Постанова

від 01.12.2021 по справі 357/4406/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 357/4406/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11238/2021Головуючий у суді першої інстанції - Орєхов О.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,

секретар Рудик О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка подана від її імені та в її інтересах адвокатом Новіковим Віктором Михайловичем, який діє на підставі договору, та ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фастівка , Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Володар , третя особа: державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Яремко Марина Василівна про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) та скасування запису державного реєстратора

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фастівка , Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Володар третя особа: державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Яремко Марина Василівна про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Фастівка , ТОВ Сільськогосподарське підприємство Володар , третя особа: державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Яремко М.В., в якому просила: визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 площею 2 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, Фастівська сільська рада,

визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений 07.11.2016 між ТОВ Фастівка та ТОВ СГП Володар та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором Сквирської міської ради Київської обл. Яремко М.В. 16.11.2016;

скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 17501500, дата та час державної реєстрації: 16.11.2016 10:28:20, державний реєстратор: Яремко М.В., Сквирська міська рада Київської обл., підстава виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: виданий 07.11.2016, видавник: ТОВ Фастівка , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32428099 від 18.11.2016 12:43:39, Яремко М.В., Сквирська міська рада Київської області, Київська обл., вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 50 (п`ятдесят років), відомості про суб`єкта іншого речового права: власник: ТОВ Фастівка , код ЄДРПОУ: 03755437, країна реєстрації: Україна, правокористувач: ТОВ СГП Володар , код ЄДРПОУ: 34069039, країна реєстрації: Україна, опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка загальною площею 2,0000 га

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 01.11.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П. за реєстровим номером 3-3581, згідно якого позивач придбав у власність нежитлову будівлю літ. Г загальною площею 358,2 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3 договору, нежитлова будівля, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 400597432204, розташована на приватизованій земельній ділянці площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, Фастівська сільська рада.

Як свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.02.2020, державним реєстратором КП Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Ярмолою І.І., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32212737 від 04.11.2016, право власності на Земельну ділянку, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 було зареєстровано за ТОВ Фастівка з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі частин 1, 2 статті 377 ЦК України та частини 1 статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, стає власником відповідної земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Незважаючи на наявність запису про право власності на Земельну ділянку за ТОВ Фастівка в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності ТОВ Фастівка на Земельну ділянку припинено відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України з 01.11.2016 внаслідок набуття ОСОБА_1 права власності на Нежитлову будівлю.

Як свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.02.2020, державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Яремко М.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32428099 від 18.11.2016; дата, час державної реєстрації: 16.11.2016, 10:28:20 було зареєстровано договір про право користування Земельною ділянкою, укладений між ТОВ Фастівка та ТОВ СГП Володар терміном на 50 років.

При укладенні Договору емфітевзису, ТОВ Фастівка були порушені положення ч. 1 ст. 102-1 ЗК України (в частині необхідності укладення такого договору власником земельної ділянки), оскільки на момент укладення Договору емфітевзису - 07.11.2016 р., власником Земельної ділянки була ОСОБА_1 на підставі Договору, а тому ТОВ Фастівка не мало права укладати Договір емфітевзису з ТОВ СГП Володар , відтак, такий договір підлягає визнанню недійсним.

Як наслідок визнання недійсним Договору емфітевзису, підлягає скасуванню запис Державного реєстратора Сквирської міської ради Київської області Яремко М.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (номер запису про інше речове право: 17501500) (т. 1 а.с. 1-7).

У листопаді 2020 року третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 також було подано позовну заяву, в якій просив визнати за ним право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 площею 1 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, Фастівська сільська рада.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що згідно договору купівлі-продажу від 04.02.2011, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Берегиня , ОСОБА_2 придбав нежиле приміщення під № 1, пл. 1000.8 кв м. в нежитловій будівлі літ. А ; нежитлову будівлю літ. Б пл. 349.1 кв.м, які розташовані за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, Фастівська сільська рада.

ТОВ Фастівка до справи були додані висновок судового експерта ТОВ Судова незалежна експертиза України Кріві К.В. № ЕС-1702-1-1544.20, в якому зазначено, що на Земельній ділянці розташоване в т.ч. нежиле приміщення під № 1, пл. 1000.8 кв.м в нежитловій будівлі літ. А , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 .

Як свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.02.2020 (далі - Інформація, міститься в матеріалах справи), державним реєстратором КП Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Ярмолою І.І, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32212737 від 04.11.2016, право власності на Земельну ділянку, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 було зареєстровано за ТОВ Фастівка з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі частин 1, 2 статті 377 ЦК України та частини 1 статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, стає власником відповідної земельної ділянки (чи її частини) на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Отже, в розумінні ст. 120 ЗК України, ОСОБА_2 , набувши право власності на нежитлове приміщення, став власником частини Земельної ділянки, на яких знаходиться нежитлове приміщення, на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику - ТОВ Фастівка . Частина Земельної ділянки використовується ОСОБА_2 для розташування площадки для стоянки сільськогосподарської техніки, задля зберігання кормів та сільськогосподарського інвентаря, також на території Земельної ділянки знаходиться під`їзна дорога до нерухомого майна, яка використовуються безпосередньо позивачем та ОСОБА_2 , тобто, останній фактично господарює на частині Земельної ділянки, де знаходиться його нерухоме майно.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, то згідно вищевикладених правових норм набув право власності на частину Земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно та яка необхідна для обслуговування такого нерухомого майна, а саме для розташування площадки для стоянки сільськогосподарської техніки, задля зберігання кормів та сільськогосподарського інвентаря, під`їзна дорога (т. 2 а.с. 145-149).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2021 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Фастівка , ТОВ СГП Володар , третя особа: державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Яремко М.В. про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) та скасування запису державного реєстратора та в задоволені позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до ТОВ Фастівка , ТОВ СГП Володар , третя особа: державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Яремко М.В. про визнання права власності відмовлено (т. 3 а.с. 1-19).

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що при укладанні договору емфітевзису, ТОВ Фастівка були порушені положення ч. 1 ст. 102-1 ЗК України (в частині необхідності укладення такого договору власником земельної ділянки), оскільки на момент укладання договору емфітевзису - 07.11.2016, власником земельної ділянки була ОСОБА_1 на підставі договору, тому ТОВ Фастівка не мала право укладати договір емфітевзису з ТОВ СГП Володар , тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Як наслідок визнання недійсним договору емфітевзису, підлягає скасуванню запис державного реєстратора Сквирської міської ради Київської області Яремко М.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (номер запису про інше речове право: 17501500).

Отже, судом першої інстанції через невірне застосування ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання права власності на земельну ділянку, відповідно, було незаконно відмовлено позивачу і в задоволенні позовних вимог про визнання договору емфітевзису та скасуванню запису державного реєстратора (т. 3 а.с. 49-55).

Також, ОСОБА_2 , третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги, було подано апеляційну скаргу , в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи та ухвалити нове, яким визнати за ним право власності на частину земельної ділянки, площею 1 га, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, яка розташована за адресою Київська обл., Білоцерківський р-н, Фастівська сільська рада. Вказує, що оскільки ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, то згідно ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, набув право власності на частину земельної ділянки, площею 1 га, на якій розташоване нерухоме майно, та яка необхідна для обслуговування такого нерухомого майна, а саме для розташування площадки для стоянки сільськогосподарської техніки, задля зберігання кормів та сільськогосподарського інвентаря, під`їзна дорога, тому рішення в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог є незаконним (т. 3 а.с. 92-98).

23.07.2021 ТОВ Фастівка було подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що на момент відчуження нерухомої будівлі ОСОБА_1 , що розташована на спірній земельній ділянці, за договором купівлі-продажу від 01.11.2016, ОСОБА_2 не був власником земельної ділянки на момент вчинення правочину. Власником земельної ділянки загальною площею 2,0 га, що розташована на території Фастівської сільської ради Білоцерківського р-ну Київської області, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, було ТОВ Фастівка .

Перехід права власності на земельну ділянку, власником якої є третя особа, яка не є стороною договору купівлі-продажу нерухомого майна, є порушенням права власності такої третьої особи та є недопустимим.

Крім того, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 3 а.с. 71-74 зв.).

10.08.2021 ТОВ Фастівка було подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначено, що ОСОБА_2 набув право власності на нежиле приміщення під № 1, площею 1000,8 кв.м в нежитловій будівлі літ. А . ТОВ Фастівка також належить на праві власності нежиле приміщення № 2 в нежитловій будівлі літ. А .

Отже, зміст ст. 120 ЗК України передбачає перехід права власності на земельну ділянку за умови набуття права власності на будівлю. При цьому, набуття права власності на окреме приміщення в такій нежилій будівлі не є підставою для переходу права власності на земельну ділянку.

Крім того, ФГ Берегиня , яке було продавцем нежитлового приміщення на момент укладення договору купівлі-продажу (04.02.2011) не було власником земельної ділянки, на якій розташоване приміщення, тому відповідно і покупець, третя особа - ОСОБА_2 не може бути власником ні спірної земельної ділянки, ні її частини на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України (т. 3 а.с. 120-123).

В судовому засіданні представник ТОВ Фастівка - Олійник І.С. заперечувала проти поданих апеляційних скарг та просила їх відхилити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П. за реєстровим номером 3-3581, згідно якого позивач ОСОБА_1 придбала у власність нежитлову будівлю літ. Г загальною площею 358, 2 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3 Договору, нежитлова будівля, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 400597432204, розташована на приватизованій земельній ділянці площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, Фастівська сільська рада, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства ( а. с. 27-29 том 1 ).

Згідно договору купівлі-продажу від 04.02.2011, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Берегиня , ОСОБА_2 придбав нежиле приміщення під № 1, пл. 1000.8 кв м. в нежитловій будівлі літ. А ; нежитлову будівлю літ. Б пл. 349.1 кв м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 96-97).

Звертаючись до суду з самостійними вимогами третя особа ОСОБА_2 вважає, що оскільки він є власником нежитлових приміщень на підставі договору від 04.02.2011, то згідно ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України набув право власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці будівлі.

ТОВ Фастівка , правонаступник КСП Перемога , являється власником земельної ділянки загальною площею 2,0 га, що розташована на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024, цільове призначення - товарне сільськогосподарське виробництво на підставі Державного акту на право колективної власності на землю КВ000014, виданого Білоцерківською районною радою народних депутатів 07.06.1996 (т. 1 а.с. 114, 115-117).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016 по справі № 1003/7251/12 за позовом ТОВ Фастівка , ТОВ Торговий дім ГАЛС АГРО до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Білоцерківської РДА Київської області, ТУ Держгеокадастру у Київській області, Управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області, приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Поліщука А.О., третя особа Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, рішення апеляційного суду Київської області від 21.04.2016 по справі № 22ц-780/2405/2016 та згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2016 по справі № 1003/7251/12, провадження № 6-12977св16 повернуто спірну земельну ділянку ТОВ Фастівка (т. 1 а.с. 118-126, 127-131, 132-134).

Зазначеними рішеннями встановлено, що Білоцерківська районна державної адміністрація неправомірно розпорядилась землями колективної власності, в порушення вимог ст. 116 ЗК України, якою надано право Білоцерківській РДА розпоряджатись лише землями державної власності та незаконно передала у власність трьом громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельних ділянок по 2 га, для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ст.79-1 ЗК України).

Сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння її кадастрового номера (частини 3, 4 статті 78-1 ЗК України).

Земельній ділянці відомості про яку внесені до державного земельного кадастру присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (ст.16 ЗУ Про Державний земельний кадастр ).

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч.10 ст.78-1 ЗУ України).

Відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

ТОВ Фастівка на підставі Технічної документації щодо встановлення /відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області отримало витяг на спірну земельну ділянку з Державного земельного кадастру від 03.08.2016 та зареєструвало право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку 21.10.2016 (т. 1 а.с. 138, 165).

Таким чином, ТОВ Фастівка набуло право власності на спірну земельну ділянку, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є запис, що свідчить про закріплення права приватної власності на спірну земельну ділянку за ТОВ Фастівка з 21.10.2016.

Як вбачається з позовної заяви та доданого до неї письмового доказу - договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П., ОСОБА_2 продав, а позивач ОСОБА_1 набула право власності на нежитлову будівлю літ. Г загальною площею 358,2 кв.м. лише 01.11.2016.

Таким чином, відчужуючи вищевказане нерухоме майно 01.11.2016, ОСОБА_2 не був власником земельної ділянки на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі.

Станом на 01.11.2016 власником земельної ділянки загальною площею 2,0 га, що розташована на території Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 було ТОВ Фастівка .

Отже, нормами законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину передбачався перехід права власності на земельну ділянку до покупця нерухомого майна за умови перебування такої земельної ділянки у власності продавця нерухомості.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2020 у справі №127/10011/18 розтлумачено правильне застосування принципу цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, зокрема ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, так ...з набуттям позивачем права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на спірній земельній ділянці, до них, як до нових власників цього нерухомого майна, в силу положень ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, не перейшло право власності на спірну земельну ділянку, так як продавець на момент укладення договору купівлі-продажу не мав права власності на цю земельну ділянку .

Таким чином, тільки при умові перебування у власності і нерухомого майна, і земельної ділянки, на якій це нерухоме майно розташоване у одного власника, така земельна ділянка може переходити у власність в порядку ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, в іншому випадку перехід права власності на земельну ділянку, власником якої є третя особа, яка не є стороною договору купівлі - продажу нерухомого майна, є порушенням права власності такої третьої особи та є недопустимим. Адже, тільки власник, відчужуючи належну йому на праві власності будівлю (споруду), тим самим виражає свою волю на припинення належного йому права власності на земельну ділянку під даною будівлею (спорудою).

Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3220487700:03:008:0024, власником якої є ТОВ Фастівка , має цільове призначення - земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться повністю в межах земельної ділянки загальною площею 422,1 га, яка передана в колективну власність сільськогосподарському підприємству Перемога (Київська область, Білоцерківський район, с. Фастівка, ідентифікаційний код 03755437), згідно розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок господарств, які знаходяться на території декількох Рад народних депутатів від 04.12.1995 № 46, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи у справі № 23/077-12 від 27.12.2013 (т. 1 а.с.150-160).

Відповідний державний акт на право колективної власності на землю серії КВ № 000014 від 01.06.1996, зареєстрований за № 16 (т. 1 а.с. 115-116).

Відповідно до листа Управління держземагентства у Білоцерківському районі від 03.03.2015 земельна ділянка відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії КВ № 000014 від 01.06.1996 має код цільового призначення (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т. 1 а.с. 141).

Таким чином, з 1996 року і дотепер цільове призначення спірної земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. б, п. 15 Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2019 не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Отже, визнання права власності на земельну ділянку судовим рішенням є одним із способів відчуження земельної ділянки товарного сільськогосподарського виробництва і призводить до зміни власника земельної ділянки, що прямо заборонено чинним Земельним кодексом України.

До того ж, відповідно до доказів, наданих позивачем, на підставі яких вона обґрунтовує набуте нею право власності на нежитлову будівлю, а саме відповідно до договору купівлі - продажу нерухомого майна, земельна ділянка має цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, а відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.02.2020, наданої також позивачем, земельна ділянка має цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що унеможливлює ідентифікувати земельну ділянку як одну і ту ж саму.

Таким чином, враховуючи наведене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 частині визнання права власності на спірну земельну ділянку є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Стосовно вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений 07.11.2016 між ТОВ Фастівка та ТОВ СГП Володар , суд приходить до наступного.

07.11.2016 між відповідачем ТОВ Фастівка та відповідачем ТОВ СГП Володарка був укладений Договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

Відповідно до п. 2 вказаного Договору строк користування земельною ділянкою землекористувачем на праві емфітевзису складає 50 (п`ятдесят) років, з дати державної реєстрації права емфітевзису.

Право емфітевзису зареєстровано за відповідачем ТОВ СГП Володарка Державним реєстратором Сквирської міської ради Київської області Яремко М.В. 16.11.2016, номер запису про інше речове право 17501500.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічні положення містить і ч. 4 ст. 334 ЦК України.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Станом на дату укладення договору емфітевзису ТОВ Фастівка було законним власником спірної земельної ділянки.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, поданих позивачем разом із позовною заявою, вбачається, що право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ТОВ Фастівка на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.01.2016, рішення апеляційного суду Київської області від 21.04.2016, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2016.

Відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Таким чином, ТОВ Фастівка набуло право власності на спірну земельну ділянку 21.10.2016.

У зв`язку із зазначеним, станом на дату укладення договору емфітевзису ТОВ Фастівка , як законний власник земельної ділянки мало право вільно розпоряджатися вказаною земельною ділянкою на власний розсуд, в тому числі передавати її у користування третім особам.

Оскільки при придбанні ОСОБА_1 нежитлової будівлі за договором купівлі-продажу до якого право власності на спірну земельну ділянку при купівлі цієї нежитлової будівлі не переходило, у зв`язку із вище встановленим, тому посилання останньої, що при укладенні договору емфітевзису ТОВ Фастівка були порушені положення ч. 1 ст. 102-1 ЗК України (в частині необхідності укладення такого договору власником земельної ділянки), оскільки на момент укладення Договору емфітевзису - 07.11.2016, власником земельної ділянки була ОСОБА_1 , а тому такий договір підлягає визнанню недійсним не знайшли свого підтвердження з вищенаведеного, та такі вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Оскільки ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вищевказаних вимог, не підлягають задоволенню і вимоги позивача в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 17501500, дата та час державної реєстрації: 16.11.2016 10:28:20, державний реєстратор: Яремко М.В., Сквирська міська рада Київської обл., підстава виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), серія та номер: виданий 07.11.2016, видавник: ТОВ Фастівка , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32428099 від 18.11.2016 12:43:39, ОСОБА_6 , Сквирська міська рада Київської області, Київська обл., вид іншого речового права: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), зміст, характеристика іншого речового права: строк дії: 50 (п`ятдесят років), відомості про суб`єкта іншого речового права: власник: ТОВ Фастівка , код ЄДРПОУ: 03755437, країна реєстрації: Україна, правокористувач: ТОВ СГП Володар , код ЄДРПОУ: 34069039, країна реєстрації: Україна, опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка загальною площею 2,0000 га.

Звертаючись до суду з самостійними вимогами третя особа ОСОБА_2 просив визнати за ним права власності на частину земельної ділянки кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 площею 1 га, яка розташована за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, Фастівська сільська рада також на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України у зв`язку з тим, що він є власником нерухомого майна, то згідно вищевикладених правових норм набув право власності на частину земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, та яка необхідна для обслуговування такого нерухомого майна.

Однак, враховуючи вище встановлене та наведене, станом на час придбання ОСОБА_2 нерухомого майна у ФГ Берегиня , до останнього також не перейшло право власності на спірну земельну ділянку, так як продавець на момент укладання договору купівлі-продажу не мав права власності на цю земельну ділянку, а тому зазначені позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами не підлягають також задоволенню з вищенаведених обставин.

Таким чином доводи, наведені в апеляційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду, а тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, дав об`єктивну оцінку зібраним і дослідженим в судових засіданнях доказам та обґрунтовано дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовів.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, а рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну ОСОБА_1 , яка подана від її імені та в її інтересах адвокатом Новіковим Віктором Михайловичем, який діє на підставі договорузалишити без задоволення.

Апеляційну ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 червня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фастівка , Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Володар , третя особа: державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Яремко Марина Василівна про визнання права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) та скасування запису державного реєстратора

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фастівка , Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Володар третя особа: державний реєстратор Сквирської міської ради Київської області Яремко Марина Василівна про визнання права власності залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 31 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська