Постанова

від 22.05.2024 по справі 450/5038/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 450/5038/21

провадження № 61-10704св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Мусієвського В. Є., та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі ГУ Держгеокадастру у Львівській області) про виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку.

Позовну заяву мотивували тим, що у 1992 році ОСОБА_1 на підставі рішення Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області отримав у користування земельну ділянку площею 5 га для ведення фермерського господарства у с. Кротошин Пустомитівського району Львівської області. Вказували, що згодом цю ділянку вони отримали у власність шляхом її поділу на дві частини.

Так, на підставі розпорядження голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 31 жовтня 2005 року № 807 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 2,5002 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0080. Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 21 жовтня 2021 року № 781 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,4999 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0124. Розробка технічної документації для оформлення права власності та безпосередньо видача державних актів на земельні ділянки здійснювалася за фактичними розмірами земельної ділянки, яка дійсно перебувала у їх користуванні.

Згодом позивачі довідалися, що під час встановлення конфігурацій земельних ділянок були допущені помилки у визначенні її меж без змін загального розміру такої, оскільки у результаті помилок частина земельної ділянки площею 0,6013 га розмірами: точка 82.96, точка 3.20, точка 2.81, точка 5.93, точка 6.11, точка 6.00, точка 40.17, точка 69.05 залишилася поза межами права власності позивачів, хоча використовується ними з 1992 року, є огородженою парканом та ровом. Крім того, спірні земельні ділянки фактично захоплюють частину дороги загального користування, частину сусідньої земельної ділянки кадастровий номер 4623683500:03:000:0144 та площу охоронної зони під лінією електропередачі. Повідомили, що для внесення виправлень вони зверталися до відповідачів, однак отримали відмови.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд:

виправити помилки щодо конфігурацій земельних ділянок: кадастровий номер 4623683500:03:000:0124, площею 2,4999 га, яка належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 4623683500:03:000:0080, площею 2,5002 га, яка належить ОСОБА_2 ;

зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Львівській області внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18), та встановив, що розміри, конфігурації та межі земельних ділянок не було змінено після того, як позивачі зареєстрували право власності на них. Позивачі визнали, що помилки у визначенні меж земельних ділянок були допущені при встановленні конфігурації таких. Тобто, первинна технічна документація, яка була розроблена на замовлення позивачів і яка подавалася ними для отримання таких ділянок у власність, вже містила помилки, які позивачі просять виправити.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що позивачі з 1992 року, тобто приблизно тридцять років користуються земельними ділянками на підставі технічної документації із землеустрою, не мали претензій щодо її виготовлення, як під час отримання вказаної документації, так і після цього не висловили жодних претензій, нарікань чи заяв щодо невідповідності або неправильності координат та їх виправлення. Виявлені помилки приводять до хибного встановлення невідповідності фактичної площі земельних ділянок позивачів площі та розмірам, зазначеним в державному акті на землю, а також до неправильного висновку щодо наявності з боку суміжних землекористувачів та самовільного захоплення земель.

Суд першої інстанції із відзиву ГУ Держгеокадастру у Львівській області встановив, що позивачі не зверталися до цього органу з ініціацією процедури встановлення недостовірної інформації, що позивачами не оспорюється. Крім того, позивачі не надали суду доказів, якими спростовувалися б твердження того, що процедура встановлення недостовірної інформації не була розпочата.

При цьому суд першої інстанції вказав, що навіть виготовлення нової технічної документації із землеустрою не призведе до поновлення прав позивачів, оскільки виготовлена технічна документація стала підставою для державної реєстрації земельних ділянок, їм присвоєні кадастрові номери, внесені і зареєстровані у державному земельному кадастрі суміжні землекористувачі вже отримали державні акти щодо права власності на земельні ділянки, а тому вимоги про зобов`язання виправити помилки із землеустрою щодо земельних ділянок, що перебувають у їх власності, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини будуть порушувати права та інтереси третіх осіб.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з тим, що встановлення обставин, на які посилаються позивачі, а саме залишення частини земельної ділянки площею 0,6013 га поза межами права власності позивачів, фактичне захоплення спірними земельними ділянками частини дороги загального користування, частини сусідньої земельної ділянки кадастровий номер 4623683500:03:000:0144 та площі охоронної зони під лінією електропередач, вимагає спеціальних знань фахівця-геодезиста або інженера-геолога і не може бути встановлено судом самостійно з наданих графічних матеріалів.

Водночас, позивачі клопотань про призначення відповідної експертизи для встановлення вказаних обставин не заявляли, висновків експерта, виготовлених до розгляду справи на замовлення позивачів, також не подавали, що унеможливлює перевірку судом обставин, на які посилаються позивачі як на підставу позовних вимог.

Короткий зміст касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

24 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

04 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Пустомитівського районного суду Львівської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме частини п`ятої статті 37 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Крім того, заявник указує, що посилання суду на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18) та у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справах за № 520/2093/19 (адміністративне провадження №К/9901/25843/19) та від 03 квітня 2020 року № 1512/2-761/11 (провадження № 61-1605св19), є недоречним у цій справі, оскільки стосуються відновлення меж земельних ділянок чи їх встановлення в натурі. Суд першої інстанції дуже формально підійшов до вирішення цієї справи.

Позивачі зверталися до відповідачів для виправлення відповідних помилок, проте отримали відмову та рекомендацію звернутися до суду.

Суд першої інстанції відхилив клопотання позивачів про розгляд справи з викликом сторін, і розглянув справу за наявними матеріалами. Отже, суд позбавив позивача права заявити будь-які клопотання про проведення експертизи в судовому засіданні та звернутися з такими заявами до суду.

Надаючи оцінку зібраним доказам, суди попередніх інстанцій порушили вимоги частин першої, другої, п`ятої статті 263, частини четвертої статті 265 ЦПК України.

Суд не дослідив письмові докази: державні акти, які підтверджують, що земельна ділянка була надана єдиним масивом, сформованою та з конкретними контурами, які обмежені дорогами загального користування та сусідніми землекористувачами; також суд не дослідив надані позивачем відомості про те, що у державного земельного реєстратора взагалі відсутні технічні документи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2023 року Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 31 жовтня 2005 року № 807 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 2,5002 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0080 на

території Кротошинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 419203 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 2,5002 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0003.

Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 21 жовтня 2021 року № 781 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2,4999 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0124 на території Кротошинської сільської ради Пустомитівського району Львівської області.

Із державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 419204, встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,4999 га кадастровий номер 4623683500:03:000:0002.

Із відповіді Управління Держгеокадастру у Львівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 11 листопада 2021 року № Н-11/0-0.29-25/0/358-21 та № Н-11/0-0.29-24/0/358-21 встановлено, що земельній ділянці кадастровий номер 4623683500:03:00060002 присвоєно кадастровий номер 4623683500:03:000:0080, а земельні ділянці кадастровий номер 4623683500:03:00060003 присвоєно кадастровий номер 4623683500:03:000:0124.

Із відповіді Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області від 04 жовтня 2021 року № 3124 встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про порядок встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі і їх закріплення межовими знаками та висловлено прохання щодо приведення технічної документації у відповідність до чинного законодавства.

Відмовою від 07 липня 2021 року № РВ-4601855212021 державний кадастровий реєстратор Відділу у Пустомитівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відмовив ОСОБА_1 у виправленні помилок, оскільки встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей і не потребують виправлення у зв`язку з відсутністю технічних помилок у таких документах.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За частиною дев`ятою, десятою статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону України від 07 липня 2011 року № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону.

Порядок виправлення помилок, допущених під час ведення Державного земельного кадастру, врегульовано Законом України «Про Державний земельний кадастр» та пунктами 138161 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі Порядок № 1051).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є, зокрема, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з статтею 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 .

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а не на підставі рішення суду.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18) та у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року № 1512/2-761/11 (провадження № 61-1605св19), які правильно врахували суди попередніх інстанцій.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, встановив, що земельні ділянки позивачів не були змінені після того, як вони зареєстрували своє право власності. Спірні координати поворотних точок земельної ділянки відповідають координатам точок, які існували при виготовленні технічної документації позивачів, отже, суди обґрунтовано вказали, що первинна технічна документація, яка була розроблена на замовлення позивачів і яка подавалася ними для отримання таких ділянок у власність, містила помилки, які вони просять суд виправити та зобов`язати ГУ Держгеокадастр у Львівській області внести такі виправлення до Державного земельного кадастру.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про земельний кадастр», відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Виправлення помилок, допущених у відомостях державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою здійснюється виключно на підставі та в порядку, встановленому Законом України «Про Державний земельний кадастр», а саме державним кадастровим реєстратором.

Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, проте у матеріалах справи немає доказів того, що позивачі скористалися цим порядком для усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, переданими їм у власність, тобто про внесення змін в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки.

Відповідно до пункту 139 цього Порядку № 1051 у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

При цьому, норми пункту 153 Порядку № 1051 визначають, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що для встановлення наявності помилки державного реєстратора та для набуття підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру, передує процедура встановлення недостовірної інформації у технічних документах, у які спочатку слід внести зміни.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та підпунктів 1, 5, 6 пункту 6 Порядку № 1051 внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів та відмови у їх наданні, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі є самостійними повноваженнями державного реєстратора.

Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 квітня 2020 року у справах за № 520/2093/19 (адміністративне провадження №К/9901/25843/19), від 08 липня 2020 року у справі за № 362/2698/15 (провадження № 61-48463св18) та від 20 серпня 2020 року у справі № 806/1578/16 (адміністративне провадження №К/9901/45052/18).

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що позивачі не зверталися до органів Держгеокадастру для ініціювання процедури встановлення недостовірної інформації у технічній документації, що позивачами не оспорюється.

При цьому суди вказали, що навіть теоретично виготовлення нової технічної документації із землеустрою не призведе до поновлення прав позивачів, оскільки виготовлена технічна документація стала підставою для державної реєстрації земельних ділянок, їм присвоєні кадастрові номери, внесені і зареєстровані у державному земельному кадастрі суміжні землекористувачі вже отримали держані акти щодо права власності на земельні ділянки, а тому вимоги про зобов`язання виправити помилки із землеустрою щодо земельних ділянок, що перебувають у власності позивачів, не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини будуть порушувати права та інтереси третіх осіб.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, які узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі за №128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18).

У частині п`ятій статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи, яка є предметом касаційного перегляду, технічні помилки допущені у документах, на підставі яких були внесені відомості до Державного земельного кадастру про земельні ділянки, власниками яких є позивачі (технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Натомість чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок, проте у матеріалах справи немає доказів того, що позивачі скористалися цим порядком для усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, переданими їм у власність, тобто про внесення змін в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки.

Тому доводи касаційної скарги про те, що виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися на підставі рішення суду з урахуванням фактичних обставин, встановлених у цій справі, колегія суддів спростовує.

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що, на думку заявника, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів спростовує з огляду на те, що ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції, а отже, його право на участь у розгляді його справи ним реалізовано, що свідчить про забезпечення йому права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судами попередніх інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник