Рішення

від 19.01.2022 по справі 333/4681/21

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Єдиний унікальний номер справи 333/4681/21

Номер провадження 2/333/493/22

рішення

Іменем України

19 січня 2022 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Стоматова Е.Г., за участю секретаря судового засідання Артеменко А.М., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, в загальному позовному провадженні, цивільну справу №333/6862/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про усунення від права спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2021 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Запоріжжі, вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами у справі.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Запоріжжі померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. До складу спадкового майна належить, зокрема, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , та земельна ділянка площею 0,0701 га з кадастровим номером 2322155900:01:001:0069, призначена для ведення садівництва, розташована за межами населеного пункту Малокатеринівської селищної ради Запорізького району Запорізької області.

За життя ОСОБА_3 заповіт складено не було. Таким чином, у зв`язку з відсутністю заповіту спадкування здійснюється законом. Позивач, як онук ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом першої черги за правом представлення після смерті ОСОБА_3 .. Окрім позивача, спадкоємцем за законом першої черги за правом представлення після смерті ОСОБА_3 є відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є онукою ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_3 позивач прийняв спадщину в порядку, передбаченому ч.3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1269 ЦК України, а саме на час відкриття спадщини він постійно проживав разом із ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , та 22.01.2021 р. звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Якіб`юк Ю.А. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 ..

Спадкоємець ОСОБА_2 підлягає усуненню від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 з підстав, передбачених ч.ч. 5, 6 ст. 1224 ЦК України, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування.

Так, спадкодавець ОСОБА_3 померла у віці 74 років. Причиною смерті ОСОБА_3 стала хронічна ішемічна хвороба серця.

Протягом останніх років свого життя ОСОБА_3 , проживаючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , страждала на ряд тяжких захворювань і не могла самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим потребувала постійного стороннього догляду, допомоги та піклування.

27.03.2019 р. ОСОБА_3 медико-соціальною експертною комісією було безстроково встановлено першу групу інвалідності з причини загального захворювання.

При встановленні 27.03.2019 р. ОСОБА_3 безстроково першої групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією було визначено, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду та стаціонарного лікування.

Таким чином, протягом останніх років свого життя ОСОБА_3 у зв`язку з похилим віком та наявними у неї тяжкими хворобами перебувала у безпорадному стані.

Відповідач ОСОБА_2 , яка є онукою ОСОБА_3 , розуміючи свій обов`язок щодо надання допомоги ОСОБА_3 , розуміючи необхідність такої допомоги для існування ОСОБА_3 , маючи можливість надавати ОСОБА_3 таку допомогу, протягом останніх років життя ОСОБА_3 свідомо ухилялася від надання будь-якої допомоги ОСОБА_3 , ігноруючи багаторазові прохання ОСОБА_3 щодо надання їй хоча б якоїсь допомоги. Позивач також неодноразово звертався до ОСОБА_2 з проханнями надати йому допомогу у догляді за ОСОБА_3 , однак ОСОБА_2 з різних надуманих причин ухилялася від цього.

Після смерті ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 не взяла жодної участі в організації поховання ОСОБА_3 та у витратах на її поховання, ігноруючи мої пропозиції з цього приводу. Поховання ОСОБА_3 організував та оплатив виключно позивач за власний рахунок. Догляд за ОСОБА_3 та надання іншої допомоги ОСОБА_3 протягом останніх років її життя здійснював позивач. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 липня 2021 року було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 20 жовтня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати за правилами загального провадження. Та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою судом про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про визнання позову в повному обсязі та просила суд проводити розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Положеннями ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 , виданим 14 січня 2021 року Запорізьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 76, серії НОМЕР_1 ./а.с.14/

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на квартиру за адресою : АДРЕСА_2 , та земельну ділянку площею 0,0701 га з кадастровим номером 2322155900:01:001:0069, призначена для ведення садівництва, розташована за межами населеного пункту Малокатеринівської селищної ради Запорізького району Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 від 26.11.1999 р. про право власності на житло, виданим Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради, з відповідним, реєстраційним написом від 14.12.1999 р. ОП № 1 ЗМБТІ, технічним паспортом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , складеним ОП № 1 ЗМБТІ, державним актом серії ЯИ № 820078 від 15.07.2010 р. на право власності на земельну ділянку, виданим Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області. /а.с.15-20/

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право за законом одержують особи визначені у статтях 1261-1265 цього ж кодексу.

Встановлено, що за своє життя ОСОБА_3 заповіту не склала.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є: відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є онукою ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Положення цієї статті поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Як роз`яснено в ч. 3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України за №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Тобто, необхідними умовами для усунення особи від права на спадкування є встановлення факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги й факту перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво й потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Виходячи з тлумачення вказаної вище норм закону, суд вважає, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Таким чином, при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця необхідно враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Вирішуючи спір про усунення від права на спадкування, суди мають дійти висновку, що відповіднодо положень ст.1224 ЦК України має значення сукупність обставин, а саме:

-усунення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання,

-перебування спадкодавця в безпорадному стані,

-надання допомоги саме спадкоємцем.

Суд вважає, що вимоги за позовом підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що протягом останніх років свого життя ОСОБА_3 , проживаючи у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , страждала на ряд тяжких захворювань і не могла самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим потребувала постійного стороннього догляду, допомоги та піклування.

27.03.2019 р. ОСОБА_3 медико-соціальною експертною комісією було безстроково встановлено першу групу інвалідності з причини загального захворювання.

При встановленні 27.03.2019 р. ОСОБА_3 безстроково першої групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією було визначено, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду та стаціонарного лікування.

Таким чином, протягом останніх років свого життя ОСОБА_3 у зв`язку з похилим віком та наявними у неї тяжкими хворобами перебувала у безпорадному стані.

Відповідач ОСОБА_2 , яка є онукою ОСОБА_3 , розуміючи свій обов`язок щодо надання допомоги ОСОБА_3 , розуміючи необхідність такої допомоги для існування ОСОБА_3 , маючи можливість надавати ОСОБА_3 таку допомогу, протягом останніх років життя ОСОБА_3 свідомо ухилялася від надання будь-якої допомоги ОСОБА_3 , ігноруючи багаторазові прохання ОСОБА_3 щодо надання їй хоча б якоїсь допомоги. Після смерті ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 не взяла жодної участі в організації поховання ОСОБА_3 та у витратах на її поховання, ігноруючи мої пропозиції з цього приводу. Поховання ОСОБА_3 організував та оплатив виключно позивач за власний рахунок. Догляд за ОСОБА_3 та надання іншої допомоги ОСОБА_3 протягом останніх років її життя здійснював позивач, що підтверджується наданими суду доказами.

Верховний Суд неодноразово вдавався до тлумачення поняття безпорадний стан , яке міститься у ст.1259 ЦК України, тобто такий стан особи, у якому ця особа не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги, піклування.

ВС підкреслив, що у випадку існування спору за спадок, безпорадний стан спадкодавця повинен довести позивач заявляючи вимогу на спадок. При цьому лише одних пояснень позивача та показань свідків недостатньо для доведення безпорадного стану спадкодавця. Повинні бути певні медичні документи у матеріалах справа.

Суд вважає, що безпорадний стан спадкодавця підтверджуватися наявними у справі медичними документами та не оспорюється позивачем у справі.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 не надавала матеріальної допомоги померлій ОСОБА_3 в той час коли вона перебувала у безпорадному і тяжкому стані та потребувала лікування, не надавала допомоги по догляду в період повної непрацездатності, не відвідувала та не цікавились її здоров`ям, прохання про допомогу та підтримку ігнорувала та зволікала в будь-яких активних діях.

Судом вважає, що ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_3 , яка потребувала допомоги та перебувала в безпорадному стані полягає, як в умисних діях, так і в бездіяльності ОСОБА_2 , оскільки здійснювались та були спрямованими на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення було пов`язане з винною поведінкою ОСОБА_2 , яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких активних дій допомоги по відношенню до спадкодавця, тобто своєї бабусі.

Згідно з вимогами п.п.1,2,3 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Суд вважає, що ОСОБА_2 не спростувала факту свого ухилення від надання допомоги померлій бабусі відповідними доказами у справі.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

На підставі вище зазначеного та зважаючи на визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині усунення від спадщини, знайшли своє підтвердження, є законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат понесених із розглядом справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову

Позивачем при зверненні до суду із позовною заявою сплачено сплачений судовий збір в сумі 908 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, оскільки відповідачем визнано позовні вимоги позивачу підлягає поверненню 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 38, 42, 44, 57, 58, 59, 64, 76-82, 109, 118, 119, 120, 133, 137 ЦПК України, ст.ст. 1222-1224, 1261, 1269 ЦК України, ст.172 СК України, Постановою Пленуму Верховного суду України за №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про усунення від права спадкування, - задовольнити .

Усунути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Запоріжжі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 гривень 00 копійок (чотириста п`ятдесят чотири гривень нуль-нуль копійок).

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , повернути 50% сплаченого судового збору у розмірі 454 гривень 00 копійок (чотириста п`ятдесят чотири гривні нуль-нуль копійок) (квитанція № 51 від 30 червня 2021 року) .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення складено 19 січня 2022 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов