Рішення

від 20.01.2022 по справі 450/5038/21

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/5038/21 Провадження № 2/450/604/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з позовом, у якому просили виправити помилки щодо конфігурацій земельних ділянок кадастрові № 4623683500:03:000:0124, площею 2,4999 га, яка належить ОСОБА_1 , № 4623683500:03:000:0080, площею 2,5002 га, яка належить ОСОБА_2 та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру.

Мотивували свої вимоги тим, що у 1992 році ОСОБА_1 на основі рішення Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області отримана в користування земельна ділянка площею 5 га для ведення фермерського господарства в с. Кротошин Пустомитівського району Львівської області.

В подальшому вказана ділянка передана у власність шляхом її поділу на дві частини позивачам. Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 807 від 31 жовтня 2005 року позивачу ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянка площею 2,5002 га кадастровий № 4623683500:03:000:0080 на території Кротошинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 781 від 21 жовтня 2021 року позивачу ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,4999 га кадастровий № 4623683500:03:000:0124 на території Кротошинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Розробка технічної документації для оформлення права власності та безпосередньо видача державних актів на земельні ділянки здійснювалася по фактичним розмірам використовуваної земельної ділянки, тобто тій, яка дійсно перебувала у користуванні позивачів. В подальшому позивачам стало відомо, що при встановленні конфігурацій земельної ділянки були допущені помилки у визначенні її меж без змін загального розміру такої. А саме, в результаті помилок частина земельної ділянки площею 0,6013 га розмірами т. 82.96, т. 3.20, т. 2.81, т. 5.93, т. 6.11, т. 6.00, т. 40.17, т. 69.05 залишилася поза межами права власності позивачів, хоча використовується ними з 1992 року, є огородженою парканом та ровом. Окрім цього, спірні земельні ділянки фактично захоплюють частину дороги загального користування, частину сусідньої земельної ділянки кадастровий № 4623683500:03:000:0144 та площу охоронної зони під лінією електропередач. Повідомили, що для внесення виправлень вони зверталися до відповідачів, однак отримали відмови. З огляду на вказане, просять позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 23 листопада 2021 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

05 січня 2022 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання, у якому він просив розгляд справи проводити в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 17 січня 2022 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.

05 січня 2022 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Пашко Є.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона не погодилася з позовними вимогами. Зазначила, що оскільки нормами Закону України Про Державний земельний кадастр та Порядку ведення Державного земельного кадастру, врегульовано процедуру виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру, дане питання не підлягає вирішенню в судовому порядку. З огляду на вказане, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

10 січня 2022 року від позивачів до суду надійшла відповідь на відзив представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Пашко Є.О., у якій вони зазначили, що відповідач фактично погоджується з наявністю помилкової інформації щодо конфігурацій спірних земельних ділянок, однак не пропонує жодних варіантів для вирішення даної ситуації. Вважають, що вирішити спір можливо виключно в судовому порядку. З огляду на вказане, просили позовні вимоги задовольнити.

11 січня 2022 року від представника відповідача Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області Охримович О.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він не погодився з позовними вимогами. Зазначив, що єдиною підставою для набуття права власності або права користування земельними ділянками комунальної власності, розташованими на території Давидівської територіальної громади є відповідне рішення органу місцевого самоврядування. З огляду на вказане, просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 807 від 31 жовтня 2005 року позивачу ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку площею 2,5002 га кадастровий № 4623683500:03:000:0080 на території Кротошинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області № 781 від 21 жовтня 2021 року позивачу ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею 2,4999 га кадастровий № 4623683500:03:000:0124 на території Кротошинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 419204 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,4999 га кадастровий № 4623683500:03:000:0002.

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 419203 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 2,5002 га кадастровий № 4623683500:03:000:0003.

Відповідями Управління Держгеокадастру у Львівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № Н-11/0-0.29-25/0/358-21, № Н-11/0-0.29-24/0/358-21 від 11 листопада 2021 року стверджується, що земельній ділянці кадастровий № 4623683500:03:00060002 присвоєно кадастровий № 4623683500:03:000:0080, а земельні ділянці кадастровий № 4623683500:03:00060003 присвоєно кадастровий № 4623683500:03:000:0124.

З відповіді Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області № 3124 від 04 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі і їх закріплення межовими знаками та висловлено прохання щодо приведення технічної документації у відповідність до чинного законодавства.

Відмовою у виправленні помилок № РВ-4601855212021 від 07 липня 2021 року державний кадастровий реєстратор Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Корилевич П.П. відмовлено ОСОБА_1 у виправленні помилок у зв`язку з встановленням факту, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей і не потребують виправлення у зв`язку з невиявленням технічних помилок у таких документах.

При цьому копія звернення ОСОБА_1 , на яке вказана відмова надавалася, суду не надано, що унеможливлює встановлення всіх обставин даної відмови.

За ч.ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За правилами ч. 5 ст. 5 Закону України Про державний земельний кадастр від 07 липня 2011 року № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону.

Порядок виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру, врегульовано Законом України від 07 липня 2011 року за № 3613-VI Про державний земельний кадастр та пунктами 138-161 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій розробниками документації із землеустрою є, зокрема, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з статтею 55 Закону України Про землеустрій встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 .

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

Відповідно до норм ЗК України, ЦК України, Закону України Про Державний земельний кадастр та Закону України Про землеустрій до повноважень суду не відноситься розгляд питань що стосуються встановлення меж земельних ділянок відповідно до координат обчислених землевпорядними організаціями, тому що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки, а також земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а не на підставі рішення суду.

Такий порядок визначено і постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а та у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 520/2093/1 та від 03 квітня 2020 року № 1512/2-761/11.

Судом встановлено, що земельні ділянки не було змінені після того, як позивачі зареєстрували право власності на них. Так, позивачі у позові визнають той факт, що помилки у визначенні меж земельних ділянок були допущені при встановленні конфігурації таких. Тобто, первинна технічна документація, яка була розроблена на замовлення позивачів і яка подавалася ними для отримання таких ділянок у власність, вже містила помилки, які позивачі просять виправити у позовній заяві.

Крім того, суд враховує те, що позивачі з 1992 року, тобто приблизно тридцять років користуються земельними ділянками на підставі технічної документації із землеустрою, не мали претензій щодо її виготовлення, як під час отримання вказаної документації, так і після цього не висловили жодних претензій, нарікань чи заяв щодо невідповідності або неправильності координат та їх виправлення. Виявлені помилки приводять до хибного встановлення невідповідності фактичної площі земельних ділянок позивачів площі та розмірам, зазначеним в державному акті на землю, а також до неправильного висновку щодо наявності з боку суміжних землекористувачів та самовільного захоплення земель.

Така позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах від 04 березня 2019 року справа № 672/730/16-ц, від 13 червня 2018 року справа № 911/1101/17, від 03 квітня 2020 року справа № 1512/2-761/11.

Статтею 198 ЗК України визначено, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Виправлення помилок, допущених у відомостях державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою здійснюється виключно на підставі та в порядку, встановленому Законом № 3613-VI, а саме, державним кадастровим реєстратором .

Чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, проте у матеріалах справи немає доказів того, що позивачі скористалися цим порядком для усунення помилок у конфігураціях належних їм земельних ділянок.

Відповідно до пункту 139 цього Порядку у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

При цьому, норми пункту 153 Порядку № 1051 визначають, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що визнанню наявності помилки та для набуття підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру передує процедура встановлення недостовірної інформації, у яку спочатку необхідно внести зміни.

Відповідно до статті 9 Закону № 3613-VI та підпунктів 1, 5, 6 пункту 6 Порядку № 1051 внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів та відмови у їх наданні, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі є самостійними повноваженнями відповідача.

Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 08 квітня 2020 року у справах за № 520/2093/19; від 08 липня 2020 року у справі за № 362/2698/15-ц та від 20 серпня 2020 року у справі № 806/1578/16.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Пашко Є.О. у своєму відзиві вказала, що позивачі не зверталися до органу Держгеокадастру для ініціації процедури встановлення недостовірної інформації, що позивачами не оспорюється. Крім того, позивачами не надано суду доказів, якими спростовувалися б твердження представника Пашко Є.О. щодо того, що процедура встановлення недостовірної інформації не була розпочата.

Виготовлення нової технічної документації із землеустрою не призведе до поновлення прав позивачів, оскільки виготовлена технічна документація стала підставою для державної реєстрації земельних ділянок, їм присвоєні кадастрові номери, внесені і зареєстровані у державному земельному кадастрі суміжні землекористувачі вже отримали Держані акти щодо права власності на земельні ділянки, а тому вимоги про зобов`язання виправити помилки із землеустрою на земельні ділянки, що перебувають у їх власності не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини будуть порушувати права та інтереси третіх осіб.

Така позиція узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі за № 128/3751/14-а.

Слід також зазначити, що встановлення обставин, на які покликаються позивачі, а саме залишення частини земельної ділянки площею 0,6013 га розмірами т. 82.96, т. 3.20, т. 2.81, т. 5.93, т. 6.11, т. 6.00, т. 40.17, т. 69.05 поза межами права власності позивачів, фактичне захоплення спірними земельними ділянками частини дороги загального користування, частини сусідньої земельної ділянки кадастровий № 4623683500:03:000:0144 та площі охоронної зони під лінією електропередач вимагає спеціальних знань фахівця-геодезиста або інженера геолога і не може бути встановлено судом самостійно з наданих графічних матеріалів.

Водночас, позивачами клопотань про призначення відповідної експертизи для встановлення вказаних обставин не заявлялося, висновки експерта, виготовлені до розгляду справи на замовлення позивачів також не подавалися, що унеможливлює перевірку судом обставин, на які посилаються позивачі як на підставі позовних вимог.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що обставини, якими позивачі мотивували свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати стягненню з відповідачів на користь позивачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 88, 89, 137, 141, 247, 280-284, 289 ЦПК України, ст.ст. 79-1, 152, 198 ЗК України, ст. 5 Закону України Про державний земельний кадастр , ст. 55 Закону України Про землеустрій , суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.