Рішення

від 03.09.2007 по справі 7/78-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/78-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

"03" вересня 2007 р.Справа № 7/78-38.1.

за позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”,                  м. Київ   

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт”, м. Луцьк            

про стягнення 10976 грн. 39 коп.

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт”, м. Луцьк

до дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

про стягнення 2090 грн.  

                                                                                                                                             Суддя      Шум М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковенко П.А. –головний юрисконсульт відділу представництва інтересів в судах управління правового забезпечення претензійно-позовної роботи юридичного департаменту ДК “Газ України” НАК „Нафтогаз України” (дов. №365/10 від 29.12.2006р.)        

від відповідача: Лошак В.О. –юрисконсульт ТзОВ „Торговий дім „Любарт” (дов. №28/8-ЮР від 28.08.2007р.)   

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін  було роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі                          ст. 22 ГПК України учасникам судового процесу було роз'яснено їх права та обов'язки. Заяв                            та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: Позивач –дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача –товариства                     з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт”, м. Луцьк 10976,39 грн., в тому числі 8060,57 грн. заборгованості по оплаті поставленого у відповідності до укладеного між сторонами договору                            №06/05-552-ТЕ-2 від 01.04.2005р. природного газу (у період квітня-грудня місяців 2005 року), 639,03 грн. пені, нарахованої відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та непроведення у встановлені строки і порядку належних розрахунків по оплаті поставленого і спожитого природного газу (за період з 12.01.2007р. по 12.07.2007р.), 1725,06 грн. суми інфляційних (за період з травня 2005 року по червень 2007 року), а також 551,73 грн. процентів річних (за період з 11.05.2005р. по 12.07.2007р.), нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник ДК „Газ України” пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному об'ємі.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт” звернулось до господарського суду із зустрічним позовом до дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” в котрій посилаючись на проведення повних розрахунків по оплаті поставленого природного газу та проведенням переплати вартості останнього стягнути з ДК „Газ України”  на користь ТзОВ „Торговий дім „Любарт” суму здійсненої переплати 2000 грн. та 90 грн. процентів річних, а всього 2090 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.08.2007р. за зустрічним позовом було порушено провадження                   у справі та розгляд зустрічного позову об'єднано із первісним позовом для їх спільного розгляду.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт” в судовому засіданні   з приводу пред'явленого до товариства позову заперечив, зокрема, з мотивів, викладених у зустрічному позові, та просить суд в задоволенні первісного позову відмовити.

У відзиві від 31.08.2007р. №31/10-8997 та в судовому засіданні представник ДК „Газ України” з приводу зустрічного позову ТзОВ „Торговий дім „Любарт” заперечили та просять суд в задоволенні останнього відмовити посилаючись при цьому на те, що зустрічні вимоги є відмінними за своєю юридичною природою з первісними, предметом позову компанії виступає стягнення з відповідача заборгованості по оплаті природного газу, поставленого у відповідності до угоди №06/05-552-ТЕ-2 від 01.04.2005р., в той час, коли зустрічні вимоги товариства „Торговий дім „Любарт” випливають та ґрунтуються на договорі №06/04-2054-ТЕ-2 від 30.12.2004р.  

Дослідивши матеріали справи, первісного та зустрічного позовів, заслухавши пояснення, доводи                    й заперечення представників сторін, господарський суд вважає, що позов дочірньої компанії „Газ України” НАК „Нафтогаз України” підставний і підлягає до задоволення в повному об'ємі, а в задоволенні зустрічного позову ТзОВ „Торговий дім „Любарт” слід відмовити.

Викладена позиція господарського суду пов'язана з наступними обставинами:

01 квітня 2005 року між дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ та товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт”, м. Луцьк  було укладено договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за №06/05-552-ТЕ-2.

У відповідності до умов зазначеної угоди позивачем було взято на себе зобов'язання щодо забезпечення безперебійного постачання відповідачу природного газу.

На виконання умов вказаного договору дочірньою компанією „Газ України” впродовж періоду квітня-грудня місяців 2005 року надавались товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт” послуги по постачанню природного газу.

Всього у зазначений період товариству-відповідачу було поставлено, а останнім прийнято                       140,711 тис. куб.м. природного газу загальною вартістю 29978,12 грн. Вартість 1000,0 стандартних куб.м. природного газу було погоджено сторонами в п. 5.1 договору №06/05-552-ТЕ-2 від 01.04.2005р., а також                             в додатковій угоді №1 від 30.06.2005р. до вказаного договору.

Загальна кількість поставленого відповідачу природного газу та його вартість підтверджені долученими до матеріалів справи документами, зокрема, підписаними між споживачем природного газу  (ТзОВ „Торговий дім „Любарт”) та постачальником газу (ДК “Газ України”) актами прийому-передачі природного газу за квітень-грудень місяці 2005 року.

Згідно п. 6.1 договору №06/05-552-ТЕ-2 оплата за поставлений природний газ для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій повинна була здійснюватись покупцем  (ТзОВ „Торговий дім „Любарт”) грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10, 20 та 30 числа місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу повинен був проводитись відповідачем на підставі акту приймання-передачі газу до десятого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт” взяті на себе згідно угоди від 01.04.2005р. №06/05-552-ТЕ-2 зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків  по оплаті поставленого останнім природного газу (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість протранспортованого природного газу не оплатив. Товариством-відповідачем в рахунок оплати природного газу було перераховано ДК „Газ України” 21917,55 грн.

У зв'язку з викладеним у товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт” виникла заборгованість, котра на момент подання позовної заяви до суду та на час розгляду справи в суді склала 8060,57 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом,                  але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за №06/05-552-ТЕ-2 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом                                   не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)                   або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню  у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, постачання позивачем відповідачу природного газу, отримання газу та його використання товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт”, а також не проведення останнім при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 8060,57 грн. основної заборгованості, пред'явлені дочірньою компанією „Газ України” до відповідача, є підставними.

Крім того, відповідачу у відповідності до п. 7.2 договору №06/05-552-ТЕ-2 від 01.04.2005р.                            за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті поставленого та спожитого природного газу було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків за період прострочки платежів з 12.01.2007р. по 12.07.2007р. склала 639,03 грн.  

Разом з цим, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється                              від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно                                   до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано 1725,06 грн. суми інфляційних (за період з травня 2005 року по червень 2007 року), а також 551,73 грн. процентів річних (за період з 11.05.2005р.                                по 12.07.2007р.)

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми пені, втрат, пов'язаних з інфляцією, та процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності до положень чинного законодавства            та підлягають до повного задоволення.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що понесла дочірня компанія „Газ України”, слід відшкодувати останній                               у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт”.

Одночасно з цим, як зазначається товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт” в зустрічній позовній заяві, 30.12.2004р. між зазначеним товариством та дочірньою компанією „Газ України” НАК „Нафтогаз України” було укладено договір №06/04-2054-ТЕ-2 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за умовами котрого компанія „Газ України” зобов'язувалась передавати товариству „Торговий дім „Любарт” у 2005 році природній газ, а останнє брало на себе зобов'язання щодо приймання природного газу та проведення за останній належних розрахунків.

31 березня 2005 року між сторонами було укладено угоду про розірвання договору на постачання природного газу №06/04-2054-ТЕ-2 від 30.12.2004р. в котрій визначено, що зазначений договір втратив чинність в частині постачання природного газу з 01 квітня 2005 року.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2005р. ТзОВ „Торговий дім Любарт” заборгувало ДК „Газ України” за вказаним договором 36,68 грн.

На заміну договору від 30.12.2004р. з 01 квітня 2005 року почав діяти новий договір №06/05-552-ТЕ-2, умовами котрого було збільшено вартість природного газу, платіжні реквізити сторін залишились тими ж, порядок розрахунків за газ було встановлено на підставі актів передачі-приймання природного газу.                          На виконання умов нового договору у період з 01 квітня по 31 грудня 2005 року ДК „Газ України” було поставлено ТзОВ „Торговий дім „Любарт” природного газу на суму 29978,12 грн. За поставлений газ товариством було проведено оплату в сумі 32014,76 грн. в результаті чого здійснено переплату вартості природного газу в розмірі 2000 грн.

В зв'язку з тим, що банківські реквізити сторін не змінювались бухгалтерія ТзОВ „Торговий дім „Любарт” при перерахуванні коштів за поставлений газ на підставі актів передачі-приймання в п'яти платіжних дорученнях №№1234, 1267, 1628, 1800, 2039, в графі „Призначення платежу” не змінила номер договору і його дату. Замість договору №06/05-552-ТЕ-2 від 01.04.2005р. помилково вказувала №06/04-2054- ТЕ-2 від 30.12.2004р., тобто номер старого договору.

20 січня 2006 року платіжним дорученням №2298 товариством „Торговий дім „Любарт” було перераховано ДК „Газ України” авансом 2000 грн. на поставку газу. Однак, газ не було поставлено, у зв'язку з чим дочірня компанія „Газ України” заборгувала ТзОВ „Торговий дім „Любарт” 2000 грн.

У зв'язку з існуванням заборгованості товариством „Торговий дім „Любарт” було нараховано ДК „Газ України” 90 грн. процентів річних та відповідно пред'явлено зустрічний позов про стягнення суми 2090 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», одним                     із видом розрахункових документів за якими здійснюється ініціювання переказу є платіжне доручення. Згідно  п. 1.30 вказаного Закону, платіжне доручення –це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі –члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної  в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління НБУ №22 від 21.01.2004р., платіжне доручення має містити такі реквізити: дату і номер; назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку; назву та код банку платника; назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку; назву та код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний цифровий підпис; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі „Допоміжні реквізити” (п. 11.5).

Реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.  Платник відповідає за дані, що зазначені в  реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. 3.8).

В даному випадку платник грошових коштів за платіжними дорученнями №1234, 1267, 1628, 1800, 2039 –товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт”, чітко визначив призначення даного платежу, а саме - за соціальний газ згідно договору №06/04-2054 від 30.12.2004р.

Предметом первісного позову виступає стягнення заборгованості по договору на постачання природного газу №06/05-552-ТЕ-2 від 01.04.2005р. у зв'язку з чим суд вважає, що платіжні доручення №1234, 1267, 1628, 1800, 2039 ні в якому разі не можуть бути доказами належного виконання зобов'язань ТзОВ „Торговий дім „Любарт” по договору на постачання природного газу №06/05-552-ТЕ-2 від 01.04.2005р., так як сплачені грошові кошти за вказаними платіжними дорученнями, відповідно до визначеного призначення платежу, були зараховані ДК „Газ України” в рахунок погашення заборгованості по договору №06/04-2054-ТЕ-2 від 30.12.2004р.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається. Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином. Доказом сплати боргу можуть бути лише платіжні документи, які свідчать про перерахування боржником коштів на рахунок кредитора із зазначенням мети платежу.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт” відповідно до ст. 60 ГПК України має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. В задоволення зустрічного позову включатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. Дана справа розглядається за спірним договором №06/05-552-ТЕ-2 від 01.04.2005р. Зустрічні вимоги товариства „Торговий дім „Любарт” є відмінними за своєю юридичною природою, так як випливають із договору №06/04-2054-ТЕ-2 від 30.12.2004р.

Спір за первісним позовом та подана зустрічна позовна заява взаємно не пов'язані між собою у зв'язку з чим суд вважає за необхідне в задоволенні останньої відмовити роз'яснивши при цьому товариству „Торговий дім „Любарт” право останнього на звернення до господарського суду з відповідним позовом                     в порядку окремого провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 258, 509, 526, 527, 530, 599 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Любарт” (м. Луцьк,                        вул. Підгаєцька, 13а, код ЄДРПОУ 30297485) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 8060,57 грн. заборгованості, 639,03 грн. пені, 1725,06 грн. суми інфляційних та 551,73 грн. процентів річних, а всього 10976,39 грн., 109,77 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат             по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          3. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

                    Суддя                                                                                            М.С. Шум