Постанова

від 19.01.2022 по справі 369/16419/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 січня 2022 року

м. Київ

справа № 369/16419/18

провадження № 61-1082св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року перший заступник керівника Прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство (далі - ДП Київське лісове господарство ) звернувся з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 25 грудня 2012 року № 3641 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства двом громадянам України (згідно додатку) в адміністративних межах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту затверджено проект із землеустрою та передано у власність трьом громадянам (згідно додатку) земельні ділянки загальною площею 3 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району.

На підставі вказаного розпорядження громадяни отримали у власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:0025 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 червня 2014 року серії НОМЕР_2); ОСОБА_2 - площею 1 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:0026 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 червня 2014 року серії НОМЕР_3); ОСОБА_6 - площею 1 га з кадастровим номером 5222486000:03:002:0027 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 червня 2014 року серії НОМЕР_1 ).

У подальшому, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 22 листопада 2017 року та від 13 грудня 2017 року відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:03:002:0025, 3222486000:03:002:0026, 3222486000:03:002:0027 на користь ОСОБА_1

ОСОБА_1 здійснено поділ й об`єднання вказаних земельних ділянок, внаслідок чого утворилися земельні ділянки: площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086 та площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087, та за останньою зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Окрім того, ОСОБА_1 здійснено поділ земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, внаслідок чого утворилися земельні ділянки: площею 0,1478 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5088, площею 1,2493 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5091 та площею 0,6029 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5092, що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5088, 3222486000:03:002:5091, 3222486000:03:002:5092 на даний час не оформлено.

Окрім того, ОСОБА_1 здійснено поділ земельної ділянки площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086, внаслідок чого утворилися дві ділянки: площею 0,1522 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5094; площею 0,2478 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5093.

Також, здійснено поділ земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087, внаслідок чого утворилися три ділянки: площею 0,1012 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5097; площею 0,4275 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5096 та площею 0,0713 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5095.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5094, 3222486000:03:002:5093, 3222486000:03:002:5097, 3222486000:03:002:5096 та 3222486000:03:002:5095 на даний час не оформлено.

Таким чином, ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5085, 3222486000:03:002:5086 та 3222486000:03:002:5087.

Зазначеним розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 25 грудня 2012 року № 3641 відведено у власність спірні земельні ділянки, які в силу положень статтей 19, 55, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 5 Лісового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України, що підтверджується інформацією ВО Укрдержліспроект від 20 вересня 2018 року № 481 із фрагментом Публічної кадастрової карти України, ДП Київське лісове господарство від 08 жовтня 2018 року № 02-02/782 та Проектами організації та розвитку лісового господарства ДП Київське лісове господарство 2003 і 2014 років, планово-картографічними матеріалами.

Посилаючись на викладене, позивач просив:

витребувати на користь держави в особі ДП Київське лісове господарство з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086, площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087, які розташовані на території Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності для пред`явлення такого позову, оскільки ДП Київське лісове господарство , як користувачу земельних ділянок повинно було бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу виникнення цього порушення, тобто з 2014 року, оскільки підприємство приймало участь як третя особа в адміністративній справі № 826/3289/14, в той час як з даними позовними вимогами прокуратура звернулася до суду 17 грудня 2018 року, тобто з пропуском позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги першого заступника керівника прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Київське лісове господарство задоволено.

Витребувано на користь держави в особі ДП Київське лісове господарство з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки: площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086, площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087, які розташовані на території Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Київської області судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні земельні ділянки, що надані у приватну власність третім особам у справі мали лісогосподарське призначення та вкриті лісами. Фактично відбулася незаконна зміна цільового призначення землі загальною площею 3 га, яку безоплатно передано у власність громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та в подальшому поділено на окремі ділянки. Києво-Святошинська районна державна адміністрація перевищила надані законом повноваження, оскільки відбулося відведення у приватну власність лісових земель без їх попереднього вилучення у землекористувача - ДП Київське лісове господарство та зміна їх цільового призначення. Доведеною та обґрунтованою є позиція прокурора, що у сфері земельних відносин загальносуспільні інтереси переважають над приватними інтересами окремих власників, у зв`язку з чим порушення принципу законності не допускається. Вказаною незаконною передачею ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у власність належної державі земельної ділянки лісового фонду зачіпаються інтереси держави. Оскільки спірна земля в подальшому відчужена за відплатними договорами, а майно, дійсним власником якого є держава, було передано поза волею останньої, то на підставі ст. 388 ЦК України дійсний власник має право на його витребування від набувача у судовому порядку. З урахуванням характеру спору та особливого правового режиму використання земель державної власності лісогосподарського призначення, прокурором доведено необхідність представництва в суді законних інтересів держави в указаній справі, оскільки органи державної влади інтереси держави не захищали. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2015 року, було скасовано постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2014 року про відмову в задоволенні адміністративного позову Петрушківської сільської ради, скасовано розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 25 грудня 2012 року № 3641. Отже, ДП Лісове господарство було переконане, що внаслідок цього фактично відбулося поновлення права підприємства на користування спірними землями лісогосподарського призначення, й землі лісогосподарського призначення фактично були повернуті у власність держави. Станом на 10 квітня 2014 року був відсутній предмет спору, оскільки свідоцтво про право власності на спірні земельні ділянки перші їх власники отримали лише 20 червня 2014 року, і саме з цього часу речове право держави перейшло до приватних фізичних осіб. ДП Київське лісове господарство не було відомо про приватизацію спірних ділянок третіми особами у справі. Судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що відчуження земельних ділянок останньому власнику - ОСОБА_1 відбулось 22 листопада 2017 року, яка здійснила поділ і об`єднання вказаних земельних ділянок, внаслідок чого утворились земельні ділянки: площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086 та площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087, на які за нею було зареєстровано право власності 24 вересня 2018 року та 20 вересня 2018 року. Саме вказані обставини створили передумови для вжиття прокурором додаткових заходів для поновлення прав держави в особі як Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, так і ДП Київське лісове господарство шляхом звернення до суду з віндикаційним позовом до останнього набувача, оскільки до цього часу відносно нього спірних правовідносин не існувало, тому трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 261 ЦК України, до цих правовідносин не сплив, позов прокурором поданий в межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування строків позовної давності. Позивачем був пропущений строк позовної давності на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 при витребуванні земельних ділянок із чужого незаконного володіння й враховуючи положення статті 267 ЦК України, судом першої інстанції правомірно застосовано строки позовної давності як самостійну підставу для відмови у позові. Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином наявність підстав для здійснення саме прокурором судового захисту інтересів Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Київське лісове господарство та не дослідив питання наявності обставин, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів зазначеними особами особисто.

Позивачем не надано належних доказів, згідно яких можна було б ідентифікувати та виокремити належні ДП Київське лісове господарство земельні ділянки з новоутвореними земельними ділянками. Зазначене могло бути встановлене саме висновком судової земельно-технічної експертизи, а висновок зазначеної експертизи натомість в матеріалах відсутній. Таким чином, поділ майна і відкриття нових розділів свідчать про створення нових земельних ділянок з індивідуальними кадастровими номерами, які ніколи не перебували у володіння та користуванні ДП Київське лісове господарство .

Судом апеляційної інстанції неодноразово зазначалося про пріоритетність публічного інтересу над приватним у питанні володіння земельними ділянками. Однак, судом не враховано, що при набутті права власності на спірні земельні ділянки вчинено усі дії, передбачені законом, для набуття такого права, перехід права власності був зареєстрований державою, а відповідно державою визнавався.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 369/16419/18 надійшли до Верховного Суду та 13 лютого 2020 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відмовлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у задоволенні заяви про участь у розгляді касаційної скарги, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року касаційне провадження у справі № 369/16419/18 зупинене до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини

Суди встановили, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 25 грудня 2012 року № 3641 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства 2-м громадянам України (згідно додатку) в адміністративних межах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту затверджено проект із землеустрою та передано у власність громадянам: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (згідно додатку) земельні ділянки, загальною площею 3 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району.

На підставі вказаного розпорядження треті особи у даній справі отримали у власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:0025 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 червня 2014 року серії НОМЕР_2); ОСОБА_2 - площею 1 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:0026 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 червня 2014 року серії НОМЕР_3); ОСОБА_3 - площею 1 га з кадастровим номером 5222486000:03:002:0027 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 20 червня 2014 року серії НОМЕР_1 ).

ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 22 листопада 2017 року та від 13 грудня 2017 року відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:03:002:0025, 3222486000:03:002:0026, 3222486000:03:002:0027 на користь відповідачки ОСОБА_1

ОСОБА_1 здійснено поділ та об`єднання вказаних земельних ділянок, внаслідок чого утворилися земельні ділянки: площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086 та площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087, й за останньою зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ці земельні ділянки.

ОСОБА_1 здійснено поділ земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, внаслідок чого утворилися земельні ділянки: площею 0,1478 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5088, площею 1,2493 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5091та площею 0,6029 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5092, що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222486000:03:002:5088, 3222486000:03:002:5091, 3222486000:03:002:5092 на даний час не оформлено.

ОСОБА_1 здійснено поділ земельної ділянки площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086, внаслідок чого утворилися дві ділянки: площею 0,1522 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5094; площею 0,2478 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5093.

Також, здійснено поділ земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087, внаслідок чого утворилися три ділянки: площею 0,1012 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5097; площею 24275 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5096 та площею 0,0713 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5095.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5094, 3222486000:03:002:5093, 3222486000:03:002:5097, 3222486000:03:002:5096 та 3222486000:03:002:5095 на даний час не оформлено.

Таким чином, ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5085, 3222486000:03:002:5086 та 3222486000:03:002:5087.

Суди встановили, що вказані спірні земельні ділянки віднесені до земель лісогосподарського призначення.

Право користування ДП Київське лісове господарство лісами, площею 3 га відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового Кодексу України підтверджуються планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими спірні лісові ділянки відносились до земель лісогосподарського призначення.

Управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення із кадастровими номерами: 3222486000:03:002:5085, 3222486000:03:02:5086 та 3222486000:03:002:5087 для їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, які перебувають у постійному користуванні ДП Київський лісгосп .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Щодо позовних вимог першого заступника керівника Прокуратури Київської області заявлених в інтересах держави в особі ДП Київське лісове господарство

На підставі частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зроблено висновок, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 347/1750/19 (провадження № 61-2364св21) зроблено висновок, що згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Косівське районне підприємство Райагроліс створене Косівською районною радою, тобто не є державним органом. Чинне на час подання позову законодавство не передбачало право органів прокуратури представляти інтереси комунальних підприємств. У справі, що переглядається: заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства Райагроліс , фактично не здійснював захист інтересів держави, що суперечить чинному законодавству; тому судові рішення в частині позовних вимог заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства Райагроліс до ОСОБА_8 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки належить скасувати; позов заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства Райагроліс до ОСОБА_8 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи .

За таких обставин позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ДП Київське лісове господарство слід залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Щодо позовних вимог першого заступника керівника прокуратури Київської області заявлених в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

За змістом статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертаючись до суду з даним позовом перший заступник керівника прокуратури Київської області посилався на те, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення, які без достатніх повноважень були передані у приватну власність, просив витребувати їх на користь ДП Київське лісове господарство .

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII Про прокуратуру .

У частині третій статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

За обставин цієї справи колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги, заявлені в інтересах ДП Київське лісове господарство слід залишити без розгляду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Верховний Суд зазначив, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України…зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища. Судами в цій справі встановлено, що відсутні докази на підтвердження того, що Київське обласне управління лісового та мисливського господарства надавало згоду на переведення цієї земельної ділянки з лісових земель на землі для будівництва жилих будинків та ведення особистого селянського господарства .

Отже до компетенції Київського обласного управління лісового та мисливського господарства, в чиїх інтересах заявлено позов, відноситься лишепогодження зміни цільового призначення земельних ділянок.

Суди на зазначені обставини та вимоги закону уваги не звернули, не з`ясували, до компетенції якого органу державної влади, місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень віднесені повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, відповідно який має бути позивачем у спірних правовідносинах за позовними вимогами прокурора в інтересах держави про витребування земельної ділянки.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 263-265, 382 ЦПК України не забезпечили повний та всебічний розгляд справи, належним чином не з`ясували характер спірних правовідносин.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З метою необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення скасуванню з передачею справи в частині позовних вимог заявлених в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства на новий розгляд до суду першої інстанції, залишенням без розгляду в частині позовних вимог заявлених в інтересах держави в особі ДП Київське лісове господарство .

Щодо судових витрат

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням серед іншого розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Статтею 141 ЦПК України визначений загальний порядок розподілу судових витрат при розгляді справ у судах.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тобто, у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь-яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Постанова про передачу справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору по суті, а тому питання про розподіл судових витрат у такому випадку судом касаційної інстанції не вирішується.

Керуючись статтями 400, 412, 413, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_5 , задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року скасувати.

Справу за позовом першого заступника керівника Прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги першого заступника керівника Прокуратури Київської області в інтересах держави в особі державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіннязалишити без розгляду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 липня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 рокувтрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук