Рішення

від 26.06.2006 по справі 7/78-38.1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ 

 РІШЕННЯ 

від

"26" червня 2006 р.                                                      

по справі  № 7/78-38.1

 За позовом Відкритого акціонерного товариства

"Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії ВАТ

"Волиньобленерго", м. Луцьк

до відповідача: Луцької міської

дезинфекційної станції, м. Луцьк

про стягнення 1 390,08 грн.

Суддя          Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Кривдік О.В., юрист

(довіреність №19/26-8 від 03.01.2006р.)

від відповідача: Шеремета А. М. -

головний лікар

Відповідно до ст. 20 Господарського

процесуального кодексу України представникам сторін було роз'яснено право

відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам

судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу

України було роз'яснено його процесуальні права та обов'язки. Заяв та клопотань

від сторін на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач - ВАТ "Волиньобленерго"

в особі Луцької міської філії звернулося в господарський суд із позовом про

стягнення з відповідача - Луцької міської дезинфекційної станції                 1 390,08 грн., в тому числі 1

242,98 грн. заборгованості по оплаті за спожиту електроенергію,                    16,31грн. пені, нарахованої

відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та прострочку

здійснення належних розрахунків з позивачем, 37,83 грн. процентів річних та

92,96 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні представником

позивача подано клопотання про зменшення позовних вимог у зв'язку з сплатою

суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 16,31 грн. пені, 92,96

грн. інфляційних нарахувань, 37,83 грн. річних, всього 147,10 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву

не подав, неоплату пояснив недостатнім фінансуванням.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ: 16 грудня 1993 року між Волинським обласним підприємством

електричних мереж ВЕО "Львівенерго" (на даний час ВАТ

"Волиньобленерго") та Луцькою міською дезинфекційною станцією було

укладено угоду на відпуск і користування електроенергію невиробничому споживачу

за №508.

Укладена між сторонами угода

предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася,

сторонами розірвана не була, у зв'язку з чим в суду відсутні підстави вважати

зазначену угоду недійсною або неукладеною.

У відповідності до умов вказаної

угоди позивачем було взято на себе зобов'язання щодо поставки відповідачу

електричної енергії згідно з визначеними угодою умовами та величинами, а

відповідачем в свою чергу взято зобов'язання проводити своєчасно оплату

використаної електроенергії та інших нарахувань.

Відповідно до ст. 144

Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів

господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не

передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173

Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України,

зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На виконання умов зазначеного

договору позивачем поставлялась відповідачу електрична енергія.

Відповідно до ст. 193

Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України,

зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Проте, відповідачем договірні

зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті

використаної електричної енергії у періоди, обсяги та в розмірах, визначених

договором, в повному обсязі виконані не були.

На день розгляду спору, позивачем

подано копії банківських виписок які свідчать про сплату основного боргу в сумі

1242,98 грн., а тому провадження по справі в цій частині підлягає припиненню у

зв'язку з відсутністю предмету спору.

В результаті несвоєчасного

виконання відповідачем зобов'язань взятих перед позивачем у відповідності до

ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України, ст.ст. 229, 230 Господарського

кодексу України,  п. 8.1. Правил

користування електричною енергією та Закону України "Про відповідальність

за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та згідно п. 2.1. угоди

№508 від 16.12.1993р. за неналежне виконання договірних зобов'язань та

несвоєчасне проведення обов'язкових платежів позивачем було нараховано пеню,

яка у відповідності до представленого суду розрахунку за весь період прострочення

платежів склала 16,31 грн.

Крім цього, у відповідності до ст.

625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити

суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом, що згідно поданих суду

розрахунків становить 92,96 грн. суми інфляційних та 37,83 грн. процентів

річних.

З огляду на викладене, підлягає до

задоволення частково на суму 147,10 грн.

Оскільки спір до суду доведений з

вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов'язані з поданням позовної

заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита

та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають

відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу

України за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене та

керуючись ст.ст. 144, 173,  229, 193, 230

Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 549, 550, 625 Цивільного

кодексу України, ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луцької міської

дезинфекційної станції (м. Луцьк, вул. Потапова, 10, код ЄДРПОУ 05580485) на

користь відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі

Луцької міської філії (м. Луцьк, вул. Залізнична,1, код ЄДРПОУ 00131512)

16,31грн. пені, 37,83 грн. процентів річних та 92,96 грн. інфляційних втрат,

всього на суму 147,10 грн., 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного

мита та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення

господарського процесу.

3. Провадження щодо стягнення

1242,98 грн. заборгованості - припинити.

Суддя                                                 

М.С. Шум