОСОБА_5 , впевнившись, що ОСОБА_8 зацікавлений в придбанні у нього відповідних послуг, запропонував останньому надати послуги т.зв. власного детективного агентства, в т.ч. встановлення технічних засобів в транспортні засоби та будь-які приміщення, що дозволяють негласно здійснювати аудіо- відеоспостереження за особами. З метою підтвердження своїх намірів та бажаючи реалізувати свій умисел, направлений на збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, повідомив ОСОБА_8 свій особистий номер телефону НОМЕР_1 , а також запропонував обговорити відповідні деталі та обставини при особистій зустрічі, на що отримав від ОСОБА_8 згоду.

Надалі, продовжуючи діяти з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, 04 червня 2021 року приблизно о 17 годині 40 хвилин, на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_8 , ОСОБА_5 зустрівся з останнім поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 про наявні у нього можливості організувати встановлення (монтаж) третіми особами спеціального технічного засобу негласного отримання інформації в житлових та нежитлових приміщеннях. В ході послідуючого особистого спілкування з ОСОБА_8 , отримавши від останнього пропозицію щодо придбання та встановлення такого технічного засобу, ОСОБА_5 повідомив приблизну суму грошових коштів за встановлення технічних засобів негласного аудіо- відеоспостереження за особами у розмірі 2000,00 (дві тисячі) доларів США. При цьому, ОСОБА_5 продовжуючи діяти з метою реалізації свого умислу направленого на збут спеціальних технічних засобів для негласного отримання інформації, переслідуючи корисний мотив та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, аргументував ОСОБА_8 саме таку ціну тим, що встановлення такого засобу буде здійснюватися декількома особами, які мають відповідні професійні навички, використанням при цьому саме спеціальних технічних засобів, за протиправні збут та використання, яких передбачена кримінальна відповідальність, а також якісним і повним звітом за виконану роботу.

За результатами вказаною зустрічі, між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 досягнуто домовленості, згідно якої ОСОБА_5 мав збути за грошову винагороду ОСОБА_8 спеціальні технічні заходи негласного отримання інформації шляхом встановлення в приміщенні апаратно-програмного комплексу здійснення аудіо- та відеоспостереження за особами.

08 червня 2021 року, приблизно о 23 год. 40 хв., знаходячись поблизу будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , діючи на виконання раніше досягнутої домовленості, з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 5000, 00 (п`ять тисяч) грн. як завдаток за встановлення технічних засобів до приміщення, що дозволяють отримувати дані щодо аудіо- відеоспостереження за особами.

Надалі, для реалізації вказаного злочинного умислу, 07 липня 2021 року, точного часу встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_5 діючи на виконання досягнутих з ОСОБА_8 домовленостей та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, керуючись корисним мотивом, зустрівся з раніше йому знайомою невстановленою органом досудового розслідування особою, за адресою: АДРЕСА_4 , де запропонував останній виготовити та здійснити подальший монтаж спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, який дозоляв би здійснювати приховану аудіо- та відеофіксацію в офісному приміщенні в режимі як реального часу так і в записі. На вказану пропозицію ОСОБА_5 невстановлена особа відповіла згодою, тобто заздалегідь, до початку вчинення кримінального правопорушення, домовились про спільне його вчинення. При цьому, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, достовірно усвідомлював, що діє в порушення пунктів 2, 3 «Положення про порядок розроблення, виготовлення, реалізації та придбання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку, інших засобів негласного отримання інформації», затвердженого Постановою КМУ № 1450 від 27.10.2001, яким визначено перелік замовників розроблення, виготовлення та придбання спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, серед якого відсутні фізичні особи.

При цьому, за результатами вказаної зустрічі між ОСОБА_5 та невстановленою особою, досягнуто попередньої домовленості щодо реалізації свого злочинного умислу, направленого на збут спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, а саме встановлення в офісному приміщенні апаратно-програмного комплексу здійснення аудіо- та відеоспостереження за особами в режимі як реального часу так і в записі, а також обумовлено необхідність залучення до вказаної протиправної діяльності ще декількох осіб, яких необхідно задіяти під час встановлення (монтажу) та налаштування вказаного технічного засобу, а також досягнуто згоди щодо приблизної вартості за збут та встановлення (монтаж) даного апаратно-програмного комплексу, в сумі 2000, 00 (дві тисячі) доларів США.

Надалі, 03 серпня 2021 року приблизно о 18 год. 20 хв, попередньо вчинивши всі необхідні дії для доведення свого злочинного умислу до кінця, які виразилися в отриманні частки грошових коштів у сумі 48600,00 (сорок вісім тисяч шістсот) грн., в якості передоплати, підшуканням та залученням виконавців вчинення даного кримінального правопорушення, ОСОБА_5 , діючи в рамках раніше обумовлених з ОСОБА_8 домовленостей та за попередньою змовою з невстановленими особами на ім`я « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 », зустрівся з ОСОБА_8 поблизу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 .

Тоді ж, знаходячись поблизу вказаного будинку, ОСОБА_5 , доводячи свій злочинний умисел, спрямований на збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації до кінця, достовірно усвідомлюючи, що він та інші невстановлені особи діють незаконно, а саме в порушення вимог пункту 7 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України», затвердженогоПостановою Верховної Ради України № 2471-XII від 17.06.1992 року, яким передбачено спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, як вид майна, що не може перебувати у власності громадян, повідомив ОСОБА_8 , що вказані троє осіб обладнають офісне приміщення спеціальним технічним засобом негласного отримання інформації (апаратно-програмним комплексом негласного аудіо- та відеоспостереження).

Після входу у офіс, який розташований в квартирі АДРЕСА_6 , невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_9 » повідомив, що апаратно-програмний комплекс негласного отримання інформації, а саме аудіо- та відеоспостереження за особами, функціонує за допомогою додатку « ОСОБА_12 », який скачується на мобільний телефон, до якого синхронізуються дві приховані відеокамери з мікрофонами та блоками живлення, які під`єднанні до мережі Інтернет.

В подальшому, невстановлені особи на ім`я « ОСОБА_9 », « ОСОБА_10 » та « ОСОБА_11 », встановили у плінтус біля двох дверей дві приховані відеокамери з мікрофонами та блоками живлення.

Після того, згідно з вказівками невстановленої особи на ім`я « ОСОБА_10 » ОСОБА_8 на власний телефон марки «Samsung», модель «SM A107F/DS», IMEI: НОМЕР_2 , серійний номер: « НОМЕР_3 » встановлено додаток « ОСОБА_12 » та зареєстровано обліковий запис з наступники реквізитами: логін: ІНФОРМАЦІЯ_3 , пароль: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після налаштування вказаного комплексу, невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_9 » продемонстрував ОСОБА_8 робочі можливості апаратно-програмного комплексу негласного отримання інформації шляхом входу в обліковий запис ІНФОРМАЦІЯ_3 удодатку « ОСОБА_12 », який завантажено на телефон ОСОБА_8 , та показав ОСОБА_8 у вказаному додатку аудіо- та відео трансляцію з офісного приміщення.

За результатами встановлення апаратно-програмного комплексу, ОСОБА_8 передано ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 48600,00 (сорок вісім тисяч шістсот) грн.

В подальшому, 09 вересня 2021 року приблизно о 23 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 передано ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 3000, 00 (три тисячі) грн. як залишок за оплату за встановлення апаратно-програмного комплексу негласного отримання інформації.

09.08.2021 в порядку ст.ст. 237, 234 КПК України, у невідкладному випадку відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України пов`язаному з врятуванням майна та на підставі заяви про надання добровільної згоди ОСОБА_13 , проведено обшук за адресою: АДРЕСА_7 .

В ході проведення вказаної слідчої дій виявлено та вилучено: планку білого кольору, 1 шт., пристрій відеофіксації, 1 шт., міктофон, 1 шт., адаптер перетворювач напруги з 12 на 5 Вольт, 2 шт., блок живлення, 1 шт., планку білого кольору, 1 шт., пристрій відеофіксації, 1 шт., міктофон, 1 шт., адаптер перетворювач напруги з 12 на 5 Вольт, 2 шт., блок живлення, 1 шт.

09.08.2021 в порядку ст. 93 КПК України, ОСОБА_8 добровільно наданий свій особистий мобільний телефон «SM A107F/DS».

Відповідно до висновку експерта ЗЕС ІСТЕ СБ України в УСБ України у Дніпропетровській області від 01.09.2021 № 152 встановлено, що наданий на дослідження апаратно-програмний комплекс, що складається з мобільного телефону марки: «Samsung», модель «SM A107F/DS», IMEI: НОМЕР_2 , серійний номер: « НОМЕР_3 » із встановленим додатком «Imou Life» та двох камер із мікрофонами та блоками живлення відносяться до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а саме до негласного аудіо- відеоконтролю та спостереження за особою, річчю або місцем.

Крім того, відповідно до листа Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування від 02.11.2021 № 26/3-6091 громадянин України ОСОБА_5 не має ліцензії СБ України на провадження господарської діяльності, пов`язаної з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації, та з приводу її отримання до СБ України не звертався, тобто діяв незаконно, а саме в порушення Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»та «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв`язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації», затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України № 669 від 22.09.2016 року, відповідно до яких зазначені спеціальні технічні засоби підлягають ліцензуванню, та відповідно не маючи ліцензії, здійснив незаконний збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, основним функціональним призначенням яких є негласне одержання інформації.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими особами незаконно збув спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 359 КК України.

Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком у 3 роки відповідно до ст. 75 КК.

При цьому, ініціювання та укладення угоди було здійснено у відповідності до положень ст. 469 КПК України та порушень норм останньої судом не встановлено.

Безпосередньо в самій угоді про визнаннявинуватості викладено усі імперативні реквізити останньої, визначені ст. 472 КПК України, та доведено до відома її сторін наслідки укладення та затвердження, регламентовані ст. 473 КПК України, наслідки не виконання, визначені ст. 476 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення,а саме: його класифікації за ст. 12 КК України, особливостейіобставинвчинення: формивини,мотивуі мети,способу,стадії вчинення, характеру і ступіня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують останнє.

Підстав регламентованих п.п. 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК України для відмови у затвердженні угоди прокурором не було доведено та судом не виявлено.

Таким чином, судом встановлено, що умови даної угоди в повній мірі відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексуУкраїни та закону.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 та ч. 1 ст. 475 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Щодо питання покладення обов`язків із числа регламентованих ст. 76 КК України та визначення строку випробування у порядку ст. 75 того ж Кодексу, то Суд враховує таке.

Положеннямистатті 75 ККпередбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Аналіз вищезазначеної норми свідчить, що питання визначення тривалості іспитового строку, який необхідно застосувати до підозрюваного/обвинуваченого, зокрема у випадку затвердження угоди про визнання вини, належить до дискреційних повноважень суду у визначенихст.75 ККмежах.

При цьому поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року (справа №205/7091/16-к, провадження за касаційною скаргою №51-1532 км 19).

Таким чином, можливість визначення судом у випадку затвердження угоди тривалості іспитового строку в передбаченихст.75 ККмежах на строк від одного до трьох років з одного боку та відмова обвинуваченого від права на апеляційне оскарження, крім випадків, передбаченихст.394 КПК, з іншого боку, становлять передбачувані наслідки укладення угоди про визнання винуватості, з якими обвинувачений добровільно погодився.

При цьому Суд враховує і викладену у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 лютого 2020 року (справа 161/8590/19, провадження 51-5646км19) правову позицію, за якою визначення судом першої інстанції тривалості іспитового строку в межах, визначенихст.75 КК, само по собі не може свідчити про призначення покарання більш суворого ніж узгоджено сторонами угоди.

Відповідно слід констатувати, що тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом, з огляду на, що, як термін іспитового строку, так і перелік обов`язків визначає самостійно з урахуванням характеру та тяжкості висунутого обвинувачення, а саме: його класифікації за ст. 12 КК України, особливостейобставинвчинення: формивини,мотиву і мети,способу, стадії вчинення, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують та обтяжують останнє та вважає за необхідне визначити іспитовий строк у 3 роки із покладенням обов`язків регламентованих п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнаннявинуватості між сторонами шляхом ухвалення вироку і призначення обвинуваченому узгодженої міри покарання.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 376, 468-469, 472, 473-475 КПК України, Суд

у х в а л и в :

затвердити угоду про визнання винуватості укладену 21.12.2021 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Київської міської прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_7 , у рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 22020101110000213 від 28.10.2020.

ОСОБА_5 визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення передбаченого ч.2ст.359КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на трок 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Згідно ст.76КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: мобільний телефон Xiomi S/N 29227/6 НОМЕР_4 , imei1 НОМЕР_5 , imei2 НОМЕР_6 , повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394КПК України та з урахуванням обмежень визначених ч. 2 ст. 473 КПК України до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити сторонам.

С у д д я ОСОБА_14