Рішення

від 13.09.2021 по справі 241/2517/19

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

241/2517/19

2/241/39/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

13.09.2021 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд Донецької області

в складі:

головуючого судді Демочко Д.О.

при секретарі Цукановій Л.П.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи на стороні

позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: Мангушська державна нотаріальна контора, третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков Савелій Федорович, третя особа на стороні позивача: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про визнання недійсним спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно , суд -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: Мангушська державна нотаріальна контора, третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков Савелій Федорович про визнання недійсним спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1 ). За життя йому належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 5,5483 га надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий №1423984400:07:000:1286, розташована на земляз Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту. За життя 27.02.2018р. гр. ОСОБА_7 склав заповіт ННА №110869 стосовно вищевказаної земельної ділянки на користь гр. ОСОБА_1 , який був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Середенко O.A. і зареєстрований в реєстрі під №61.

Після смерті спадкодавця Позивач, як спадкоємець за заповітом звернувся 16.07.2019 року до Мангушської державної нотаріальної контори з заявою про реєстрацію в Спадковому реєстрі, що підтверджується витягом із зазначеного реєстру №56870224 від 16.07.2019р. Після звернення Позивача до нотаріальної контори йому стало відомо про укладений спадковий договір НАВ 640167 від 20.08.2014р. між гр. ОСОБА_7 та гр. ОСОБА_3 , який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. та зареєстрований ним у реєстрі за №2639. Відповідно до умов спадкового договору від 20.08.2014р. Відповідач, як набувач, зобов`язався виконувати передбачені даним договором розпорядження відчужувача - гр. ОСОБА_7 та в разі його смерті мав набути право власності на земельну ділянку з кадастровим № 1423984400:07:000:1286, розташовану на землях Ялтинської селищної ради Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту, загальною площею 5,5483 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Після смерті відчужувача набувач в особі Відповідача 20.08.2019р. звернувся до приватного нотаріуса Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичекова С.Ф., який провів реєстрацію права приватної власності на спірну земельну ділянку за Відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним №32927631, що підтверджується інформаційною довідкою із зазначеного реєстру №190684987 від 28.11.2019р.

Факт реєстрації 20.08.2019р. права приватної власності на спірну земельну ділянку за Відповідачем на підставі спадкового договору від 20.08.2014р. позбавив Позивача можливості в порядку спадкування за заповітом від 27.02.2018р. зареєструвати за собою право приватної власності на ту ж саму спірну земельну ділянку з кадастровим №1423984400:07:000:1286. Таким чином, права та охоронювані законом інтереси Позивача стосовно права приватної власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом порушено, що стало приводом для його звернення до суду із позовом про визнання недійсним спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Відповідачем у зв`язку з наступним:

На момент укладення спадкового договору НАВ 640167 від 20.08.2014р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. та зареєстрований ним у реєстрі за №2639, діяв мораторій на відчуження земель товарного сільськогосподарського виробництва.

За умовами спірного спадкового договору, предметом договору є набуття після смерті гр. ОСОБА_7 (відчужувача) права власності гр. ОСОБА_3 (набувачем) на земельну ділянку з кадастровим № 1423984400:07:000:1286. розташовану на землях Ялтинської селищної ради (фактично правильно на землях Мелекінської сільської ради) Мангушського району Донецької області, за межами населеного пункту, загальною площею 5,5483 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зважаючи на вищевикладене, з урахуванням того, що спірний спадковий договір НАВ 640167, зареєстрований 20.08.2014 року, на розсуд позивача, по суті є договором відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, був укладений під час дії заборони (мораторію) на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, тобто суперечить вимогам і є недійсним згідно Перехідних положень ЗК України, а згідно заповіту ННА №110869 від 27.02.2018р., що був нотаріально посвідчений державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Середенко O.A. і зареєстрований в реєстрі під №61, на думку Позивача саме він є спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_7 стосовно спадкування спірної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, Позивач просить визнати недійсним спадковий договір НАВ №640167 від 20.08.2014 року, укладений між ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ), який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичековим С.Ф. та ареєстрований ним у реєстрі за №2639. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності гр. ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 ) на земельну ділянку кадастровий № 1423984400:07:000:1286, розташовану на землях Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населеного пункту, загальною площею 5,5483 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2019 р за реєстраційним номером 32927631. Судові витрати покласти на Відповідача.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи тим, що всі свої зобов`язання за Спадковим договором він виконав належним чином та у повному обсязі. Жодних претензій щодо неналежного виконання ним умов договору від ОСОБА_7 не отримував. Пояснив, що пунктом 3.1. Спадкового договору встановлено, що право власності на майно, що є предметом цього договору, у відповідача виникає тільки після смерті ОСОБА_7 .

Тобто, земельну ділянку площею 5.5483 га, кадастровий номер 1423984400:07:000:1286 не було відчужено за життя ОСОБА_7 , тому укладення спадкового договору не може бути розцінене як укладення правочину з відчуження земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер, після чого ОСОБА_3 зареєстрував право власності на земельну ділянку у порядку, визначеному чинним законодавством - шляхом внесення відповідних відомостей до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З часу підписання спадкового договору земельна ділянка відповідно до умов договору залишалися у користуванні ОСОБА_7 , він продовжував здавати її в оренду позивачу. На думку відповідача, надані позивачем докази не свідчать про те, що у ОСОБА_7 був намір на відчуження належної йому на праві власності земельної ділянки шляхом укладення з ним договору купівлі-продажу. Він бажав продовжувати користуватися цією земельною ділянкою та отримувати допомогу відповідача.

Відповідач вважає, що є очевидним те, що спірний спадковий договір не є правочином з відчуження земельної ділянки, у зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні доводи відповідача підтримала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 01.12.2020 року залучена до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_6 - дружина померлого ОСОБА_7 , яка в поясненнях третьої особи щодо позову зазначає, що їй було відомо про укладення спадкового договору між ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_7 . Вона у повному обсязі підтримувала рішення чоловіка, бо ОСОБА_3 завжди допомагав їх сім`ї, зазначила, що укладення спадкового договору було обдуманим та зваженим вчинком, жодних претензій та незадоволення щодо виконання умов договору ОСОБА_3 її чоловік ніколи не висловлював.

Щодо підписання ОСОБА_5 заповіту на користь ОСОБА_1 , вона впевнена, що на час підписання заповіту її чоловік не усвідомлював що підписує, бо був майже сліпим, тому на її думку, підписання заповіту на користь ОСОБА_1 відбулося обманним шляхом. Просила суд у позовних вимогах позивачу відмовити в повному обсязі.

27.08.2021 року ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області до справи залучено в якості третьої особи замість померлої ОСОБА_6 її сина ОСОБА_5 .

Третя особа - ОСОБА_5 у судовому засіданні просив справу вирішити на розсуд суду.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 20 серпня 2014 року ОСОБА_7 , 1951 року народження, як відчужувач та ОСОБА_3 , 181 року народження , як набувач, уклали спадковий договір щодо приватизованої земельної ділянки, площею 5,5483 га, кадастровий номер -1423984400:07:000:1286, яка належала відчужувану на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області 19 липня 2014 року, індексний номер свідоцтва - НОМЕР_3 , зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.07.2014 року за № 411091714239. Вказаний спадковий договір посвідчений приватним нотаріусом Першотравневого районного нотаріального округу Чичековим С.Ф.за реєстром № 2640/15. (а.с. 10-13)

Відповідно до умов зазначеного договору накладено заборону відчуження вказаної земельної ділянки, на набувача покладено розпорядження відчужувачем майнового характеру: - не пізніше 10 числа кожного місяця виплачувати відчужувану кошти у розмірі 300 ( триста) гривень протягом восьми років. За бажанням сторін вказана сума за весь період - 28800,00 ( двадцять вісім тисяч вісімсот ) грн. може бути виплачена одним платежем. забезпечувати обробку вказаної земельної ділянки; - використовувати земельну ділянку за призначенням; - сплачувати замість відчужувача у встановлені строки земельний податок.

У разі розірвання вказаного договору віджужувачем, або його спадкоємцями вони повинні повернути набувачу кошти, які були сплачені набувачем-відчужувачу в повному обсязі, з урахуванням інфляції. Відповідно до п. 4.1. вказаного спадкового договору відчужувач гарантує, що предмет цього договору не є предметом заповіту та шлюбного договору.

27 лютого 2018 року ОСОБА_7 склав заповіт на належні йому земельні ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1286, площею 5,5483 га та з кадастровим номером 14239844:07:000:1385, площею 5,5782 га на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Середенко О.А. за реєстром № 61. (а.с. 5)

20.08.2019 року після смерті ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_3 зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку (а.с. 14)

16.07.2019 року Мангушською державною нотаріальною конторою за заявою позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 заведена спадкова справа № 90/2019 (а.с. 6) Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

За правилами ст.76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України ), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України ).

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України , предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні даного спору суд керується загальними засадами цивільного законодавства, до яких відносяться справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України), а також основними принципами цивільного судочинства, серед яких важливу роль відіграє принцип пропорційності.

Так відповідно, до ч. 5 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 1307 ЦК України заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.

За частиною 1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України у п. 28 своєї Постанови № 7 від 30.05.2008 р. Про судову практику у справах про спадкування спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК ( 435-15 ).

Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою. У разі пред`явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено (стаття 3 ЦПК) ( 1618-15 ).

Відповідно до статті 1308 ЦК ( 435-15 ) спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача або набувача. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Згідно з ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до роз`яснень пленуму Верховного Суду України у абзаці 4 п. 7 Постанови № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК ( 435-15 )).

В пункті 24 зазначеної Постанови вказано, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Оскільки не доведено, що внутрішня воля ОСОБА_7 , як учасника спадкового договору, не відповідає її зовнішньому прояву волевиявлення, зобов`язання набувача не виконані, правочин був фіктивним, а також не доведено факту того, що ОСОБА_7 не усвідомлював того, що він помилявся або неправильно сприймав істотні умови договору, та на підставі спадкового договору 20.08.2019 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 5,5483 га, кадастровий номер -1423984400:07:000:1286, то вказаний договір вважається виконаним і суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову про визнання спірного договору недійсним.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 5,5483 га, кадастровий номер -1423984400:07:000:1286 ., суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з п.1 ч.1 ст.2 вказаного Закону України державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Так як, судом не ухвалено рішення про визнання недійсними та не скасовані документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав на земельну ділянку , кадастровий земельну ділянку, площею 5,5483 га, кадастровий номер -1423984400:07:000:1286, з цих підстав суд відмовляє і у скасуванні державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 5,5483 га, кадастровий номер -1423984400:07:000:1286

Ухвалу Першотравневого районного суду від 07.04.2021 року, якою було забезпечено позов у виді накладення арешту шляхом заборони відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1286 площею 5,5483га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на землях Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населеного пункту, яка належить відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності скасувати з моменту набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст. 203,215,234, 302,328,1302,1307,1308 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 139, 141, 229, 247, ч. 5 ст. 259, ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача: Мангушська державна нотаріальна контора, третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Мангушського районного нотаріального округу Донецької області Чичеков Савелій Федорович, третя особа на стороні позивача: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про визнання недійсним спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовити в повному обсязі.

Ухвалу Першотравневого районного суду від 07.04.2021 року, якою було забезпечено позов у виді накладення арешту шляхом заборони відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1286 площею 5,5483га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на землях Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населеного пункту, яка належить відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності скасувати з моменту набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення буде виготовлено 22.09.2021

Апеляційна скарга на рішення Першотравневого районного суду Донецької області може бути подана до Донецької апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Демочко