Рішення

від 12.01.2022 по справі 681/620/21

ПОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 681/620/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року Полонський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Дідек М.Б.

при секретарі - Богданевич О.О.

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонного цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полонського госпрозрахункового підприємства Співчуття про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

08 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полонського районного суду Хмельницької області з позовом до Полонського госпроозрахункового підприємства Співчуття про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування заявлених з урахуванням доповнених та уточнених позовних вимог позивач зізслався на те, що з 01 липня 2015 року шляхом переведення став працювати в Полонському госпроозрахунковому підприємстві Співчуття на посаді наглядача кладовища.

Наказом від 11.05.2021 року № 65 із займаної посади звільнений на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правил внутрішнього трудового розпорядку за порушення яких на нього відповідно до наказів від 20.05.2020 року №36, 11.11.2020 року №48, 09.12.2020року №51 були накладені дисциплінарні стягнення у вигляді догани.

Підставою для його звільнення стало невиконання розпорядження директора Полонського госпроозрахункового підприємства Співчуття №1 від 24.04.2021року за яким зобов`язаний був на кладовищі по АДРЕСА_1 до 02.05.2021 року, крім інших робіт, провести прибирання клумб біля пам`ятника загиблим воїнам ВВВ, а 03.05.2021 року на вимогу виконати розпорядження в цій частині в грубій формі відмовився. Проте дані обставини не відповідають дійсності, поскільки до 01 травня працівниками комунальної служби проводився ремонт пам`ятника та огорожі клумби, а 01-04 травня були вихідні дні, тому прибирання клумб провів 06 травня.

Вважаючи, що притягнення його згідно згаданих наказів до дисциплінарної відповідальності та наказу від 11.05.2021 року про його звільнення є незаконними, оскільки порушень трудової дисципліни, у тому числі, і яка стала підставою для його звільнення не допускав, акти про порушення ним своїх трудових обов`язків та інших дій не пов`язаних з трудовими обов`язками в його присутності не складались і будь-яких пояснень з цьогоприводу у нього не вимагались,тому вони прийнятті з порушенням ст.ст.147,149 КЗпП України.

Він також стверджував, що до виконання своїх трудових обов`язків відносився належним чином, дотримувався вимог посадової інструкції, а всі накази, утому числі і про його звільнення, є наслідком упередженого ставлення директорки підприємства та переслідування його за конфлікти у зв`язку неправильних обліків поховання, копання могил, надання ритуальних послуг та нарахування у зв`язку з цим належної заробітної плати.

З цього приводу звертався з критичними заявами до міського голови Полонського ОТГ, після яких ці недоліки були усунуті.

Вважаючи, що накази приймались з порушенням ч.3 ст.149 КЗпП України, зокрема відповідач не врахував, що в його діях зазначених в актах перевірки не було порушень трудових обов`язків, а виявлені недоліки в роботі, не пов`язаних з порушенням трудових обов`язків, якщо вони мали місце, були незначними і не давали підстав для його звільнення, а також не врахував його сумлінної праці попередньої роботи до приходу на посаду нового керівництва ПГП Співчуття .

Накази на підставі яких йому оголошувалися догани не оскаржував, оскільки під час проведення з директором бесіди, остання обіцяла скасувати всі накази та зажадала від нього розписку про недопущення будь яких порушень в майбутньому. Погодившись з таким запевненням, тому накази не оскаржував та написав відповідну розписку. Проте при його звільненні виявилося, що накази не були скасовані.

Посилаючись а вищенаведені обставини позивач просив скасувати накази на підставі яких на нього накладалися догани, та наказ про його звільнення, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.

Відповідач у встановлений строк подав відзив на позов в якому просив відмовити позивачу у задоволенні його вимог з наступних підстав, що при звільненні ОСОБА_1 керівником ПГП Співчуття було дотримано усіх передбачених законом вимог.

З наказами № 36 від 25.05.2020 року, №48 від 11.11.2020 року та №51 від 09.12.2020 року ОСОБА_1 був ознайомлений та надавалась йому можливість надати пояснення. Враховуючи, що дані накази позивачем могли бути оскарженні в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, проте про їх скасування звернувся до суду 08.06.2021 року з пропуском зазначеного строку, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Незважаючи на наявність у ОСОБА_1 трьох випадків порушення трудової дисципліни, він знову в черговий раз 03.05.2021 року не виконав свої трудові обов`язки, зокрема відмовився від прибирання клумби біля пам`ятника полеглим воїнам, що розташована на кладовищі по АДРЕСА_1 . Враховуючи дану обставину,наявності доган, невиконання трудових обов`язків та скарг людей було прийнято рішення про його звільнення.

Позивач та його представник в судовому засіданнізаперечуючи викладені у відзиві обставини про його звільнення, які не відповідають дійсності, заявлений позов підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні зіслались на викладені доводи у відзиві та просили відмовити у позові.

Перевіривши матеріали та дослідивши обставини справи, заслухавши доводи та заперечення сторін їх представників, у справі встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, відповідно до яких суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен задати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Згідно з ч.2 ст.149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване одне дисциплінарне стягнення.

Судом встановлено, згідно наказу №249від 16.10.2014 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу наглядачем кладовищ в Полонське підприємство теплових мереж. Наказом № 132 від 30.06.2015 року звільнений з роботи за п.5 ст.36 КЗпП України (переведений в ПГП Співчуття ).

Наказом №4 В/К від 01.07.2015 року прийнятий на посаду наглядача кладовищ з чотирьох годинним робочим днем з 08год. по 12 год.

Наказом від 11 травня 2021 року №65 ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП за систематичне невиконання обов`язків покладених на нього та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Із змісту даного наказу встановлено, що за невиконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків без поважних причин,грубе ставлення до колег по роботі та відвідувачів кладовищ, на нього наказами 25.05.2020 року №36 (притягнутий до дисциплінарної відповідальності за невиконання трудових обов`язків), 11.11.2020 року № 48 (притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відсутність на робочому місці без поважних причин, грубе ставлення до відвідувачів кладовища), 09.12.2020року №51 (за невиконання трудових обов`язків) накладалися дисциплінарні стягнення у вигляді догани. А за вчиненні проступки 03.05.2021 року його звільнено з посади.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб працівник допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, яке носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, підприємство повинно навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування стягнення та коли.

Згідно роз`яснення пленуму ВСУ даних в п.22 постанови від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни з`ясуванню підлягають в чому конкретно виявилося порушення , яке стало приводом до звільнення чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП України, чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст.ст.147,149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

При цьому, пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" дав тлумачення систематичності. Так, відповідно до п. 23 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як вбачається із наказу, від 11.05.2021 року позивач звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, за які тричі протягом року притягувався до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, а також наявність скарг про його грубе ставлення до колег по роботі та відвідувачів кладовища, а 03.05.2021 року вчинив проступки за які до нього застосовано дисциплінарне стягнення, у вигляді звільнення його із займаної посади.

В даному випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу як звільнення обмежився лише загальним посиланням про вчинення ним проступків 03.05.2021 року та не врахував положення ч.3 ст.149 КЗпП України згідно з яким при обранні виду стягнення власним, або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставина, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Звільняючи позивача за вчинений ним 03.05.2021 року проступки представниквідповідача в судовому засіданні не зміг пояснити, коли саме і у чому конкретно виявилися дані порушення які стали приводом для такого звільненнята чи завдана цими діями шкода і кому саме. Відсутні такі дані і у матеріалах справи.

З цього приводу також встановлено, що саме 03.05.2021 року у ОСОБА_1 так і інших працівників підприємства був вихідний день, що підтверджується табелем виходу на роботу за травень 2021 року.(а.с.135) і не заперечувалось відповідачем. Крім того, позивач пояснив, що до 03.05.2021року, будь-яких, порушень не допускав і пояснень з цього приводу ніхто не вимагав.

Що стосується несвоєчасного прибирання клумби позивач заявив, із розпорядженням від 21.04.2021 про виконання робіт та їх строк ознайомився лише 27.04.2021 року. Проте в цей період комунальною службою проводився ремонт пам`ятника і огорожі клумби , тому був позбавлений можливості в установлений в розпорядженні строк прибрати її. Після виконання робіт комунальною службою були державні вихідні пов`язані з травневими святами та Пасхою, тому прибирання клумб ним було проведено 06.05.2021 року. Те що, комунальною службою проводилися ремонтні роботи не заперечувалося і відповідачем в судовому засіданні. Дані обставини в судовому засіданні також підтвердили і свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 які проживають біля території цього кладовища. Свідок ОСОБА_7 також пояснила, що прибирання клумби проводилися позивачем після закінчення ремонту і до святкування Дня Перемоги клумба була прибрана.

Що стосується наявного у справі акту від 05.05.2021 року, складеногодиректором ПГП Співчуття за участю працівника підприємства Рибщуна В.П., із змісту якого вбачається, що при перевірці виконання розпорядження №1 від 22.04.2021 року було встановлено невиконання ОСОБА_1 прибирання клумби біля пам`ятника загиблим воїнам в період ВВВ розташованого по вул.А. Герасимчука в м. Полонному.

Проте даний акт суд оцінює критично.

Як встановлено вище позивач у встановлений в розпорядженні строк всі роботи до 02.05.2021 року у зв`язку з проведенням ремонтних робіт не зміг виконати на даній частині території кладовища був позбавлений можливості, що свідчить про відсутність його вини, а акт 05.05.2021 року у його присутності не складався, і осіб його які його складали не бачив.

Заперечуючи факти порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та не виконання функціональних обов`язків позивач посилався на те, що не відповідає дійсності, поскільки порушень не допускав, пояснень від нього ніхто не вимагав, а наявні у справі акти при його участі не складалися, а складені за участю осібз якими перебував у неприязних відносинах та їх упереджене ставлення до нього, а будь-які письмові розпорядженнящодо проведення ними перевірок виконання ним своїх трудовихобов`язків та складання актів не видавались.

Про наявність неприязних стосунків з позивачем в судовому засіданні не заперечували свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які приймали участь у перевірці та складанні актів.

Тому дані доводи позивача заслуговують на увагу.

Враховуючи встановлені фактичні обставини за яких було допущено правопорушення (несвоєчасне прибирання клумби), його істотності та відсутності будь-якої шкоди ,які стали підставою для звільнення позивача, їх неявної не співмірності між діями позивача та звільненням його з посади, суд приходить до висновку, що не було правових підстав, які могли бути для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді його звільнення згідно КЗпП України, тобто відсутність фактичних підстав для винесення наказу про звільнення.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що звільнення позивача відбулося за відсутністю необхідних підстав та з порушенням правил і порядку застосування такого дисциплінарного порядку як звільнення, що призвело до порушення його конституційних трудових прав, тому підлягає судовому захисту шляхом поновлення його на роботі.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі незаконного звільнення з роботи працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання про необхідність з метою захисту прав позивача стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з часу звільнення по день поновлення на роботі. При розрахунку цього заробітку враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Із довідки про доходи позивача ОСОБА_1 , (а.с.91) вбачається, що позивачу у квітні 2021 року нарахована заробітна плата у розмірі 3800 грн., а у березні 7800 грн. та за ці два місяці позивачем відпрацьовано 44 робочих днів відповідно до режиму роботи підприємства.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 263 грн. 60 коп. (3800 грн. + 7800 грн.) : 44 робочих дні = 263 грн. 60 коп.).

Період вимушеного прогулу позивача з 11.05.2021 року по 12.01.2022 року відповідно до режиму роботи підприємства (п`ятиденний робочий тиждень) та святкових і неробочих днів, становить 169 робочих днів.

Отже середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 44548 грн. 40 коп. (263,60 грн. x 169 робочих днів), з яких мають бути відраховані податок на доходи фізичних осіб та інші обов`язкові платежі,що підлягають утриманню при виплаті заробітної плати, так як суд не може перебрати на себе функцію здійснення необхідних відрахувань із заробітної плати.

Згідно ч. 1ст. 233КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до п.4Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів встановлені статтями 228,233 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Що стосується позовної про визнання незаконними та скасування наказів № 36 від 25.05.2020 року, №48 від 11.11.2020 року, № 51 від 09.12.2020року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, позивач ОСОБА_1 звернувся 08.06.2021року, тобто після спливу тримісячного строку з дня, коли він дізналася або повинна була дізнатися про порушення її трудових прав, тобто з порушенням строку звернення до суду.

Суду не надано жодних доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку, причини пропуску строку позивачем, а клопотання про його поновлення позивач також не заявляв.

Посилання позивача, на обіцянку відповідача про скасування даних наказів судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у їх достовірності він не переконався, тому судом взяті до уваги як поважні не можна.

В силу вимогст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 908 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3500грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, на підставі ст.43 Конституції України, ст.ст. 21, 23, 40, 233, 235 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ № 65 від 11 травня 2021 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді наглядача кладовищ Полонського госпрозрахункового підприємства Співчуття .

Стягнути з Полонського госпрозрахункового підприємства Співчуття 44548 грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з яких мають бути відраховані податок на доходи фізичних осіб та інші обов`язкові платежі, що підлягають утриманню.

Стягнути з Полонського госпрозрахункового підприємства Співчуття на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 908грн. та 3500грн. витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.01.2022року.

Головуюча суддя Дідек М.Б.