Рішення

від 15.12.2021 по справі 504/3450/21

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/3450/21

Номер провадження 2/504/2256/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Доброва П.В.

секретарі Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт.Доброслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови садівничого масиву Тилигульський-1 Слободніченка Володимира Олександровича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

22 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з Голови садівничого масиву Тилигульський-1 Слободніченка Володимира Олександровича матеріальну шкоду в розмірі 13344,77грн. та моральну шкоду в розмірі 70000,00гривень. Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що внаслідок протиправної поведінки голови СМ ОСОБА_3 та неправомірного відключення електропостачання до її садового будинку АДРЕСА_1 , їй завдано матеріальної та моральної шкоди. Матеріальна шкода полягає в тому, що внаслідок відключення електропостачання, стан її здоров`я сильно погіршився, на ґрунті нервового стресу, який виник в результаті відключення позивачки від електроенергії з 01 жовтня 2017 року, з`явилася хвороба Паркінсона. Також неправомірними діями відповідача позивачці було завдано моральну шкоду у зв`язку із погіршенням здоров`я, порушенням нормального способу життя, постійним лікуванням у закладах охорони здоров`я та постійних душевних стражданнях.

Сторони до судового засідання з`явились, але надали заяви про розгляд справи у їх відсутність у зв`язку з карантином.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст. 76-81 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.4,5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив , що позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та садового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . 01 жовтня 2017 року будинок, що належить ОСОБА_1 , був відключений від постачання електричної енергії. Такі дії голови Садівничого масиву Тилигульський-1 Слободніченка В.О. були визнані незаконними рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.06.2020р. (справа № 504/4433/17). Цим же рішенням зобов`язано відповідача поновити подання електроенергії в садовий будинок позивачки. Постановою Одеського апеляційного суду Одеської області від 01.06.2021р. рішення Комінтернівського суду залишено без змін.

Згідно довідки про доходи № 8792 8477 9672 1504 від 20.08.2021р. позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Суворовському об`єднаному управління ПФУ в м.Одесі в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі (станом на березень - серпень 2021року) 2840,59грн. щомісячно. Позивачка є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.11.2018р.

Відповідно до виписки з амбулаторної карти ОСОБА_1 від 01.11.2017р., вона потребує постійного медикаментозного лікування.

Судом встановлено, що позивачка страждає стенокардією та гіпертонічною хворобою, постійно лікується, хворіє цукровим діабетом, з 2017 року з`явився тремор правої руки. Відповідно до епікризу № 6405/1028 позивачка в період з 22.10.2018р. по 02.11.2018р. знаходилася на стаціонарному лікуванні із діагнозом - хвороба Паркінсона.

Лікування позивачки є дуже дорогим, відповідно до фіскальних чеків із аптек в період з 15.04.18р. по 28.08.21р. було придбано ліків та витрачено на поліпшення зору на загальну суму 13061,77грн. Крім того, витрачено на подачу позову до суду (поштові витрати, ксерокс, судовий збір) 283,00грн.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Такий же правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №639/8460/15-ц. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір.

Разом з тим, суд вважає, що вина відповідача встановлена судовим рішенням від 22.06.2020р., а тому не оспорюється та є доведеною.

Отже, на підставі вимог ст.1166 ЦК України спричинена позивачу матеріальна шкода підлягає стягненню саме з ОСОБА_3 - голови СМ Тилигульський-1 .

На переконання суду, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в зазначеному позивачем розмірі 13344,77грн.

Крім того, статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 Цивільного Кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа Науменко проти України ).

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та враховуючи характер, глибину моральних страждань, що носили характер переживань з приводу погіршення стану здоров`я, порушення нормальних умов проживання у приміщенні (відсутність можливості користуватися електроприладами, освітленням помешкання більше 4-х років), тривалості негативних наслідків, внаслідок чого позивач вимушений постійно звертатись до лікарів, а також за захистом порушеного права, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в зазначеному позивачем розмірі 70 000 грн. та покладанню на голову СМ Тилигульський-1 ОСОБА_3 обов`язку з її відшкодування.

Заява відповідача про сплив позовної давності не може прийнята судом з огляду на те, що перебіг позовної давності було перервано пред`явленням позову до Голови СМ Тилигульськи-1 ОСОБА_3 ще в 2017 році. (п.2 ст. 1167 ЦК України).

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Ураховуючи, що позивач є особою з інвалідністю 2групи та в силу пункту 9 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір є звільненим від сплати судового збору, то судові витрати слід стягнути з відповідача - Голови СМ Тилигульськи-1 ОСОБА_3 на користь держави в сумі 1816,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3-13, 19, 48, 49, 58, 64, 76-81, 84, 89, 95, 133, 141, 241, 258-259, 263 -265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Голови садівничого масиву Тилигульський-1 Слободніченко Володимира Олександровича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Голови садівничого масиву Тилигульський 1 Слободніченко Володимира Олександровича (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду в розмірі 13344,77 гривень.

Стягнути з Голови садівничого масиву Тилигульський 1 Слободніченко Володимира Олександровича (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 70 000,00 гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Добров П. В.