Рішення

від 24.01.2022 по справі 944/4863/21

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/4863/21

Провадження №2/944/385/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2022 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду місті Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магировська Олена Вікторівна, нотаріус Старосамбірської державної нотаріальної контори Сюма Тетяна Сергіївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання права власності на частину земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відносно земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 4625889200:05:001:0035, який був посвідчений 03 березня 2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В., реєстр №864, із скасуванням державної реєстрації права власності ОСОБА_5 щодо зазначеної земельної ділянки; визнати за нею право власності на 8/10 частини земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 4625889200:05:001:0035, яка знаходиться в с.Буда Яворівського району Львівської області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позов обґрунтовує тим, що вонастаном на 2007 рік була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де проживала разом з батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_4 11 лютого 2007 року вона одружилася з ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_4 та поселилася в будинок до батьків чоловіка за адресою: АДРЕСА_2 . Так як умови проживання в будинку батьків чоловіка були незадовільні, то вони з чоловіком стали думати про своє власне житло і в цьому їх підтримали її батьки, які запропонували шукати можливість придбати земельну ділянку неподалік м.Львова та спільно збудувати житловий будинок. Ними було знайдена земельна ділянка площею 0,25 га в с.Буда Яворівського району Львівської області, яку було оформлено на її батька ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.03.2007. На даний час дана земельна ділянка в Державному земельному кадастрі обліковується за кадастровим номером 4625889200:05:001:0035. За її з чоловіком ОСОБА_6 та її батьками ОСОБА_2 і ОСОБА_4 домовленістю документальним оформленням та організацією будівництва житлового будинку мав займатися батько ОСОБА_2 , а вона з чоловіком надавали для цього відповідні грошові кошти. Після завершення будівництва її батько повинен був відчужити збудований будинок на її користь. Батько замовив та отримав будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, закупив та організував доставку відповідних будівельних матеріалів, замовив будівельну бригаду та відповідних фахівців, які безпосередньо проводили будівельні та оздоблювальні роботи. В період з весни 2008 року до осені 2010 року на земельній ділянці в основному за її з чоловіком кошти батьками було організовано та збудовано двохповерховий цегляний житловий будинок загальною площею 412,8 кв.м., в с.Буда Яворівського району Львівської області, з влаштуванням інженерних комунікацій (електроенергія, водопостачання та водовідведення, автономне опалення), з наступним благоустроєм території. Однак після завершення будівництва будинку батько в порушення досягнутих домовленостей відмовився відчужити на її користь вказаний житловий будинок, мотивуючи тим, що земельна ділянка є його особистою власністю і ним також частково вносилися кошти в спорудження будинку. З метою захисту своїх порушених та оспорюваних прав вона в квітні 2011 року звернулася до Яворівського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Обласне Комунальне підприємство Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки , про визнання права користування земельною ділянкою та права власності на житловий будинок (незавершене будівництво) і судом було відкрито провадження у цивільній справі №2-1076/2011. Під час судового розгляду вищевказаної цивільної справи за ухвалою суду було призначено судову будівельно-технічну експертизу, за висновками якої було встановлено відповідність станом на 01.06.2011 досліджуваного об`єкта Державним будівельним нормам, будівельні роботи в цілому завершені і придатні до експлуатації за цільовим призначенням. Також експертом були запропоновані варіанти розподілу збудованого житлового будинку між нею та відповідачем у пропорційному співвідношенні 50:50, 70:30, 80:20. Разом з тим, до часу ухвалення судового рішення по справі, вона з батьком домовилися про добровільне врегулювання спору між нами на основі взаємних поступок, відповідно нами було укладено, підписано та подано на затвердження суду мирову угоду. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 13.03.2012 року було визнано та затверджено мирову угоду між нею та ОСОБА_2 , за умовами якої: сторони визнали, що до початку будівництва будинку на земельній ділянці ОСОБА_2 (0,25 га) в с.Буда Яворівського району Львівської області між ними була укладена угода про безстрокове надання в користування земельної ділянки під забудову будинку та проведення благоустрою території; сторони визнали, що будівництво житлового будинку, що розташований в с.Буда Яворівського району Львівської області, здійснювалося за кошти сім`ї ОСОБА_1 ; зважаючи на фактичні витрати по будівництву житлового будинку, що розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 , площею 0,25 га в с.Буда Яворівського району Львівської області, сторони домовилися про розподіл часток на право власності на житловий будинок в таких розмірах: 80% від загальної площі будинку належить ОСОБА_1 , а 20% від загальної площі будинку належить ОСОБА_2 ; сторони даною угодою підтвердили повний доступ для спільного користування цокольним приміщеннями (гаражем, пральною кімнатою, котельнею тощо), піддашшям (стріхою), кухнею, туалетними та ванними кімнатами; кошти на утримання будинку (плата за газ, електроененергію тощо) будуть визначатися та розподілятися окремими домовленостями між сторонами. Відповідно провадження у цивільній справі було закрито. В подальшому, вона з чоловіком ОСОБА_6 разом з двома дітьми, а також батьки вселися в збудований житловий будинок та стали в ньому проживати, користуючись відповідними приміщеннями будинку згідно обумовленого варіанту розподілу. В липні 2021 року від матері ОСОБА_4 їй стало відомо, що батько відчужив за договором купівлі-продажу: земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4625889200:05:0010035, в с.Буда Яворівського району Львівської області, на якій знаходиться збудований за її з чоловіком кошти житловий будинок, своїй тещі (її бабусі) ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на даний час дана земельна ділянка, серед іншого майна, входить до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_5 , спадкоємцями за законом якої являються діти покійної ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Дана обставина була для неї шокуючою новиною, оскільки ОСОБА_5 жодного разу до своєї смерті не розповідала про купівлю спірної земельної ділянки, жодної потреби, враховуючи вік ОСОБА_5 , яка досягла 83-річного віку, набувати у власність земельну ділянку у свого зятя не було і також остання за своїм майновим становищем не мала можливості придбати за визначеною ціною таку ділянку, а одноособовими протиправними діями ОСОБА_2 шляхом відчуження без її відома та її згоди земельної ділянки в черговий раз намагається позбавити її права на частину збудованого житлового будинку. Виходячи з приписів ч.1 ст.377 ЦК України та ч.1 ст.120 ЗК України до неї, як співвласника об'єкта нерухомого майна перейшло право власності на 8/10 частини земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 4625889200:05:001:0035. Крім того, як вбачається з умов оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2016, сторона договору продавець ОСОБА_2 умисно приховав її право спільної часткової власності на спірну земельну ділянку, а також умисно не повідомив про факт забудови земельної ділянки та наявність на відчужуваній земельній ділянці двохповерхового цегляного житлового будинку загальною площею 412,8 кв.м. Таким чином, відчуження ОСОБА_2 спірної земельної ділянки відбулася з порушенням вимог чинного законодавства та її законних прав як співвласника об'єкта нерухомого майна та відповідно земельної ділянки у визначених частках. Тому укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним та державна реєстрація такого права також підлягає скасуванню. Оскільки протиправними і незаконними діями ОСОБА_2 грубо порушено її права як співвласника збудованого будинку і земельної ділянки та створені перешкоди в реалізації її охоронюваних законом прав власника, тому вона змушена звертатися за захистом своїх порушених прав з даним позовом до суду.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 09.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 29.09.2021 продовжено ОСОБА_1 процесуальний строк усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, її представник адвокат Варениця В.С. подав заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірительки, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в підготовче судове засідання не прибули, однак ними подані заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнають.

Треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магировська О.В. та нотаріус Старосамбірської державної нотаріальної контори Сюма Т.С., в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у зв`язку з неявкою учасників.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 12.01.2022, є дата складення повного судового рішення 24.01.2022.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановив суд ОСОБА_1 є дочкою відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що не заперечується сторонами.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.03.2007, який посвідчений приватним нотаріусом Яворівського нотаріального округу Дудою С.Б., є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що розташована на території Ясниської сільської ради в с.Буда Яворівського району Львівської області, площею 0,2500 га.

Крім цього, судом встановлено та не заперечується сторонами, що на земельній ділянці, належній ОСОБА_2 , було побудовано житловий будинок.

Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 23.09.2011, складеним на виконання ухвали Яворівського районного сулу Львівської області від 02.06.2011 про право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: Львівська область, Яворівський район, с.Буда, у справі №2-1076/2011 встановлено, що завершеність будівельних робіт згідно Постанови Кабінету Міністрів №461 від 13.04.2011 про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів , наявність та функціонування інженерних комунікацій, відповідність санітарно-гігієнічним вимогам та нормам протипожежної безпеки дають підставу ствердити, що нежитлові приміщення загальною площею 412,8 м, що розташовані за адресою: Львівська область, Яворівський район, с.Буда і належать ОСОБА_2 , станом на 01 червня 2011 року відповідають Державним будівельним нормам, є в цілому завершені і придатні до експлуатації за цільовим призначенням.

Відповідно до ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 13 березня 2012 було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до якої: сторони визнали, що до початку будівництва будинку на земельній ділянці ОСОБА_2 (0,25 га) в с.Буда Яворівського району Львівської області між ними була укладена угода про безстрокове надання в користування земельної ділянки під забудову будинку та проведення благоустрою території; сторони визнали, що будівництво житлового будинку, що розташований в с.Буда Яворівського району Львівської області, здійснювалося за кошти сім`ї ОСОБА_1 ; зважаючи на фактичні витрати по будівництву житлового будинку, що розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 (0,25 га) в с.Буда Яворівського району Львівської області, сторони домовилися про розподіл часток на право власності на житловий будинок в таких розмірах: 80% від загальної площі будинку належить ОСОБА_1 , а 20% від загальної площі будинку належить ОСОБА_2 ; сторони даною угодою підтвердили повний доступ для спільного користування цокольним приміщеннями (гаражем, пральною кімнатою, котельнею тощо), піддашшям (стріхою), кухнею, туалетними та ванними кімнатами; кошти на утримання будинку (плата за газ, електроененергію тощо) визначаються та розподіляються окремими домовленостями між сторонами.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В. відчужив ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за адресою: Львівська область, Яворівський район. с.Буда, кадастровий номер 4625889200:05:001:0035 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Новояворівську Яворівського району Львівської області, у віці 82 років, що підверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим Старосамбірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства, юстиції та після її смерті відкрилася спадкова справа.

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є його діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що сторонами не заперечується.

Разом з тим відповідно до п.7 договору купівлі-продажу від 03.03.2016 продавець ствердив, що прихованих недоліків земельна ділянка не має, до укладення цього договору нікому іншому вона не відчужена, під забороною (арештом) та в іпотеці не перебуває, як внесок до статуту фонду юридичних осіб не передана, судового спору щодо неї не має, а також прав у третіх осіб (право наймача, право довічного користування, сервітутів, тощо), як в межах так і за межами України немає. У відповідності до ст.659 ЦК України продавець несе відповідальність за приховування відомостей про права третіх осіб щодо вказаної вище земельної ділянки. Сторони ствердили, що земельна ділянка не забудована. Продавець повідомив, що на відчужуваній земельній ділянці відсутні будь-які будівлі та споруди, а також жодні будівельні роботи не ведуться.

Крім цього, відповідно до п.14. даного договору продавець та покупець підтвердили, що цей правочин відповідає дійсним намірам сторін і не носить характер фіктивного, удаваного, не є зловмисним, а також будь-які обставини помилки, обману, насильства, тяжких обставин для вчинення цього правочину відсутні. Продавець ствердив, що цього року починаючи з 01.01.2016 по даний час ним не вчинявся договір продажу нерухомого майна, тому податок з продажу нерухомого майна він не сплачує.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування.

Згідно з ч.1 ст.120 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

За приписами ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно вимог ч.ч.1, 3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Також кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Ст.152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною , визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування , відшкодування заподіяних збитків , застосування інших, передбачених законом, способів.

Враховуючи наведені обставини, та норми закону, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 набула право власності на частину збудованого житлового будинку на земельній ділянці площею 0.25 га, яка знаходиться в с.Буда Яворівського району Львівської області та належала ОСОБА_2 на праві приватної власності, та її частка становить 80 відсотків (або 8/10 частини) будинку, а відповідач ОСОБА_2 надав у безстрокове користування позивачу ОСОБА_1 дану земельну ділянку, відтак, при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2016, ОСОБА_2 умисно приховав право спільної часткової власності на спірну земельну ділянку, а також умисно не повідомив про факт забудови земельної ділянки та наявність на відчужуваній земельній ділянці житлового будинку загальною площею 412,8 кв.м.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як описано вище відповідачі подали заяви про вищзнання позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Проаналізувавши надані сторонами пояснення та докази, обставини справи та норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що визнання позову відповідачами не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 1984, 80 грн та 996 грн.

Судовий збір сплачено в розмірах, встановлених Законом України Про судовий збір .

Оскільки відповідачі до початку розгляду справи по суті позов визнали, тому відповідно до ч. 1 ст. 142 Цивільного процесуального кодексу України 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Зважаючи на наведене з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід стягнути по 496, 80 гривень з кожного на користь ОСОБА_1 , що становить 50 відсотків сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 82, 137, 141, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 03 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , відносно земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 4625889200:05:001:0035 за адресою: Львівська область, Яворівський район, с.Буда, який був посвідчений 03 березня 2016 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Магировською О.В., реєстровим №864.

Скасувати державну реєстрації права власності з ОСОБА_5 щодо земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 4625889200:05:001:0035 за адресою: Львівська область, Яворівський район, с.Буда

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 8/10 частини земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 4625889200:05:001:0035, яка знаходиться в с.Буда Яворівського району Львівської області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 496 (чотириста дев`яносто шість) гривні 80 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1490 (одна тисяча чотириста дев`яносто) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 24 січня 2022 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Магировська Олена Вікторівна, юридична адреса: Львівська область, Яворівський район, м. Львів, вл.Васильківського, 9/21.

третя особа - нотаріус Старосамбірської державної нотаріальної контори Сюма Тетяна Сергіївна, юридична адреса: Львівська область, м.Старий Самбір, вул.Лева Галицького, 88.

Суддя Д.Б.Поворозник