Постанова

від 18.01.2022 по справі 241/2517/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/130/22

241/2517/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„18" січня 2022 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 241/2517/19

Номер провадження 22-ц/804/130/22

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Лопатіної М.Ю. ,Пономарьової О.М.

за участю секретаря: Грішко С.В.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

треті особи - Мангушська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков С. Ф., ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року головуючого судді Демочко Д.О. зі складанням повного тексту судового рішення 22 вересня 2021 року по цивільній справі про визнання недійсним спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Мангушська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков С. Ф., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позов мотивований, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому за життя належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 5,5483 га надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий №1423984400:07:000:1286, розташована на землях Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту.

За життя 27 лютого 2018 року ОСОБА_4 склав заповіт ННА №110869 стосовно вищевказаної земельної ділянки на користь ОСОБА_1 , який був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Середенко O.A. і зареєстрований в реєстрі за № 61.

Після смерті спадкодавця позивач, як спадкоємець за заповітом, 16 липня 2019 року звернувся до Мангушської державної нотаріальної контори з заявою про реєстрацію в Спадковому реєстрі, що підтверджується витягом із зазначеного реєстру № 56870224 від 16 липня 2019 року. Після звернення до нотаріальної контори позивачу стало відомо про укладений спадковий договір НАВ 640167 від 20 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. та зареєстрований ним у реєстрі за № 2639.

Відповідно до умов спадкового договору від 20 серпня 2014 року відповідач, як набувач, зобов`язався виконувати передбачені договором розпорядження відчужувача ОСОБА_4 та в разі його смерті мав набути право власності на земельну ділянку з кадастровим № 1423984400:07:000:1286, розташовану на землях Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту, загальною площею 5,5483 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Після смерті відчужувача набувач, в особі відповідача, 20 серпня 2019 року звернувся до приватного нотаріуса Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова С.Ф., який провів реєстрацію права приватної власності на спірну земельну ділянку за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 32927631, що підтверджується інформаційною довідкою із зазначеного реєстру № 190684987 від 28 листопада 2019 року.

Факт реєстрації 20 серпня 2019 року права приватної власності на спірну земельну ділянку за відповідачем на підставі спадкового договору від 20 серпня 2014 року позбавив позивача можливості в порядку спадкування за заповітом від 27 лютого 2018 року зареєструвати за собою право приватної власності на ту ж саму спірну земельну ділянку з кадастровим №1423984400:07:000:1286.

Таким чином, права та охоронювані законом інтереси позивача стосовно права приватної власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом порушено, що стало приводом для його звернення до суду із позовом про визнання недійсним спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем, оскільки на момент укладення спадкового договору НАВ 640167 від 20 серпня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. та зареєстрований ним у реєстрі за №2639, діяв мораторій на відчуження земель товарного сільськогосподарського виробництва.

За умовами спірного спадкового договору, предметом договору є набуття після смерті ОСОБА_4 (відчужувача) права власності ОСОБА_2 (набувачем) на земельну ділянку з кадастровим № 1423984400:07:000:1286, розташовану на землях Ялтинської селищної ради (фактично правильно на землях Мелекінської сільської ради) Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту, загальною площею 5,5483 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Оскільки спірний спадковий договір НАВ 640167, зареєстрований 20 серпня 2014 року, по суті є договором відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, був укладений під час дії заборони (мораторію) на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, він суперечить вимогам і є недійсним згідно Перехідних положень ЗК України, а згідно заповіту ННА №110869 від 27 лютого 2018 року, що був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Середенко O.A. та зареєстрований в реєстрі під №61, на думку позивача саме він є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 стосовно спадкування спірної земельної ділянки.

Просив визнати недійсним спадковий договір НАВ №640167 від 20 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. та зареєстрований ним у реєстрі за № 2639; скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий № 1423984400:07:000:1286, розташовану на землях Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населеного пункту, загальною площею 5,5483 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 серпня 2019 року за реєстраційним номером 32927631; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Мангушська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков С. Ф., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про скасування державної реєстрації права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог; рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним спадкового договору змінити в мотивувальній частині та зазначити про підтвердження обставин нікчемності спадкового договору та про обрання позивачем в цій частині неналежного способу захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

В обґрунтування доводів скарги, зокрема, зазначено, що спадковий договір, який укладений сторонами під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв) щодо передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, порушує публічний порядок держави та є недійсним в силу закону (нікчемним).

Щодо вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку здійснену на підставі спадкового договору (який є нікчемним), зазначено, що державна реєстрація права власності за відповідачем була здійснена з порушенням вимог законодавства на підставі нікчемного спадкового договору № 2639 від 20 серпня 2014 року, який не створює юридичних наслідків, в результаті чого позивач позбавлений можливості отримати зазначену земельну ділянку у власність в порядку спадкування за заповітом № 61 від 27 лютого 2018 року.

Зауважено, що земельна ділянка не знаходиться в володінні відповідача, оскільки використовується на умовах оренди ОСОБА_6 , що підтверджується, зокрема, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 190684987 від 28 листопада 2019 року.

Тобто, скасування державної реєстрації права власності за відповідачем надає позивачу змогу оформити своє право власності в порядку спадкування за заповітом.

Однак, зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції, що призвело до незаконної та необґрунтованої відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 мотивований тим,що поняття недійсного правочину Земельним кодексом не передбачено, поняття недійсного правочину передбачено положеннями Цивільного кодексу України, а саме: згідно ч.2 ст. 215 ЦК України - недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ч.1 ст.236 ЦК України - нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тому,визнання в судовому порядку недійсним договору, який є недійсним в силу ЗК України, як стверджує позивач в своєму позові, є неналежним способом захисту прав. Згідно п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування - спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК. Жодну із підстав, передбачених главою 16 ЦК України, позивачем не було обрано для захисту своїх начебто порушених прав і не було надано суду належних доказів на підтвердження обставин порушення його прав.Враховуючи викладене, спадковий договір від 20 серпня 2021 року, укладений між ним і ОСОБА_4 - є правомірним в силу положень ЦК України.

На момент відкриття спадщини спірна земельна ділянка заповідачу не належала, оскільки перехід прав на неї відбувся 20 серпня 2014 року, коли було укладено спадковий договір між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 .

Твердження представника позивача в судовому засіданні 13 вересня 2021 року про те, що перехід прав на спірну земельну ділянку від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , відбувся 22 серпня 2019 року ,дата державної реєстрації за позивачем права приватної власності на спірну земельну ділянку, є некоректними, оскільки момент переходу прав на нерухоме майно відбувається укладенням договору, а виникнення права власності на нерухоме майно відбувається в момент його державної реєстрації. Крім зазначеного вище, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на день смерті ОСОБА_4 ,момент відкриття спадщини, спірна земельна ділянка належала йому. Згідно ч.2 ст. 1307 ЦК України - заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним. Враховуючи викладене, положення ЦК України про спадкування за заповітом на спірну земельну ділянку не поширюється, а отже позивач не має права успадкувати її за заповітом від 27 лютого 2018 року. Оскільки судом не скасовано і не визнано недійсним спадковий договір, то відсутні підстави для скасування державної реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 .Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року залишити без задоволення,рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 на доводи відзиву відповідача зазначив про їх необґрунтованість.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Іванова Т.В. підтримала доводи апеляційної скарги та пояснення на відзив відповідача.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду першої інстанції залишити без змін .

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , треті особи представник Мангушської державної нотаріальної контори, приватний нотаріус Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков С. Ф., ОСОБА_4 не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання телефонограм, зареєстрованих в журналі телефонограм № 3.9-13 за №№141 143 та шляхом отримання судових повісток (т. 2 а.с.101,102,105,113,115,116,120). Мангушською державною нотаріальною конторою до суду апеляційної інстанції надіслано листа про можливість розгляду справи без присутності представника нотаріальної контори (т.2.а.с.71).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до наданої копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2.а.с.59) .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 серпня 2014 року ОСОБА_4 , 1951 року народження, як відчужувач власник , та ОСОБА_2 , 1981 року народження , як набувач, уклали спадковий договір щодо земельної ділянки, площею 5,5483 га, кадастровий номер № 1423984400:07:000:1286, яка належала відчужувачу на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області 19 липня 2014 року, індексний номер свідоцтва НОМЕР_1 , зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 липня 2014 року за № 411091714239, розташовану на землях Ялтинської селищної ради Першотравневого району Донецької області,за межами населеного пункту,у межах кадастрового плану-схеми земельної ділянки,наданої власникові для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний спадковий договір посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Чичековим С.Ф. за реєстром № 2640/15, накладено заборону відчуження вказаної в договорі земельної ділянки 5,5483 га,кадастровий номер № 1423984400:07:000:1286, розташованої на землях Ялтинської селищної ради,за межами населеного пункту,яка належить ОСОБА_4 ,до його смерті,припинення або розірвання цього спадкового договору (а.с. 10-13).

Відповідно до п.2.1. договору ,за життя власника на набувача за цим договором покладається обов*язок виконувати такі розпорядження власника : - не пізніше 10 числа кожного місяця виплачувати власнику грошові кошти у розмірі 300 ( триста) грн протягом восьми років, тобто до 20 серпня 2022 року включно. На підтвердження одержання грошової суми власник зобов*язується розписуватися у відповідному документі набувача. За бажанням сторін вказана сума за весь період - 28 800 ( двадцять вісім тисяч вісімсот ) грн може бути виплачена набувачем власнику одним платежом у будь-який час,в період дії цього договору. Підтвердженням вищевказаної виплати буде заява власника,справжність підпису на якій буде засвідчена нотаріально. Протягом весняно-осіннього періоду власними силами або за допомогою залучених осіб обробляти земельну ділянку,що є предметом цього договору,вживати заходів зі знищення бур*янів та шкідників садово-городніх культур ; - використовувати вказану земельну ділянку за її цільовим призначенням; - сплачувати замість власника у встановлені строки земельний податок.

Відповідно до п.3.1. право власності на майно,що є предметом цього договору ,у набувача виникає тільки після смерті власника.

Відповідно до п. 4.1. договору власник гарантує, що предмет цього договору до його укладення нікому іншому не відчужений,у спорі та під заставою, в тому числі податковою, не перебуває, правами третіх осіб як в Україні,так і за її межами не обтяжений,в управління,в оренду,як вклад до статутного капіталу господарських товариств не внесений, прихованих недоліків не має,не є предметом заповіту та шлюбного договору.

Згідно з п.4.4. у разі розірвання вказаного договору з ініціативи власника або його спадкоємців,власник або спадкоємці власника повинні повернути набувачу кошти, які були сплачені набувачем власнику ,згідно п.2.1. цього договору ,а також кошти,пов*язані з укладенням цього договору , в повному обсязі та з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п.п.8.2,8.3 вказаного спадкового договору земельна ділянка,яка є предметом цього договору,є особистою,приватною власністю власника,отримана ним в результаті безкоштовної приватизації. Сторони дійшли згоди,що у разі смерті набувача за життя власника цей спадковий договір припиняється.

27 лютого 2018 року ОСОБА_4 склав заповіт на належні йому земельні ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1286, площею 5,5483 га та з кадастровим номером 14239844:07:000:1385, площею 5,5782 га на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Середенко О.А. за реєстром № 61 (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

20 серпня 2019 року після смерті ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_2 зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку (а.с. 14)

16 липня 2019 року Мангушською державною нотаріальною конторою за заявою позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 90/2019 (а.с. 6).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ,суд першої інстанції виходив з того,що оскільки не доведено, що внутрішня воля ОСОБА_4 , як учасника спадкового договору, не відповідала її зовнішньому прояву волевиявлення, зобов`язання набувача не виконані, правочин був фіктивним, а також не доведено факту того, що ОСОБА_4 не усвідомлював того, що він помилявся або неправильно сприймав істотні умови договору, та на підставі спадкового договору 20 серпня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 5,5483 га, кадастровий номер № 1423984400:07:000:1286, то вказаний договір вважається виконаним,тому підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні. Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 5,5483 га, кадастровий номер № 1423984400:07:000:1286, суд вважав, що вона не підлягає задоволенню, оскільки судом не ухвалено рішення про визнання недійсними та не скасовані документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на земельну ділянку.

Проте, погодитися з такими висновками суду не можливо , виходячи з наступного .

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 367 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи (п. 1); невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. 3); порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4).

Звертаючись до суду з позовом ,позивач ОСОБА_1 зазначав,що спадковий договір НАВ 640167, зареєстрований 20 серпня 2014 року, по суті є договором відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, був укладений під час дії заборони (мораторію) на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, він суперечить вимогам і є недійсним згідно Перехідних положень ЗК України.

Мотиви та джерела права,з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 1302 ЦК України визначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України.

Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок. Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності Українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Такий висновок щодо застосування статті 228 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень пункту 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим Законом.Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

З огляду на наведене, спадковий договір, який укладений сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв) щодо передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, порушує публічний порядок держави та є недійсним в силу закону (нікчемним).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 171/1447/18 (провадження № 61-16213св19) та від 20 травня 2020 року (провадження № 61-39405св18).

Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування. Вказаний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 648/3671/16-ц (провадження № 61-451св18), а також у пункті 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування .

Статтею 215 ЦК України проводиться розмежування видів недійсності правочинів на нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Визнання нікчемного правочину недійсним законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону (стаття 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) дійшла правового висновку, відповідно до якого визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 94, 95).

Захист права шляхом визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено та не є належним способом захисту та таким, що матиме реальне відновлення порушених прав позивача.

Таким чином, спадковий договір, який укладений сторонами під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв), в частині передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними в силу закону (нікчемними). Захист інтересів власника земельної ділянки шляхом визнання недійсним спадкового договору щодо земельної ділянки не є належним.

З огляду на викладене, оспорюваний спадковий договір від 20 серпня 2014 року,як правочин пов*язаний з відчуженням земель сільськогосподарського призначення,укладено сторонами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 всупереч положенням пункту 15 Перехідних положень ЗК України в редакції,на час виникнення спірних правовідносин,тому він є таким,що порушує публічний порядок держави та є недійсним в силу закону (нікчемним),а тому, суд апеляційної інстанції ,оскільки судом першої інстанції , допущено неправильне застосування норм матеріального права,вважає ,що рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним спадкового договору від 20 серпня 2014 року підлягає зміні з мотивів викладених у мотивувальній частині цієї постанови .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно земельну ділянку ,запис про право власності № 32927631 від 20 серпня 2019 року, здійснену на підставі спадкового договору, який є нікчемним , суд апеляційної інстанції виходить з наступного .

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах,що не заборонені законом,зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно,які підлягають державній реєстрації,виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав власності та інших речових прав,крім державної реєстрації права власності на об*єкт незавершеного будівництва,проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору ,предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації,чи його дубліката.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України недійсним правочин не створює юридичних наслідків,крім тих,що пов*язані з його недійсністю.

Згідно з ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин,визнаний недійсним,є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином , державна реєстрація права власності за відповідачем була здійснена з порушенням вимог законодавства на підставі нікчемного спадкового договору № 2639 від 20 серпня 2014 року ,який не створює юридичних наслідків.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом ''а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі N 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 640/12313/19-ц.

З врахуванням того, що право власності за відповідачем було зареєстроване на підставі нікчемного правочину, визнання якого недійсним судом не вимагається, та який є недійсним з моменту його вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, суд апеляційної інстанції вважає позовну вимогу про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Слід зауважити ,що Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17 зазначено, що такий спосіб захисту прав позивача як скасування державної реєстрації слід визнати правомірним. Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, зробленої в постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 910/6090/18, спір про скасування державної реєстрації права власності є спором про цивільне право, а належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано, тобто даний позов пред`явлено до належного відповідача.

Тобто,з урахуванням вищенаведеного , позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 5,5483 га, кадастровий номер № 1423984400:07:000:1286, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 411091714239, номер запису про право власності 32927631, дата державної реєстрації 20 серпня 2019 року, підстава виникнення права власності: спадковий договір № 2639 від 20 серпня 2014 року; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48357591 від 22 серпня 2019 року є обґрунтованими та такими ,що підлягають задоволенню .

Доводи апеляційної скарги є слушними та заслуговують уваги. Доводи відзиву на апеляційну скаргу спростовані по змісту даної постанови і не потребують додаткового їх спростування.

Враховуючи ухвалення оскаржуваного рішення внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376 ЦПК України ,підлягає зміні у відповідній частині з мотивів, викладених у мотивувальній частині цієї постанови щодо вимог про визнання недійсним спадкового договору, та скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів б та в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку

з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 2, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції за сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн (т.1. а.с.129) та судові витрати,понесені у зв*язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2305,20 грн (т.2.а.с. 16,20).

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним спадкового договору змінити з мотивів, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 13 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно скасувати та ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно задовольнити.

Скасувати запис про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , на земельну ділянку площею 5,5483 га, кадастровий номер № 1423984400:07:000:1286, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 411091714239, номер запису про право власності 32927631, дата державної реєстрації 20 серпня 2019 року, підстава виникнення права власності: спадковий договір № 2639 від 20 серпня 2014 року; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 48357591 від 22 серпня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн та судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складений 21 січня 2022 року.

Судді: